Номер справи місцевого суду: 522/4795/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Драгомерецького М.М.

суддів: Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника заявника ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського суду Одеської області від 16 березня 2017 року за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа: Головне територіальне управління юстиції в Одеській області Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про встановлення факту смерті,-

В С Т А Н О В И Л А:

14 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_5, яка народилась 29.11.1941 року у с.Срібні Джерела, Срібно-Джерельського району Московської області, визнавши датою її смерті 20.12.2016 року та місце смерті м. Донецьк.

На підтвердження своїх вимог про встановлення факту смерті заявницею було надано свідоцтво про смерть ОСОБА_5 видане Міністерством юстиції Донецької народної республіки.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 16 березня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги її заяви у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з’явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином. Крім того, інтереси заявника ОСОБА_3 представляє її довірена особа. Тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін у справі у судове засідання не перешкоджає подальшому розглядові справи та їх доступі до апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно свідоцтва про смерть ДНР №045228, виданого Будьоновським відділом запису актів цивільного стану м.Донецьк Державної ОСОБА_6 Міністерства юстиції ДНР, 21 грудня 2016 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 20 грудня 2016 року у Ленінському районі м.Донецьк (а.с. 4).

Причиною смерті ОСОБА_5 є інфаркт правої півкулі мозочку, що підтверджується довідкою про причину смерті №163 від 20.12.2016 року (а.с.5).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції послався на те, що на підтвердження своїх вимог про встановлення факту смерті були надані документи, що видані у Донецькій Народній Республіці, а тому вони є недійсними і не створюють правових підстав.

Однак судова колегія не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоровя або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження-це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до вимог п. 8 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, частиною 1ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно доКонституціїта законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно ч. 2ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п. 1 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов»язується з наступним вирішенням спору про право.

За вимогами ст. ст. 57-59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів або заперечень. Згідно з положеннями вказаної ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Також слід зазначити, що за правилами ч. 1 ст. 259 ЦПК України в разі задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до ч.3, 4 ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За таких обставин свідоцтво про смерть ДНР №045228 від 21 грудня 2016 року, видане Будьоновським відділом запису актів цивільного стану м.Донецьк Державної ОСОБА_6 Міністерства юстиції ДНР є недійсним та не створює правових наслідків.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, про необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту смерті ОСОБА_5, для отримання свідоцтва про смерть українського зразка.

Згідно до ст.18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у правовому обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у том) числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території на. законних підставах, визначається ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право на проведення реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.

При цьому, відповідно до правил державної реєстрації громадського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5. підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть, форма якого затверджена наказом Міністерством охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024. що видається із зазначенням місця, де настала смерть. Видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (мастах обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції та Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України. Державна реєстрація проводиться за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

ОСОБА_5 померла 20 грудня 2016 року у Ленінському районі м.Донецьк, що є тимчасово окупованою територією України.

У зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області на непідконтрольних територіях 'Проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів Цивільного стану, їх поновлення та анулювання за заявами громадян України, які проживають на тимчасово непідконтрольній території України, здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території.

За заявами громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.

Таким чином, колегія судді приходить до висновку, що заявник не має можливості отримати свідоцтво про смерть у іншій, аніж у судовий спосіб.

На підставі вище вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що надані заявником документи, які були видані на непідконтрольній території України, підтверджують факт смерті ОСОБА_5. Для отримання свідоцтва про смерть українського зразка необхідно підтвердити вказаний факт. Відповідно суть документів є прямим підтвердженням факту смерті, оскільки всі данні в наданих суду для огляду документів є достовірними, проте не приймаються до уваги відділами реєстрації актів цивільного стану для завершення повної процедури та отримання документу, що підтверджує факт смерті українського зразку.

Інші документи, що підтверджують факт смерті, отримати неможливо.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів виходить з практики Европейського суду по захисту порушених прав та основоположних свобод громадянина та вважає, що відмова у видачі свідоцтва належного зразка порушує права апелянта як громадянина та як особу, яка не має іншого правового шляху як встановлення юридичного факту шляхом звернення до суду, в негативному варіанті це може бути розцінено як позбавлення права на звернення до суду ( ст. 8 Конвенції по захисту прав особа та її основоположних свобод).

Відповідно до ст.309 ЦПК Українипідставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Таким чином, аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції на усі зазначені обставини по справі уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення заяви, тому рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог заяви ОСОБА_3 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення Приморського суду Одеської області від 16 березня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_3 про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Срібні Джерела Срібно-Джерельського району Московської області) 21 грудня 2016 року у Ленінському районі м.Донецьк.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_7

ОСОБА_2