Справа № 461/5870/17

Категорія 3

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Лялюк Є.Д.

при секретарі Збожна О.Р.

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача Мартин О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання рішення протиправним і зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги мотивує тим, що згідно зі свідоцтвом від 14.06.2012 року є власником квартири № 7 за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1. Керуючись приписами пункту 22 Положення про порядок присвоєння поштових адрес на об'єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.08.2014 р. № 606 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.12.2008 р. № 1380», 15.05.2017 р. позивач звернувся до Галицької районної адміністрації Львівської міської радиіз заявою про присвоєння згаданій квартирі окремої поштової адреси. Однак у відповідь отримав лист від 02.06.2017 р. (вих. №31-3129), згідно з яким було прийняте рішення про відсутність підстав для розгляду звернення по суті у зв'язку з неповнотою пакету документів, поданих заявником для надання такої адміністративної послуги як присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна. Просить позов задоволити. Визнати протиправним і скасувати рішення Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та зобов'язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради розглянути по суті заяву та присвоїти квартирі позивача окрему поштову адресу АДРЕСА_1

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві, а також додаткові до них і просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Надав пояснення про те, що при розгляді звернення позивача була дотримана передбачена чинним законодавством процедура, враховані приписи п.6.2 Положення про порядок присвоєння поштових адрес на об'єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.08.2014 р. № 606 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.12.2008 р. № 1380».А тому просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши інші матеріали справи в їх сукупності, з'ясувавши права та обов'язки сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № Г-04480 від 14.06.2012 р.

15.02.2017 р. ОСОБА_3 звернувся до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради із заявою вх. №3-К-37510/АП-31 про присвоєння квартирі АДРЕСА_1, до якої долучив такі документи: копію паспорта; нотаріально завірену копію витягу про державну реєстрацію прав №34870837 від 18.07.2012 р.; нотаріально завірену копію свідоцтва про право власності №Г-04480 від 14.06.2012 р.; засвідчену копію технічного паспорта на приміщення квартири АДРЕСА_1 від 26.12.2012 р.; нотаріально-завірену копію заяви-згоди ОСОБА_4; копію топографічного знімання (М 1:500); фотофіксацію об'єкта нерухомого майна; довідку обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1/18840 від 26.12.2016 р.; висновок обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1/18840 від 26.12.2016 р. щодо технічної можливості виділу частки об'єкта нерухомого майна; висновок Департаменту містобудування Львівської міської ради про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням окремої адреси частині житлового будинку від 17.01.2017 р. (вих. № 2404-125).

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016 № 777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» затверджене Положенняпро розмежування повноважень міжвиконавчими органами Львівської міської ради. Згідно з п. 4.2.6розділу VI цього Положення присвоєння поштових адрес на об'єкти нерухомого майна в порядку, визначеному виконавчим комітетом, належить до відання районної адміністрації.

Відповідно до п. 4.37 Положення про Галицьку районну адміністраціюЛьвівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.06.2017 №509 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 01.11.2016 № 977», присвоєння поштових адрес на об'єкти нерухомого майна у порядку визначеному виконавчим комітетом, належить до повноважень Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.

Відтак, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради відповідальна за присвоєння поштових адрес на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на території Галицького району м. Львова, зокрема і на об'єкт позивача.

Порядок присвоєння поштових адрес на об'єкти нерухомого майна у м.Львові встановлений Положенням про порядок присвоєння поштових адрес на об'єкти нерухомого майна, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №606 від 08.08.2014 р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 26.12.2008 р. № 1380» (далі - Положення).

Інших нормативно-правових актів, які би встановлювали загальну процедуру присвоєння поштових адрес на об'єкти нерухомого майна, не існує.

Вказане Положення регламентує процедуру присвоєння поштової адреси, зокрема, але не виключно, на новозбудовані об'єкти, розташовані на окремих земельних ділянках (п.6.1 Положення), а також на об'єкти нерухомого майна, які входять до складу будинковолодіння (проведення поділу або виділу часток) (п. 6.2 Положення).

Керуючись приписами п. 6.2 Положення 30.05.2017 року міжвідомча комісія Галицької районної адміністрації Львівської міської ради прийняла рішення про те, що відсутні підстави для розгляду звернення позивача по суті, оскільки відсутні: технічний паспорт на приміщення квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності, а долучено технічний паспорт станом на 26.12.2016р.; копія нотаріально завіреної заяви-згоди співвласників будинковолодіння на виділ часток у будинку на два самостійних об'єкти, а долучено згоду власниці квартири АДРЕСА_3; завірена копія акта про право власності на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти, які виділяються або поділяються, чи документ, який засвідчує право користування земельною ділянкою; інформація департаменту економічної політики про те, що сплата інвестиційного внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова здійснена.

