Справа № 815/1620/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представника позивача - ОСОБА_2 (по довіреності)

представника відповідача - ОСОБА_3 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлоу Навігейшн Україна» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» з адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області форми «Р» №0005521401 від 29.03.2017 року.

Представники позивача в судове засідання з’явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Позов обґрунтований тим, що ГУ ДФС в Одеській області в акті планової перевірки позивача №164/15-32-14-01/33865661 від 15.03.2017 року зроблені необґрунтовані висновки про порушення ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 13764447 грн. Такі висновки зроблені податковим органом з тих підстав, що послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, які надає позивач нерезидентам не включаються до переліку послуг, місцем постачання яких вважається місце реєстрації отримувача послуг, а оскільки, в даному випадку місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника цих послуг, такі операції резидента України – платника податку на додану вартість є об’єктом оподаткування цим податком із ставкою 20%, однак позивач не погоджується з такими твердженнями відповідача, вважає їх безпідставними та такими, що суперечать нормам законодавства, оскільки послуги, які здійснює позивач є послугами з надання персоналу та посередницькими послугами, місцем постачання яких є місце реєстрації отримувача цих послуг. Крім того, позивач при здійсненні вищезазначених операцій діяв у відповідності до індивідуальної податкової консультації ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Враховуючи викладене відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки висновки акту перевірки позивача №164/15-32-14-01/33865661 від 15.03.2017 року є обґрунтованими, позивачем надавалися нерезиденту послуги з працевлаштування фізичних осіб (моряків) за кордоном та ці послуги не включаються до переліку послуг, місцем постачання яких вважається місце реєстрації отримувача послуг, а тому, враховуючи місце постачання цих послуг за місцем реєстрації постачальника, такі операції резидента України – платника податку на додану вартість є об’єктом оподаткування цим податком із ставкою 20%. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області є правомірним та скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності позивача є діяльність агентств працевлаштування, яка здійснюється на підставі безстрокової ліцензії Міністерства праці та соціальної політики України №507858 від 25.02.2011 року.

Головним управлінням ДФС в Одеській області в період з 25.01.2017 року по 07.03.2017 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, за результатами якої складений акт перевірки №164/15-32-14-01/33865661 від 15.03.2017 року (Том І, аркуші справи 23-63).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за період з січня 2014 року по вересень 2016 року на загальну суму 13764447 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача до акту перевірки №164/15-32-14-01/33865661 від 15.03.2017 року, його висновки залишені без змін (Том І, аркуші справи 74-82)

На підставі виявлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0005521401 від 29.03.2017 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов’язання з податку на додану вартість за податковими зобов’язаннями в розмірі 13439855 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3359964 грн. (Том І, аркуші справи 83-84).

Позивач не погодився з правомірністю висновків акту перевірки та винесеного на підставі цих висновків податкового повідомлення-рішення №0005521401 від 29.03.2017 року та звернувся до суду з цим позовом.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем положень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України стало фактичне надання позивачем нерезидентам посередницьких послуг з працевлаштування фізичних осіб (моряків) на роботу за кордоном, проте даний вид послуг не включений до переліку послуг, визначених п. 186.2, 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, а тому місце постачання таких послуг визначається відповідно до п. 186.4 ст. 186 Податкового кодексу України за місцем реєстрації постачальника таких послуг, а оскільки ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» є платником податку на додану вартість на загальних умовах то дані послуги є об’єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Однак, позивач не включив до складу рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» суми податку на додану вартість від реалізації послуг з працевлаштування громадян України на роботу за кордоном, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року на суму 7845536 грн., до складу рядку 1.1 Декларацій «Операції, що оподатковуються за основною ставкою» суми податку на додану вартість від реалізації послуг з працевлаштування громадян України на роботу за кордоном, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року на суму 6281966 грн., завищив задекларовані за період з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року показники рядку 4.1 Декларацій «Нараховано податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» на суму 363055 грн. від вартості придбаних товарів (робіт, послуг), використаних у неоподатковуваних операціях з працевлаштування фізичних осіб (моряків) на роботу за кордоном.

Суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №164/15-32-14-01/33865661 від 15.03.2017 року про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтованими та такими, що спростовуються наданими доказами в справі, виходячи з наступного.

Протягом періоду з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна», в межах провадження своєї господарської діяльності з посередництва з працевлаштування за кордоном, надавалися на адресу суб’єктів господарювання-нерезидентів послуги з пошуку та підбору моряків і надання персоналу суб’єктам господарювання-нерезидентам на підставі наступних зовнішньоекономічних контрактів.

