-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Ухвала суду 26.06.2024
Ухвала суду 07.06.2024
Ухвала суду 06.06.2024
Ухвала суду 05.06.2024
Ухвала суду 29.05.2024
Ухвала суду
23.09.2021Постанова 08.07.2021
Ухвала суду 15.06.2021
Ухвала суду 07.06.2021
Ухвала суду 21.04.2021
Ухвала суду 25.03.2021
Постанова 25.03.2021
Постанова 03.03.2021
Ухвала суду 03.03.2021
Ухвала суду 02.02.2021
Ухвала суду 02.02.2021
Ухвала суду 18.11.2020
Ухвала суду 17.11.2020
Рішення 17.11.2020
Ухвала суду 17.11.2020
Рішення 13.11.2020
Ухвала суду 11.11.2020
Ухвала суду 14.09.2020
Ухвала суду 19.12.2018
Ухвала суду 17.05.2018
Ухвала суду 15.05.2018
Ухвала суду 10.05.2018
Ухвала суду 27.02.2018
Ухвала суду 15.12.2017
Ухвала суду 22.11.2017
Ухвала суду 03.10.2017
Ухвала суду 26.07.2017
Ухвала суду 07.07.2017
Ухвала суду
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
556/1044/17
22.11.2017 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі
головуючої судді - Котик Л.О.,
при секретарі - Соловей Г.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача – ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 управління Держгеокадасту у Рівненській області –
ОСОБА_4
відповідача - ОСОБА_5
представника відповідача – ОСОБА_6
представника третьої особи – ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Садово-городнє товариство «Пролісок» про визнання незаконним та скасування наказу ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Рівненській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»,-
в с т а н о в и в:
У справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Садово-городнє товариство «Пролісок» про визнання незаконним та скасування наказу ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Рівненській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» відповідачем подано клопотання про закриття провадження по справі, поскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала заявлене клопотання, пояснила, що оскільки предметом спору є оскарження рішення суб»єкта владних повноважень, а спірні правовідносини мають публічно-правовий характер, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач ОСОБА_5 і її представник також підтримали дане клопотання.
Представник позивача заперечив відносно задоволення даного клопотання, оскільки спір стосується права користування земельною ділянкою. Заявлені у справі вимоги випливають із відносин, що мають приватно-правовий характер. А тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена і в рішеннях Верховного суду України від 14.06.2016 року у справі №21-41а16, від 31.01.2017 р. у справі №817/3053/14 та від 24.01.2017 року у справі №815/6165/14.
Представник третьої особи заперечила відносно задоволення даного клопотання.
Заслухавши сторін, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення із наступних підстав:
Як зазначено в п.п.6-7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 1.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші).
Враховуючи положення ст.1 ЦПК України та ст.2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається в порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб»єктом владних повноважень) як суб»єктом публічного права та суб»єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб»єкта владних повноважень спрямовані на виконання, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб»єкт публічного права. А спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
В даному випадку спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами, стосуються права користування на земельну ділянку. Спір між сторонами не пов»язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства. Оскільки, позов ОСОБА_8 виник з спірних правовідносин, які мають приватно- правовий характер, оскаржувані останнім рішення та дії суб"єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну та припинення цивільних прав фізичної особи на земельну ділянку, він має вирішуватися за правилами ЦПК.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду України від 31.01.2017 р. у справі №817/3053/14, від 24.01.2017 р. у справі №815/6165/14, від 16.12.2014 р. у справі №21-544а14, де зазначено, що спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Враховуючи вище викладене, оскільки даний спір є приватноправовим спором про право цивільне, стосовно володіння та користування спірною земельною ділянкою, позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
А тому в задоволенні клопотання відповідача по справі - ОСОБА_3 Управління Держгеокадастру у Рівненській області про закриття провадження у справі слід відмовити
Керуючись ст.ст. 1,15,205,293 ЦПК України, ст..ст.2,17 КАС України,суд,-
у х в а л и в:
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 Управління Держгеокадастру у Рівненській області про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Садово-городнє товариство «Пролісок» про визнання незаконним та скасування наказу ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Рівненській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через районний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя : Котик Л.О.
скопійовано
-
скопійовано
-
