Справа № 554/3341/15-к
ВИРОК
Іменем України
Дата документу 20.11.2017
20 листопада 2017 року
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні та в порядку спеціального судового провадження (in absentia) - із завершального етапу судового слідства кримінальне провадження за обвинуваченням :
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Ільник, Турківського району, Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера МВС, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_10 , відповідно до наказу УМВС України в Полтавській області № 395 о/с, із 22.08.2014 року до 16.01.2015 року займав посаду начальника управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, маючи спеціальне звання полковник міліції.
Відповідно до Положення про управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області (далі - Управління), затвердженого наказом УМВС України в Полтавській області № 1597 від 12.10.2012 року, Управління було самостійним структурним підрозділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, діяльність якого спрямовувалась безпосередньо його начальником. Основним завданням Управління було виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також причин і умов, що сприяють їх вчиненню.
Згідно з посадовою інструкцією, начальник Управління ОСОБА_10 керував діяльністю Управління, планував та організовував його роботу, розподіляв обов`язки між своїми заступниками та керівниками структурних підрозділів, що підпорядковувались Управлінню, організовував контроль за веденням адміністративної практики, вирішення в межах своєї компетенції питань призначення, переміщення особового складу, вживав заходів щодо зміцнення кадрів, визначав резерв осіб на висунення та навчання, мав право заслуховувати звіти особового складу будь-якого з підрозділів ДАІ області щодо виконання ним відповідних функцій та обов`язків, клопотати перед вищим керівництвом про притягнення підлеглих працівників ДАІ до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, ОСОБА_10 , виходячи зі своїх службових повноважень, згідно з Примітками до ст.ст. 364, 368 КК України, здійснював функції представника влади, організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, був керівником структурного підрозділу органу державної влади та відповідно службовою особою, яка займала відповідальне становище.
Упродовж серпня - грудня 2014 року ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи з прямим умислом та корисливою метою, поставив вимоги підлеглим працівникам - заступнику начальника управління ДАІ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_11 , начальнику Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Миргорода, Миргородського, Великобагачанського, Шишацького районів у Полтавській області ОСОБА_12 , начальнику Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Кременчука та Кременчуцького району у Полтавській області ОСОБА_13 , начальнику Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Полтавської області ОСОБА_14 (анкетні дані та посада останнього змінені у зв`язку із забезпеченням заходів безпеки) щомісячно надавати йому неправомірну вигоду в сумі від 1000 до 4000 доларів США за прихильне ставлення до них під час проходження служби в підрозділах Державної автотранспортної інспекції України та можливість продовжувати працювати на займаних посадах, створивши умови, за яких підлеглі працівники усвідомлювали, що їх начальник може незаконно використовувати свої службові повноваження і перешкоджати їм проходити службу в органах міліції. Зокрема, періодично і безпідставно проводити перевірки їх службової діяльності із заздалегідь негативними результатами, з надуманих підстав заслуховувати звіти щодо виконання ними службових обов`язків, а також клопотати про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, у тому числі порушувати питання щодо звільнення. Усвідомлюючи свою службову залежність та розуміючи, що в разі відмови надати неправомірну вигоду, ОСОБА_10 використає свої службові повноваження для настання указаних шкідливих наслідків, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 вимушені були погодитись виконати злочинну вимогу і надати йому неправомірну вигоду.
Епізод № 1 одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_12
22 грудня 2014 року, ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, умисно, з корисливою метою у своєму службовому кабінеті УДАІ УМВС України в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Європейська (раніше Фрунзе), 164, шляхом вимагання, одержав від начальника Центру надання послуг, пов`язаних з використання автотранспортних засобів з обслуговування м. Миргорода, Миргородського, Великобагачанського, Шишацького районів у Полтавській області ОСОБА_12 неправомірну вигоду - 1500 доларів США (за курсом НБУ на той час - 23781,59 грн.), за прихильне ставлення до останнього під час проходження служби в підрозділах ДАІ та можливість продовжувати працювати на займаній посаді.
Епізод № 2 одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_11
26 грудня 2014 року, ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, умисно, з корисливою метою, у своєму службовому кабінеті УДАІ УМВС України в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Європейська (раніше Фрунзе), 164, шляхом вимагання, одержав від заступника начальника УДАІ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 4000 доларів США (за курсом НБУ на той час - 63075,46 грн.), тобто у значних розмірах, за прихильне ставлення до нього під час проходження служби в підрозділах ДАІ та можливість продовжувати працювати на займаній посаді.
Епізод № 3 одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13
26 грудня 2014 року, ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, умисно, з корисливою метою, у своєму службовому кабінеті УДАІ УМВС України в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Європейська (раніше Фрунзе), 164, шляхом вимагання, одержав від начальника Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Кременчука та Кременчуцького району у Полтавській області ОСОБА_13 неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США (за курсом НБУ- 47306,59 грн.). Пізніше цього ж дня, на території Полтавської обласної клінічної лікарні за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 23 ОСОБА_10 , шляхом вимагання, отримав від ОСОБА_13 через водія ОСОБА_15 ще 1000 доларів США ( за курсом НБУ - 15768,86 грн.), а всього 4000 доларів США (за курсом НБУ на той час 63075, 45 грн.), тобто у значних розмірах, за прихильне ставлення до нього під час проходження служби в підрозділах ДАІ та можливість продовжувати працювати на займаній посаді.
Епізод № 4 одержання неправомірної вигоди від залегендованої особи ОСОБА_14
27 грудня 2014 року ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи в палаті урологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 23, повторно, умисно, з корисливою метою, шляхом вимагання, отримав через ОСОБА_16 від начальника Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Полтавської області ОСОБА_14 (анкетні дані та посада змінені у зв язку із забезпеченням заходів безпеки) неправомірну вигоду конверт з грошима в сумі 1000 доларів США (за курсом НБУ на той час - 15768,86 грн.) за прихильне ставлення до останнього під час проходження служби в підрозділах ДАІ та можливість продовжувати працювати на займаній посаді.
Одразу там було проведено обшук, під час якого ОСОБА_10 , намагаючись приховати злочин, викинув через вікно портфель з неправомірно отриманими грошима, який був вилучений.
Таким чином, ОСОБА_10 систематично вимагав та одержав від підлеглих працівників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 неправомірну вигоду у вигляді грошей на загальну суму 10 500 доларів США (за відповідним курсом НБУ 165 701,36 грн.) за прихильне ставлення до них під час проходження служби в підрозділах ДАІ та можливість продовжувати працювати на займаних посадах.
Обвинувачений ОСОБА_10 свою вину за ч.3 ст.368 КК України не визнав та спочатку відмовився від давання показань, мотивуючи, що надасть їх наприкінці судового розгляду. Однак, коли, відповідно визначеного порядку дослідження доказів, наприкінці судового розгляду, суд запропонував йому надати пояснення по суді пред`явленого йому обвинувачення, він зник, ухилившись від суду, у зв`язку з чим, здійснюючи його належний виклик, в тому числі через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та офіційний сайт Октябрського районного суду м. Полтави, суд продовжив розгляд за його відсутності (in absentia).
