Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

УХВАЛА

про виправлення описки в судовому рішенні

"08" листопада 2017 р. № 820/3965/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду питання про виправлення описки у постанові суду від 24 жовтня 2017 року по справі № 820/3965/17 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі по тексту - позивач, ДП "Харківський облавтодор"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, ОВПП ДФС, контролюючий орган), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 р. адміністративний позов Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі:

скасовано податкове повідомлення рішення форми "Р" № 0000555016 від 30.06.2017 р. в частині збільшення Дочірньому підприємству "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8817326, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2204331, 50 грн.;

скасовано податкове повідомлення рішення форми "П" № 0000535016 від 30.06.2017 р. в частині зменшення Дочірньому підприємству "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у наступних розмірах: за 2014 рік у сумі 9867020,38 грн., за 2015 рік у сумі 9973810, 38 грн., за 1 квартал 2016 року у сумі 9978497, 38 грн., за півріччя 2016 року у сумі 10009888, 38 грн.;

скасовано податкове повідомлення рішення форми "Р" № 0000545016 від 30.06.2017 р. про збільшення Дочірньому підприємству "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток за податковими зобов'язаннями в розмірі 356260, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 89065, 00 грн.;

стягнуто на користь Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, б.2, код ЄДРПОУ 31941174) сплачену суму судового збору в розмірі 322115, 57 грн. (триста двадцять дві тисячі сто п'ятнадцять гривень 57 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996).

Сторони про дату, час та місце розгляду питання про виправлення описки у постанові від 24.10.2017 року повідомлені належним чином, засобами телефонного зв'язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ст.169 КАС України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі якщо для внесення виправлень суд визнає за необхідне провести судове засідання за присутності осіб, які беруть участь у справі, ці особи повідомляються про день, час і місце засідання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Як вбачається з матеріалів справи, при виготовленні повного тексту постанови від 24.10.2017р., судом в описовій та мотивувальній частині рішення допущено ряд помилок, що підлягають виправленню, шляхом викладення описової та мотивувальної частини рішення суду від 24.10.2017р. в новій редакції.

Керуючись ст. ст. 165, 169, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Внести виправлення в описову та мотивувальну частину постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. по справі № 820/3965/17 виклавши описову та мотивувальну частину постанови починаючи з першого абзацу після: "ВСТАНОВИВ:" в наступній редакції:

"Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі по тексту - позивач, ДП "Харківський облавтодор", підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, ОВПП ДФС, контролюючий орган), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

форми "Р" № 0000555016 від 30.06.2017 р. в частині збільшенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8817326,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2204331,50 грн.;

форми "П" № 0000535016 від 30.06.2017 р. в частині завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у наступних розмірах: за 2014 рік у сумі 9867020,38 грн., за 2015 рік у сумі 9973810,38 грн., за 1 квартал 2016 року у сумі 9978497,38 грн., за півріччя 2016 року у сумі 10009888,38 грн.;

форми "Р" № 0000545016 від 30.06.2017 р. у повному обсязі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від № 42/28-10-50-16-06/31941174 від 12.06.2017р. є хибними, не відповідають дійсності та обставинам здійснення господарських операцій, приписам Податкового кодексу України. Зазначає, що господарським операціям підприємства контролюючим органом надана неправомірна оцінка та зроблені невірні висновки про порушення ним податкового законодавства, у зв'язку із чим прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення мають бути повністю скасовані, як незаконні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та наданих письмових поясненнях.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов'язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, підтримали правову позицію, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов, та просили суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач - Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (адреса: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ - 31941174) пройшло в установленому законодавством порядку процедуру державної реєстрації та зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Харківської міської ради від 26.04.2002 р. за 31 480 108 0025 000068.

Підприємство взято на податковий облік в органах податкової служби 07.05.2002 р. за №13606, станом з 15.08.2011 р. перебувало на обліку в Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Матеріалами справи підтверджено, що з 27.10.2016 року по 26.05.2017 року на підставі направлень, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління від 27.10.2016 р. за №№ 339, 340, 341, 342, 343, 344, 345, 346, 347, та № 87 від 17.05.2017 року та згідно із планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на ІV квартал 2016 року, на підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 та ст. 77 ПК України та відповідно до наказу СДПІ ОВП у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 12.10.2016 року № 45 проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 04543766) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року.

За результатами проведеної перевірки фахівцями контролюючого органу складено акт перевірки № 42/28-10-50-16-06/31941174 від 12.06.2017 року «Про результати документальної планової перевірки Дочiрнього пiдприємства «Харківський Облавтодор» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України», код ЄДРПОУ 31941174, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016» (т. 1 а.с. 35-250).

За висновком зазначеного акту перевірки, встановлено порушення та винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" 0000555016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8846748,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2211687,00 грн. (т.2, а.с. 205).

Також встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, абз. 2 п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.1.9, п.п. 138.8.5 п. 138.8 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України та винесено повідомлення-рішення форми "П" № 0000535016 від 30.06.2017 р., яким завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 9870137.00 грн. - за 2014 рік декларація зареєстрована 18.02.2015 р. за № 9080790626; 10017165,00 грн. - за 2015 рік декларація зареєстрована 29.03.2016 р. за № 9276603519;10021852,00 грн. - за 1 квартал 2016 року декларація зареєстрована 06.05.2016 р. за № 9071161783;10053243,00 грн. - за півріччя 2016 року декларація зареєстрована 25.07.2016 р. за № 9128969249. (т. 2, а.с. 207).

Податкове повідомлення-рішення форма "Р" № 0000545016 від 30.06.2017 р. є похідним від податкового повідомлення-рішення за формою "П" № 0000535016 від 30.06.2017 р. та винесено на підставі акту перевірки від 12.06.2017 р., яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, абз. 2 п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.1.9, п.п. 138.8.5 п. 138.8 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України. Згідно цього податкового повідомлення-рішення збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 356260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 89065, 00 грн. (т. 2 а.с. 209).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до п. 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України позивач звертався до Державної фіскальної служби України із скаргами про перегляд вище вказаних податкових повідомлень-рішень, за результатом якого було надано відповідь та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017 року за номерами форма "Р" 0000555016, форма "П" 0000535016, форма "Р" 0000545016, а скарги без задоволення. (т.3 а.с. 3-22).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 42/28-10-50-16-06/31941174 від 12.06.2017 року, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Так, відповідно до акту перевірки, податковим органом встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України у редакції на час виникнення цих операцій.

Зокрема, контролюючий орган в акті перевірки зробив висновок про те, що позивач повинен був нараховувати зобов'язання за договорами укладеними зі Службою автомобільних доріг у Харківської області не на підставі частини 3 ст. 187.1. ПК України або пункту 187.7 статті 187 ПК України, а на підставі пункту 187.1. статті 187 ПК України, тобто не за касовим методом або з моменту отримання бюджетних грошей, а у момент отримання документів, які засвідчують постачання послуг платником податку, у даному випадку відповідач вказує, що такими документами є рішення судів, що вступили у законну силу.

У зв'язку з цим ОВПП ДФС в акті перевірки дійшов до висновку, що позивачем занижено податкове зобов'язання на загальну суму 11620664,00 грн. (за червень 2014 року на суму 5272405,00 грн., за вересень 2015 року на суму 5027905,00 грн., за червень 2016 року на суму 865354,00 грн.), та завищено на суму 4362156,00 грн. (за квітень 2015 року у сумі 41 грн., за травень 2015 року у сумі 717354,00 грн., за червень 2015 року у сумі 717354,00 грн., за липень 2015 року у сумі 717354,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 166667,00 грн., за вересень 2015 року у сумі 166667,00 грн., за жовтень 2015 року у сумі 166667,00 грн., за листопад 2015 року у сумі 166667,00 грн., за грудень 2015 року у сумі 164667,00 грн., за лютий 2016 року у сумі 458906,00 грн., за квітень 2016 року у сумі 458906,00 грн., за травень 2016 року у сумі 229453,00 грн., за червень 2016 року у сумі 229453,00 грн.).

Суд не погоджується з такою правовою позицією податкового органу з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду справи між Службою автомобільних доріг у Харківської області (замовник) та ДП "Харківський облавтодор" (підрядник) був укладений договір № ПЕ на надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільних доріг державного та місцевого значення у Харківської області від 22.03.2010 р., пунктом 3.1 якого передбачено, що договірна ціна послуг, що доручаються підряднику по договору складає 149284, 0 тис. грн. (сто сорок дев'ять мільйонів двісті вісімдесят чотири тисячі грн.) з урахуванням ПДВ за рахунок державного бюджету (а.с. 1-10 т. 4).

Пунктом 8.1. цього договору встановлено, що фінансування послуг здійснюється за рахунок коштів державного бюджету згідно фінансового плану.

Крім того, між Службою автомобільних доріг у Харківської області (замовник) та ДП "Харківський облавтодор" (генеральний підрядник) був укладений договір № Т1-УТР/12 від 12.01.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти, згідно п. 3.5 якого визначення договірної ціни на послуги при фінансуванні експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого та державного значення за рахунок коштів державного бюджету здійснюється із дотриманням вимог щодо її розрахунку, передбачених нормативними документами (а.с. 18-26 т.4).

Бюджетні зобов'язання замовника за цим договором виникають у разі наявності відповідних бюджетних асигнувань у межах відповідних кошторисних призначень та фактичних надходжень. Розрахунки по договору проводяться шляхом поетапної оплати замовником за надані послуги при надходженні коштів з державного бюджету у межах відповідних кошторисних призначень (п.4.1, п. 4.2 договору).

У п. 4.3. цього договору вказано, що розрахунки за надані послуги здійснюються по мірі надходження передбачених на ці цілі коштів з державного бюджету, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генерального підрядника.

Як встановлено судом, між Службою автомобільних доріг у Харківської області (замовник) та ДП "Харківський облавтодор" (генеральний підрядник) був укладений договір № Т2-ПР/12 від 12.01.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти, згідно п. 3.5 якого визначення договірної ціни на послуги при фінансуванні експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого та державного значення за рахунок коштів державного бюджету здійснюється із дотриманням вимог щодо її розрахунку, передбачених нормативними документами (а.с. 34-43 т.4).

Бюджетні зобов'язання замовника за цим договором виникають у разі наявності відповідних бюджетних асигнувань у межах відповідних кошторисних призначень та фактичних надходжень. Розрахунки по договору проводяться шляхом поетапної оплати замовником за надані послуги при надходженні коштів з державного бюджету у межах відповідних кошторисних призначень (п.4.1, п. 4.2 договору).

У п. 4.3. цього договору вказано, що розрахунки за надані послуги здійснюються по мірі надходження передбачених на ці цілі коштів з державного бюджету, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генерального підрядника.

Згідно наданих до суду копій банківських виписок, усі роботи будівельного підряду виконувалися за рахунок бюджетних коштів, які за цими договорами перераховувалися з відповідних рахунків Державного казначейства України (а.с. 184-198 т.4).

Виходячи з правовідносин, що регулюють вище вказані договори, вони відносяться до договорів будівельного підряду, правовідносини за якими регулюються зокрема ст.ст. 875 - 886 ЦК України, що також підтверджується рішеннями Господарського суду Харківської області по справах № 922/1365/13, №922/1968/15, № 922/1211/16, які набрали законної сили 17.03.2014 р., 21.08.2015 р. та 30.06.2016 р. відповідно (а.с. 11-17, 27-33, 44-49 т.4).

Згідно ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Положенням про облікову політику ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», затвердженого наказом від 28.12.2012 р. № 416 із наступними змінами, згідно наказу від 30.12.2013 р. № 301, за яким вказане Положення було викладено у новій редакції, обліковою політикою підприємства передбачено використання за операціями з виконання підрядних будівельних робіт саме на підставі касового методу податкового обліку відносно нарахування податкових зобов'язань з ПДВ (а.с. 50-182 т. 4).

Таким чином, судом достеменно встановлено, що розрахунки за надані послуги здійснювали за рахунок бюджетних коштів.

Так, частиною 3 ст. 187.1. ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, який є методом податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунка (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Пунктом 187.7 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Суд не погоджується із висновком відповідача про те, що передбачене пунктом 187.7 статті 187 Податкового кодексу України правило формування податкових зобов'язань поширюється виключно на розпорядників та отримувачів бюджетних коштів, позаяк Податковий кодекс України не містить такої вказівки.

Суд відзначає, що за змістом пункту 11 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

За визначенням, наведеним у пункті 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, витрати бюджету здійснюються розпорядниками бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 38 частини 1 статі 2 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на частину 6 статті 22 Бюджетного кодексу України, згідно якої критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України та Постанову Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2003 року № 1731, якою затверджено Порядок спрямування коштів державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування, оскільки означений Порядок прийнято відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України та врегульовує питання спрямування коштів державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування і не містить критеріїв визначення одержувача бюджетних коштів в розумінні ч. 6 статті 22 Бюджетного кодексу України.

З наведеного вище також вбачається, що чинне законодавство не передбачає втрату коштами, перерахованих з державного бюджету, статусу бюджетних у разі їх отримання суб'єктом господарювання в якості розрахунку за товар, виконані роботи, послуги тощо.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач правомірно застосовував касовий метод під час виконання договорів із Службою автомобільних доріг у Харківської області № ПЕ на надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільних доріг державного та місцевого значення у Харківської області від 22.03.2010 р., № Т1-УТР/12 від 12.01.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти та № Т2-ПР/12 від 12.01.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти.

Стосовно виявлених ОВПП ДФС під час перевірки позивача порушень приписів пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 ПК України, у редакції на час вчинення господарських операцій, зроблених на підставі висновків акта перевірки, про те, що сума витрат, яка отримана, як перевищення виробничої собівартості над доходами у розмірі 11597493,38 грн. та в податковому обліку позивача вважається поза межами господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Контролюючий орган, враховуючи дані податкових декларацій за 2014, 2015, 1 квартал 2016 року, півріччя 2016 року (а.с. 131-151 т. 3), зменшив збитки у декларації за 2014 рік на зазначену в ній суму у розмірі 9870137,00 грн. за рахунок завищених витрат у розмірі 11849360,00 грн. та нарахував на позитивну різницю податку на прибуток на підставі наступного розрахунку (11849360,00 грн. - 9870137.00 грн.) х 18 % ставка податку = 356260,00 грн.

