Провадження №22-ц/784/2285/17

Справа №490/4573/17

Провадження № 22- ц/784/2285/17 Головуючий суду 1 інстанції ОСОБА_1

Категорія 54 Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_2

Рішення

Іменем України

20 листопада 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,

за участю: позивача ОСОБА_3 та його представників – ОСОБА_4,

- представника відповідача - Миколаївської обласної ради – ОСОБА_5,

- представника відповідача - Миколаївської облдержадміністрації – ОСОБА_6,

- представника відповідача – Управління культури, національностей та релігій Миколаївської облдержадміністрації – ОСОБА_7,

- представника відповідача – Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру – ОСОБА_8,

- представника третьої особи ОСОБА_9 – ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2017 року, ухвалене за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської обласної ради, Миколаївської обласної державної адміністрації, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_9, про визнання незаконним та скасування розпорядження про оголошення конкурсу, визнання протиправними та скасування рішення та наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

26 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Миколаївської обласної ради (далі – Облрада), Миколаївської обласної державної адміністрації (далі Миколаївська облдержадміністрація), Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру, у якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження т.в.о. голови Миколаївської облдержадміністрації від 15 липня 2016 року № 180-рк «Про оголошення конкурсу на посади керівників комунальних закладів культури» в частині оголошення конкурсу на посаду директора-художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру, протиправними та скасувати наказ Управління культури, національностей та релігій Миколаївської облдержадміністрації від 27 квітня 2017 року №68 про припинення з ним трудових відносин та наказ директора – художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру ОСОБА_9 від 28 квітня 2017 року № 81 – к про його звільнення з посади художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру, поновити його на посаді художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2017 року по день, що передує рішенню суду про поновлення на роботі без урахування обов’язкових податків та зборів.

-2-

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2017 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, директора Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру ОСОБА_9

Позивач зазначав, що з 29 жовтня 1996 року наказом Управління культури облдержадміністрації № 16-к його призначено на постійній основі на посаду директора Миколаївського художнього російського драматичного театру, а наказом цього ж управління № 2-к від 14 лютого 2007 року переведено на посаду художнього керівника цього закладу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року, з 24 лютого 2016 року запроваджено контрактну форму трудових відносин з керівниками зазначених закладів у сфері культури та конкурсну процедуру призначення.

Не дивлячись на те, що за цим Законом оголошення конкурсу вимагало від органу управління комунального закладу культури припинити з ним безстроковий трудовий договір та погодити його звільнення з Облрадою, чого не було дотримано, 15 липня 2016 року розпорядженням т.в.о голови Миколаївської обласної адміністрації № 180 – рк з 15 липня 2016 року оголошено конкурс на посаду директора – художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру.

До того ж, на думку позивача, за приписами ч. 4 ст. 21-2 Закону України «Про культуру» оголошення конкурсу повинно було відбутися впродовж семи днів з дня дострокового припинення його повноважень.

Між тим, 18 жовтня 2016 року проведено конкурс та переможцем на посаду керівника театру визначено ОСОБА_9

Не дочекавшись судового рішення у справі за його позовом, за вимогами якого ним оскаржено рішення конкурсної комісії, 27 квітня 2017 року Облрадою прийнято рішення № 4 про його звільнення з посади художнього керівника зазначеного театру, як такого, що не пройшов конкурсний добір. На підставі цього рішення Облради, наказом Управлінням культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації від 27 квітня 2017 року № 68 з ним припинено трудові відносини.

Крім того, на підставі цього рішення та наказу, 28 квітня 2017 року директором – художнім керівником театру ОСОБА_9 видано наказ № 81-к, яким його також звільнено з посади художнього керівника.

Позивач вказував, що станом на 15 липня 2016 року орган управління комунального закладу культури не приймав рішення про звільнення його із займаної посади, а тому, на думку позивача, рішення про оголошення конкурсу є протиправним та підлягає скасуванню, а він поновленню на посаді.

Посилаючись на те, що його звільнено із порушенням вимог законодавства, з грубим порушення його прав та інтересів, позивач просив про задоволення позову.

Відповідачі та третя особа проти позову заперечували, посилаючись на законність звільнення позивача та дотримання вимог трудового законодавства.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позов задовольнити.