На підтвердження провини обвинуваченого ОСОБА_10 стороною обвинувачення представлено такі докази.
По епізоду № 1 - одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_12 :
06.01.15 року свідок ОСОБА_12 звернувся до прокуратури Полтавської області із письмовою заявою про вимагання ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 3000 доларів США та 20000 грн. за можливість продовжувати працювати на займаній посаді (т.2 а.с.194).
Свідок ОСОБА_12 під присягою суду показав, що працював на посаді начальника Центру надання послуг, пов`язаних з використання автотранспортних засобів з обслуговування м.Миргорода, Миргородського, Великобагачанського, Шишацького районів у Полтавській області. З квітня 2014 року знайомий із ОСОБА_10 . Одразу після призначення якого на посаду начальника УДАІ УМВС України в Полтавській області, він зібрав усіх начальників МРЕВ, які по одному заходили до його службового кабінету та на папері писав суму грошових коштів, яку необхідно надати щоби залишитися працювати на посаді, а також вказав скільки ще потрібно платити щомісячно. Свідкові ОСОБА_10 написав: 5000 доларів США за залишення на посаді та по 1500 доларів США щомісячно щоби продовжувати працювати на займаній посаді і далі. У разі несплати грошових коштів, з його слів, будуть проводитись перевірки та в подальшому його очікує звільнення. Однак свідок перебував на лікарняному та вимоги ОСОБА_10 щодо сплати коштів спочатку не виконував. При цьому йому телефонували підлеглі, які повідомляли, що від керівництва ДАІ області надійшла вказівка не пускати його на роботу. В подальшому проводилися перевірки, за результатами яких йому повідомили про наявність підстав для його звільнення, хоча до призначення ОСОБА_10 зауважень по роботі не було.
Бажаючи продовжувати роботу, він зважився на вимоги ОСОБА_10 та у вересні 2014 року зайшов до нього в службовий кабінет і передав йому 1500 доларів США в конверті. Отримавши вказану суму, останній на аркуші паперу написав, що він винен ще 5000 доларів США за посаду та за 4-5 місяців роботи - 6000 доларів США.
Після цього у нього перевірки припинились, почали видавати продукцію для роботи, зокрема бланки посвідчень водія, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, номерні знаки, тощо, хоча до цього їх не видавали.
У подальшому, наприкінці жовтня 2014 року, прийшовши до приймальні службового кабінету ОСОБА_10 , він почав із портфеля викладати свої гроші в сумі 20000 грн. та класти до столу секретаря, однак ОСОБА_10 , побачивши, що гроші в гривнях відмовився їх отримувати та попросив забрати, після чого покликав до свого кабінету та на аркуші написав і показав, що необхідні саме долари США. Через деякий час він обміняв гривні на долари США, їх сума склала 1500, та передав їх ОСОБА_10 у його службовому кабінеті.
Свідок також підтвердив, що з ним проводився слідчий експеримент, у ході якого він добровільно вказував яким чином відбувалися події щодо передачі грошових коштів Блажівському на загальну суму 3000 доларів США.
Після перегляду в судовому засіданні відеозапису проведених негласних слідчих дій, свідок підтвердив їх відповідність дійсності.
Також, переглянувши в судовому засіданні протокол огляду відео-реєстратора вилученого з кабінету ОСОБА_10 від 16.02.15 із фото таблицями, упізнав себе та зазначив, що саме 22 грудня 2014 заходив до ОСОБА_10 в кабінет, де передав йому востаннє конверт із 1500 доларами США.
Прослухавши в суді телефонні розмови, свідок підтвердив їх достовірність та зміст, в тому числі із легендованою особою ОСОБА_14 , під час якої обговорювались обставини передачі грошей ОСОБА_10 . До прокуратури Полтавської області звернувся із заявою про вимагання коштів ОСОБА_10 добровільно. На вимогу ОСОБА_10 передавав власні грошові кошти.
Його показання перевірені та підтверджені у ході слідчого експерименту, від 03.02.2015 року, коли він детально вказав яким чином передавав грошові кошти ОСОБА_10 в сумі 3000 доларів США за прихильне ставлення до нього під час проходження служби в підрозділах ДАІ та можливість продовжувати працювати на займаній посаді (т.2 а.с. 201-205).
Згідно з протоколом за результатами проведення негласного розшукового заходу аудіо відео контролю особи від 06.08.2015 року, зафіксовано зустріч 25.10.14 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , під час якої останній, одержуючи грошові кошти в гривнях від ОСОБА_12 , наказав негайно їх забрати, оскільки потрібні долари (т. 2 а.с. 206-209).
Факт зустрічі у приймальні ОСОБА_10 , під час якої ОСОБА_12 25.10.2014 року намагався передати йому гроші в гривнях, однак останній відмовився приймати їх, також стверджується відеозаписами відео реєстратора, вилученого у ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 238-243 ).
Під час обшуку службового кабінету начальника відділу кадрового забезпечення УДАІ УМВС України в Полтавській області від 27.12.14 року вилучено матеріали на звільнення начальника Центру надання послуг, пов`язаних з використання автотранспортних засобів з обслуговування м.Миргорода, Миргородського, Великобагачанського, Шишацького районів у Полтавській області ОСОБА_12 (т. 2 а.с.219-233).
По епізоду № 2 - одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 :
Свідок ОСОБА_11 під присягою суду показав, що займав посаду заступника начальника УДАІ УМВС України в Полтавській області. В грудні 2014 року ОСОБА_10 повідомив про необхідність надати йому грошові кошти спочатку в сумі 5000 доларів США, але потім за проханням свідка знизив суму до 4000 доларів США за можливість працювати на посаді. 26 грудня 2014 року він, взявши із дому 4000 доларів США, привіз на роботу в УДАІ і поклав у свій робочий стіл. Після обіду, коли ОСОБА_10 приїхав на роботу, зайшов до нього в кабінет, після чого останній одразу запитав про гроші. Далі він пішов до свого кабінету взяв 4000 доларів США та в службовому кабінеті ОСОБА_10 передав йому ці гроші із рук в руки за можливість у подальшому працювати.
Також свідок ОСОБА_11 повідомив, що добровільно звертався до прокуратури Полтавської області із заявою про вимагання ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 4000 доларів США.
Переглянувши в судовому засіданні протокол огляду відео-реєстратора вилученого з кабінету ОСОБА_10 від 16.02.15 із фото таблицями, упізнав себе та зазначив, що 26 грудня 2014 року він дійсно заходив до ОСОБА_10 та передав йому конверт із 4000 доларів США.
Крім того, він підтвердив, що з ним проводився слідчий експеримент в ході якого вказував яким чином відбувалися події щодо передачі грошових коштів ОСОБА_10 на загальну суму 4000 доларів США.
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_11 від 10.02.15 року, він вказав яким чином передавав грошові кошти ОСОБА_10 в сумі 4000 доларів США за прихильне ставлення до нього під час проходження служби в підрозділах Державної автотранспортної інспекції України та можливість продовжувати працювати на займаній посаді (т.2 а.с. 146-149).
По епізоду № 3 - одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 .