Так, між ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» (Агент) та компанією «Kapal (Cyprus) Limited» (вул. Александріас, 13, м. Лімасол 3013, республіка Кіпр) (Менеджер) укладений зовнішньоекономічний контракт №1 від 01.07.2014 року, відповідно до якого Менеджер співпрацює з Агентом щодо комплектування членів екіпажу для судна Менеджера відповідно до узгоджених положень Трудового контракту у відповідності до кваліфікаційних вимог та згідно шкали заробітних плат, наведеної у Додатку до угоди (Том V, аркуші справи 122-143).

Між ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» (Агент) та компанією «MARLOW NAVIGATION NETHERLANDS B.V.» (Віллемскейд, 18, 3016 DL Роттердам, Нідерланди) (Менеджер) укладений зовнішньоекономічний контракт №1 від 01.01.2006 року, відповідно до якого Менеджер призначає Агента, а Агент приймає це призначення з комплектування екіпажу для подальшого комплектування на судно відповідно до узгоджених положень Трудового контракту у відповідності до кваліфікаційних вимог та згідно шкали заробітних плат, наведеної у Додатку до угоди (Том XV, аркуші справи 6-42).

Між ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» (Агент) та компанією «MARCREW SCHIFFARTS GMBH» (Гросе Ельбштрасе 145д-22767, Гамбург, Німеччина) (Менеджер) укладений зовнішньоекономічний контракт №2 від 01.10.2011 року, відповідно до якого Менеджер співпрацює з Агентом щодо комплектування членів екіпажу для подальшого найму на судно Менеджера відповідно до узгоджених положень Трудового контракту у відповідності до кваліфікаційних вимог та згідно шкали заробітних плат, наведеної у Додатку до угоди (Том V, аркуші справи 80-121).

Між ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» (Агент) та компанією «MARLOW NAVIGATION COMPANY LIMITED» (вул. Александріас, 13, а/с 54077, м. Лімасол 3013, Республіка Кіпр) (Менеджер) укладений зовнішньоекономічний контракт №1 від 28.12.2005 року, відповідно до якого Менеджер призначає Агента, а Агент приймає це призначення з комплектування екіпажу для подальшого комплектування на судно відповідно до узгоджених положень Трудового контракту у відповідності до кваліфікаційних вимог та згідно шкали заробітних плат, наведеної у Додатку до угоди (Том V, аркуші справи 122-143).

За умовами зазначених зовнішньоекономічних контрактів Агент надає посередницькі послуги щодо підбору моряків для комплектування суден Менеджера відповідно до запиту Менеджера. Агент забезпечує кожного моряка якісним робочим одягом, а всі витрати із забезпечення робочим одягом здійснюються коштами Менеджера. Менеджери відповідають за забезпечення щомісячної виплати заробітної плати членам екіпажу та відпускних для кожного з членів екіпажу згідно умов Трудових контрактів. Угоди набувають чинності від дати їх підписання та залишаються дійсними, доки останній моряк, найнятий відповідно до цієї Угоди не залишить судно, яким управляє Менеджер та не виїде до своєї рідної країни.

Відповідно до додатків до цих контрактів Агент одержує за всі завдання та обов’язки, які наведені в угоді, щомісячну загальну плату за кожного члена екіпажу в місяць, яка на протязі дії контакту змінювалася, про що підписувалися відповідні додатки та ця плата складала з 2006 року 18-20 доларів США, з 2012 року 24 долара США, з кінця 2014 року 27 доларів США, з 2016 року 40 доларів США.

Крім того, додатками до вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів є зразки узгоджених індивідуальних Трудових договорів.

При цьому, позивачем з моряками укладалися угоди про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні та ці послуги у відповідності до вимог законодавства є безкоштовними.

За результатами виконання контрактів з компаніями-нерезидентами складалися акти виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платника податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата послуг, що підлягають постачанню або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. п. «г», «є» п. 186.3, 186.4 ст. 186 Податкового кодексу України місцем надання послуг є місце реєстрації постачальник крім операцій зазначених, зокрема, у п. 186.3 цієї статті.

Місцем постачання послуг з надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця, а також надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті, є місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб‘єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

Таким чином, з аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що операції платника податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване за межами митної території України не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість та до таких послуг можуть відносяться, зокрема, послуги з надання персоналу та посередницькі послуги.

Позивач в Деклараціях з податку на додану вартість, наданих до ДПІ у Приморському районі м. Одеси в період, який охоплений перевіркою, включав послуги, які надавалися компаніям-нерезидентам «Kapal (Cyprus) Limited», «MARLOW NAVIGATION NETHERLANDS B.V.», «MARCREW SCHIFFARTS GMBH», «MARLOW NAVIGATION COMPANY LIMITED» до рядку 5 декларацій, тобто, до операцій з постачання послуг за межами митної території України, які не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідач вважає, що послуги надані позивачам компаніям-нерезидентам «Kapal (Cyprus) Limited», «MARLOW NAVIGATION NETHERLANDS B.V.», «MARCREW SCHIFFARTS GMBH», «MARLOW NAVIGATION COMPANY LIMITED» не є послугами надання персоналу, а тому ці операції мають включатися до Декларації з податку на додану вартість як операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, тобто, 20 відсотків.