На підставі висновку що збиток, отриманий як перевищення виробничої собівартості виконаних робіт над доходами від їх реалізації не є витратами, що пов'язанні із веденням господарської діяльності, то відповідно і ПДВ нарахований при їх придбанні, не може бути пов'язаний із веденням господарської діяльності, позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1487710,00 грн. (штраф 371927,5 грн.), також через порушення позивачем п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України у редакції на час виникнення цих операцій.

При цьому, відповідачем вираховано коефіцієнт матеріальної складової, який визначено як відношення матеріальних затрат до загальної фактичної собівартості та згідно наведеного у акті розрахунку складає 64,13926, а потім розраховано базу оподаткування ПДВ з якої визначено заниження податкових зобов'язань з ПДВ - наступним чином:

11597493,38 х 0,6413926 х 0,2 = 1487710 грн.

В акті перевірки відповідач вказує, що позивачем у 2014 році була включена до складу сума витрат, яка отримана, як перевищення виробничої собівартості над доходами у розмірі 11597493,38 грн., тому така сума в податковому обліку вважається поза межами господарської діяльності.

За результатами перевірки видно, що реалізація готової продукції за ціною, яка на думку перевіряючих, є нижчою собівартості, констатовано в окремих місяцях 2014 року.

Однак, суд зазначає, що Податковим кодексом України або стандартами бухгалтерського обліку (як міжнародними так і національними) не передбачено алгоритмів розрахунку «загальновиробничої» чи «фактичної» собівартості, не передбачено таких показників як «загальновиробнича собівартість» та «фактична собівартість», яку обраховував «Відповідач» при визначенні встановлених ним порушень.

Враховуючи викладене, розрахунок «Відповідачем» заниження собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 11597493,38 грн. за 2014 рік , не може вважатися обґрунтованим, оскільки не базується на нормах ПК України та стандартах бухгалтерського обліку.

Протягом перевіреного періоду бухгалтерський облік в ДП «Харківський облавтодор» здійснюється у відповідності до Положення про облікову політику ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», затвердженого наказом від 28.12.2012 р. № 416 із наступними змінами, згідно наказу від 30.12.2013 р. № 301, за яким вказане Положення було викладено у новій редакції. Так, вказаним Положенням передбачено ведення бухгалтерського обліку у відповідності до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С) БО). ДП "Харківський облавтодор" використовує в бухгалтерському обліку засади П(С)БО 16 «Витрати», що побудовані на положеннях МСФЗ.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, яка в силу ст. 1 цього Закону являє собою сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством). У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п. 11 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 року № 318 (далі по тексту - П(С)БО 16) собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних витрат загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

У свою чергу, за змістом абз.2 п.11, п.п.12, 13, 14, 15, 16 П(С)БО 16, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати (витрати на матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію в основному виробництві); прямі витрати на оплату праці (основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на єдиний соціальний внесок; інші прямі витрати (витрати на утримання та експлуатацію устаткування тощо); змінні загальновиробничі та розподілені постійні загальновиробничі витрати.

Собівартість реалізації (рядок 2050 форми 2 «Звіту про фінансові результати») сформована у ДП «Харківський облавтодор» на момент відображення реалізації продукції (робіт, послуг) контрагентам - покупцям на підставі укладених договорів купівлі-продажу - по виробничій собівартості, яка формується протягом процесу виготовлення продукції (робіт, послуг) з додаванням суми нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які відображаються в місяці проведення розподілу загальновиробничих витрат (а.с. 3,4 т. 5).

Згідно пояснень представника позивача при безперервному циклі виробництва неможливо за результатами кожного місяця повністю списувати усі нерозподілені загальновиробничі витрати, штучно завищуючи вартість активів «готової продукції» або «незавершеного виробництва», оскільки окремі загальновиробничі витрати можуть накопичуватися протягом кількох податкових періодів, в залежності від тривалості виробничого циклу. Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється виходячи із очікуваного обсягу виробництва за визначенням нормального та фактичного рівня виробничої потужності. Нормальна потужність не завжди відповідає фактичній. Така розбіжність між нормальною та фактичною потужністю призводить до появи нерозподілених умовно постійних загальновиробничих витрат.

Таким чином, коли: 1) фактична потужність більше нормальної - нерозподілені витрати не виникають і усі загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості продукції (Дт 23). Разом з тим, сума постійних розподілених витрат не повинна перевищувати суму фактичних постійних загальновиробничих витрат; 2) фактична потужність менше нормальної - виникає необхідність розподілу постійних загальновиробничих витрат, частина з яких (розподілені постійні витрати) збільшить незавершене виробництво (Дт 23 Кт 91), друга частина (нерозподілені постійні витрати) - відносяться на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Судом приймаються пояснення представника позивача про те, що однією з причин зменшення у 2014 році показника прибутку від реалізації (різниця між доходом та собівартістю реалізованої продукції, яка включає в себе виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) та появу (збільшення) нерозподілених умовно постійних загальновиробничих витрат, виникло через кризові явища в економіці, що потягло за собою неритмічне фінансування галузі.

Суд зауважує, що основними показниками, які характеризують загальне зменшення обсягів виконаних робіт 2014 та 2013 років в порівнянні, слід вважати наведені у консолідованих звітах про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) форма № 2-к за 2014 роки (а.с. 1-22 т. 5).

Валовий збиток у 2014 році склав 5813 тис. грн. (проти 5414 тис. грн. позитивного результату у 2013 році). Фінансовий результат до оподаткування у 2014 році склав 12475 тис. грн. збитку ( за 2013 рік-66 тис. грн. прибутку).

Витрати, які призвели у 2014 році до зменшення чистого прибутку відображені в розшифровці до консолідованого звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) Форма № 2-к за 2014 рік, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, станом на 01.01.2014 року в Консолідованому балансі (Звіт про фінансовий стан Форма № 1-к) підприємства обліковується дебіторська заборгованість за виконані роботи в сумі 121082 тис. грн., яка протягом 2014 року збільшилась.

Також, як вбачається із наданих копій документів фінансування підприємства протягом 2014 року в порівнянні з 2013 роком зменшилось на 50,5 відсотків: з 280828 тис. грн. за 2013 рік до 141679 тис. грн. у 2014 році, що відображено в консолідованому звіті про рух грошових коштів (за прямим методом) форма № 3-к за 2013 та 2014 роки, що, на думку суду, могло мати негативний вплив на фінансову стабільність підприємства.

Крім того, судом досліджено копію листа «Укравтодору» №107/3/7.1-8 від 11.01.2014 року, який діяв з 11.01.2014 р. по 30.11.2016 р. (т. 5, а.с. 23), згідно якого «При визначені вартості машино-години машин та механізмів за час чергування без виїзду враховується лише заробітна плата машиністів з відповідним єдиним соціальним внеском (без витрат на паливно-мастильні матеріали, амортизаційних відрахувань, витрат на ремонт та технічне обслуговування, на частини, що швидко спрацьовуються, на перебазування) з врахуванням кошторисного прибутку, але без нарахування загальновиробничих витрат (І та ІІІ блоків), адміністративних витрат та будь-яких інших витрат.», що привело до збитків підприємства через накопичення невідшкодованих основним замовником Службою автомобільних доріг у Харківській області витрат.

