ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11831/17

провадження № 2/753/5585/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Ляшенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дарницького районного відділілу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _2 звернувся до суду з позовом до Дарницького районного відділілу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Голового територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця. Мотивуючи свої вимоги тим, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року визнано протиправною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Бондаря В.А. щодо виконання ухвали цього ж суду від 01 березня 2016 року по справі № 753/24490/15 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 46234623 від 29 січня 2015 року. Бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Бондаря В.А. завдала йому моральної шкоди, яку він оцінює в 139 392 грн. 00 коп., виходячи із середньої величини компенсації моральної шкоди, яка стягується за порушення прав людини в категорії справ про відшкодування моральної шкоди громадянину, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) посадовими особами (2 000 Євро - 21 000 Євро) рішенням Європейського суду з прав людини, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з тих же підстаа та спросив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача в особі Дарницького районного відділілу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Спектор М.О., діюча на підставі довіреності від 19 вересня 2017 року (а.с.43), позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Представник відповідач в особі Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лазаріді О.А.,діюча на підставі довіреності від 26 липня 2017 року (а.с.45), в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог (а.с.45).

Представник відповідач в особі Державної казначейської служби України у м. Києві Мєдвєдєва Я.С., діюча на підставі довіреності від 26 липня 2017 року (а.с.45), в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог (а.с.44).

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенні із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року визнано протиправною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Бондаря В.А. щодо виконання ухвали цього ж суду від 01 березня 2016 року по справі № 753/24490/15 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 46234623 від 29 січня 2015 року (а.с.4-5).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ст.23 ЦК України).

Відповідно до п. 28 постанови Плунуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби» під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Коституційним Судом України у рішенні від 03 жовтня 2001 року в справі № 1-36/2001 (про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими особами і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. 2 ЦК України держава є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в розгляді справи представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на пілставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичні особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових осіб і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень здійснюється державою у порядку визначеному законом.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011).

Тривале невиконання державним виконацем судового рішення (ухвали) сталося з вини виконавчої служби, а тому позивач має право на відшкодування завданої моральної шкоди.

Задовольняюси частково позов суд виходить з доведеності факту неправомірної бездіяльності державних виконавців, заподіяння позивачу моральної шкоди, яка відповідно до вимог статей 1167, 1173 ЦК України підлягає відшкодуванню державою, оскільки за шкоду, заподіяну рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, несе відповідальність держава.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

Відповідно до положень статті 11 Закону № 202/98-ВР шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, оскільки позивач, заявляючи позовні вимоги, посилається на завдання моральної шкоди, яка полягає в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах та погіршенні самопочуття, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1173 ЦК України та стаття 11 Закону № 202/98-ВР.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, висловленої 11 вересня 2013 року (справа № 6-48 цс 13).

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України (ч.1 ст. 360^{7 ЦПК України).}

^{Суд, надавши оцінку поясненням позивача, письмовим доказам в частині вирішення спору про відшкодування моральної шкоди, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеню вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу, погіршення здібностей позивача та позбавлення можливості їх реалізації, вважає за необхідне задовольнити позов частково на підставі принципу розумності та справедливості й доведеності, обгрутованості позовних вимог.}

^{Позивач оцінює моральну шкоду в сумі 139 392 грн. 00 коп., виходячи із середньої величини компенсації моральної шкоди, яка стягується за порушення прав людини в категорії справ про відшкодування моральної шкоди громадянину, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) посадовими особами (2 000 Євро - 21 000 Євро) рішенням Європейського суду з прав людини, яку суд вважає необгруновано завищеною.}

^{Проте суд приймає до уваги й ті обставини, які мають суттєве значення та впливають на задоволення вимог відшкодування моральної шкоди, а саме те, що невиконання ухвали суду сталося з вини відповідача, тобто при наявності причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.}

^{Відповідно до пункту 2 частини 2, частин першої, 4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім»ї чи близьких родичів.}

^{Таким чином, судом встановлений факт понесеної моральної шкоди позивачем, що виявилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв»язку із невиконанням рішення (ухвали) суду, виходячи із принципу розумності та справедливості, й оцінює її у 2 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.}

^{Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частин 3 та 1 статті 88 ЦПК України.}

^{Так, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.}

^{Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір».}

^{Зважаючи на викладене з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу немайнового характеру в сумі 640 грн. 00 коп.}

^{На підставі вищевикладеного, ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, ст. 11 Закону № 202/98-ВР, керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 83, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293, 294, ч.1 ст. 3607 ЦПК України, суд -}

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Дарницького районного відділілу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця, - задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 2 000 (дві тисячі) грн. 00 (нуль) коп. - маральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Коренюк А.М.