ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року

Справа № 910/24461/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - судді:

Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Корсака В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп" та Київської міської ради

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017

у справі

№910/24461/16 Господарського суду міста Києва

за позовом

Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

до

1.Київської міської ради; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп";

про

скасування рішення від 14.07.2016 №715/715, визнання недійсним договору від 12.10.2016 №б/н та визнання відсутності прав на користування земельною ділянкою,

у судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної Прокуратури України: Доценко Т.О.- старший прокурор відділу;

від відповідача-1: Якубець В.А;

від відповідача-2: Барташевич А.С.;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 14.07.2016 № 715/715 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування на АДРЕСА_1";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.10.2016 №б/н площею 1,2642 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного Радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп", зареєстрованого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 27.10.2016 №МЗК-1-01055, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин A.C. та зареєстрованого в реєстрі за №3795;

- визнання відсутнім у Товариства права користування земельною ділянкою площею 1,2642 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 (суддя Марченко О.В) у справі №910/24461/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 (головуючий суддя - Куксов В.В., судді - Скрипка І.М., Гончаров С.А.) позов задоволено повністю.

До Вищого господарського суду України надійшло дві касаційні скарги - Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп" та Київської міської ради об'єднані вимогами про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції, ТОВ "Строй Альянс Груп" наголошує на порушенні судами статтей 9, 120 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 27, 29 Господарського процесуального кодексу України. Товариство також наголошує на порушенні оскаржуваними рішеннями його майнових прав на частину земельної ділянки, яка зайнята будівлями та спорудами придбаними ним за договором купівлі-продажу від 25.04.2015. Крім цього, вказує на неможливість визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, про що зауважено Верховним судом України у постанові від 11.11.2014 у справі №21-405а14. Крім цього, прокурором не доведено порушення прав держави оскаржуваним рішенням та договором оренди. Судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення статті 27 Господарського процесуального кодексу не залучено до участі у справі Київське міське управління автотранспорту та Управління капітального будівництва.

Київська міська рада у поданій нею касаційній скарзі вказує на недотриманні судами вимог статей 120, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Міська рада наголошує на тому, що приймаючи оскаржуване рішення від 14.07.2016 №715/715 діяла в межах наданих їй Земельним кодексом України повноважень, що унеможливлює визнання такого рішення незаконним та його скасування. Судами не враховано і тієї обставини, що на спірній земельній ділянці розташовано майно товариства, і оскільки право користування земельною ділянкою у попереднього власника майна не було оформлено, то встановлення її розміру для обслуговування належного відповідачу 2 майна та озеленення місць загального користування відбувалось шляхом формування такої земельної ділянки у загальному порядку за виключенням обов'язковості проведення аукціону, що відповідає приписам частини 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 задоволено заяву Київської міської ради, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 24.10.2017.

Відповідно до протоколу Вищого господарського суду України від 20.10.2017, у зв'язку із запланованою відпусткою судді Данилової М.В., для розгляду касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп" та Київської міської ради у справі №910/24461/16, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Бакуліна С.В., Корсак В.А.

Розглянувши матеріали касаційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між Товариством (покупець) і громадянином ОСОБА_9 (продавець) 25.04.2015 укладено договір купівлі-продажу автозаправної станції, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 56,4 кв.м., а покупець зобов'язався прийняти об'єкт продажу і сплатити за нього визначену договором грошову суму; автозаправна станція знаходиться на земельній ділянці площею 0,07 га, код земельної ділянки НОМЕР_2 (пункт 1.1 договору купівлі-продажу від 25.04.2015).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою Оксаною Петрівною на підставі рішення від 25.04.2015 №20928740 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесено в зазначений реєстр відомості щодо набуття Товариством права власності на автозаправну станцію.

Товариство 24.07.2015 звернулося до Ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтованим розміром 1,31 га для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування.