22.01.15 року ОСОБА_13 звернувся до УСБУ в Полтавській області із заявою про вимагання у нього ОСОБА_10 грошових коштів за можливість продовжувати працювати на займаній посаді (т.2 а.с. 30).
Свідок ОСОБА_13 , який працював начальником Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Кременчука та Кременчуцького району в Полтавській області під присягою суду показав, що в 2014 році познайомився із ОСОБА_10 , якого на той час призначили начальником УДАІ УМВС України в Полтавській області. Останній міг призначати службові розслідування та вирішувати питання притягнення до відповідальності підлеглих, у тому числі і свідка. На початку грудня 2014 року ОСОБА_10 у своєму службовому кабінеті повідомив йому, що він повинен наприкінці місяця надати йому 5000 доларів США за можливість в подальшому працювати на займаній посаді. В разі ненадання грошових коштів до його підрозділу могла приїхати перевірка, оскільки такі факти раніше вже мали місце.
У другій половині дня 26 грудня 2014 року, під час здачі звітності, він зайшов до ОСОБА_10 в службовий кабінет. Звідти пройшов до його підсобного приміщення та поклав конверт із своїми грошима в сумі 3000 доларів США на підвіконня, про що повідомив ОСОБА_10 , на що останній зауважив, що цієї суми недостатньо і він має довезти ще 2000 доларів США.
Після цього вдома у смт. Чутове, він взяв ще своїх 1000 доларів США та увечері того ж дня, зателефонував ОСОБА_10 . Останній повідомив, що перебуває в лікарні і йому необхідно під`їхати і передати гроші водію. Коли він приїхав на власному автомобілі Шкода Октавія до Полтавської обласної лікарні, звідти вийшов водій ОСОБА_10 ОСОБА_17 , якому він передав конверт із 1000 доларами США для ОСОБА_10 .
Також свідок розповів, що в грудні 2014 року за допомогу в переоформленні транспортного засобу від ОСОБА_18 він протиправно одержав купюру номіналом 100 доларів США, яку можливо серед інших передав ОСОБА_10 . За протиправне одержання грошових коштів він у 2015 році був засуджений за ч. 3 ст. 368 КК України.
Свідок розумів, що у разі ненадання грошових коштів ОСОБА_10 , міг позбутися своєї роботи, хоча має на утриманні дружину, двох дітей і матір інваліда.
Також підтвердив, що звертався до прокуратури Полтавської області із заявою про вимагання ОСОБА_10 грошових коштів.
В 2014 році передавав грошові кошти в доларах США, оскільки ОСОБА_10 безпосередньо вказував саме на таку валюту.
Крім того, зазначив, що з ним проводився слідчий експеримент, у ході якого він детально показував яким чином відбувалися події щодо передачі грошових коштів ОСОБА_10 .
Після прослуховування в судовому засіданні своїх телефонних розмов свідок підтвердив факт розмов із ОСОБА_10 щодо домовленості про зустріч та із ОСОБА_19 , під час якої обговорювалися обставини передачі грошей ОСОБА_10 .
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.02.2015 року ОСОБА_13 визнано винуватим ч.3 ст.368 КК України, в тому числі по епізоду отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_18 25.12.2014 року на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати відповідні посади на 1 рік зі звільненням від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік (т.2 а.с.55-58).
Показання ОСОБА_13 підтверджуються даними проведених за його участю слідчих експериментів від 24.01.15 року, в ході яких він детально вказав місця та обставини отримання і передачі ним грошових коштів ОСОБА_10 (т.2 а.с.20-29).
Зміст розмов ОСОБА_13 з його мобільного телефону № НОМЕР_1 за 25-26.12.2014 року також об`єктивно підтверджуються відомостями протоколу за результатами здійснення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних (телекомунікаційних) мереж від 18.02.2015 року (т.2 а.с. 49- 52).
Зокрема зафіксовано його розмову із невідомою особою, яка прохала допомоги в наданні знайомому милозвучного номерного знаку 25.12.2014 року о 08.03 год.
Крім того, 26.12.2014 року о 10.05 год. він приховано розмовляв із ОСОБА_19 з приводу суми коштів, які необхідно віддати з приводу звітів. При цьому ОСОБА_13 на запитання: «а он тебе пятерку оставил в месяц?», відповів: «чотири минути, а в цьому вообще занесу три минути, буду». Далі контекст розмови свідчить, що учасники розмови розуміють, що вказані ОСОБА_13 «минуты» це долари, для отримання яких потрібно багато працювати. Також контекст розмови свідчить, що ОСОБА_19 законспірована особа «он» «нарисовал единицу и он ни разу не носил и не знает как з этим бороться», при цьому обурюється. Також зазначається, що у законспірованої в розмові особи «него» щось із нирками.
Об 11.21 год. цього ж дня ОСОБА_13 зателефонував ОСОБА_10 з № НОМЕР_2 та повідомив, що він після обіду на роботі, на що ОСОБА_13 повідомив, що він в 3 години буде в нього і ОСОБА_10 погодився.
О 19.43 год. цього дня ОСОБА_13 знову зателефонував ОСОБА_19 та контекст їх розмови свідчить, що ОСОБА_13 цього дня їздив до лікарні, де зустрічався з водієм, але йому трохи не вистачило, тому довозив. При цьому одразу пішов з «трояком», а потім його ще «на рубль развел». Під час цієї розмови її учасники обурювались не людським підходом.
Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що працював інспектором ДПС Полтавського взводу №1. Знає ОСОБА_10 з 2014 року, як начальника УДАІ УМВС України в Полтавській області. 26 грудня 2014 року був водієм службового автомобіля ОСОБА_10 . Зранку 26 грудня 2014 року забрав ОСОБА_10 з лікарні, відвіз додому та через деякий час привіз до місця роботи в УДАІ УМВС України в Полтавській області. Приблизно о 16 годині ОСОБА_10 сів до автомобіля із чорним портфелем та наказав їхати до лікарні. Вийшовши із автомобіля, ОСОБА_10 попросив допомогти піднести портфель в його лікарняну палату. Він погодився та зніс туди вказаний портфель і поставив на столик. Приблизно о 20 годині ОСОБА_10 наказав йому вийти на зустріч ОСОБА_13 та отримати від нього листівку. Перед центральним входом до лікарні ОСОБА_13 передав йому для ОСОБА_10 конверт, якого він, зайшовши до палати останнього, на очах у обвинуваченого лишив на столі.
Його показання також підтверджуються відомостями проведеного з ним слідчого експерименту від 12.01.2015 року, відповідно протоколу про який, він на місці детально вказав усі викладені обставини події (т.2 а.с. 40-44).
Згідно з протоколом від 12.01.2015 року пред`явлення для впізнання, свідок ОСОБА_15 упізнав вилучений під вікном лікарняної палати ОСОБА_10 портфель, вказавши, що він належить ОСОБА_10 та він його постійно носив із собою (т.2 а.с. 45-48).
Факт передачі ОСОБА_13 конверту ОСОБА_15 26.12.2014 року неподалік Полтавської обласної клінічної лікарні ім. Скліфосовського, окрім показань указаних осіб в якості свідків, також підтверджуються даними протоколу за результатами здійснення негласної слідчої (розшукової) дії візуального спостереження від 02.03.15 року (т.2 а.с.217-218).
Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що в середині грудня 2014 року до нього звернулися працівники СБУ та запропонували взяти участь в спеціальному слідчому експерименті. Їм стало відомо, що він хоче подарувати своєму брату державний номерний знак із цифрами, які легко запам`ятовуються. Перебуваючи цілий день в МРЕВ м. Полтави йому не вдалося отримати номерний знак. Дізнавшись, що в МРЕВ м. Кременчука немає таких черг, вирішив звернутися туди. Працівники СБУ запропонували взяти участь в слідчому експерименті з метою перевірки інформації протиправної видачі в МРЕВ м. Кременчука відповідних номерних знаків на платній основі. На цю пропозицію він погодився. Далі взяв грошові кошти в сумі 200 доларів США та 25 грудня 2014 року поїхав в м. Кременчук. Зайшовши до начальника МРЕВ ОСОБА_13 , розповів з якою метою приїхав. Через деякий час знову зайшов в кабінет до ОСОБА_13 та останній показав листочок із номерами серед яких він обрав №2772. Далі ОСОБА_13 на телефоні набрав цифри «2000», давши зрозуміти, що ця сума в гривнях йому необхідна за послугу. Діставши 100 доларів США, свідок за вказівкою ОСОБА_13 поклав їх останньому в блокнот на столі.
За даними протоколу про результати контролю за вчиненням злочину спеціального слідчого експерименту від 11.06.2015 року, свідку ОСОБА_18 25.12.14 року о 10.05 год. працівниками УСБУ з метою проведення вказаної негласної слідчої дії було надано грошову купюру номіналом 100 доларів США №КВ 96797212Q, яку останній передав ОСОБА_13 за послугу з отримання відповідного номерного знаку та яку в подальшому було виявлено під час проведення обшуку в ОСОБА_10 (т.2 а.с. 6-8, т. 3 а.с.6-8).
Указані фактичні обставини справи підтверджуються також протоколами від 11.06.2015 року за результатами негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-відео контролю особи ОСОБА_13 за 25.12.2014 року (т.3 а.с.11-15).
По епізоду № 4 - одержання неправомірної вигоди від залегендованої особи ОСОБА_14 :
26.12.2014 року зелегендована особа ОСОБА_14 звернувся до правоохоронних органів із заявами про вимагання ОСОБА_10 грошових коштів за можливість продовжувати працювати на займаній посаді. Цього ж дня до нього були застосовані заходи безпеки, змінені анкетні дані та надано відповідне доручення оперативному підрозділу УСБУ в Полтавській області на огляд і вручення коштів заявнику (т.2 а.с.67, 70, 71, 73-74, 75).
Залегендований свідок ОСОБА_14 суду показав, що працював начальником Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів у Полтавській області. З квітня 2014 року ОСОБА_10 був призначений в.о. начальника УДАІ УМВС України в Полтавській області. Після призначення ОСОБА_10 викликав усіх керівників підрозділів до себе. Кожен начальник по черзі заходив до кабінету і ОСОБА_10 їм повідомляв скільки кожен повинен дати йому грошей. Суми визначалися виходячи від кількості населення, проживаючого на території обслуговування ввіреного підрозділу. Свідку ОСОБА_10 висловив вимогу платити 1500 доларів США за можливість працювати на своїй посаді, однак коли свідок заперечив, зазначивши, що названа сума є великою, ОСОБА_10 зменшив суму до 1000 доларів США. Гроші необхідно було давати наприкінці кожного місяця. З квітня по листопад 2014 року він не платив ОСОБА_10 . При цьому, у червні 2014 року за місцем роботи свідка проводилася перевірка, в ході якої виявлялися порушення та йому хотіли оголосити догану. Але зателефонував куратор із УДАІ УМВС України в Полтавській області та повідомив про необхідність помиритися із керівником ОСОБА_10 , мотивуючи, що останній до нього негативно ставиться. В середині 2014 року йому телефонував ОСОБА_10 та запитував чому не привозить гроші, на що він відповідав, що грошей не немає.
В двадцятих числах листопада 2014 року йому знову зателефонував ОСОБА_10 та запитав коли він буде. Свідок з контексту зрозумів, що він питає про гроші. Тоді ОСОБА_10 зазначив про необхідність передати гроші через ОСОБА_16 . Приїхавши у м. Полтави до приміщення УДАІ УМВС України в Полтавській області, зателефонував ОСОБА_16 , після чого, коли останній вийшов, передав йому білий конверт із грошима в сумі 1000 доларів США для ОСОБА_10
26 грудня 2014 року йому знову зателефонував ОСОБА_10 та повідомив про необхідність приїхати, мотивуючи виїздом до м. Києва. Гроші він повинен був передати знову через ОСОБА_16 . Однак до нього приїхали працівники СБУ і запропонували співпрацювати, на що він погодився, оскільки вже не мав коштів та йому все це набридло.
Свідок написав заяву про вчинення злочину щодо вимагання ОСОБА_10 грошових коштів, потім були зроблені копії грошових купюр, які надавалися працівниками СБУ в сумі 1 000 доларів США. Далі складався відповідний документ, де зазначалися серії купюр, які звірялися. На копіях грошових коштів він ставив свій підпис. Кошти в сумі 1000 доларів США були покладені до конверту. Приїхавши до будівлі УДАІ УМВС України в Полтавській області, він зателефонував ОСОБА_16 та останній через декілька хвилин підійшов. Перебуваючи в своєму автомобілі, він передав ОСОБА_16 , який стояв на вулиці конверт із грошовими коштами в сумі 1000 доларів США для ОСОБА_10 за можливість працювати на займаній посаді. Також свідок підтвердив, що між ним і ОСОБА_12 відбувалася телефонна розмова, під час якої вони висловлювали невдоволення вимаганням ОСОБА_10 грошових коштів.
Прослухавши в судовому засіданні аудіо-записи телефонних розмов з його номеру, підтвердив їх дійсність та зміст, в тому числі перемовин із ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 та іншими працівниками УДАІ УМВС України в Полтавській області.
Свідок ОСОБА_16 , який працював завідувачем столової ПП «Промінь 2008» показав суду, що знайомий із ОСОБА_10 , який був начальником УДАІ УМВС України в Полтавській області, який неодноразово просив забирати документи та приносити йому. В кінці 2014 року два рази ОСОБА_10 просив у залегендованої особи « ОСОБА_14 » забирати документи і приносити йому.
Першого разу зателефонував ОСОБА_10 сказав під`їде « ОСОБА_14 » та щоб забрав у нього документи і заніс. Навпроти управління ДАІ під`їхав на автомобілі « ОСОБА_14 », який передав конверт. Отримавши конверт, приніс його ОСОБА_10 , який перебував в своєму кабінеті. Останній сказав покласти на стіл, що він і зробив та пішов звідти.
