Справа № 760/20437/16-ц

Провадження № 2/760/2268/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі : головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Каліщук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

28.11.2016 позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що 17.11.2016 під час судового засідання в Солом'янському районному суді м. Києва у справі № 760/11645/16-ц відповідач ОСОБА_2 при свідках поширив про позивача недостовірну інформацію, яка порочить честь та гідність позивача, а саме: «...пов'язана с психічними розладами Позивача, та вважаю, що останній перебуває на обліку у психіатра та має проблеми з психічним здоров'ям».

Вказана інформація викладена також у запереченні по цивільній справі № 760/11645/16-ц, яка знаходиться в Солом'янському районному суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» та приватного підприємця ОСОБА_3 про припинення противоправних дій, виконання певних дій та відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

Позивач посилається, що зазначена вище неправдива інформація, яка розповсюджена відповідачем принижує його честь та гідність, а розповсюджені відповідачем відомості не відповідають дійсності.

Позивач просить задовольнити позов та ухвалити рішення, яким інформацію -«...пов'язана с психічними розладами Позивача, та вважаю, що останній перебуває на обліку у психіатра та має проблеми з психічним здоров'ям» визнати недостовірною та такою, що порочить гідність та честь, та підлягає письмовому спростуванню, в тому вигляді, як було нанесено образу.

Зазначає, що розповсюдженням недостовірної інформації йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 30`000,00 грн. та прость стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 17.11.2016 під час судового засідання в Солом'янському районному суді м. Києва у справі № 760/11645/16-ц відповідач ОСОБА_2 при свідках поширив про позивача наступну іформацію стосовно позивача: «...пов'язана с психічними розладами Позивача, та вважаю, що останній перебуває на обліку у психіатра та має проблеми з психічним здоров'ям».

Вказана інформація викладена також у запереченні по цивільній справі № 760/11645/16-ц, яка знаходиться в Солом'янському районному суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» та приватного підприємця ОСОБА_3 про припинення противоправних дій, виконання певних дій та відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

Позивач посилається, що зазначена вище інформація є неправдивою, принижує його честь та гідність, а розповсюджені відповідачем відомості не відповідають дійсності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Це право кореспондує обов'язку не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до п.19. Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Підставою звернення до суду стало те, що 17.11.2016 під час судового засідання в Солом'янському районному суді м. Києва у справі № 760/11645/16-ц відповідач ОСОБА_2 при свідках поширив про позивача наступну іформацію: «...пов'язана с психічними розладами Позивача, та вважаю, що останній перебуває на обліку у психіатра та має проблеми з психічним здоров'ям».

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Разом з тим, Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинен забезпечити баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок порушення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Так, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Вказана позиція також була визначена Верховним Судом України у Постанові Пленуму № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а також у Рішенні Конституційного Суду України від 10.04.2003 N 8-рп/2003 ( v008p710-03 ) (справа про поширення відомостей).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що поширена відповідачем ОСОБА_2 17.11.2016 під час судового засідання в Солом'янському районному суді м. Києва у справі № 760/11645/16-ц інформація: «...пов'язана с психічними розладами Позивача, та вважаю, що останній перебуває на обліку у психіатра та має проблеми з психічним здоров'ям» - є оціночним судженням, критичною оцінкою певних фактів.

Суд вважає, що вказані твердження відповідача є саме вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, їх не можна перевірити на предмет відповідності дійсності.

Згідно з положеннями ст. 277 ч. 3 ЦК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач, відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем саме недостовірної інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Також необхідно звернути увагу, що необхідною складовою для захисту честі і гідності є поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, що в ході розгляду справи доведено не було.

Разом з цим, в судовому засіданні відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позивач не надав доказів того, що відомості, поширені відповідачем 17.11.2016, порушують особисті немайнові права позивача, завдають шкоди відповідним особистим немайновим благам останнього або перешкоджають позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, а відтак юридичний склад правопорушення, який би давав підстави для задоволення позову в частині захисту честі та гідності, відсутній.

З огляду на викладене вище, суд, приходить до висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання інформації - «...пов'язана с психічними розладами Позивача, та вважаю, що останній перебуває на обліку у психіатра та має проблеми з психічним здоров'ям» - недостовірною та такою, що порочить гідність та честь позивача, та підлягає письмовому спростуванню, в тому вигляді, як було нанесено образу.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно п.п. 4, 5 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" позивач має навести у заяві, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач жодним чином не надає доказів нанесення самої шкоди та саме в заявленому розмірі або будь-яких міркувань щодо вказаного розміру, що дає підстави стверджувати абсолютну надуманість вимог по відшкодуванню моральної шкоди.

Крім того, цивільно-правова відповідальність за заподіяну моральну шкоду не може наступити по відношенню до відповідача, тому що відсутні ознаки цивільного правопорушення.

Виходячи із засад виваженості, розумності і справедливості, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В.Лазаренко