Судами також з'ясовано, що оскільки Рада не прийняла рішення про надання відповідного дозволу, а також не надала вмотивованої відмови щодо розгляду вказаного клопотання Товариства, Товариство звернулося до Ради з листом (вх. Ради від 28.08.2015р. №МЗ-0125), в якому інформувало Раду про те, що ним замовлено роботи з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що між Товариством і товариством з обмеженою відповідальністю "Паралель" укладено договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування на АДРЕСА_1.

Згідно наявного в матеріалах справи Рішення №715/715 Рада вирішила:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування на АДРЕСА_1 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 19.04.2016р. №01025-000208629-014, справа Д-7568) (пункт 1 рішення №715/715);

- передати Товариству, за умови виконання пункту 3 рішення №715/715, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,2642 га (кадастровий номер НОМЕР_1, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000252692016) для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна (договір купівлі-продажу від 25.04.2015) (пункт 2 рішення №715/715);

- Товариству: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки; у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки; питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку; виконати вимоги, викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 13.08.2015р. №10613/0/12/19-15, Головного управління Держгеокадастру у місті Києві від 26.11.2015р. №6264/20-15; питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством; у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством України (пункт 3 рішення №715/715);

- попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141 і 143 Земельного кодексу України (пункт 4 рішення №715/715).

На виконання наведеного рішення Ради, між відповідачами у справі укладено договір оренди земельної ділянки від 12.10.2016 №б/н площею 1,2642 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного Радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп", зареєстрованого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 27.10.2016 №МЗК-1-01055, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин A.C. та зареєстрованого в реєстрі за №3795.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога прокурора визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 14.07.2016 № 715/715, укладений на його виконання договір оренди землі від 12.10.2016 та визнати відсутнім у ТОВ "Строй Альянс Груп" права користування земельною ділянкою площею 1,2642 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, керуючись приписами статей 21, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 120, 134 Земельного кодексу України, з огляду на встановлені ним обставини недотримання радою порядку надання земельної ділянки в оренду в частині обов'язковості проведення аукціону, дійшов висновку про те, що оскаржуване прокурором рішення прийняте радою з порушенням вимог чинного законодавства та прав територіальної громади міста Києва, на захист яких прокурором подано позов. Наведене слугувало підставою для визнання незаконним та скасування відповідного рішення ради та укладеного на його виконання договору оренди. Судом також задоволено вимогу прокурора про визнання відсутнім у Товариства прав на користування земельною ділянкою площею 1,2642 га (кадастровий номер НОМЕР_1) з огляду на скасування відповідного рішення ради та визнання недійсним договору оренди, на підставі яких це право виникло у товариства.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Положеннями частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2015 ОСОБА_9 передав, а Товариство прийняло у власність автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 56,4 кв.м.; автозаправна станція знаходиться на земельній ділянці площею 0,07 га, код земельної ділянки НОМЕР_2 (пункт 1.1 договору купівлі-продажу від 25.04.2015).

Як унормовано частиною 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що набуття особою права користування земельною ділянкою на підставі статті 120 Земельного кодексу України та частини 2 статті 134 Земельного кодексу України можливе за наявності таких умов:

власником земельної ділянки та розміщеної на ній будівлі (споруди) є одна особа, яка і виступає продавцем;

не змінюються цільове призначення й розмір земельної ділянки.

Частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України унормовано, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Водночас, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи укладений між Товариством на фізичною особою договір купівлі-продажу автозаправки не містить кадастрового номеру земельної ділянки. У пункт 1.1. сторонами вміщено лише код земельної ділянки - НОМЕР_2 та її орієнтовну площу - 0,07 га.