Податковий орган розцінює послуги, які надає позивач компаніям-нерезидентам як посередницькі послуги з працевлаштування фізичних осіб (моряків) на роботу за кордоном, які не є тотожними послугам з надання персоналу, тобто, послугам, які передбачають, що підприємство, яке надало такі послуги не розриває трудових відносин зі своїм персоналом, а тільки тимчасово відряджає його на нове підприємство, що свідчить про те, що між позивачем та персоналом, в даному випадку, мають бути укладені трудові відносини.

Суд не погоджується з таким трактування відповідачем норм законодавства, вважає таке трактування не обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п.14.1.183 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Надані позивачем послуги компаніям-нерезидентам «Kapal (Cyprus) Limited», «MARLOW NAVIGATION NETHERLANDS B.V.», «MARCREW SCHIFFARTS GMBH», «MARLOW NAVIGATION COMPANY LIMITED» відповідають всім критеріям, які визначені для послуги з надання персоналу, оскільки між позивачем і компаніями-нерезидентами укладені угоди, які передбачають направлення позивачем у розпорядження компаній-нерезидентів фізичних осіб для виконання визначених угодою функцій, з компаніями-нерезидентами моряками укладені трудові контракти, зразки яких є додатками до угод між позивачем та компаніями-нерезидентами та всі інші умови, в тому числі винагорода позивача визначені додатками до угод.

При цьому, із змісту п. п. 14.1.183 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не вбачається, що фізичні особи, які направляються позивачем у розпорядження компаній-нерезидентів мають бути працівниками позивача та перебувати у трудових відносинах з позивачем на підставі трудових договорів, а в даному випадку, між позивачем та моряками укладалися цивільно-правові договори про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, які містяться в матеріалах справи.

Перелік вимог, яким повинні відповідати послуги з надання персоналу є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню, а податковий орган, в своєму акті тлумачить цю норму без будь-яких посилань на законодавство України.

З наданих в судовому засіданні представником відповідача пояснень та письмових пояснень, залучених до справи вбачається, що відповідач трактує положення п. п. 14.1.183 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України виходячи з положень ст. 36, 38, 39 Закону України «Про зайнятість населення».

Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» до послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 38 Закону України «Про зайнятість населення» діяльність суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, підлягає ліцензуванню і регулюється законами України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про зовнішньоекономічну діяльність», цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном надаються відповідно до заявок іноземного роботодавця (його контрагента) щодо вільних робочих місць (вакансій) і лише в межах укладених іноземними суб'єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування з метою сприяння підписанню трудового договору (контракту найму). Обов'язковим додатком до зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування за кордоном є проект трудового договору, завірений іноземним роботодавцем.

Надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном здійснюється після укладення договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном між особою та суб'єктом господарювання. Суб'єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, не має права отримувати від осіб, яким надані такі послуги, плату до підписання акта виконаних робіт.

При цьому, положення ст. 39 «Про зайнятість населення», які передбачають діяльність суб’єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони стосуються тільки виконання робіт в Україні, а не за її межами, однак положення п. п. 14.1.183 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дають можливість для надання послуг з надання персоналу за межами України.

Позивач здійснює свою господарську діяльність на підставі ліцензії Міністерства праці та соціальної політики України Серії АГ №507858 від 25.02.2011 року (Том IV, аркуш справи 96) на посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном, основним видом економічної діяльності позивача є код КВЕД 78.10 «Діяльність агентств з працевлаштування», який відповідно до національного класифікатора України ДК 009:2010 включає пошук персоналу.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1060 ліцензіат зобов’язаний, зокрема, провадити господарську діяльність з посередництва у працевлаштуванні за кордоном у межах укладеного між ліцензіатом та іноземним суб’єктом господарювання зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, який повинен відповідати вимогам законодавства, та за наявності укладеного між ліцензіатом і клієнтом письмового договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що ліцензійна діяльність позивача з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та його вид діяльність за КВЕД 78.10, який включає, в тому числі, пошук персоналу, цілком відповідає визначеному виду діяльності у п. п. 14.1.183 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, тобто, послуги з надання персоналу, які є тотожними послугам з посередництва у працевлаштуванні за кордоном за всіма критеріями, вони мають однаковий зміст та ознаки.