Чинне законодавство України поняття «будинковолодіння» не використовує, натомість, оперує терміном «житловий будинок».

Відповідно до ст. 380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» будівля - різновид наземної споруди, пов'язаної фундаментом із землею (ґрунтом), що складається з несучих та огороджувальних сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють приміщення, інженерних систем та в якій використовується енергія з метою створення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей.

Аналізуючи вищевказані правові норми в їх сукупності, суд доходить до висновку, що житловим будинком є окремо стояча цілісна будівля, призначена для постійного у ній проживання та пов'язана фундаментом із землею.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 складається з декількох будівель з окремими входами, які об'єднані під однією поштовою адресою, серед яких і одноповерхова будівля з квартирою позивача. Тобто, будинок АДРЕСА_1 не є цілісним житловим будинком в розумінні ст.380 Цивільного кодексу України, а складається з окремих об'єктів нерухомого майна, що були об'єднані під однією поштовою адресою.

Квартира АДРЕСА_1, власником якої є позивач, розташована на земельній ділянці та межує з квартирою НОМЕР_1, що знаходиться за цією ж адресою та належить громадянці ОСОБА_4. Квартири позивача та гр.ОСОБА_4 не мають спільних конструктивних елементів з іншими одноповерховими спорудами, яким теж присвоєна адреса АДРЕСА_1. Згідно з технічним паспортом квартира позивача має окемий вхід, розташована поза контуром капітальних зовнішніх стін іншого будинку, до якого вона прибудована, і з квартири позивача немає проходу в інші будинки чи квартири.

Враховуючи те, що будинок АДРЕСА_1 не є цілісним житловим будинком (будинковолодінням) та складається з окремо стоячих, не пов'язаних між собою житлових будівель, до спірних правовідносин не міг бути застосований пункт 6.2 Положення, який регламентує процедуру присвоєння поштової адреси на об'єкти нерухомого майна, які входять до складу цілісного (єдиного) будинковолодіння.

Положення не містить переліку документів, які мають бути додані до заяви щодо присвоєння поштової адреси на об'єкт нерухомого майна, що не є цілісним житловим будинком (будинковолодінням).

Згідно з п. 22 Положеннязовнішні прибудови до будинку, які розташовані поза контуром його капітальних зовнішніх стін і не мають проходу з прибудови у будинок при наявності окремого входу, а також мають інше функціональне призначення, адресують як самостійні будинки та їх поштові адреси визначають з врахуванням сформованої на території міста адресації прилеглих об'єктів нерухомості відповідно до цього Положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить з конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи наведене вище, суд доходить до висновку про те, що до спірних правовідносин підлягав застосуванню п. 22 Положення, оскільки п. 6.2 Положення спірні правовідносини регулювати не може. З огляду на це мотивоване приписами п. 6.2 Положення рішення Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, оформлене у вигляді листа про відсутність підстав для розгляду по суті звернення ОСОБА_3 від 15.05.2017р. №3-К-37510/АП-31 про присвоєння поштової адреси, є незаконним.

Суд відхиляє заперечення відповідача, що оскаржуване рішення з відмовою позивачеві, яке було оформлене у вигляді листа від 02.06.2017 р. (вих. №31-3129), не є рішенням Галицької районної адміністрації, яка приймає рішення у формі розпоряджень.

Згідно зістаттею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв, зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв. Відповідь за результатами розгляду заяв в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах питань. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Таким чином, з наведених приписів Закону України «Про звернення громадян» випливає, що лист Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 02.06.2017 р. (вих. №31-3129) про відсутність підстав для розгляду звернення позивача по суті фіксуєрішення про відмову у розгляді заяви гр. ОСОБА_3 від 15.05.2017р. №3-К-37510/АП-31. Крім того, відповідач у тексті самого цього листа вказав, що прийняте ним рішення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Аргумент відповідача про невідповідність чинному законодавству поданого позивачем комплекту документів суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ні Закон України «Про звернення громадян», ні Положення про порядок присвоєння поштових адрес на об'єкти нерухомого майна, затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.08.2014 р. № 606 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.12.2008р. № 1380», не передбачають підстав для відмови у розгляді звернення громадян по суті через неповноту поданого заявником пакету документів, що свідчить про вихід відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення за межі наданих законом повноважень, а відтак про його протиправність.

Аналізуючи перелік документів, що їх вказав відповідач в оскаржуваному рішенні як підставу для відмови у розгляді по суті заяви позивача про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, суд звертає увагу на таке.