У касаційній скарзі Київрада наголошує на тому, що оскільки за попереднім власником спірна земельна ділянка не була закріплена ні на праві власності, ні на праві оренди, і її межі не були визначені, це надає їй право самостійно визначити розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування придбаного майна та реалізувати таку земельну ділянку без проведення аукціону на підставі частини 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Колегія суддів не може погодитись із викладеними доводами ради. Так, відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відсутність передбаченої законом істотної умови може свідчити про неукладеність такого договору, однак, не надає раді право самостійно визначати розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування майна, оскільки приписами статті 120 Земельного кодексу України визначено не тільки обсяг прав на землю, який переходить у зв'язку з набуттям прав на нерухомість, а й розмір такої земельної ділянки. Лише у такому випадку набуття прав на землю відбувається без проведення аукціону.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що внаслідок набуття Товариством права власності на нерухоме майно загальною площею 56,4 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до Товариства перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться дане майно, в тому ж обсязі, у якому попередній землекористувач - ОСОБА_9, використовував її для обслуговування належного йому майна, а саме земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,07 га, код земельної ділянки НОМЕР_2, про що вказано у пункті 1.1. договору купівлі-продажу.

Водночас, як уже наголошувалось у справі, що переглядається, земельна ділянка, на якій розташовувалось придбане за договором купівлі-продажу від 25.04.2015 майно, у власності чи на праві користування у попереднього власника майна - не перебувала, що підтверджується відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів на землю - державного акту чи договору оренди землі.

Як встановлено судами, відповідач 2 звернувся до міської ради із відповідною заявою про надання дозволу на розробку землевпорядної документації для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування на АДРЕСА_1, та вирішено передати Товариству в оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,2642 га (кадастровий номер НОМЕР_1). При цьому, матеріали справи не містять належного обґрунтування визначення саме такого розміру земельної ділянки.

Предметом купівлі-продажу від 25.04.2015 є автозаправна станція, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 56,4 кв.м.

За приписами статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44 затверджено загальні вимоги розміщення автозаправних станцій у містах.

Так, відповідно до пункту 7.55* АЗС за умови дотримання санітарно-гігієнічних, екологічних, протипожежних та інших нормативних вимог можуть проектуватися також як автозаправні комплекси (далі - АЗК) з приміщеннями і окремими об'єктами сервісного обслуговування водіїв і транспортних засобів: для роздрібної торгівлі, швидкого харчування, технічного обслуговування, миття і змащування автомобілів.

У населених пунктах АЗС, АЗК слід розміщувати на земельних ділянках, планувально відокремлених від кварталів житлової та громадської забудови, з урахуванням загальної потреби в залежності від рівня автомобілізації населеного пункту, інтенсивності руху та споживчого попиту. Вибір типу АЗС для конкретного місця розташування слід проводити в залежності від потужності та технологічних рішень, згідно з класифікацією, наведеною у таблиці 7.8*, а також з урахуванням містобудівних обмежень і вимог природоохоронного законодавства.

Пунктом 7.58* зауважено, що земельні ділянки, відведені для будівництва АЗС, розміщують поза межами червоних ліній вулиць або частково в їх межах, якщо містобудівною документацією ця територія не передбачена для розширення проїжджої частини вулиці на перспективу. В межах червоних ліній допускається відводити земельні ділянки та розміщувати споруди АЗС тільки тимчасово за умови погодження та затвердження у встановленому порядку.

7.59* Розміщення АЗС повинне здійснюватись на ділянках, передбачених для їх будівництва відповідною містобудівною документацією. В інших випадках, у разі відсутності або після завершення розрахункового терміну дії цих документів вибір земельної ділянки та погодження місця розташування АЗС здійснюється у відповідності з вимогами чинного законодавства на підставі містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, погодженого і затвердженого в установленому порядку.

7.61* Розміщення нових та реконструкцію існуючих АЗС необхідно здійснювати з дотриманням санітарних розривів та протипожежних відстаней від найближчої з споруд АЗС до найближчих будинків, споруд та інженерних мереж у відповідності з таблицею 7.9* та додатком 8.3* з урахуванням правил безпеки дорожнього руху.