Зазначений Лист було скасовано з 01.12.2016 року листом Укравтодору № 2727/3/7.1-8 від 01.12.2016 року (а.с. 24 т.5).

З наведеного вище суд зазначає про обґрунтованість та наявність об'єктивних чинників, що призвели до реалізації продукції, послуг нижче собівартості.

Так, згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

При здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість продукції. Собівартість товарної продукції (продукції, що реалізується) характеризують витрати на виробництво та збут протягом усього циклу по даному замовленню.

Відповідно до пункту 1 статті 142 Господарського кодексу №436-IV від 16.01.2003, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Суд зазначає, що реалізація продукції за цінами нижчими ніж витрати на її виготовлення не свідчить про те, що ця діяльність є негосподарською для цілей оподаткування.

Правомірність наведеного висновку суду підтверджується постановою Верховного суду України від 09.06.2015 р. у справі № 21-289а15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в якій зазначено, зокрема, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обгрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Отже, суд відзначає, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення господарської виробничої діяльності як негосподарської. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, - вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Власне збитковість господарської діяльності не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарській операції.

Податковий кодекс України не містить положень, що дають можливість податковому органу оцінювати здійснені платником витрати по сплаті податку на додану вартість у ціні товару з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, у зв'язку з чим прибутковість або збитковість конкретних господарських операцій або діяльність платника в цілому за один податковий період не може вважатися підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

З'ясування наміру платника податків на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

Також суд зазначає, що згідно пп .188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Як зазначалося вище, фахівцями податкового органу встановлено порушення на суми проведених донарахувань по податку на прибуток із застосуванням алгоритму математичного складання рахунку 90 та порівняння його із доходом від реалізації продукції (70) у розрізі кожного місяця перевіряємого періоду окремо. При цьому, проігноровано той факт, що дохід місяця може не в повній мірі стосуватися загальновиробничих витрат, що акумулюються на вказаних рахунках, які можуть накопичуватися через тривалість виробничого процесу протягом кількох податкових періодів, по яким не отримано доходу у цьому конкретному періоді (місяці).

Даний принцип знайшов своє відображення у пункті 7 П(С)БО 16 "Витрати", вказано, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. В подальшому цей же принцип закріплений і у Податковому кодексі України, а саме в п. 138.4 ст. 138 ПКУ.

П(С)БО 16 розмежовують постійні загальновиробничі витрати на розподілені та нерозподілені. Розподілені постійні загальновиробничі витрати відносяться до собівартості виробленої продукції (тобто включаються до виробничої собівартості продукції, яка вироблена у звітному періоді, та обліковується з використанням рахунків 23 та 26) і відноситься до витрат у періоди реалізації такої продукції.

Бухгалтерським та податковим обліком розрізняються поняття «собівартість виготовлених товарів, робіт, послуг» (виробнича собівартість) та «собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг» (собівартість реалізації).

Ці види собівартості розраховуються за різними бухгалтерськими методами, а моменти визнання витрат для цілей бухгалтерського та податкового обліку також будуть різними.

До суду не надано обґрунтованих пояснень з приводу того, яка саме собівартість перевірялася та яким чином відбулось завищення позивачем «собівартості виробництва» (виробничої собівартості).

Виходячи із аналізу вищенаведеного, суд приходить до висновку, що твердження щодо невідповідності господарської діяльності при збитковості реалізації в цілому без аналізу проведення конкретних господарських операцій та відповідних рахунків бухгалтерського обліку у контексті формування собівартості кожної одиниці об'єкта готової продукції та визначення бази розподілу загальновиробничих витрат, є безпідставними, так само як і розрахунки заниження собівартості, здійснені за наслідками перевірки, які не ґрунтуються на нормах ПК України та методології бухгалтерського обліку.

Крім того, відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За визначенням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст.138 ПК України та П(С)БО 16 «Витрати» прямо передбачено віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів. При цьому, будь-яких обмежень щодо віднесення до складу цих витрат собівартості товарів послуг по операціям, які не призвели до отримання прибутку, стаття 138 ПК України та П(С)БО 16 «Витрати» не містять.

У той же час, суд встановив, що в акті не зафіксовано формування витрат та податкового кредиту підприємства в процесі формування собівартості виготовлених товарів за рахунок удаваних чи фіктивних правочинів, або ж з використанням зайвих ланок постачання.

Під час судового розгляду справи, відповідачем не заперечувався факт реальності господарських операцій з продажу товарів, у яких податковий орган вбачає реалізацію за ціною нижче собівартості, а також належне документальне оформлення цих господарських операцій.

До суду надані копії договорів укладені зі Службою автомобільних доріг у Харківській області, про що також відповідач зазначає у додатку № 9 до акту перевірки, за якими у 2014 році ДП "Харківський Облавтодор" виконувало підрядні роботи, а саме:

1. Договір № Т1 -УТР/14 від 15.01.2014року про закупівлю послуг за державні кошти. Відповідно до умов договору: Підрядник зобов'язується надати Замовникові послуги, а Замовник - прийняти і оплатити послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування. (т. 5, а.с. 25-32).

Ціна Договору становить 319 514 155,00 грн. (триста дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ в розмірі 53 252 359,17 грн. (т. 5, а.с. 33).

Вартість послуг по договору визначається згідно з вимогами СОУ 42.1- 37641918-085:2012 (п. 3.4 договору).

Термін надання робіт 2014-2017р. (додаткова угода № 19 від 21.01.2016 р.)(т. 5, а.с. 62).

2. Договір № Т2-УТР/14 від 15.01.2014року про закупівлю послуг за державні кошти. Відповідно до умов договору підрядник зобов'язується надати Замовникові послуги, а Замовник - прийняти і оплатити послуги експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування. (т. 5, а.с. 92-99).

Ціна Договору становить 319 660 851,00 грн. (триста дев'ятнадцять мільйонів шістсот шістдесят тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ в розмірі 53 276 808,50 грн. (т. 5, а.с. 100).

Термін надання робіт 2014-2017р. ( додаткова угода № 19 від 21.01.2016 р.)(т. 5, а.с. 131).

3. Договір №10-КХД-516 від 03.06.2011року про закупівлю послуг за державні кошти. Відповідно до умов договору генеральний підрядник зобов'язується надати Замовникові послуги, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги. (т. 6, а.с. 1-8).

Ціна цього Договору становить 706 898 000 гривень (сімсот шість мільйонів вісімсот дев'яносто вісім тисяч гривень), у тому числі ПДВ в розмірі 1 17 816 333,33 гривень (сто сімнадцять мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч триста тридцять три грн. 33 коп.).(т. 6, а.с. 9).

Термін надання робіт 2011-2017р. (додаткова угода № 27 від 26.08.2016 р.)(т.6, а.с. 49).

Відповідно додатку №1 зазначено перелік субпідрядників для виконання поточного ремонту автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський на ділянці км 516+ 200- км 646+200 у Харківській області:

1. ТОВ «Паркінг+», кд 32868719, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 100 000, 0 тис.грн.