В запереченнях на апеляційну скаргу Облрада, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської облдержадміністрації, Миколаївська облдержадміністрація, посилалися на її необґрунтованість.

-3-

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що оголошення конкурсу та звільнення позивача із займаної посади є законними, такими, що проведено із дотриманням вимог трудового законодавства, у зв’язку із запровадженням контрактної форми трудових відносин з керівниками комунальних закладів культури та конкурсної процедури призначення, у зв’язку з чим, розпорядження Миколаївської облдержадміністрації від 15 липня 2016 року № 180-рк «Про оголошення конкурсу на посади керівників комунальних закладів культури» в частині оголошення конкурсу на посаду директора-художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру та рішення Облради від 27 квітня 2017 року про припинення трудових відносин на підставі п. 9 ч, 1 ст. 36 КЗпП України прийняті без порушення трудових прав ОСОБА_3

Колегія суддів не погоджується з усіма висновками суду.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що з 29 жовтня 1996 року наказом Управління культури облдержадміністрації № 16-к ОСОБА_3 призначено на посаду директора Миколаївського художнього російського драматичного театру, а наказом цього ж управління № 2-к від 14 лютого 2007 року його переведено на посаду художнього керівника цього закладу. Трудовий договір укладений на невизначений строк.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року, який набрав чинності з 24 лютого 2016 року внесені зміни, зокрема в частину першу статті 36 КЗпП України, ст.19 і 20 Закону України «Про театри і театральну справу», до Закону України «Про культуру».

Так, частину першу статті 36 КЗпП України доповнено пунктом 9, за змістом якого підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Текст ст. 21 Закону України «Про культуру» викладено в редакції, положенням якої передбачено, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п’ять років за результатами конкурсу.

Згідно п.п. 2-4 розділу 11 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

Органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов’язані припинити безстрокові трудові договору з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

Керівники державних та комунальних закладів культури, з якими на момент набрання чинності цим Законом укладено контракт, працюють на посаді до закінчення строку дії контракту.

Судом установлено, що на виконання приписів вищезазначеного Закону, 15 липня 2016 року розпорядженням Миколаївської обласної адміністрації № 180 – рк оголошено конкурс на посади керівників закладів культури спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, у тому числі директора – художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру.

-4-

Того ж дня, позивача попереджено про те, що безстроковий трудовий договір з ним буде припинений за результатами проведеного конкурсу.

На думку колегії суддів, не вирішення Облрадою питання про припинення безстрокового трудового договору з ОСОБА_3, протягом шести місяців з 24 лютого 2016 року (з дня набрання чинності вищезазначеним Законом), та до оголошення і проведення конкурсу, не вплинуло на обсяг трудових прав позивача та підстави припинення безстрокового трудового договору згідно п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України з підстав, передбачених іншими законами, що є самостійною підставою припинення трудового договору. При цьому порушень норм ст.ст. 19, 43 Конституції України не встановлено.

За такого, суд першої інстанції встановивши, що вищезазначене розпорядження в оспорюваній частині прийнято органом управління закладу на виконання приписів вищезазначеного Закону, у передбачений законом спосіб, в межах компетенції облдержадміністрації, не порушує трудових прав і не суперечить інтересам позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання розпорядження протиправним. Тому вірно відмовив у задоволенні цих вимог.

Зазначення в рішенні судом першої інстанції про строк звернення позивача за вирішенням спору не є підставою для скасування рішення суду, оскільки встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторони. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорить причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк При цьому, якщо суд установить, що пред’явлені вимоги є необґрунтованими, суд відмовляє в їх задоволенні саме з цих підстав. Суд першої інстанції, обговорив строки звернення позивача до суду, дійшов правильного висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, тому вірно відмовив у їх задоволення саме з цих підстав.

Судом також встановлено та таке вбачається з матеріалів справи, що 18 жовтня 2016 року проведено конкурс на посаду керівника театру, участь в якому брав позивач, проте переможцем на посаду керівника театру визначено ОСОБА_9 ОСОБА_3 оскаржив рішення конкурсної комісії в порядку цивільного судочинства. Рішення за його позовом не прийнято.

Рішенням Миколаївської обласної ради №23 від 22 грудня 2016 року внесенні зміни до Статуту Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру (діючого на час звільнення позивача), відповідно до яких Миколаївський академічний художній російський драматичний театр є закладом культури, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Облрада (власник). Орган управління театром - Миколаївська облдержадміністрація. Театр виступає правонаступником Миколаївського художнього російського драматичного театру.

Пунктом 11.1 Статуту визначено, що театр очолює директор театру – художній керівник, який призначається на посаду за результатами відповідного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, на підставі рішення власника в установленому чинним законодавством порядку.

Директор Театру – художній керівник звільняється з посади на підставі рішення власника в установленому чинним законодавством порядку.

Згідно положень п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об’єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

-5-

Рішенням Миколаївської міської ради від 21 листопада 2008 року № 24 затверджено Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Миколаївської області (далі - Положення), із внесеними змінами, затвердженими рішенням Облради від 16 жовтня 2009 року №13 та 10 червня 2016 року № 14, яким повноваження про звільнення відповідного керівника підприємства, установи і організації, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, покладено виключно на обласну раду (п.3.1-3.3) (т.1 а.с.102).

З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням протоколу конкурсної комісії з проведення конкурсного добору, 27 квітня 2017 року Облрадою (власником) прийнято рішення № 4 про звільнення ОСОБА_3 з посади художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру на підставі п.9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, як такого, що не пройшов конкурсний добір (т.1 а.с.41).

На підставі викладеного, колегія вважає, що доводи позивача про його звільнення за рішенням не уповноваженої особи є необґрунтованими. При цьому підстав, які б перешкоджали винесенню оскарженого рішення Облрадою не встановлено.

На підставі цього рішення Облради, наказом Управлінням культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації від 27 квітня 2017 року № 68, з ОСОБА_3 припинено трудові відносини (т. 1 а.с.42).

Наказом директора – художнього керівника театру ОСОБА_9 від 28 квітня 2017 року № 81-К, бухгалтерії театру наказано виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку.

Як встановлено, посада директора театру – художнього керівника, у зв’язку зі змінами законодавства у галузі культури, законодавцем передбачала її зайняття на конкурсній основі. Позивач брав участь у конкурсі, проте за результатами конкурсу його переможцем не визначено.

Як вже зазначалось, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року, який набрав чинності з 24 лютого 2016 року, частину першу статті 36 КЗпП України доповнено пунктом 9, за змістом якого підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Положеннями п.п. 2-4 розділу 11 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору, у тому числі з керівниками комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що звільнення позивача згідно п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України відповідає закону та не порушує трудових прав та інтересів ОСОБА_3 є обґрунтованими.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_3 визнано законним, права позивача при цьому порушені не були, то підстав для задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у суду першої інстанції не було.

Оскільки суд першої інстанції був тієї ж думки щодо відсутності підстав для поновлення позивача на роботі, то висновок суду про відмову у задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_3 на займаній посаді, є вірним.

Разом з тим, на думку колегії суддів, в рішенні Миколаївської обласної ради № 4 від 27 квітня 2017 року формулювання причин звільнення позивача як такого, що не пройшов конкурсний добір не відповідає з формулюваннями передбаченими п. 2 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону.

-6-

Згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Підстав для поновлення позивача на займаній посаді не вбачається, тому його слід вважати звільненим з посади художнього керівника згідно п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з підстави, передбаченої п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року №955-VIII, з 27 квітня 2017 року.

У зв'язку з цим, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає зміні, з викладенням його резолютивної частини в новій редакції.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 235 КЗпП України передбачено, якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вчасно отримав трудову книжку.

Між тим, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач не зазначав та не надав будь-яких належних доказів того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало його працевлаштуванню або мала місце затримка видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.

Саме по собі неналежне оформлення трудової книжки не є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно ст. 235 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновком районного суду з їх оцінкою.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 щодо підстав припинення трудового договору змінити, виклавши в цій частині його резолютивну частину в наступній редакції.

Визнати незаконним в рішенні Миколаївської обласної ради тринадцятої позачергової сесії сьомого скликання № 4 від 27 квітня 2017 року «Про припинення трудових відносин із художнім керівником Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру ОСОБА_3» підставу звільнення ОСОБА_3, як такого, що не пройшов конкурсний добір, та вважати ОСОБА_3 звільненим з посади художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з підстави, передбаченої п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення

-7-

керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року №955-VIII, з 27 квітня 2017 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді : П.П. Лисенко

ОСОБА_11