ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2017 року
Львів
№ 876/10112/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Коваля Р.Й., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
22 травня 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.02.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ввезення на митну територію України автотранспортних засобів відбулось як внесок інвестора в статутний капітал ТзОВ «Танк Транс» із звільненням від сплати митних зборів та інших платежів на підставі пільг, наданих законодавством, що не суперечить вимогам ч.2 ст. 287 Митного кодексу України, оскільки відчуження транспортних засобів не відбувалось.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 27.02.2017 за №0001891411 та за №0001881411.
Постанова мотивована відсутністю правових підстав для застосування до спірних правовідносин п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», оскільки у даній нормі йдеться про автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів на підставі пільг, наданих законодавством.
При цьому суд не погоджується з доводами відповідача, що звільнення від сплати ввізного мита у спірних правовідносин є пільгою, оскільки таке звільнення не міститься у переліку пільг, передбачених ст.282 МК України. До спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст. 287 МК України, яка визначає єдину правову підставу сплати ввізного мита на загальних підставах – відчуження таких товарів раніше трьох років з часу зарахування їх на баланс.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що норма Прикінцевих положень Закону України від 07.12.2000 №2134-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» є спеціальною, яка регулює відносини у сфері пільгового оподаткування автомобілів в режимі іноземного інвестування, а норма Митного кодексу України є загальною, яка регулює правовідносини щодо іноземних інвестицій загалом. Внаслідок недотримання ТзОВ «Танк Транс» вимог, встановлених п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 07.12.2000 №2134-ІІІ при передачі у платне користування автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків і зборів, ТзОВ «Танк Транс» неправомірно застосовано умовне повне звільнення від оподаткування ввізного мита (преференція – «152»).
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 22.01.2014 по 06.03.2015 ТзОВ «Танк Транс» шляхом оформлення митних декларацій, ввезено на територію України 14 сідельних тягачів як внесок до статутного фонду, згідно статуту від 22.11.2013, іноземного інвестора (PETERGROW LTD). Митне оформлення транспортних засобів проведено із умовним звільненням від сплати ввізного мита.
На підставі Наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 26.12.2016 №1619 проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Танк Транс» (ЄДРПОУ 32115067) про дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення транспортних засобів як внеску до статутного фонду за період з 01.01.2014 по 30.11.2016.
Перевіркою встановлено порушення ст.278, ч.1 ст.279, ч.1 ст.281, ч.2 ст.287 МК України, п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» від 7 грудня 2000 року №2134-III, з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого до майна, яке ввезено на територію України як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу, неправомірно застосовано умовне повне звільнення від оподаткування ввізного мита та на підставі цього встановлено несплату до бюджету ввізного мита на суму 287192,53 грн; та порушення ч.2 ст.270 МК України, пп. «в» п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 57438, 49 грн, про що складено акт від 23.01.2017 №7/14-11/32115067 (а.с. 69-73).
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.02.2017 №0001891411, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71798,11 грн, в тому числі основний платіж – 57438, 49 грн та штрафні (фінансові) санкції – 14359,62 грн; від 27.02.2017 №0001881411, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 358990,66 грн, в тому числі основний платіж – 287192,53 грн та штрафні (фінансові) санкції – 71798, 13 грн (а.с. 6,7).
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 27.02.2017 №0001891411, від 27.02.2017 №0001881411 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 4.3 статті 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зокрема, діяльності іноземних інвесторів на території України; гарантії для іноземних інвесторів у разі зміни законодавства України; гарантії щодо примусових вилучень іноземних інвестицій, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб; гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій; гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності та інші гарантії передбачені розділом ІІ Закону України “Про режим іноземного інвестування”.
Статтею 18 Закону України “Про режим іноземного інвестування” передбачено, що оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України.
В розумінні ст. 1 вказаного Закону іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.
Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Відповідно до ч.2 ст.287 Митного кодексу України товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати ввізного мита. При відчуженні таких товарів раніше трьох років з часу зарахування їх на баланс ввізне мито сплачується на загальних підставах.
Таким чином відповідно до положень Митного кодексу України, якими регулюються спірні правовідносини, обов’язковою умовою для звільнення від сплати ввізного мита є, зокрема, відповідність ввезеного майна критеріям визначення іноземної інвестиції, період, на який таке майно ввозиться на територію України, а також період з часу зарахування на баланс, протягом якого ввезене майно не може бути відчужене.
Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що у період з 22.01.2014 по 06.03.2015 ТзОВ «Танк Транс» шляхом оформлення митних декларацій, ввезено на територію України 14 сідельних тягачів як внесок до статутного фонду, згідно статуту від 22.11.2013, іноземного інвестора (PETERGROW LTD).
Згідно з вказаними митними деклараціями митне оформлення майна проведено із звільненням від оподаткування ввізним митом. В графі 36 митних декларацій вказаний код тарифної пільги (тарифної преференції) – “ 152”.
Відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.12, вказаним кодом пільги позначаються товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов’язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України “Про режим іноземного інвестування” з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями.
За класифікатором способу розрахунку (графа 47 митних декларацій) ввізне мито нараховувалось по коду “ 06” - сума податку нарахована умовно, у зв’язку із звільненням від оподаткування, передбаченим ч.2 ст. 287 Митного кодексу України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною ОСОБА_1 України, при переміщенні товарів у митні режими імпорту, експорту.
Вказані іноземні інвестиції компанії LTD, як внесок до статутного фонду ТзОВ «Танк Транс» згідно інформаційних повідомлень, копії яких долучені до матеріалів справи, зареєстровані в установленому порядку відділом інвестиційної діяльності Львівської обласної державної адміністрації протягом грудня 2014 року - березня 2015 року.
Контролюючий орган, покликаючись, зокрема, на недотримання положень п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» від 07 грудня 2000 року №2134-III, вважає, що позивач повинен сплатити митні платежі, оскільки згідно договорів оренди техніки б/н від 26.02.2016, №02/03/16 від 02.03.2016, №10/03/16 від 10.03.2016, №15/03/16 від 15.03.2016 ТзОВ «Танк Транс» передало в строкове платне користування ТзОВ «ОСОБА_2 Україна» сідельні тягачі, які попередньо були ввезені ТзОВ «Танк Транс» в Україні як внесок іноземного інвестора до статутного фонду.
Так, відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» від 07 грудня 2000 року №2134-III автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України (крім випадків, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Наведені норми законодавства суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Як встановлено судом, при визначенні розміру ввізного мита по ввезеному на територію України майну, позивачем було застосовано умовне звільнення від оподаткування митом, як спосіб розрахунку (код “ 06” в графі 47 митних декларацій).
Відповідно до пп. 14.1.253 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України умовне звільнення від оподаткування митними платежами - звільнення від сплати митних платежів, застосування якого передбачає дотримання певних умов та обмежень під час використання товарів і транспортних засобів комерційного призначення, розпорядження ними після їх випуску.
Слід зазначити, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.
Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України).
Відповідно до п.56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Закріплений у статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.
Так, Європейським судом з прав людини рішеннями у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, вказавши, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність винесених Головним управлінням ДФС у Львівській області податкових повідомлень-рішень від 27.02.2017 №0001891411 та за №0001881411, оскільки обов’язок позивача зі сплати ввізного мита в розумінні положень ч.2 ст. 287 Митного кодексу України виникає у випадку відчуження ТзОВ “Танк Транс” цього майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс товариства, що має наслідком скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 813/1893/17 – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
ОСОБА_3
судді
ОСОБА_1
ОСОБА_4
Ухвала складена в повному обсязі 21.11.2017.