2. ТОВ «Автомагістраль», код 32884416, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 100 000,0 тис.грн.

3. Дніпропетровське ЗАТ «Трест Дніпродорбуд», код 03450005, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 100 000,0 тис. грн.

4. ВАТ Шляхове ремонтно-будівельне управління №33, код 05422384, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 100 000,0 тис.грн.

5. ТОВ « Союз КДС», код 24039320, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 3 000,0 тис. грн.

6. ТОВ «Альтком», код 32794511, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 100 000,0 тис. грн.

7. ТОВ «БК Євродор», код 36256287, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 100 000,0 тис.грн.

8. ТОВ «Впроваджувальне підприємство Мост-1», код 34093999, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 77 000,0 тис.грн.

9. ТОВ «Євроконсалтсервісгруп», код 34614022, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 2 000,0 тис.грн.

4. Договір №Т19-КХД-395/12 від 23.05.2012року про закупівлю послуг за державні кошти. Відповідно до умов договору генеральний підрядник зобов'язується надати Замовникові послуги, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги. (т. 6, а.с. 68-72)

Ціна Договору становить 320 000 000,00 грн. (триста двадцять мільйонів грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ в розмірі 53333333,33 (п'ятдесят три мільйони триста тридцять три тисячі триста тридцять три грн. 33 коп.). (т. 6, а.с. 73).

Термін надання робіт 2011-2018р. (додаткова угода № 25 від 06.06.2017 р.)(т. 6, а.с. 112).

Додаток 1: перелік субпідрядних організацій (т. 6, а.с. 75) по поточному ремонту автомобільної дороги загального користування державного значенні М 03 Київ-Харків-Довжанський на ділянці км 395+064 - км 461+076 у Харківській області:

ТОВ «ВП Мост-1», 83102, м. Донецьк, код ЄДРПОУ 34093999 - поточний ремонт мостів 5000,0 тис.грн.,

ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №33», 61009, м.Харків, код ЄДРПОУ 05422384 - поточний ремонт 57000,0 тис.грн.

ТОВ «Будівельна компанія Євродор», 91055, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 36256287 - поточний ремонт - 49000,0 тис.грн.,

ПАТ «Трест Дніпродорбуд», 49044, м.Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 03450005 - поточний ремонт 55000,0 тис.грн.,

ТОВ «Автомагістраль», 54001, м.Миколаїв, код ЄДРПОУ 300670 - поточний ремонт 125000,0 тис.грн.,

ТОВ «ТБД», 49021, м.Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 37988621 - поточний ремонт 24000,0 тис.грн.

5. Договір № 16ПР-КХД від 26.09.2011року про закупівлю послуг за державні кошти. Відповідно до умов договору генеральний підрядник зобов'язується надати Замовникові послуги, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги (т. 6, а.с. 115-123).

Ціна послуг становить 85 908 678,00 гривень (вісімдесят п'ять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч шістсот сімдесят вісім грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ в розмірі 14 318 113 (чотирнадцять мільйонів триста вісімнадцять тисяч сто тринадцять грн. 00 коп.) гривень (т. 6, а.с. 124).

Термін надання робіт 2011-2017р. (додаткова угода № 16 від 29.12.2016 р.)(т. 6, а.с. 147).

Додаток №1 - Перелік Субпідрядних організацій (т.6, а.с. 125).

Відповідно додатку №1 зазначено перелік субпідрядників для виконання поточного ремонту автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський на ділянці км 461+ 076- км 472+218 у Харківській області:

1.ТОВ «Автомагістраль», код 32884416, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 37 000,0 тис.грн.

2. Дніпропетровське ЗАТ «Трет Дніпродорбуд», код 03450005, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 15 000,0 тис.грн.

3.ВАТ Шляхове ремонтно-будівельне управління №33, код 05422384, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 21 000,0 тис.грн.

4.ТОВ «Колор С.І.М.», код 31299514, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 2 000,0 тис. грн.

5.ПП «Єврошляхстандарт», код 33805995, вид послуг-поточний ремонт, вартість - 7 000,0 тис. грн.

6. Договір №Т32-КХД(ВУУ) від 27.08.2012 року про закупівлю послуг за державні кошти. Відповідно до умов договору підрядник зобов'язується надати Замовникові послуги, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.(т. 6, а.с. 149-152).

Ціна Договору становить 81 791 190,00 грн. (вісімдесят один мільйон сімсот дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ в розмірі 13 631 865,00 грн.( т. 6, а.с. 153).

Ціна Договору є динамічною. Вартість послуг визначається згідно з вимогами ДБН Д.1.1- 1-2000 (зі змінами та додатками), ВБН Д.1.1-218-1-2001 (із змінами та додатками) (п. 3.2 договору).

Термін надання робіт 2011-2017р. (додаткова угода № 16 від 29.12.2016 р.)(т. 6, а.с. 175).

7. Договір №Т5-УТР/13 від 07.02.2013 року про закупівлю послуг за державні кошти. Відповідно до умов договору генеральний підрядник зобов'язується надати Замовникові послуги, а Замовник-прийняти і оплатити такі послуги.(т. 6, а.с. 177-184).

Ціна Договору становить 320 691928,00 грн. (триста двадцять мільйонів шістсот дев'яносто одна тисяча дев'ятсот двадцять вісім гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ в розмірі 53 448 654,67 грн.(т. 6, а.с. 185).

Термін надання робіт 2013-2014р. (додаткова угода № 15 від 05.05.2014 р.)(т. 6, а.с. 202).

8. Договір № СКР5 від 25.08.2011 року по капітальному ремонту вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, що здійснюється за рахунок коштів субвенції з державного бюджету. Відповідно до умов договору підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, а Замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.(т. 7, а.с. 1-8).

Ціна робіт по Договору становить 2 938 032 гривень (два мільйони дев'ятсот тридцять вісім тисяч тридцять дві грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ в розмірі 489 672 гривні (чотириста вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят дві грн. 00 коп.). (т. 7, а.с. 9)

Термін надання робіт 2011-2017р. (додаткова угода № 10 від 29.12.2016 р.)(т. 7, а.с. 28).

9. Договір № Т53-ПР/13 від 17.12.2013 року про закупівлю послуг за державні кошти. Відповідно до умов договору підрядник зобов'язується у 2013- 2014 роках надати Замовникові послуг, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.(т. 7, а.с. 30-37).

Ціна Договору становить 345 166 734,00 гривень (триста сорок п'ять мільйонів сто шістдесят шість тисяч сімсот тридцять чотири гри. 00 коп.), у тому числі ПДВ в розмірі 57 527 789,00 грн.(т. 7, а.с. 38-39).

Термін надання робіт 2013-2017р. (додаткова угода № 126 від 21.04.2017 р.)(т. 7, а.с. 102)

Дослідивши надані до суду копії договорів та додатки до них, суд дійшов висновку, що при складанні вищевказаних договорів ДП «Харківський облавтодор» мав на меті отримання прибутку після їх повного виконання, про що свідчать копії розрахунків договірної ціни, в яких передбачено кошторисний прибуток, а тому неможливо зробити висновок щодо перевищення собівартості над доходами в цілому в звітних періодах (щомісячно) у 2014 році, тому як за усіма контрактами по яким виконувалися роботи у 2014 році, роботи виконувалися також у інших періодах та продовжують виконуватись на теперішній час за більшістю вище вказаних договорів.