Другого разу в грудні 2014 року ОСОБА_10 сказав, що під`їде « ОСОБА_14 » та він має забрати документи. Навпроти управління ДАІ на автомобілі під`їхав « ОСОБА_14 » і передав конверт. ОСОБА_10 на той момент не було на місці, але в телефонній розмові він повідомив щоб привіз цей конверт в лікарню. Наступного дня він привіз вказаний конверт в лікарню, де перебував ОСОБА_10 . Зайшовши до палати показав йому конверт, на що останній вказав покласти його на стіл, що він і зробив та вийшов. Що саме знаходилось в конвертах свідок не знав.
Свої телефонні перемовини із « ОСОБА_20 » та ОСОБА_10 упізнав та підтвердив їх дійсність і зміст, в тому числі щодо обставин передачі конверту.
Його показання ретельно перевірені та підтверджені на місці події під час слідчого експерименту, проведеного 28.12.14 року (т.2 а.с.142-145).
За даними протоколу огляду від 26.12.2014 року залегендованій особі ОСОБА_14 працівниками УСБУ в Полтавській області із 17 до 17.11 год. були вручені грошові кошти в сумі 1000 доларів США (купюрами №№ LL50968017D, LL50968016D, LL50968019D, LL50968018D, LL50968021D, LL50968020D, LL50968013D, LL50968022D, LL50968015D, LL50968014D для одержання фактичних даних отримання неправомірної вигоди начальником УДАІ УМВСУ в Полтавській області ОСОБА_10 . Копії указаних купюр були відксерокопійовані (т.2 а.с.78-85).
Відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину спеціального слідчого експерименту від 26.12.14, підтверджується факт передачі свідком ОСОБА_14 конверту із грошима в сумі 1000 доларів вказаними вище купюрами свідку ОСОБА_16 на автостоянці УДАІ УМВС України в Полтавській області через відкрите вікно водійських дверцят. В подальшому ОСОБА_16 зайшов до приміщення УДАІ (т.2 а.с.87-88, т.3 а.с. 9-10).
Вказаний факт передачі конверта з грошима від залегендованої особи ОСОБА_14 . ОСОБА_16 та попередньої телефонної домовленості між ними про зустріч із цього приводу стверджується також протоколами за результатами негласних слідчих (розшукових) дії від 02.03.2015 року, а саме зняття інформації з транспортних (телекомунікаційних) мереж та візуального спостереження - з 17.28 год. до 17.30 год. 26.12.2014 року (т.2 а.с.119-123).
За даними протоколу візуального спостереження від 02.03.2015 року за ОСОБА_10 , останній 26.12.2014 року о 15.56 год. виїхав з двору УДАІ УМВС України в Полтавській області та о 16.10 год. прибув до урологічного відділення Полтавської обласної лікарні ім. Скліфосовського. Після чого ОСОБА_10 в супроводі водія, який ніс в руках портфель темного кольору зайшов у лікарню. В подальшому водій вийшов без нічого і поїхав. О 14.35 год. 27.12.2014 року було виявлено як ОСОБА_10 з вікна 3 поверху лікарняного корпусу викинув портфель, до якого ніхто не підходив, доки не з`явились працівники прокуратури та УСБУ (т.2 а.с. 110-111).
Під час обшуку 27.12.2014 року палати Полтавської обласної клінічної лікарні ім. Скліфосовського, в якій перебував ОСОБА_10 було встановлено, що останній після оголошення про проведення вказаної слідчої дії раптово викинув портфель з вікна на вулицю. При цьому проведенню слідчої дії також перешкоджав син обвинуваченого ОСОБА_21 . Після чого цей портфель був вилучений у дворі лікарні під вікном зазначеної палати. Крім того, при обшуку у ОСОБА_10 вилучено 4 мобільні телефони (т. 2 а.с. 105-109).
Вказаний обшук був санкціонований ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави - 28.12.2014 року (т.2 а.с.99-102).
При огляді портфеля, який викинув ОСОБА_10 , 27.12.2014 року було виявлено гроші в сумі 1000 доларів США купюрами по 100 доларів США №№ LL50968017D, LL50968016D, LL50968019D, LL50968018D, LL50968021D, LL50968020D, LL50968013D, LL50968022D, LL50968015D, LL50968014D, передані йому залегендованою особою ОСОБА_14 та 100 доларів США № КВ96797212Q, попередньо одержані обвинуваченим від ОСОБА_13 . Крім іншого, у портфелі також було виявлено особисті речі і документи ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 94-98).
За результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних (телекомунікаційних) мереж, згідно протоколів від 18 та 19.02.2015 року, встановлено що ОСОБА_10 з № 0676498748 із 16 по 27.12.2014 року здійснював телефонні дзвінки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 та приховано нагадував їм про необхідність зустрічі з ним для передачі грошових коштів для уникнення неприємностей по роботі. Крім того, повідомляв ОСОБА_16 куди необхідно йти для передачі йому конвертів із грошовими коштами (т.4 а.с. 5-66).
Показаннями свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про те, що наприкінці грудня 2014 року вони були залучені працівниками прокуратури і СБУ в якості понятих для проведення слідчих дій. Зайшовши до палати Полтавської обласної лікарні побачили ОСОБА_10 , який сидів на ліжку. Також був у палаті був його син. ОСОБА_10 намагався вийти із палати, але йому не дали, тоді він пішов до туалету, а повернувшись, пройшов до вікна палати, швидко його відкрив та викинув чорний портфель. Працівник прокуратури намагався завадити ОСОБА_10 , але його син почав чинити опір та застосовувати фізичний вплив до працівників СБУ, перешкоджаючи їм проводити слідчу дію. З вікна побачили, що на землі внизу лежить портфель, біля якого нікого не було. В палаті вилучили 4 мобільні телефони. Спустившись вниз, підійшли до портфелю, який упакували і запечатали. По прибуттю в прокуратуру, портфель був запечатаний. Розпакувавши його, почали діставати документи на ОСОБА_10 , зокрема його паспорт та дозвіл на зброю, а також конверти із грошима. Грошові кошти були в доларах США та гривнях. При цьому перевірялися серії та номери купюр і було встановлено, що десять купюр номіналом по 100 доларів США співпали за серіями та номерами із відповідними відомостями протоколу. В подальшому було складено протокол, у якому зазначалися всі предмети та купюри, які знаходились в портфелі.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_21 пояснив суду, що є сином обвинуваченого ОСОБА_10 та підтвердив проведення обшуку у лікарняній палаті свого батька, під час якого він не одразу з`ясував належність осіб, що прибули, до працівників правоохоронних органів, тому чинив опір.
Відповідно до ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 14.12.2015 року провадження відносно ОСОБА_21 за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України за фактом опору працівникам правоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов`язків та умисного нанесення працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням службових обов`язків закрито, у зв`язку з тим, що останній не міг давати раду своїм діям та керувати ними під час вчинення інкримінованого йому діяння, однак у застосуванні примусових заходів медичного характеру було відмовлено, у зв`язку з його видужанням (т.5 а.с.87-89 ).
Під час обшуку 27.12.2014 року квартири в якій проживав ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 вилучені значні грошові кошти та коштовності (т.3 а.с. 172-184, т.3 а.с. 163-164).
Також під час обшуку службового кабінету начальника УДАІ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_10 27.12.14 року вилучено документи та відео-реєстратор (т.2 а.с.235-237).