Підтвердженням цих обставин також є відповідність коду КВЕД-2005, підклас 74.50.0 «Підбір та забезпечення персоналом», який включав пошук персоналу та діяв в момент набуття чинності Податковим кодексом України коду 78.10 за КВЕД-2010 «Діяльність агентств працевлаштування», який включає пошук, підбір та влаштування персоналу

Крім того, згідно із «Державним класифікатором продукції та послуг» ДК 016-2010 послуги крюінгових компаній, які здійснює позивач відносяться до коду 78.30.14-00.00, тобто, послуги щодо забезпечення персоналом для роботи у сфері транспорту, що підтверджується експертним висновком №УТЕ-1685 Торгово-промислової палати України та згідно із «Класифікатором зовнішньоекономічних послуг» вид послуг, який надає позивач відповідає коду 10.08.01 «Послуги з працевлаштування підбору та направлення на роботу персоналу».

При прийнятті рішення по цій справі суд також враховує ту обставину, що позивач звернувся до ДПІ у Приморському районі м. Одеси з листом №9 від 19.01.2011 року, в якому просив податковий орган роз’яснити чи є послуги, які надає позивач, об’єктом оподаткування податку на додану вартість при наданні послуг компаніям-нерезидентам та отримав від ДПІ у Приморському районі м. Одеси індивідуальну податкову консультацію №5920/10/31-021 від 04.02.2011 року, в якій зазначено, що операції з постачання таких послуг нерезиденту не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, так як місце їх постачання за межами митної території України (Том І, аркуші справи 85-86).

В спірних правовідносинах позивач діяв у відповідності до наданої контролюючим органом письмової індивідуальної податкової консультації, а тому він не може бути притягнутий до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня) у відповідності до положень п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно із п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З врахуванням зазначених положень податкового законодавства, оскільки спірні правовідносини допускають неоднозначне трактування прав та обов'язків позивача, відповідач мав прийняти рішення на користь платника податків, однак цього не зробив, нарахувавши позивачу грошові зобов’язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що по цій справі проведена судова-економічна експертиза судовим експертом ОСОБА_4, який діє на підставі Свідоцтва №1027 від 29.09.2006т року, за результатами якої складений висновок експерта №19/004/1027/1 від 10.10.2017 року про не підтвердження документально та згідно вимог законодавства України висновків акту перевірки №164/15-32-14-01/33865661 від 15.03.2017 року та змістом цього висновку підтверджується правомірність віднесення позивачем операцій з постачання послуг компаніям-нерезидентам до операцій, які не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість з підстав їх здійснення за межами території України (Том XV, аркуші справи 153-173).

Крім того, суд звертає увагу на положення п. п. «є» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України щодо місця надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, за місцем реєстрації отримувача цих послуг, оскільки за умовами угод, укладених між позивачем та компаніями-нерезидентами «Kapal (Cyprus) Limited», «MARLOW NAVIGATION NETHERLANDS B.V.», «MARCREW SCHIFFARTS GMBH», «MARLOW NAVIGATION COMPANY LIMITED» позивач надає посередницькі послуги щодо підбору моряків для комплектування суден цих нерезидентів відповідно до їх запитів, ліцензія Міністерства праці та соціальної політики України, видана позивачу також підтверджує його посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном в спірних правовідносинах, тобто, в даному випадку позивач здійснює посередницькі послуги від свого імені, але за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак з врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність висновків акту перевірки №164/15-32-14-01/33865661 від 15.03.2017 року та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0005521401 від 29.03.2017 року, натомість позивач довів протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлоу Навігейшн Україна» обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд звертає увагу на наступне.

Ухвалою суду від 12 квітня 2017 року по цій справі позивачу відстрочено сплату судового збору за подання позову в тій частині, яка ним не сплачена, до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи зазначені обставини, часткову сплату судового збору позивачем в розмірі 25000 грн. та ухвалення судового рішення в цій справі з позивача має бути стягнута недоплачена сума збору в розмірі 228597,29 грн.

Крім того, зазначені судові витрати мають бути розподілені у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, а тому суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 251997,29 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, тобто, в тій частині, яка підлягає сплаті за позовну вимогу, яка судом задоволена, про визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0005521401 від 29.03.2017 року.

Щодо судового збору, який сплачений позивачем за позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС в Одеській області №357 від 21.02.2017 року, суд звертає увагу, що від цієї вимоги позивач відмовився шляхом подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, а тому ця сума з відповідача не стягується, але повернення цієї частини судового збору здійснюється у відповідності до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за клопотанням особи, яка його сплатила ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлоу Навігейшн Україна» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області форми «Р» №0005521401 від 29.03.2017 року – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області форми «Р» №0005521401 від 29.03.2017 року.

Стягнути з ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» (код ЄДРПОУ 33865661) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 228597,29 грн. на р/р № 31212206784005, отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» (код ЄДРПОУ 33865661) судовий збір у розмірі 251997,29 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.11.2017 року.

Суддя Л.І. Свида

.