Відстані обчислюються від найближчого з вибухонебезпечних пристроїв та джерел забруднення споруд АЗС - стін наземних резервуарів палива та корпусів паливороздавальних колонок (далі - ПРК), технологічних колодязів, дихальних пристроїв підземних резервуарів, витяжних вентиляційних шахт аварійних резервуарів та очисних споруд, вузла зливу палива у резервуари до:

зовнішніх стін житлових та громадських будинків;

межі ділянок садибних, дачних та садівницьких будинків, дитячих дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних установ із стаціонаром, санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, будинків-інтернатів загального та спеціального типів, закладів відпочинку, фізкультурно-спортивних та фізкультурно-оздоровчих комплексів, а також майданчиків для ігор, занять фізкультурою та спортом, відпочинку населення, місць масового скупчення людей згідно з таблицею 7.9*.

Примітка 1. Відстані від споруд АЗС, які розміщують на земельних ділянках промислових, комунально-складських, науково-виробничих, автотранспортних підприємств, установ, організацій та підприємств з обслуговування автотранспорту для їх власних потреб, до зовнішніх стін виробничих, адміністративних, побутових будинків і складських будівель цих підприємств приймають згідно з пунктами 6 та 7 таблиці 7.9*, крім підприємств з виробництва харчових продуктів та медичних препаратів, для яких відстані визначають за пунктом 1 таблиці 7.9* як для житлових та громадських будинків.

7.62* Величину санітарних розривів від обладнання АЗС до оточуючих будинків і споруд установлюють за розрахунками хімічного і акустичного забруднення атмосферного повітря, але не менше 50 м.

Для АЗС малої та середньої потужності типів А і Б величина санітарних розривів від обладнання АЗС та автотранспортних засобів, що обслуговуються, може бути зменшена за умови застосування пожежобезпечних технологій та екологобезпечного обладнання (додаток 7.2*), що сертифіковане в Україні, або можливість використання якого підтверджена експертним висновком органів державного нагляду у встановленому порядку, але не менше ніж до 25 м для малої та 40 м для середньої АЗС.

7.64* Територія АЗС відокремлюється від проїжджої частини острівцем безпеки, ширина якого встановлюється з умов розміщення транспортного бар'єра, тротуару. В'їзд та виїзд з території АЗС влаштовують окремо один від одного завширшки не менше 4,2 м кожний з радіусом закруглення не менше 10 м. Якщо в'їзд та виїзд влаштовуються суміщеними, між ними необхідно передбачити розділювальний острівець безпеки завширшки не менше 1 м, піднятий над проїжджою частиною на 0,1 м. 7.65* Найменшу відстань від в'їзду та виїзду з території АЗС слід приймати:

а) до перехрестя з магістральною вулицею (найближча межа її проїжджої частини) - 100 м;

б) до перехрестя з вулицею або проїздом місцевого значення (найближча межа її проїжджої частини) - 35 м;

в) до вікон робочих та житлових приміщень, ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних та лікувальних закладів, майданчиків відпочинку - 15 м.

Таким чином, маючи на меті отримання земельної ділянки для обслуговування автозаправної станції, відповідач, враховуючи положення ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, мав би замовити відповідну експертизу із визначенням розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування АЗС.

Натомість, оскаржуваним рішенням Ради було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування на АДРЕСА_1, та вирішено передати Товариству в оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,2642 га (кадастровий номер НОМЕР_1). Ця земельна ділянка, як встановлено судами на 1,1942 га перевищує площу земельної ділянки, яку використовував попередній власник для обслуговування належного йому майна. Водночас, належного обґрунтування необхідності такого збільшення у рішенні ради та землевпорядній документації не наведено. Не містить остання також інформацію щодо площі земельної ділянки, яку було відведено під озеленення територій загального користування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 озеленення населених місць - комплекс робіт зі створення і використання зелених насаджень у населених пунктах, або інакше, система зелених насаджень населених пунктів.

Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

Як уже було зауважено, оскаржуване рішення Київради не містить чіткого розмежування між площею земельної ділянки наданої під обслуговування належного товариству майна та площею земельної ділянки, яка відводилась радою для озеленення території загального користування.