Серед документів, передбачених Положенням, що їх повинен долучити громадянин до своєї заяви щодо присвоєння (зміни) поштової адреси на обєкт нерухомого майна, технічний паспорт на приміщення, складений станом на дату видачі свідоцтва про право власності не передбачений, а тому вимога відповідача долучити такий документ не може вважатися законною, якщо долучений технічний паспорт, який є актуальним на дату звернення громадянина.

Судом встановлено, що до своєї заяви від 15.05.2017 р. позивач долучив нотаріально-завірену копію заяви-згоди громадянки ОСОБА_4 - власниці квартири АДРЕСА_3, з якою межує квартира позивача. Враховуючи те, що квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є частинами окремо стоячої будівлі та не пов'язані з іншими будівлями, що входять до складу будинку АДРЕСА_1, суд доходить висновку, що вимога відповідача надати нотаріально-завірені копії заяв-згод інших співвласників будинку НОМЕР_2, є необґрунтованою.

Також суд бере до уваги, що оформлення позивачем права власності на земельну ділянку під його квартирою неможливе, допоки цій квартирі не буде присвоєна окрема поштова адреса. Своєю чергою присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна в силу приписів п. 6.2 Положення, який з огляду на встановлене вище не підлягає застосуванню у ситуації позивача, неможливе без оформлення права власності на земельну ділянку під цим об'єктом. Тому вимога відповідача долучити до заяви позивача завірену копію акта про право власності на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти, які виділяються або поділяються, чи документ, який засвідчує право користування земельною ділянкою, не є законною як з огляду на наведене, так і з огляду на принцип єдності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.

Щодо ненадання позивачем інформації департаменту економічної політики про те, що сплата інвестиційного внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова була здійснена, то суд звертає увагу на те, що ухвалою від 09.07.2009 р. № 2779 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008р. № 1697» Львівська міська рада затвердила в новій редакції Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Ним встановлені критерії визначення розміру та порядок сплати пайового внеску замовників на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова (п. 1.2 цього Положення).

Згідно з п. 1.3 Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова замовником вважається юридична чи фізична особа, яка має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування на території міста, а під будівництвом об'єкта містобудування розуміється нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення підприємств, установ і організацій.

Звертаючись із заявою від 15.05.2017р. №3-К-37510/АП-31 про присвоєння поштової адреси до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради позивач не виявляв наміру здійснювати будівництво об'єкта містобудування.

У п. 2.1 ухвали Львівської міської ради від 09.07.2009 р. № 2779 встановлено, що оформлення та видача свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомого майна проводиться після сплати пайового внеску відповідно до умов укладеного договору про пайову участь крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Свідоцтво про право власності від 14.06.2012 р. № Г-04480 було видане позивачу згідно з наказом управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 14.06.2012 р. № 1416-Ж-Г, в якому вказано про проведену позивачем реконструкцію квартири № 7.

Тому суд приймає до уваги посилання позивача на те, що питання про необхідність сплати ним інвестиційного внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова було вирішене ще перед отриманням свідоцтва про право власності у 2012 р. Відтак, адресована позивачеві вимога відповідача надати інформацію департаменту економічної політики про те, що позивач сплатив інвестиційний внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, не відповідає приписам Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова і не може застосовуватися до ситуації позивача, який просив про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, реконструкція якого була завершена, а сам об'єкт введений в експлуатацію ще у 2012 році.

Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС Україниу разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Таким чином, враховуючи протиправність рішення Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про відмову розглядати по суті заяву позивача про присвоєння поштової адреси на об'єкт нерухомого майна від 15.05.2017 р., а також лист управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 12.05.2017 р. № 2401-1205, висновок Департаменту містобудування Львівської міської ради про доцільність утворення містобудівної одиниці від 17.01.2017 р. (вих. № 2404-125), суд вважає за можливе зобов'язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради розглянути по суті заяву позивача та присвоїти квартирі позивача окрему поштову адресу:АДРЕСА_1

Керуючись ст.ст. 6-12, 71, 86, 102, 128, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

позов ОСОБА_3 задоволити частково.

Визнати протиправним рішення Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про відсутність підстав для розгляду по суті звернення ОСОБА_3 від 15.05.2017р. №3-К-37510/АП-31 про присвоєння поштової адреси.

Зобов'язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради присвоїти поштову адресу «АДРЕСА_1» належному ОСОБА_3 об'єкту нерухомого майна, що зараз має поштову адресу «АДРЕСА_2».

У решті позовних вимог відмовити.

На постанову суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом першої інстанції частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лялюк Є.Д.