Крім того, відповідно до п.150.1 ст.150 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Контролюючий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення (п. 150.2 ст. 150 ПКУ).

Таким чином статтею 150 ПК України було передбачено можливість існування за підсумками податкового року від'ємного значення бази оподаткування податком на прибуток, тобто збитку.

Отже суд вважає, що висновки відповідача про перевищення собівартості виробництва над доходами від її реалізації, не можуть бути підставою для визнання господарської діяльності ДП «Харківський облавтодор» такою, що не відповідає критеріям розумних економічних причин (ділової мети).

З огляду на вищевикладене, висновки відповідача про те, що витрати на придбання товарів (робіт, послуг), використаних для виробництва продукції, яка згодом була реалізована за ціною, нижчою собівартості, понесені поза межами господарської діяльності платника податків та не надають права останньому на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку, є безпідставними.

Таким чином, ДП «Харківський облавтодор» обґрунтовано включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, суму в розмірі 11597493,38 грн.

Крім того, судом з'ясовано, що в ході перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем по податку на прибуток, правова оцінка якому надана вище, мало вплив на формування ПДВ у перевіряємому періоді, у зв'язку з чим встановлено також заниження ПДВ на загальну суму 1487710,00 грн. (за січень 2014 - 124454,00 грн., за лютий 2014 - 84842,00 грн., за березень 2014 - 110 152,00 грн., за квітень 2014 - 43867,00 грн., за травень 2014 - 62504,00 грн., за червень 2014 - 129242,00 грн., за липень 2014 - 160033,00 грн., за серпень 2014 - 55560,00 грн., за вересень 2014 - 180993,00 грн., за жовтень 2014 - 103619,00 грн., за листопад 2014 - 163721,00 грн., за грудень 2014 - 268723,00 грн.). Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем порушено вимоги пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновку що збиток, отриманий як перевищення виробничої собівартості виконаних робіт над доходами від їх реалізації не є витратами, що пов'язанні із веденням господарської діяльності, то відповідно і ПДВ нарахований при їх придбанні, не може бути пов'язаний із веденням господарської діяльності (здійснення збиткової діяльність не передбачає отримання доходу, що не призводить до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів, та до зростання власного капіталу та відповідно не пов'язане із господарською діяльністю).

Надаючи оцінку вищевказаним доводам відповідача, суд зазначає, що його висновки стосовно ведення позивачем діяльності, яка не підпадає під ознаки господарської діяльності, спростовуються наданими до суду доказами, а тому збільшення ПДВ за 2014 рік у сумі 1487710,00 грн. з цих підстав є протиправним. Крім того вважає за необхідне додати наступне.

З аналізу норм ПК України, що визначають об'єкт, базу та період оподаткування ПДВ, виникнення податкових зобов'язань з цього податку не пов'язано із перевищенням витрат над доходами та реалізацією готової продукції за цінами нижче виробничої собівартості, а відтак - нарахування контролюючим органом додаткових податкових зобов'язань з ПДВ понад базу оподаткування є протиправним.

Так, в ході перевірки податковим органом було встановлено, що позивачем порушено вимоги пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 1487710,00 грн.

Відповідно до п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Так, п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ згідно норм права, на які посилається відповідач у акті перевірці потрібно виконання одночасно двох умов:

наявність у позивача первинних документів по відображенню господарчих операцій на товари/послуги, необоротні активи, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту;

такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися не у господарській діяльності.

Водночас, як вбачається з акта перевірки відповідач нарахував підприємству зобов'язання з ПДВ за 2014 рік виходячи з висновку, що збиток, отриманий як перевищення виробничої собівартості виконаних робіт над доходами від їх реалізації не є витратами, що пов'язанні із веденням господарської діяльності, то відповідно і ПДВ нарахований при їх придбанні, не може бути пов'язаний із веденням господарської діяльності. Тобто посилання відповідача на вище вказані норми права є не обґрунтованим та не відповідає їх змісту.

Щодо висновку про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 ПК України по господарським операціям з ТОВ „Благовест" на підставі яких були сформовані витрати, що мають ознаки нереальності та потягло за собою завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 49750,00 грн. (штраф 12437,5 грн.), чим порушено п. 198.1 ст. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України суд зазначає наступне.

Судом, встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ „Благовест" та ДП «Харківський облавтодор ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» був укладений договір поставки від 18 квітня 2014 року №1804/14, що підтверджується копією ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова Гримайло А.М. від 03.02.2015 року у справі № 642/9808/14, згідно якої встановлено, що за період з 01.09.2013 по 30.11.2014 ДП «Харківський облавтодор» здійснювалось придбання паливно-мастильних матеріалів (бензин, дизпаливо) по шести договорам поставки, зокрема, договір поставки від 18.04.2014 №1804/14 укладений з ТОВ «Благовест», щодо придбання паливо-мастильних матеріалів, укладений колишнім керівником ДП «Харківський облавтодор» Свистуном С.В. (а.с. 134-136 т. 8).

Вказаною ухвалою суду надано тимчасовий доступ з можливістю вилучення в ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» (ЄДРПОУ 31941174): м. Харків, вулиця Ахсарова, 2 оригіналів документів, в т.ч. договору поставки укладених ДП «Харківський облавтодор» від 18.04.2014 №1804/14 укладений з ТОВ «Благовест».

Листом від 03.03.2015 року ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» на адресу слідчого судді Гримайло А.М. направлено оригінали документів в т.ч. договір поставки від 18.04.2014 №1804/14, рахунок на оплату № 1009/01 на суму 298500,00 грн., накладна № 1009/01, ТТН від 10.09.2014 р.

Під час проведення перевірки перевіряючими встановлено, що п. 1.1. договору від 18.04.2014 №1804/14 постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти товар (продукцію) - паливо-мастильні матеріали, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначнених цим Договором , приймати названий товар та оплачувати його. Найменування (номенклатура, асортимент) Товару визначаються Сторонами в накладних та специфікаціях окремо на кожну партію товару.

Ціна цього Договору становить 3 000 000,00 (три мільйони) гривень, в тому числі ПДВ 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень, що станом на дату укладання Договору дорівнює загальній вартості Товару (п. 3.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2014 року (п. 10.1. договору).

Відповідно до умов договору від 18 квітня 2014 року № 1804/14 ТОВ «Благовест» виписана податкова накладна на загальну суму 298500,00 (ПДВ 49750,00 грн.) (т. 8, а.с. 155).

Відповідно до наданої податкової накладної ТОВ «Благовест» виписано видаткову накладну № 1009/01 від 10.09.2014 р. на пічне паливо на загальну суму 298500,00 (ПДВ 49750,00 грн.). У зв'язку з вилученням оригіналів документів до суду надано прибутковий матеріальний ордер про отримання товару від постачальника ТОВ «Благовест» за № 2611 від 10.09.2014 р. на суму 298500,00 грн. з бухгалтерської програми 1С Бухгалтерія)(т. 8, а.с. 163).

