ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Житомир справа № 806/2332/17

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Липи В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю про визнання неправомірними бездіяльність та рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду,-

встановив:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю в якому просив:

- визнати неправомірними бездіяльність та рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди за 25 років безперервної військової служби в Збройних Силах України;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за 25 років безперервної військової служби в Збройних Силах України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходить дійсну військову службу за контрактом та перебуває на грошовому забезпеченні у Головному центрі спеціального контролю на посаді інженера групи передачі інформації. Зазначив, що строк його безперервної військової служби складає 25 років, тому він має право на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 7 листопада 2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу". Позивач вказав, що подав рапорт з проханням про виплату одноразової грошової допомоги, на що отримав відмову відповідача, у зв'язку з чим вважає неправомірною бездіяльність та саму відмову у виплаті одноразової грошової винагороди за 25 років безперервної військової служби в Збройних Силах України.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. В прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Проти позову заперечує в повному обсязі, про що зазначив у заяві, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 4 статті 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що майор ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу, укладеним з Міністерством оборони України, на даний час перебуває на посаді інженера групи первинної обробки інформації Головного центру спеціального контролю. (а.с.16-17).

Станом на 01.08.2017 р. строк безперервної військової служби позивача становив 25 років. ( а.с.6).

15.08.2017р. ОСОБА_1 звернувся до начальника групи з рапортом від 15.08.2017р. про виплату йому одноразової грошової винагороди за вказаний строк служби, однак у виплаті йому було відмовлено. При цьому відповідач посилався на те, що чинне законодавство не передбачає виплати такої винагороди військовослужбовцям, які відряджені до державних органів, установ та організацій тому для здійснення виплати не має підстав.

Позивач вважаючи зазначену відмову неправомірною, звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон України №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 7 статті 9 Закону України №2011-XII передбачено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, підприємствах, установах, організаціях, затверджується Президентом України.

Абзацами першим та другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №104 від 7 лютого 2001 року "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій" встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Абзацом третім пункту 1 наведеної постанови визначені винятки з правил встановлених абзацами першим та другим пункту 1, а саме: виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов'язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Таким чином, для військовослужбовців передбачено право отримувати певні додаткові види грошового забезпечення, в тому числі і одноразову грошову допомогу за безперервну військову службу. Винятком з правила є виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов'язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовця.

Крім того, відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України №1053 від 7 листопада 2001 року, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством. Виплата посадових окладів, окладів за військовим званням, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги, а також преміювання відряджених військовослужбовців здійснюється за рахунок органів виконавчої влади, інших цивільних установ, до яких вони відряджені, за розмірами, встановленими законодавством. Виплата одноразової грошової винагороди відрядженим військовослужбовцям за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов'язків і бездоганну дисципліну не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що позивач має право на отримання грошової винагороди за 25 років безперервної військової служби, виплата якої військовослужбовцям передбачена додатком №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання неправомірними бездіяльності і відмови Національного центру управління та випробувань космічних засобів у виплаті ОСОБА_1 одноразової винагороди за тривалість військової служби, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві таку винагороду.

Керуючись ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність та рішення Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за 25 років безперервної військової служби у Збройних Силах України.

Зобов'язати Національний центр управління та випробувань космічних засобів в особі Головного центру спеціального контролю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за 25 років безперервної військової служби у Збройних Силах України.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа