ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017

Справа №910/14383/17

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

До приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»

Про стягнення 63617,16 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Біла А.П. (за дов.)

від відповідача не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» до приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 63617,16 грн., з яких: 63168,92 грн. в порядку регресу, 126,34 грн. інфляційних, 321,90 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.

Суд своєю ухвалою від 30.08.2017 порушив провадження у справі № 910/14383/17, розгляд останньої призначив на 18.09.2017.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.2017 не прибув, подавши клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відклав розгляд справи до 12.10.2017.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою 16.03.2017, проте не надав всіх необхідних документів, тому строк на виплату страхового відшкодування не настав. Також, за твердженням відповідача, позивач не посприяв страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: не надав для огляду транспортний засіб або пошкоджене майно, не повідомив про всі відомі обставини та не надав для огляду та копіювання усі наявні документи щодо ДТП, що мала місце 17.02.2017. Також відповідач вважає, що у даному випадку не підлягають застосуванню норми статті 625 ЦК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.12.2016 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) уклали договір добровільного комплексного страхування на транспорті (далі - Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_1.

26.09.2016 приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» та ОСОБА_3 уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № АК/1235212 (далі Договір-2), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_2.

Умовами Договору-2 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100000 грн., франшиза становить 1000 грн.

17.02.2017 в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_1, та автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

Згідно з постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2017 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12.07.2001, № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до даного Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

В силу ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, у тому числі, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до звіту № 27/02/17 від 17.02.2017 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ - «Ніссан», державний номер НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту без урахування зносу замінюваних складових, складає 71939,18 грн. з ПДВ.

Отже, суд вважає доведеним, що оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить 71939,18 грн..

Зазначена подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що складено відповідний страховий акт, за яким до виплати підлягає 64168,92 грн..

10.03.2017 страхувальнику виплачені 64168,92 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

18.03.2017 позивач надіслав відповідачеві вимогу від 16.03.2017 на суму 64168,92 грн..

Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Як зазначено судом вище, обов'язок відповідача зі сплати страхового відшкодування ґрунтується за приписах актів цивільного законодавства. Даний обов'язок є простроченим.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 63168,92 грн. (64168,92 -1000 (франшиза).

Станом на день розгляду справи в суді відповідач 63168,92 грн. позивачеві не відшкодував, тому вимоги про стягнення з відповідача 63168,92 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у відповідача виник обов'язок зі сплати страхового відшкодування, тобто виникло грошове зобов'язання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 625 ЦК України. Дана норма встановлює відповідальність за порушення будь-якого грошового зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, в тому числі і такого, що не засновано на договорі. У зв'язку з цим не є обґрунтованими доводи відповідача про неможливість застосування ст. 625 ЦК України до недоговірних зобов'язань.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 126,34 грн. інфляційних, 321,90 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (вул. Артема, 37-41, м. Київ, 04053, код 25201716) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код 20033533) 63168,92 грн. в порядку регресу, 126,34 грн. інфляційних, 321,90 грн. 3% річних , 1600,00 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 14.11.2017.

Суддя С. А. Ковтун