Крім того, в підтвердження реальності господарської операції до перевірки була надана товарно-транспортна накладна від 10.09.2014 р. (т. 8, а.с. 170).

ДП «Харківський облавтодор» по взаємовідносинам з ТОВ «Благовест» віднесено суму податку на додану вартість до податкового кредиту за жовтень 2014 року та відображено у додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту» у розділі 2 ряд. 118 в розмірі 49750,0 грн. (т. 8, ас. 156-161).

Перевіряючими встановлено, що станом на 01.09.2014 сума кредиторської заборгованості по рахунку 63.1 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» складала 0,0 грн., станом на 30.09.2014 року - 298500,00 грн. В бухгалтерському обліку ДП «Харківський облавтодор» вищевказані операції відображені Д-т бухгалтерського рахунку 20.1 - «Сировина та матеріали», К-т бухгалтерського рахунку 63.1 - «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 248750,0 грн.

В подальшому, як вбачається з акту перевірки, згідно даних бухгалтерського обліку, пічне паливо передано на філії: К-т 20.1 «Сировина та матеріали», Д-т 68.3 «Внутрішньо господарські розрахунки», для здійснення подальшої господарської діяльності, що також підтверджується копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів переробки матеріалів, довіреностей на отримання ТМЦ (а.с. 164 - 212 т. 8, а.с. 3,4 т.9).

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновку контролюючого органу щодо нереальності господарської операції став той факт, що згідно ЕДРПН податкові накладні на отримання підприємством ТОВ "Арком Трейд" (код 39304961 ) пічного палива не зареєстровано, підприємство ТОВ «Арком Трейд» з міста Київ ніби-то доставило на підприємство ТОВ «Благовест» в місто Дніпро, а той в свою чергу в місто Харків на ДП «Харківський Облавтодор» пічне паливо у кількості 30т в один день. Згідно баз данних підприємство ТОВ «Арком Трейд» не є виробником, та пічне паливо у кількості 30 т не отримувало.

Крім того, підставою для висновку про нереальність здійснення операції стала наявність у контролюючого органу інформації, що ТОВ "Арком Трейд" (код 39304961 ) згідно аналітичних баз даних зареєстровано в ДПІ Печерського району ГУ ДФС у м.Києва стан планика « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження. Вид діяльності згідно КВЕД - _46.38-оптова торгiвля iншими продуктами харчування, у тому числi рибою, ракоподiбними i моллюсками. Проведеним аналізом встановлено - нереальність первинного продажу товару/послуги за наявності маніпулювання показниками податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "АРКОМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39304961) за вересень 2014 р. по ланцюгу постачання.

Також від ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області надійшла інформація від 02.07.2015 року № 234/04-03-22-05 щодо результатів опрацювання зібраної податкової інформації ТОВ «Благовест» (код ЄДРПОУ 32697704 ) за звітний період декларування ПДВ вересень 2014 р. з питань проведення фінансово-господарських операцій з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "АРКОМ РЕЙД" (код 39304961 ) за вересень 2014 року.

Суд зазначає, що порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та правила формування податкового кредиту, а також порядок обчислення податку на прибуток підприємств та правила формування витрат визначаються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПКУ витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання визначаються статтею 138 ПКУ.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУ встановлено, що до витрат, які не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, належать, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено п. 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому за змістом п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно першого та другого абзаців п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (аналогічні позиції викладалися Вищим адміністративним судом у листах від 02.06.2011, № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. № 1936/11/13 11).

З аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту та витрат є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

В той же час за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит та збільшення витрат відсутні.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Інших мотивів встановлення з боку підприємства в основу висновків акту щодо порушень вимог ПК України по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Благовест», встановлених у акті перевірки не покладено.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частиною 3, зазначеної статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 5 передбачено,що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину укладеного позивачем із ТОВ «Благовест». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про недійсність правочину укладеного між позивачем та вказаним контрагентом. Натомість, позивачем надано достатній обсяг документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання придбаних товарів у його власній господарській діяльності.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Як зазначено в пункті 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, на думку Європейського суду з прав людини, відмова у підтвердженні права на бюджетне відшкодування ПДВ може ґрунтуватися на встановленні зловживань з боку саме того платника податку, який формував суми бюджетного відшкодування.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на витрати та податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Подальше використання в своїй господарській діяльності поставленого товару даним контрагентом підтверджується наданими первинними документами, що перелічені у актах приймання-передачі документів, що виймаються по філії «Куп'янський райавтодор» та по філії «Лозівський райавтодор», це видаткові накладні на внутрішнє переміщення (на підтвердження передачі товару на виробництво), ТТН, акти переробки матеріалів, акти приймання виконаних будівельних робіт, де також використовувався отриманий товар, довіреності на отримання матеріальних цінностей (т. 8, а.с.171-213, т. 9 а.с.1-210, т. 10, а.с.1-17).

Дослідивши копії наданих до суду первинних документів, суд приходить до висновку, що всі операції в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача, що також не заперечується відповідачем у акті перевірки.

За таких обставин, суд не погоджується із висновком податкового органу про завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за 2014 рік на загальну суму 248750 грн. та завищення податкового кредиту за на суму 49750 грн. за жовтень 2014 р. по господарським операціям позивача із контрагентом ТОВ „Благовест".

Також під час судового розгляду справи було встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №33» та ТОВ «Автомагістраль».

Так, 17.01.2012 року між позивачем (Генпідрядник» та ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №33» (субпідрядник) був укладений договір підряду № ДРС -1701, предметом якого є виконання робіт з поточного ремонту автомобільної дороги Шестакове-Перемога-Рубіжне, км 0+275 - км 0+420, км 1+150 - км 1+755, км 5+855 - км 6+515, км 6+657 - км 6+826, км 7+215 - км 7+760, км 8+242 - км 10+103; автомобільна дорога Старий Салтів - Гонтарівка (через Хотомлю) на ділянках км 0+000-км0+544, км 1+286-км 1+688, км 2+130-км 2+725; автомобільна дорога Дергачі Пятихатки км 7+727 - км 9+000 (а.с. 28-36 т. 10).

Строк дії договору встановлений додатковою угодою №2 від 31.12.2013 року до договору підряду № ДРС -1701 від 17.01.2012 року - з дати підписання його сторонами та до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами обов'язків по цьому договору (а.с. 38 т. 10).

Факт виконання підрядних робіт за вказаним договором підтверджується копіями: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, відомості ресурсів до акта приймання за грудень 2015 року, розрахунку № 1-2 загальновиробнпичих витрат у складі договірної ціни, розрахунку №5 (кошторисний прибуток), розрахунку №6 (кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, відомості ресурсів до акта прийняття за грудень 2015 року, розрахунку № 1-2 загальновиробничих витрат у складі договірної ціни за грудень 2015 р., розрахунку №5 (кошторисний прибуток), розрахунку №6 (кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій), акта пробного укладання, затвердженого 27.08.2012 року, податкових накладних № 3 від 24.12.2015 р. та №1 від 07.12.2015 р. (а.с. 39-63 т. 10).

