ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.11.2017 р. Справа№ 914/3546/15

Колегія суддів Господарського суду Львівської області, в складі: головуючий суддя Пазичев В.М., суддя Фартушок Т.Б. та суддя Бортник О.Ю. при секретарі Вашкевич Н.І., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (м. Львів) на постанову державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду від 09.06.2017 року за вх. № 2522/17 по справі:

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (м. Львів)

суб’єкт оскарження: Галицький відділ Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (м. Львів)

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 337972,01 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, зобов’язання звільнити та повернути у 15-денний строк об’єкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень

Головуючий суддя: Пазичев В.М.

суддя: Бортник О.Ю.

суддя: Фартушок Т.Б.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники :

від позивача: не з’явився;

від відповідача (скаржника): ОСОБА_1 - довіреність від 06.06.2016 р.;

від суб’єкт оскарження: не з’явився;

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” подано скаргу на постанову державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду від 09.06.2017 року за вх. № 2522/17 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (м. Львів) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 337972,01 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, зобов’язання звільнити та повернути у 15-денний строк об’єкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень.

Ухвалою від 13.06.2017 року скаргу на постанову державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду від 09.06.2017 року за вх. № 2522/17 прийнято до розгляду та призначено на 20.06.2017 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2017 року розгляд справи відкладено на 04.07.2017 року, в зв’язку з відсутністю представника суб’єкта оскарження. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.07.2017 року розгляд справи відкладено на 09.08.2017 року, в зв’язку з поданим клопотанням представника відповідача, відсутністю представника відповідача та суб’єкта оскарження. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.08.2017 року розгляд справи відкладено на 30.08.2017 року, в зв’язку з відсутністю представника ВДВС.Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2017 року розгляд справи відкладено на 10.10.2017 року, в зв’язку з відсутністю представника ВДВС. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.10.2017 року розгляд справи відкладено на 25.10.2017 року, в зв’язку з відсутністю представника ВДВС. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2017 року розгляд справи відкладено на 06.11.2017 року, в зв’язку з відсутністю представника ВДВС.

У зв’язку із відпусткою судді Манюка П.Т., на підставі протоколу автоматизованої зміни складу колегії від 04.07.2017р., замінено суддю Манюка П.Т. на суддю Горецьку З.В.

У зв’язку із відпусткою судді Бортник О.Ю., на підставі протоколу автоматизованої зміни складу колегії від 07.08.2017р., замінено суддю Бортник О.Ю. на суддю Іванчук С.В.

У зв’язку із відпусткою судді Горецької З.В. та судді Іванчук С.В., на підставі протоколу автоматизованої зміни складу колегії від 29.08.2017р., замінено суддю Горецьку З.В. та суддю Іванчук С.В. на суддю Бортник О.Ю., та суддю Фартушок Т.Б.

Позивач вимог ухвали суду від 13.06.2017 року, від 20.06.2017 року, від 04.07.2017 року, від 09.08.2017 року, від 30.08.2017 року, від 10.10.2017 року, 25.10.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

30.08.2017 року за вх. № 29240/17 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

25.10.2017 року за вх. № 35968/17 представник позивача подав відзив.

Відповідач (скаржник) вимог ухвали суду від 13.06.2017 року, від 20.06.2017 року, від 04.07.2017 року, від 09.08.2017 року, від 30.08.2017 року, від 10.10.2017 року, від 25.10.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

04.07.2017 року за вх. № 2920/17 відповідач (скаржник) подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

09.08.2017 року за вх. № 27316/17 відповідач (скаржник) подав письмові пояснення.

25.10.2017 року за вх. № 36172/17 відповідач (скаржник) подав клопотання.

25.10.2017 року за вх. № 4460/17 відповідач (скаржник) подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Суб’єкт оскарження вимог ухвали суду від 13.06.2017 року, від 20.06.2017 року, від 04.07.2017 року, від 09.08.2017 року, від 30.08.2017 року, від 10.10.2017 року, від 25.10.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 13 травня 2017 року ТзОВ «Краківський ринок» отримало постанову головного державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 про стягнення виконавчого збору від 11.05.2017 року у ВП № 52382668, згідно якої з ТзОВ «Краківський ринок» стягнуто 12 800 грн. виконавчого збору у справі № 914/3546/15.

Вказана постанова винесена на підставі ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», що набрав чинності з 05.10.2016 р. (надалі - Закон № 1404).

Скаржник зазначає, що 26.05.2017 року ТзОВ «Краківський ринок» надіслало на адресу Господарського суду Львівської області скаргу на вищевказану постанову, однак ухвалою суду від 31.05.2017 року цю скаргу було повернуто без розгляду, у зв'язку з недолученням доказів направлення скарги з доданими документами позивачу .по справі, а також скаргу, адресовану державному виконавцю направлено без долучених до неї документів.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

З урахуванням вказаного вище, ТзОВ «Краківський ринок» просить суд відновити пропущений процесуальний строк на звернення до Господарського суду Львівської області із скаргою на постанову головного державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 від 11.05.2017 р. ВП №52382668 про стягнення виконавчого збору з ТзОВ «Краківський ринок».

Одночасно, скаржник просить суд врахувати наступні обставини для визнання причин пропуску строку поважними. Першу скаргу ТзОВ «Краківський ринок» було подано до суду вчасно в межах строків, встановлених ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, тобто без пропуску процесуальних строків. Однак, через помилку секретаря при відправці поштової кореспонденції були допущені ті порушення про які відповідно вказано в ухвалі господарського суду від 31.05.2017 року про повернення скарги без розгляду.

Скаржник заявив, що пропущений процесуальний строк є незначним й одразу з моменту отримання ухвали господарського суду всі порушення були усунуті, а скарга повторно подана в господарський суд.

З урахуванням наведеного, а також з урахуванням того, що наказ у справі № 914/3546/15 був виданий Господарським судом Львівської області, тому і скарга на рішення органів державної виконавчої служби подаються до цього суду.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено. ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору, як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Скаржник зазначає, що відповідно до ст.ст. 63, 75 Закону 1404 (в редакції станом на 12.12.2016 р.) за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно ст. 75 Закону № 1404 (в редакції на 12.12.2016 р.), у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виходячи із вищевстановленого, скаржник вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах Закону №1404 накладення штрафу за невиконання рішення суду за ст.ст. 63, 75 Закону, адже сама оскаржувана постанова від 11.05.2017 р. ВП № 52382668 не встановлює будь-які факти та не описує обставини щодо невиконання боржником рішення суду у встановлений держвиконавцем строк, хоча в скарзі мова йде про постанову щодо стягнення з скаржника виконавчого збору.

Скаржник наголошує, що відповідно до пунктів 6, 7, 8 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (надалі - Інструкція № 512/5), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Постанова, як окремий документ, містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків); резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю. Якщо постанова надсилається у формі електронного документа, вона підписується електронним цифровим підписом. У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону. Інші посадові особи органів державної виконавчої служби у випадках, передбачених Законом та цією Інструкцією, виносять постанови з урахуванням вимог, визначених цим пунктом.

За твердженням скаржника, оскаржувана постанова від 11.05.2017 р. ВП № 52382668 не відповідає вимогам п. 7 Інструкції № 512/5, адже не висвітлює визначені Законом підстави (факти, обставини, встановлені держвиконавцем), з яких державний виконавець дійшов висновку про невиконання рішення суду.

Скаржник зазначає, що відповідно до пунктів 1, 3 розділу XIV Інструкції № 512/5, порядок притягнення осіб до відповідальності за правопорушення, вчинені під час виконавчого провадження, здійснюється відповідно до статей 75 та 76 Закону. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання. У постанові про накладення на боржника штрафу виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику.

Крім того, за твердженням скаржника, оскаржувана постанова від 11.05.2017 р. ВП № 52382668 не містить:

- відомостей щодо того як перевірялись виконання рішеня суду;

- оригіналів документів, якими ця перевірка оформлена;

- чим зафіксовано невиконання рішення суду у встановлений держвиконавцем строк, та з яких документів убачається сам факт невиконання;

- зазначення переліку та доводів (доказів) неповажних причин, з яких не було виконано рішення судів.

Також, оскаржувана постанова від 11.05.2017 р. ВП № 52382668 не містить: - відомостей щодо того як перевірялись виконання рішень судів; - оригіналів документів, якими ця перевірка оформлена; - чим зафіксовано невиконання рішення суду у встановлений держвиконавцем строк, та з яких документів убачається сам факт невиконання; - зазначення переліку та доводів (доказів) неповажних причин, з яких не було виконано рішення судів. ТзОВ «Краківський ринок» не отримувало жодних актів державного виконавця про здійснення будь яких заходів спрямованих на примусове виконання.

Скаржник, просить звернути особливу увагу на те, що частиною 2 ст. 27 Закону встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. З комплексного аналізу зазначеної вище статті Закону вбачається, що виконавчий збір стягується з боржника саме за примусове виконання рішення суду, у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Разом з тим, постанова не містить відомостей щодо: розрахунку суми виконавчого збору; передачі майна стягувачу; опису та доказів вартості проведення примусових виконавчих дій; зазначення переліку та доводів (доказів) неповажних причин, з яких не було виконано рішення судів.

Скаржник наголошує, що норми Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час винесення спірної постанови не містять положення щодо обов'язкового стягнення виконавчого, незалежно від вчинення виконавцем виконавчих дій.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р., за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, скаржник просить визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк на звернення до Господарського суду Львівської області із скаргою на постанову головного державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 від 11.05.2017 р. ВП № 52382668 про стягнення виконавчого збору з ТзОВ «Краківський ринок»; визнати доводи ТзОВ «Краківський ринок», викладені у даній скарзі правомірними, у зв'язку з чим дану скаргу задовольнити повністю; визнати постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова від 11.05.2017 р. ВП № 52382668 про стягнення виконавчого збору з ТзОВ «Краківський ринок» недійсною.

На момент розгляду скарги позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, подав відзив на скаргу. У відзиві позивач зазначив, що 13.09.2016 р. Господарським судом Львівської області було видано наказ у справі № 914/3546/15 про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 19, за актом приймання-передачі, який був скерований Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. По даному наказу 03.10.2016 р. було відкрито виконавче провадження. 11.05.2017 р. державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про накладення штрафу, так як виконавче провадження щодо виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» не було виконано, а саме приміщення не звільнено та не повернуто в розпорядження Управлінню комунальної власності.

Позивач наголошує, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України у порядку, передбаченому законом. Згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 25 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно п. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір-це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно п. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно п. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З вищевикладеного виходить, що державним виконавцем, не було вчинено правопорушень та всі виконавчі дії вчинялися згідно чинного законодавства, так як рішення суду у справі № 914/3546/15 не було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевказані норми, позивач звертає увагу суду на те, що ТзОВ «Краківський ринок» до цих пір не виконав рішення суду та не повернув в розпорядження Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради дане приміщення. Бездіяльність ТзОВ «Краківський ринок» призводить до втрат місцевого бюджета, оскільки орендну плату боржник не сплачує.

Також, за твердженням позивача бездіяльність боржника призводить до того, що Управління комунальної власності не має змоги розпоряджатися майном територіальної громади та отримувати прибутки.

Отже, як зазначає позивач, боржник вже достатньо довгий період знав про те, що знаходиться в даному приміщенні без правових підстав, проте, жодних дій до звільнення приміщення не вчинив. Тому, жодних доказів, що свідчать про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення надано не було, дії, спрямовані на повернення приміщення сторонами не вчинялися, а отже, така поведінка боржника вказує на затягування виконання судового рішення та ухилення від виконання наказу суду.

На момент розгляду скарги суб’єкт оскарження явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на скаргу не подав.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі – Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Так, ч. 1 ст. 63 Закону (в редакції, станом на день винесення оскаржуваних постанов) встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 63 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписами ч. 1-3, 9 ст. 27 Закону визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В ході судового розгляду скарги встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 р. у справі № 914/3546/15 вирішено: позов – задоволити частково. Розірвати Договір оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (79007, м. Львів, вул. Базарна, 11; код ЄДРПОУ 25228715) та Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625). Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (79007, м. Львів, вул. Базарна, 11; код ЄДРПОУ 25228715) звільнити та повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) у 15-денний строк об’єкт оренди – нежитлові приміщення загальною площею 406,1 кв. м., зокрема приміщення підвалу площею 233,2 кв. м. та приміщення першого поверху площею 172,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 19, шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень. Провадження у справі в частині стягнення з ТОВ “Краківський ринок” на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 337972,01 грн. боргу – припинити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (79007, м. Львів, вул. Базарна, 11; код ЄДРПОУ 25228715) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) 6755 (шість тисяч сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 60 коп. судового збору.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набрало законної сили “ 07” вересня 2016 р.

13.09.2016 р. Господарським судом Львівської області було видано наказ у справі № 914/3546/15 про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 19, за актом приймання-передачі, який був скерований Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. По даному наказу 03.10.2016 р. було відкрито виконавче провадження.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016 року, боржнику було надано достатньо часу для звільнення та повернення оспорюваних приміщень, однак всупереч вимогам Закону, боржником жодних дій, спрямованих на звільнення вказаних приміщень вчинено не було та документального підтвердження добровільного виконання рішення суду не надавалося.

11.05.2017 р. державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про накладення штрафу, так як виконавче провадження щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» не було виконано, а саме приміщення не звільнено та не повернуто в розпорядження Управлінню комунальної власності.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону (положення пп. 3.7.1. п. 3.7. розділу ІІІ Інструкції в редакції, яка діяла на день відкриття виконавчого провадження). Отже, твердження скаржника, що встановлений судовий збір сплачується тільки після завершення виконавчих дій не відповідає нормам чинного законодавства України, які регулюють відповідні відносини.

У відповідності до п. 8 розділу ІІІ Інструкції (в редакції, чинній на день винесення оскаржуваних постанов), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

13 травня 2017 року ТзОВ «Краківський ринок» отримало постанову головного державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 про стягнення виконавчого збору від 11.05.2017 року у ВП № 52382668, згідно якої з ТзОВ «Краківський ринок» стягнуто 12 800 грн. виконавчого збору у справі № 914/33546/15.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», у 2017 році мінімальну заробітню плату у місячному розмірі з 1 січня установлено в розмірі 3200 грн. Отже, розмір судового збору державним виконавцем визначено у відповідності до ч. 3 ст. 27 Закону.

Відповідно до пункту 9.13. постанови Пленуму ВГС України від 17.10.2012 р. №9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Частиною 1 ст. 121-2 ГПК України визначено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, відновлення пропущеного строку є правом суду, виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. При цьому, поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже , виходячи з наведеного вище, скаржником не наведено у відповідності до вимог норм законодавства України, чинного на час вчинення виконавчих дій, обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами, які б дозволили задоволити вимоги скаржника, що викладені у відповідній скарзі.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» від 09.06.2017 року за вх. № 2522/17 по справі № 914/3546/15 на дії Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області - відхилити.

Головуючий суддя Пазичев В.М.

Суддя Бортник О.Ю.

Суддя Фартушок Т.Б.