Поряд з цим, відповідно до статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. За приписами статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. В той час як стаття 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення відносить земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Водночас, одна і та ж земельна ділянка не може використовуватись для обслуговування належного особі майна (стаття 38) та озеленення територій загального користування (стаття 51).

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, спірну земельну ділянку не включено до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381, дію якої продовжено до 31.12.2017 згідно з рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 №572/572.

Так, пунктом 2 згаданого рішення від 19.07.2005 №806/3381 доручено Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), в межах своєї компетенції забезпечити погодження проектів землеустрою з організації та встановлення меж та режимів використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, лісового фонду та зелених насаджень загального користування та подати їх на розгляд та затвердження Київради.

Пунктом 5 цього рішення встановлено, що землі відведені для зелених насаджень загального користування підлягають комплексній охороні відповідно до законодавства та встановлених режимів їх використання. На цих землях заборонено житлове, інше будівництво та господарську діяльність, що можуть негативно вплинути на стан цих територій чи перешкоджати їх використанню за цільовим призначенням.

Приписами абзацу 14 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України унормовувалось надання земельних ділянок для створення озеленених територій загального користування без проведення аукціону.

Водночас, така земельна ділянка мала бути віднесена до земель рекреаційного призначення та входити у перелік зелених насаджень, затверджених Програмою розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста Києва. Наведеним критеріям спірна земельна ділянка не відповідає.

Крім цього, законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів від 18.02.2016 №1012-VIII виключено абзац 14 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, відтак, наведена норма станом на час прийняття оскаржуваного рішення Київради не діяла.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно наявності у товариства права отримати в оренду земельну ділянку для обслуговування придбаного нею майна у тому розмірі, у якому вона була у використанні у попереднього власника, а саме - 0,07 га без проведення аукціону, передбаченого статтею 134 Земельного кодексу України. Відтак, надання земельної ділянки загальною площею 1,2642 га без проведення аукціону свідчить про порушення як радою, так і товариством положень статей 122, 124, 134 Земельного кодексу України.

Крім того, судами встановлено, що на момент прийняття Радою рішення №715/715 спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Києва. Порушення процедури передачі такої земельної ділянки в оренду свідчить про наявність порушеного права власника такої земельної ділянки - територіальної громади міста Києва.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині. Доводи товариства стосовно порушення судами статей 9, 120 Земельного кодексу України та міської ради стосовно порушення судами 120, 122, 124, 134 Земельного кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного оскарження. Колегія суддів звертає увагу міської ради на те, що, незважаючи на відсутність закріплених у законодавстві розмірів земельних ділянок, необхідних для обслуговування розміщеного на них майна їх розмір не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника майна необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Відтак, як уже було зауважено, обов'язковим у такому випадку є з'ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно положень частин 1,2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи той факт, що рішення №715/715 є незаконним, то і відповідно Договір, укладений на виконання вказаного рішення є таким, що суперечить вимогам законодавства, а відтак, підлягає визнанню недійсним, про що мотивовано наголошено судами першої та апеляційної інстанцій. Оскільки рішення міської ради про надання земельної ділянки в оренду визнано незаконним та скасовано, а відповідний договір оренди землі визнано недійсним, підлягає задоволенню і позовна вимога прокурора стосовно визнання відсутнім у Товариства прав на користування земельною ділянкою, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, розглядаючи справу у межах заявлених вимог суди першої та апеляційної інстанцій дійшли мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи товариства про порушення судами статті 29 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційним судом надано оцінку наведеним доводам товариства та обґрунтовано відхилено з підстав, викладених в оскаржуваній постанові. Не підтвердились доводи товариства стосовно необхідності залучення до участі у справі Київського міського управління автотранспорту та Управління капітального будівництва. Порушень апеляційним судом статті 27 Господарського процесуального кодексу України не виявлено під час касаційного перегляду справи.

Враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп" та Київською міською радою постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №910/24461/16 слід залишити без змін, а касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп" та Київської міської ради - без задоволення.

У силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп" та Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №910/24461/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №910/24461/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

В. А. Корсак