Як встановлено в ході перевірки в бухгалтерському обліку ДП «Харківський облавтодор» вищезазначені господарські операції з приймання робіт, виконаних субпідрядною організацією ПАТ «ШРБУ № 33» відображені в журналі - ордері №10 по дебету субрахунку бухгалтерського обліку 23.1 «Виробництво робіт та послуг» та кредиту субрахунку бухгалтерського обліку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками».

ДП «Харківській облавтодор» включено вищезазначені податкові накладні до декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року (додаток №5 від 19.01.2016 №9273591305 р. 18).

Крім того, судом встановлено, що на підставі договору підряду № 02/07/12-М між позивачем Генпідрядник) ТОВ «Автомагістраль» (субпідрядник), останнім були виконані роботи з поточного ремонту автомобільної дороги Харків-Зміїв-Балаклія-Горохуватка, км 30+366 - км 40+126 у Харківській області (а.с. 64- 72 т.10), що підтверджується копіями: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, відомості ресурсів до акта приймання за грудень 2015 року, підсумкової відомості ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 4-1-1 на «Поточний ремонт автомобільної дороги Харків-Зміїв-Балаклія-Горохуватка, км 30+366 - км 40+126 у Харківській області», акта пробного укладання, затвердженого 30.05.2012 року, копією податкової накладної від 07.12.2015 року № 4 (а.с. 73-82 т. 10).

Згідно акта перевірки в бухгалтерському обліку ДП «Харківський облавтодор» вищезазначені господарські операції з приймання робіт, виконаних субпідрядною організацією відображено в журналі - ордері №10 по дебету субрахунку бухгалтерського обліку 23.1 «Виробництво робіт та послуг» та кредиту субрахунку бухгалтерського обліку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та відрядниками».

ТОВ «Автомагістраль», код 32884416 надано ДП «Харківській Облавтодор» податкову накладну №4 від 07.12.2015 року, яка зареєстровано в ЄРПН 22.12.2015 року №9258785832, та включена до складу податкового кредиту у грудні 2015 року (додаток №5 від 19.01.2015р №92735991305 р.112) на загальну суму з ПДВ - 10 354 586,76., ПДВ - 1725764,46, сума без ПДВ - 8 628 822,30 грн. З даних податкових накладних виписаних на вартість отриманих ТМЦ, не підтверджено постачання (за перевіряємий період) у сумі 105 097,00грн (з ПДВ) грн. в т.ч. ПДВ 17 516 грн.

Як встановлено під час проведення перевірки по взаємовідносинам позивача із вказаними контрагентами, ДП «Харківський облавтодор» порушено вимоги п.7, п.10 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 9 П(с)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, що призвело до завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2015 рік у розмірі 19209,00 грн. (яка потягла завищення від'ємного значення у 2015 та 2016 році) та порушено вимоги п. 198.6 ст. 198 абз.2 п. 201.10 ст. 201 абз.2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 3842 грн., в тому числі: за грудень 2015 року на суму 3842 грн. по контрагенту - ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №33» та завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2015 рік у розмірі 87581,00 грн. (яка потягла завищення від'ємного значення у 2015 та 2016 році) та завищено податкового кредиту кредит на загальну суму 17516 грн., в тому числі: за грудень 2015 року на суму 17516 грн. по контрагенту - ТОВ «Автомагістраль».

При цьому контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків на підставі акта ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Харківський облавтодор» від 15.12.2016 №06-12/13 за період з 01.07.2012 по 31.12.2016, що надійшов з листом Державної фінансової інспекції в Харківській області від 24.01.2017 №20-06-25/573 по взаємовідносинам із ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №33» та акта ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Харківський облавтодор» від 15.12.2016 №06-12/13 за період з 01.07.2012 по 31.12.2016, що надійшов до відповідача листом Державної фінансової інспекції в Харківській області від 24.01.2017 №20-06-25/573 по взаємовідносинам із ТОВ «Автомагістраль».

Згідно вказаних актів ревізії в наданих актах ф.№ КБ-2в ПАТ «ШРБУ № 33» за грудень 2015 року (т. 10, а.с.28-63) кількість проходів котків необґрунтовано збільшено з 16 до 20 проходів по одному сліду, чим порушено п.3.18 та таблиці 3.3 СОУ 45.2-00018112-035:2010 «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Автомобільні дороги та мости» та в акті ф. КБ-2в, ТОВ «Автомагістраль» за грудень 2015 року кількість проходів котків необґрунтовано збільшено з 16 проходів до 25 проходів по 1 сліду, чим порушено вимоги п. 3.18 та таблиці 3.3 СОУ 45.2-00018112-035:2010.

Суд зазначає, що порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та правила формування податкового кредиту, а також порядок обчислення податку на прибуток підприємств та правила формування витрат визначаються Податковим кодексом України.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі Положення №318).

Згідно п. 4 Положення №318 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення №318).

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено п. 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому за змістом п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно першого та другого абзаців п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ПАТ„ШРБУ № 33", ТОВ «Магістраль» позивачем надано копії первинних документів, які свідчать про фактичне виконання робіт.

Суд приходить до висновку, що у первинних документах на підставі яких була описана вище та сформована господарська операція по виконанню робіт у акті перевірки недоліків не має. Господарська операція в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача, що також не заперечується у акті перевірки.

Водночас, суд відзначає, що у відповідності до п.п.2 п.4 розд. III Порядку № 727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

В порушення зазначених приписів контролюючий орган під час перевірки взаємовідносин позивача із ПАТ„ШРБУ № 33" та ТОВ «Магістраль» не зазначив та не дослідив первинних документів бухгалтерського обліку позивача, що відносяться до господарської операції при здійсненні якої вчинено порушення; не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не наведено регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Натомість використано висновки актів ревізії ДФІ у Харківській області, які за своєю суттю є службовим документом, що підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності, в якому викладено суб'єктивну думку перевіряючих, саме такий правовий висновок робить Вищий адміністративний суд України при розгляді справи №813/1360/13-а (К/800/18237/14, стор. 6) та не є доказом, що підтверджує фактів порушення позивачем порядку сплати до бюджету податків, зборів.

Крім того, у відповідності до правової позиції висловленої Верховним Судом України, зокрема у постановах 9 червня 2015 року (справа № 2а/2570/614/2012, 21-54а15), 23 червня 2015 року (справа № 818/1858/14, 21-358а15), від 17 листопада 2015 року (справа № 21-3498а15), від 2 грудня 2015 року (справа № 21-3609а15) та від 27 січня 2016 року (справа № 2а-4367/10/0770) при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право стягнути їх у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов.

Отже, суд зазначає, що відповідач безпідставно в акті перевірки посилається на висновки зроблені у актах ревізії фінансово-господарської діяльності Державної фінансової інспекції в Харківській області.

За таких обставин суд не погоджується із висновком відповідача про завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податкового кредиту по взаємовідносинам позивача із ПАТ «ШРБУ-33» та ТОВ «Магістраль».

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкових повідомлень-рішень Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 30.06.2017 року за номерами форма "Р" 0000555016, форма "П" 0000535016 в частині та форми "Р" 0000545016 повністю, як таких, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -"

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.