Оглядом відео-реєстратора, вилученого з кабінету ОСОБА_10 , виявлено відеозаписи: 22.12.14 до кабінету ОСОБА_10 заходить та через певний проміжок часу виходить ОСОБА_24 ; 26.12.14 до кабінету ОСОБА_10 заходить та через певний проміжок часу виходить ОСОБА_13 ; 26.12.14 до кабінету ОСОБА_10 заходить та через певний проміжок часу виходить ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 238-243 ).
Правомірність встановлення вказаного відео реєстратора в приймальні до кабінету начальника УДАІ УМВС України в Полтавській області, як складової системи відео нагляду під інвентарним №10490941 підтверджується довідкою УДАІ УМВС України в Полтавській області №11/8-4252 від 31.08.2015 року (т.3 а.с.24).
Допитані судом в якості свідків ОСОБА_25 , який працював слідчим прокуратури Полтавської області та ОСОБА_26 , який працює оперативним співробітником УСБУ в Полтавській області підтвердили суду зміст та результати проведених ними у справі негласних слідчих (розшукових дій), зазначивши, що усі ці дії проведені з дозволу Апеляційного суду Полтавської області.
Перебування ОСОБА_10 на відповідній посаді, його просування по службі, характеристики, доходи лише за місцем роботи, відсутність нерухомого майна, відомості про попередню робота в АР Крим та склад сім`ї підтверджуються відомостями його особової справи (т.3 а.с.25-160).
Із публікацій в засобах масової інформації за липень-серпень 2014 року убачаються неодноразові відкриті звернення громадськості та працівників Державтоінспеції Полтавської області до органів влади та керівництва правоохоронних органів щодо запровадження ОСОБА_10 корупційних схем діяльності в підрозділах ДАІ області (т.3 а.с. 217-263).
21.04.2017 року Октябрським районним судом м. Полтави ухвалено здійснити спеціальне судове провадження відносно ОСОБА_10 та з цього часу обвинувачений викликався в судові засідання з обов`язковою публікацією повістки у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Октябрського районного суду м. Полтави, виходячи з такого (т.4 а.с.270-272).
Статтею 139, п.20-1 КПК України, а також ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачена можливість спеціального судового провадження щодо злочинів, передбачених ст.368 КК України стосовно обвинуваченого, який ухиляється від явки до суду, переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності понад шість місяців, стосовно якого наявні фактичні дані , що він перебуває на тимчасово окупованій території України. Вимога про оголошення в міждержавний або міжнародний розшук на такі випадки не поширюється. Спеціальне судове провадження може здійснюватись за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 05.01.2015 року ОСОБА_10 обрано альтернативний триманню під вартою запобіжний захід заставу в розмірі 9987 600 грн., яка була внесена в повному обсязі. При цьому на обвинуваченого, відповідно ч.5 ст.194 КПК України, було покладено обов`язки, в тому числі прибувати за викликами та не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду та попереджено про відповідальність у разі порушення вказаних обов`язків (т.4 а.с.114-124).
З 23.03.2015 року по 27.11.2015 року обвинувачений ОСОБА_10 систематично приймав участь у судових засіданнях Октябрського районного суду м. Полтави та за його участю досліджено майже всі докази обвинувачення за ч.3 ст.368 КК України, в тому числі свідчення очевидців, аудіо-відеодокази, речові докази, тощо, за виключенням показань свідка оперативного працівника УСБУ в Полтавській області ОСОБА_26 . Тому, виходячи з встановленого порядку дослідження доказів, суд мав надалі переходити до допиту обвинуваченого ОСОБА_10 та завершальних стадій процесу.
Однак, починаючи з 22.12.2015 року, обвинувачений ОСОБА_10 , будучи належним чином, неодноразово повідомлений про необхідність явки до суду у призначений для розгляду справи час, достовірно знаючи місцезнаходження суду, перестав з`являтися в судові засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив. На виконання постанови суду про його привід отримано повідомлення щодо його відсутності за місцем проживання, у зв`язку з чим він 25.12.2015 року офіційно оголошений у державний розшук, проведення якого до цього часу результатів не дало (т.4 а.с.105).
Водночас, постановою старшого слідчого в ОВС Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.12.2015 року, кримінальне провадження за заявою ОСОБА_27 про викрадення його брата ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України закрито за відсутністю події злочину (т.4 а.с.125-127). Указана постанова є чинною. Із її змісту вбачається, що 22.12.2015 року при огляді місця події між будинками АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , а також на прилеглій території будь-яких слідів боротьби, свіжих слідів автомобільних шин, слідів речовини бурого кольору або будь-яких інших ознак, які б вказували на викрадення ОСОБА_10 , не виявлено. У ході проведення поквартирного обходу та опитування мешканців будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , з`ясовано, що жоден із мешканців даних будинків не бачив 22.12.2015 року у період часу 05:00-05:30 год. у дворі своїх будинків осіб у камуфляжному одязі, поряд з якими йшла особа у темному одязі. 22.12.2015 року під час обшуку в квартирі, де проживав ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що особисті речі, а саме: одяг, взуття, предмети гігієни, документи та інші речі, належні ОСОБА_10 , у квартирі відсутні. Обстановка в квартирі свідчила про те, що в квартирі вже на протязі декількох днів ніхто не проживав, зокрема у кухні відсутні ознаки готування їжі; на продуктах харчування, виявлених у квартирі, мається маркування дати виготовлення і продажу «13.12.2015 року». Крім іншого, 23.12.2015 року вилучено відеозаписи з камер відеоспостереження, встановлених у дворі будинку по АДРЕСА_3 , де мешкав ОСОБА_10 . У ході їх перегляду з`ясовано, що з під`їзду №4, де розташована квартира АДРЕСА_5 , в якій проживав ОСОБА_10 , у період часу з 04:00 год. до 05:30 22.12.2015 року ніхто не виходив та до під`їзду не заходив.
10.03.2016 року та 08.12.2016 року судом надавались дозволи на затримання обвинуваченого ОСОБА_10 з метою приводу в судове засідання для вирішення питання про зміну йому запобіжного заходу на взяття під варту. Крім того, 10.03.2016 року заставу, внесену за ОСОБА_10 , судом було звернуто в дохід держави (т.4 а.с. 139-140).
Із листа УСБУ в Полтавській області, від 13.02.2017 року №14/1070п, якому доручено розшук обвинуваченого, вбачається, що під час проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_10 переховується у своїх близьких родичів на тимчасово окупованій території України, а саме у містах Севастополі та Джанкої АР Крим (т.4 а.с. 175, 208).
Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_27 , що проживає у місті Джанкої АР Крим, підтвердив, що є рідним братом обвинуваченого ОСОБА_10 та допомагав останньому у його звільненні з-під варти під заставу, здійснюючи пошук відповідних грошових коштів, у тому числі з бізнесу, який веде в АРК.
Саме ОСОБА_27 напередодні зникнення обвинуваченого ОСОБА_10 , прибув із АРК до м. Полтави та 22.12.2015 року повідомив про викрадення обвинуваченого, що в подальшому було спростовано слідством. Після чого, знову повернувся до АРК. При цьому ОСОБА_27 має декілька квартир у місті Севастополі та будинок і бізнес у місті Джанкої АРК. Колишня дружина обвинуваченого - ОСОБА_28 зареєстрована і проживає по АДРЕСА_6 . І нарешті, сам обвинувачений ОСОБА_10 з 1989 по 2002 рік тривалий час проходив службу в органах внутрішніх справ у різних підрозділах УДАІ УМВС України в АР Крим (т.4 а.с.215-225, 237-257).
Загальновідомим є те, що у грудні 2015 року переміщення громадян України до тимчасово окупованої території АР Крим було доступним і належним чином не фіксувалося.
Таким чином, установлені фактичні дані свідчать про ухилення обвинуваченого ОСОБА_10 від суду та переховування його в АР Крим, у зв`язку з чим наявні підстави для закінчення судового розгляду вказаного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого, однак за обов`язкової участі його захисника.
Викладене повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, висвітленою, зокрема у справах: «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії», «Шомоді проти Італії» та «Медениця проти Швейцарії»,де ЄСПЛ зазначав, що, якщо судове засідання відбувається за відсутності підсудного, це не є само по собі порушенням ст.6 Конвенції.
Сукупність зібраних у справі доказів, які судом приймаються до уваги в якості належних, допустимих та цілком достовірних, поза розумним сумнівом доводить провину ОСОБА_10 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, повторно, з вимаганням неправомірної вигоди.
Окрім того, ОСОБА_10 , як службова особа, яка займала відповідальне становище, органами досудового розслідування обвинувачується в умисному, з корисливих мотивів отриманні, шляхом вимагання, неправомірної вигоди в своєму службовому кабінеті УДАІ УМВС України в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 164 за прихильне ставлення під час проходження служби в підрозділах ДАІ та надання можливості продовжувати працювати в займаній посаді від своїх підлеглих:
- начальника Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Миргорода, Миргородського, Великобагачанського, Шишацького районів у Полтавській області ОСОБА_12 в сумі 1500 доларів США (за курсом НБУ - 17 446,85 грн.) - у червні 2014 року;
- начальника Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Полтавської області ОСОБА_14 {анкетні дані та посада змінені у зв`язку із забезпеченням заходів безпеки)в сумі 1000 доларів США (за курсом НБУ - 12950,74 грн.) через ОСОБА_16 у листопаді 2014 року.
Провина ОСОБА_10 в цій частині обвинувачення не доведена, тому підлягає виключенню, з огляду на таке.
Сам обвинувачений ОСОБА_10 під час судового розгляду заперечував свою провину, зокрема за цими епізодами. Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 не змогли вказати дату, час, точні обставини, номери та серії а також походження переданих ними купюр ОСОБА_10 , що входить до предмету доказування у даній категорії справ. Ці обставини також не підтверджуються і іншими належними засобами доказування. При цьому відсутні відповідні телефонні з`єднання, аудіо перемовини, візуальне спостереження і врешті вилучення хоча би частини переданих тоді купюр. Абстрактних показань лише цих свідків, а також свідка ОСОБА_16 та проведених з ними слідчих експериментів, які по суті дублюють їх показання на думку суду не достатньо для встановлення провини обвинуваченого за даними епізодами, виходячи з усталеного стандарту доказування «поза розумним сумнівом», як того вимагає ст.17 КПК України.
Суд зазначає, що для такого ступеня упевненості в усіх обставинах вчинення вказаних епізодів злочинної діяльності стороною обвинувачення не надано достатньої кількості вагомих доказів, тому їх слід виключити з обвинувачення ОСОБА_10 .
Однак, здобуті докази в сукупності з дослідженими доказами за іншими епізодами вчинення злочинів ОСОБА_10 свідчать про підставність проведення подальшої оперативно-розшукової діяльності щодо останнього.
Заперечення сторони захисту про безпідставність та незаконність ухвал слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28.12.2014 року про надання дозволу на проведення обшуку в палаті №15 урологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. Скліфосовського по вул. Шевченка, 23 м. Полтави, а також ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави 27.12.2014 року про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_7 за місцем проживання ОСОБА_10 , а відтак незаконність доказів, отриманих внаслідок проведення слідчих дій на їх підставі не заслуговують на увагу та відхиляються судом. При цьому суд не вбачає порушень вимог законодавства, оскільки слідчі судді на підставі відповідних клопотань із додатками щодо протиправної діяльності ОСОБА_10 , обґрунтовано прийшли до висновку про необхідність надання дозволів на обшуки його лікарняної палати та місця проживання з метою вилучення коштів, здобутих злочинним шляхом, а також інших доказів його протиправної діяльності, що узгоджується із вимогами ст.ст.233-236 КПК України.
Посилання сторони захисту на відсутність у слідчого ОСОБА_25 повноважень на проведення досудового розслідування відносно ОСОБА_10 , а відтак недопустимість здобутих ним доказів є безпідставними, оскільки за встановлених судом обставин, під час дослідження письмових доказів та допиту ОСОБА_25 в якості свідка, останній на час досудового розслідування вказаного провадження перебував на посаді старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Полтавської області в підпорядкуванні начальника слідчого відділу ОСОБА_29 , який 02.12.2014 року, виходячи із меж наданих йому повноважень та з урахуванням листа УСБУ в Полтавській області від 28.11.2014 року і інших здобутих даних обґрунтовано вніс до ЄРДР № 42014170000000351 відомості щодо протиправної діяльності ОСОБА_10 за ч.3 ст.368 КК України. Під час обшуку та затримання ОСОБА_10 ОСОБА_25 перебував спільно із ОСОБА_29 та безпосередньо виконував його вказівки, що також убачається з відповідних відеозаписів слідчих дій. Також ОСОБА_25 внесений до вказаного ЄРДР як слідчий. Між тим, з огляду на приписи ч.1 ст. 214 КПК України, слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Обов`язкове письмове визначення слідчого його керівником законом не передбачено (т.5 а.с.10-12, 17).
Зауваження сторони захисту щодо нездійснення письмового повідомлення обвинуваченого ОСОБА_10 про факти і результати застосування стосовно підозрюваного негласних слідчих (розшукових) дій також не знайшли свого підтвердження, оскільки усі матеріали досудового розслідування були відкриті обвинуваченому та його захисникам в установленому законом порядку та їм були вручені копії обвинувального акту з детальним реєстром матеріалів досудового розслідування, який містить посилання на всі перелічені слідчі (розшукові) заходи.
Крім того, сторона захисту в судових дебатах висловила заперечення проти допустимості доказів, здобутих внаслідок проведення щодо ОСОБА_10 негласних слідчих (розшукових) дій, з огляду на те, що не були відкриті ухвали Апеляційного суду Полтавської області про надання дозволу на їх проведення.
Це заперечення суд відхиляє, виходячи з такого.
Проведення негласних та гласних слідчих дій у даному провадженні здійснювалось під контролем прокуратури і судів (Місцевого та Апеляційного), в рамках операції з протидії корупції в органах влади України.
