ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 листопада 2017 р. Справа № 802/1836/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка І.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Олійниченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 0030854 від 03.10.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що квитково-касовий лист, на відсутність якого вказують посадові особи управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, та відсутність якого, на їх думку - є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу, не передбачений чинними нормативно-правовими актами, які регулюють фінансову діяльність автотранспортних підприємств.

На підтвердження такої позиції позивач зазначає, що обов'язок ведення товарно-касової книги та порядок заповнення квитково-касових листів був встановлений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №279 від 31.05.2000 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу".

Однак, наказ Міністерства транспорту України від 31.05.2000 № 279 і затверджена ним Інструкція про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, втратили чинність згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 № 503 з 02.10.2006, а тому починаючи з 02.10.2006 форма квитково-касового листа та порядок його заповнення чинним законодавством не врегульоване.

Таким чином, позивач вважає, що вимога ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо наявності у водія автобусу квитково-касового листа під час здійснення регулярного пасажирського перевезення за відсутності законодавчо визначених вимог до форми квитково-касового листа та порядку його заповнення є неспроможною до застосування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що державними інспекторами Управління відповідно до направлення на проведення перевірки проведені рейдові перевірки транспортних засобів перевізників, які здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом, в ході яких було перевірені, в тому числі, транспортного засобу, що належать позивачеві.

За наслідками перевірки складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом на регулярних приміських маршрутах загального користування, у якому зафіксовані порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт перевезення пасажирів за приміським регулярним маршрутом без квитково-касового листа.

На думку відповідача, позивачем як автомобільним перевізником при наданні послуг з перевезення пасажирів, не було забезпечено водія транспортного засобу, який здійснював перевезення пасажирів, квитково-касовим листом. Відповідно, водій здійснював перевезення без документів, оформлення та наявність яких у водія передбачена чинним законодавством України, а саме частиною третьою статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Крім того, на переконання сторони відповідача, скасування наказу № 279 від 31.05.2000, яким було затверджено Інструкцію про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, ніяким чином не свідчить про те, що було відмінено обов'язок перевізника та водія відносно ведення квитково-касового листа, його заповнення та надання на виконання вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Відповідач вважає, що таке оформлення за відсутності Інструкцій має здійснюватися у довільній формі

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив, що 14.09.2017 відповідно до направлення на перевірку державними інспекторами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт суб'єктами господарювання. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця завантаження та розвантаження вантажах автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Під час проведення рейдової перевірки 14.09.2017 о 10 год. 55 хв. на ділянці дороги у м. Вінниці по вул. Ватутіна, 72, маршрут 20-А, було виявлено, що автотранспортним засобом марки Богдан А-091, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, водієм ОСОБА_4 здійснювалось перевезення пасажирів без належним чином оформлених документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, без квитково-касового листа. Зазначене порушення зафіксоване в акті АВ № 030735 від 14.09.2017 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

На підставі вказаного акта перевірки постановою в.о. заступника начальника управління - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Федорчука А.В. від 03.10.2017 №0030854 до повивача було застосовано адміністративно-господарський штраф на суму 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність, за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходив з такого.

Спірні відносини між сторонами у даній справі регулюються законом України "Про автомобільний транспорт", постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 тощо.

Закон України "Про автомобільний транспорт" від 23.02.2006 № 3492-IV (далі - Закон № 3492) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Статтею 3 Закону № 3492 визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Приписами частини 1 статті 5 Закону № 3492 передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до положень статті 6 Закону України № 3492, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи .

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами державного контролю під час планових, позапланових та рейдових перевірок на підставі направлення на перевірку.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (п. 14 Порядку № 1567).

Пунктом 15 Положення № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення.

Відповідно до ст. 39 Закону України № 3492 автомобільні перевізники, водії, пасажир повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно зі ст. 60 Закону України № 3492 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вже було зазначено вище, постановою № 0030854 від 03.10.2017 прийнятою за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яку передбачена абз. 3, ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за відсутність у водія належно оформленого квитково-касового листа постановлено стягнути з позивача 1700,00 грн.

В даному випадку позивач заперечує обов'язкову наявність квитково-касового листа.

Щодо вказаних доводів суд зазначає таке.

Наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 року № 279 (далі - наказ № 279), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 червня 2000 року за № 369/4590, було затверджено Інструкцію про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу. Також додатком № 13 до цієї Інструкції було затверджено форму квитково-касового листа.

Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 травня 2006 року № 503 наказ № 279 втратив чинність.

Водночас суд зазначає, що квитково-касовий лист - це документ, який є пiдставою для облiку транспортної роботи, роботи водiїв та списання витраченого пального на загальний пробiг автобуса, а також для взаєморозрахункiв мiж перевiзником i замовником на надання транспортних послуг. Відповідно позиція позивача щодо заповнення квитково-касового листа у зручний час по свої суті нівелює саме існування такого документу та цілі, для яких такий документ введено. Також, незважаючи на те, що законодавцем не передбачено вимог щодо порядку та часу заповнення квитково-касового листа, даний документ передбачено у переліку документів, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення.

Таким чином, суд вважає, що включення квитково-касового листа у перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, накладає відповідний обов'язок щодо його своєчасного заповнення.

Оскільки квитково-касовий лист на момент проведення перевірки заповнено не було (що не заперечується позивачем), то суд погоджується з відповідачем, що виявлені у позивача під час перевірки порушення, зафіксовані в акті АВ № 030735, становлять склад господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", і тягнуть накладання штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, постанова № 0030854 від 03.10.2017, прийнята на підставі акта АВ № 030735, за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є правомірною та не підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовують твердження позивача про відсутність в його діях ознак порушення законодавства про автомобільний транспорт, відтак довів правомірність своїх постанов.

У свою чергу позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо протиправності спірних постанов.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відмовляє ОСОБА_3 у задоволенні позову.

За правилами статті 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню йому не підлягає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович