ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2017

Справа №910/9530/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"- організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форфуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"

про виплату 32 000,00 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники :

Від позивача: Сербуль О. Ю, представник, довіреність № б/н від 01.06.2017 р.;

Від відповідача: Медвецька Г. І., представник, довіреність № б/н від 01.02.2017 р.

Від третьої особи:Ховхун Ю. Е, керівник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкт-музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" у мінімальному розмірі-32 000,00 грн., а також стягнути з відповідача 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/9537/17, розгляд справи призначено на 11.07.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 року до участі у справі № 910/9530/17 залучено Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року слухання справи відкладено до 03.10.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року слухання справи відкладено до 31.10.2017 року.

Представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) у судовому засіданні 31.10.2017 р. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 31.10.2017 року представник відповідача та представник від третьої особи проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити з підстав, викладених у своїх письмових поясненнях по суті справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до змісту наданої представником організації копії декларації музичних творів №155 від 01.10.2016 р. до договору №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами 24.01.2014, видавник передав в управління організації, зокрема, твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автори музики та тексту: ОСОБА_6; виконавець - ОСОБА_7).

01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д.

Як вбачається з додатку №1 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, ліцензіар передав ліцензіату право на використання творів, зокрема, "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_7).

Як зазначає позивач, актом фіксації № 22/02/17 від 16.02.2017, складений представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні кафе "Пузата-Хата", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності, № 1, секторА, в якому, на думку організації, здійснює господарську діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Форфуд" , зафіксовано факт публічного виконання, зокрема, твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а", статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб.

Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Відповідно до п. 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова №12) зазначено, що з огляду на приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві покладається на відповідача.

Відповідно до п. 30.1 Постанови №12, у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.

Отже, у разі відсутності Свідоцтва на твір позивач повинен довести наявність майнових авторських прав щодо авторського договору, тобто від автора до кінцевого правовласника.

Враховуючи, що Організацією не надано Свідоцтво на Музичний твір, позивач зобов'язаний надати докази дотримання вимог Закону щодо авторського договору, тобто докази передачі майнових авторських прав на Музичний твір від автора до позивача.

Враховуючи, що на підтвердження передачі майнових авторських прав на Музичний твір та їх умов Організація надала виключно Ліцензійний договір № ВЧ-01 11201402-Д від 01.11.2014, укладений між ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та ТОВ "Ворнер/Чаппелл", та субліцензійний договір № б/н від 16.03.2010 р., укладений між Ворнер/Чаппелл Мьюзік ГМБХ & Ко. КГ, Німеччина, та ТОВ "Ворнер/Чаппелл", встановити який саме обсяг прав щодо Твору належав Ворнер/Чаппелл Мьюзік ГМБХ & Ко. КГ на момент укладення субліцензійного договору № б/н від 16.03.2010 р. і чи мало право Ворнер/Чаппелл Мьюзік ГМБХ & Ко. передавати ці права третім особам - не вбачається можливим.

Таким чином неможливо перевірити повноваження Ворнер/Чаппелл Мьюзік ГМБХ & Ко. на передачу майнових прав на Музичний твір третім особам, як того вимагають приписи п. 28 та 30.1 Постанови №12, а отже даний договір є недостатнім для встановлення обставин справи (суб'єктності позивача) у розуміння ст. 34 Господарського процесуального кодексу (Обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування).

На підтвердження факту використання відповідачем твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_7) у приміщенні кафе "Пузата-Хата", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності, № 1, сектор А, організацією надано відеозапис публічного сповіщення, акт фіксації № 22/02/17 від 16.02.2017, а також фіскальний чек від 16.02.2017 року.

У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення, з приводу чого судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У позовній заяві Організація зазначає, що фіксацію використання музичного твору здійснював представник Організації ОСОБА_4 16.02.2017 року, а в акті фіксації №22/02/17 від 16.02.2017 року зазначається, що представник відповідача відмовився назвати свої дані та підписати акт.

В акті № 22/02/17 від 16.02.2017 року зазначається, що його підписано представником організації ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, проте на відеозаписі ОСОБА_4 візуально відсутній, а доручення не демонструється, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка здійснює відеозапис.

Також в акті № 22/02/17 від 16.02.2017 року зазначено, що представник відповідача відмовився підписувати акт та назвати свої дані, але з відеозапису вбачається, що представникам відповідача не було запропоновано вказаний акт для ознайомлення та підписання.

З відеозапису не можливо встановити, що акт № 22/02/17 від 16.02.2017 заповнювався та підписувався у приміщенні кафе "Пузата-Хата", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності.

Таким чином, неможливо стверджувати, що фіксація публічного виконання була здійснена належним чином, уповноваженими особами (оскільки не відомо, якою саме особою здійснювалась фіксація, не встановлено відношення її до організації колективного управління).

Відеозапис, зафіксований на диску для лазерних систем зчитування, не дає можливості достовірно ідентифікувати джерело походження звукових сигналів, зафіксованих записом, у зв'язку з поганою якістю запису. Зафіксовані на диску для лазерних систем зчитування звукові сигнали взагалі не можуть бути ідентифіковані в якості фонограм.

Враховуючи наведене, Акт № 22/02/17 від 16.02.2017 року та відеозапис не є достатніми та допустимими доказами, а отже немає можливості встановити, чи відеозапис було здійснено комплексно (одночасне поєднання зображення та звукового супроводу), без ознак монтажу (наприклад, без накладення звукового супроводу на візуальне відображення) перед здійсненням його запису на диск, наданий суду в якості доказу.

Таким чином, з наданих позивачем матеріалів суд унеможливлений дійти до беззаперечного висновку про використання відповідачем саме музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_7), саме у приміщенні кафе "Пузата-Хата", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про авторське право та суміжні права" Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, в тому числі і право на публічне відтворення твору, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Між відповідачем та третьою особою було укладено договір № Київ/14/01/17 про виплату винагороди (роялті) від 01 січня 2017 року (надалі - договір № Київ/15/01/17), предметом якого згідно п. 1.1 ст. 1 є умови використання ТОВ «ФОРФУД» способом публічного використання у зазначених в Додатках до цього Договору закладах, що належать Товариству, фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань (разом - фонограми) та сплата Лізі, як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання фонограм. Товариство зобов'язується сплачувати ОПГ «УЛМП» узгоджену у додатках до договору винагороду за публічне виконання фонограм.

Згідно п.п 2.1.1 п. 2.1. ст. 2 договору № Київ/14/01/17 ОПГ «УЛМП» зобов'язується самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від Товариства. ОПГ «УЛМП» також зобов'язується самостійно вести всі переговори з третіми особами з приводу використання товариством фонограм способом публічного виконання, (п.п. 2.1.2 п. 2.1. ст. 2 договору № Київ/15/01/17).

Як вбачається з матеріалів справи, Ліга є організацією колективного управління на колективній основі всіма категоріями майнових прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 22.08.2003 № 5/2003.

Враховуючи викладене, Ліга на підставі статті 49 Закону правомірно надала дозвіл на використання спірного музичного твору шляхом публічного виконання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач правомірно використовував музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_7) у приміщенні кафе "Пузата-Хата", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності.

Щодо тверджень організації про вилучення спірного музичного твору та повідомлення про це Ліги, то слід вказати таке.

Чинним законодавством України не передбачено порядок вилучення музичних творів в порядку статті 49 Закону.

Водночас зі змісту частини другої статті 49 Закону вбачається, що саме суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Водночас, відповідно до ст.7 Закону, суб'єктами авторського права, окрім автора твору, можуть бути спадкоємці автора твору та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ст.ст.31-33 Закону, передача (відчуження) майнових прав суб'єктів авторського права та(або) передача права на використання твору має здійснюватися на підставі авторського договору, який обов'язково повинен укладатися у письмовій формі та містити у собі перелік майнових авторських прав та(або) перелік об'єктів авторського права і способів їх використання, щодо яких цей договір укладається.

Таким чином, правомірність та законність пред'явлення суб'єктом авторського права, який не є автором твору, вимог до організації колективного управління, передбачених ч.2 ст.49 Закону, зокрема, щодо вилучення належних цьому суб'єкту майнових авторських прав із дозволів на використання, які надаються організацією колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують об'єкти цих прав, має бути підтверджена відповідними письмовими доказами, починаючи з авторського договору, який є єдиним документом, що підтверджує як факт передачі (відчуження) автором чи його спадкоємцями майнових авторських прав та (або) передачу цими особами прав на використання твору, так і обсяги цих прав та способи їх використання.

Як вбачається зі змісту листа-вимоги від 20.05.2016р., до нього не було додано жодного доказу на підтвердження того, що ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» є суб'єктом авторських прав щодо будь-яких творів, а саме: ані копії авторських договорів та слідуючих за ними ліцензійних договорів як на підтвердження дійсності того факту, що ТОВ «Ворнер Чаппел» (РФ) є суб'єктом авторських прав щодо певних творів, так і на підтвердження того, що це товариство має належні повноваження на передачу цих прав третім особам на територію України, а також на підтвердження обсягу (способів використання) цих прав, строку і території їх дії, а отже лист ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна», та вимога, що у ньому міститься, не були підтверджені належними доказами щодо дійсності зазначених у цьому листі фактів та правомірності заявленої вимоги, що робить цю вимогу суто декларативною.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Організація не надала суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували порушення авторських прав відповідачем та наявність підстав для стягнення з Товариства компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

З огляду на наведене у позові слід відмовити повністю.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на Організацію.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

О.В. Мандриченко

Дата складання рішення 09.11.2017 р.