Про наявність попередніх дозволів Апеляційного суду Полтавської області на проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, які наразі є таємними, свідчить перш за все посилання на них із зазначенням прізвища судді та номеру у відповідних протоколах, наявних в матеріалах справи. Таким чином, сторона захисту при оформленні відповідної форми допуску до таємних документів не була позбавлена можливості ознайомитись із вказаними ухвалами в Апеляційному суді Полтавської області, однак цього не зробила, як і не надала доказів відсутності відповідних дозволів чи відмови відповідної судової інстанції у їх наданні чи розсекреченні за її клопотанням.
Крім того, обвинувачення ОСОБА_10 переважно ґрунтується на заявах та показаннях свідків його підлеглих, слідчих експериментах, в тому числі спеціальних, матеріалах обшуків, тощо. Водночас, матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, які є по суті перевірочними доказами, повністю узгоджуються із основними доказами обвинувачення.
Зважаючи на засади змагальності сторін, свободи у відстоюванні ними своєї переконливості та безсторонності суду, з огляду на те, що стороною захисту не наведено суду жодних доказів, які би ставили під сумнів легітимність проведених слідчих (розшукових) дій, суд не вважає порушеним право обвинуваченого на справедливий суд, у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Також суд не вбачає в діях працівників УСБУ, прокуратури та свідків обвинувачення провокації давання хабаря, як заявляє сторона захисту, посилаючись на «inter alia», з огляду на безпідставність, виходячи з такого.
Діяльність ОСОБА_10 на посаді спочатку заступника, а потім начальника Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області неодноразово висвітлювалась в засобах масової інформації з негативної сторони, починаючи з липня 2014 року. Підлеглі та громадськість у відкритих листах керівникам правоохоронних органів публічно звинувачували його в корупції та за наслідками проведених оперативно-розшукових заходів, здійснення яких підтвердив свідок ОСОБА_26 , було внесено відомості до ЄРДР, розпочато досудове розслідування та отримані дозволи, в тому числі на зняття інформації з транспортних (телекомунікаційних) мереж, із яких підтвердилась інформація про невдоволення підлеглих ОСОБА_10 необхідністю систематично возити йому гроші за продовження роботи.
Подальші дії працівників прокуратури та СБУ безумовно свідчать, що вони приєднались до протиправної поведінки обвинуваченого, а не спровокували її. При цьому, суд також зважає на вилучену за місцем проживання обвинуваченого велику кількість готівки та цінних речей, незважаючи на не тривалий час перебування на займаній посаді, приховування цієї діяльності, в тому числі конспірованими перемовинами з підлеглими щодо отримання коштів та намаганням приховати злочин, позбувшись під час обшуку від портфеля з протиправно отриманими грошима.
З цього слідує, що відповідне кримінальне правопорушення певно було би вчинено і без втручання правоохоронних органів.
Крім того, зібрані у справі докази, в тому числі показання свідків та зміст їх телефонних перемовин із ОСОБА_10 жодним чином не свідчать про те, що вони якимось чином підбурювали його до отримання неправомірної вигоди, навпаки останній сам вказував свідкам суму, яку йому мають систематично надавати за продовження роботи та запрошував їх до себе.
При цьому суд не вважає протиправним повторне проведення спеціального слідчого експерименту та контролю за вчиненням злочину декілька разів, оскільки вони були виправдані необхідністю детального документування злочинної діяльності обвинуваченого, який має досвід правоохоронної діяльності та відповідний рівень конспірації.
Отже, порушень вимог Конвенції про захист прав та основоположних свобод і правових позицій висловлених у рішеннях ЄСПЛ у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Міралішвілі проти Росії» від 11.12.2008 року, «Баннікова проти Росії» від 04.11.2010 року та «Романаускас проти Литви» від 05.02.2008 року не вбачається.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним злочину у сфері службової діяльності, який є тяжким, корупційним, вчиненим повторно особою, яка займає відповідальне становище, щодо своїх підлеглих.
Також суд бере до уваги і особу обвинуваченого ОСОБА_10 , який раніше не судимий, є пенсіонером МВС, одружений, на обліках в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, характеризується посередньо, мав за час служби ряд заохочень та стягнень, страждає на ряд хронічних захворювань.
Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого суду не наведено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне і достатнє призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті на рівні, наближеному до середньої межі.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України (т.2 а.с.248-249).
Керуючись ст.ст. 323, 368, 370, 374 КПК України, суд
У Х В А Л И В :
БЛАЖІВСЬКОГО ПЕТРА ІЛЛІЧА визнати винуватим за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади в органах влади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 (три) роки та з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставіст. 54 КК України позбавити ОСОБА_10 спеціального звання «полковник міліції».
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 обрати тримання під вартою з моменту його затримання.
Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_10 рахувати з моменту затримання.
Речові докази:
- DVD-R диски з записами слідчих (розшукових) дій, закордонний паспорт серії НОМЕР_3 від 19.08.2010 року ОСОБА_10 , зберігати при справі;
- портфель, 2 мобільні телефони Нокіа 515, 2 мобільні телефони Нокіа 105, вилучені в лікарняній палаті ОСОБА_10 конфіскувати в дохід держави;
- манікюрний набір, кепку, штани, 3 зв`язки ключів, моток стрічки, перчатки, жувальну гумку, одеколон, розчіску, кулькову ручку, портмоне, посвідчення водія ОСОБА_10 , молитвеник, чек магазину, картку ОСОБА_10 , іконку, календар, 3 фотокартки, витяг з наказу №617ОС, виписний епікріз з історії хвороби, військовий квиток № НОМЕР_4 із вкладеннями, свідоцтво про народження ОСОБА_10 , щоденник чорного кольору повернути за належністю власнику ОСОБА_10 ;
- 26 карток на бензин (18 шт. на 10 л., 8 шт. на 15 л.) знищити, як такі, що не представляють цінності за спливом строку їх чинності;
- печатку УМВС №519, службове посвідчення ОСОБА_10 НОМЕР_5 , службове посвідчення ОСОБА_10 НОМЕР_6 - повернути в Ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області для знищення;
- дозвіл на право зберігання та носіння зброї на ім`я ОСОБА_10 - направити до ГУНП в Полтавській області за належністю;
- гроші в сумі 1000 доларів США купюрами по 100 доларів США (№№ LL50968017D, LL50968016D, LL50968019D, LL50968018D, LL50968021D, LL50968020D, LL50968013D, LL50968022D, LL50968015D, LL50968014D), а також 100 доларів США (№ КВ96797212Q) звернути в дохід держави;
- золоті злитки 999,9 проби: №580052 вагою 100 грам, №007083 вагою 20 грам, №208191 вагою 2,5 грама, монету жовтого кольору «5 рублей» 1898 року, монету 20 доларів США 1901 року, монету 2 грн. 2003 року у прозорому футлярі конфіскувати;
- гроші в сумі 38070 (тридцять вісім тисяч сімдесят) доларів США, 6870 (шість тисяч вісімсот) Євро, 958800 (дев`ятсот п`ятдесят вісім тисяч вісімсот) грн. конфіскувати.
Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 30 днів із дня його проголошення.
СуддяОСОБА_1
