Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2007 р. Справа № 45/56-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Шевердін М.О.

відповідача - Каніна Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Градо», м. Харків (вх. № 1584 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.04.07 р. по справі № 45/56-07

за позовом ТОВ "Техінвестбуд", м. Харків

до ТОВ "Градо", м. Харків

про стягнення 53773,00 грн.

встановила:

Позивач звернувся до господарського суд Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 49 779,00 грн. основного боргу, 954,00 грн. пені, 3000,00 грн. юридичних послуг, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивач належним чином виконав умови договору субпідряду від 29.11.2006 р., виконав роботи по монтажу внутрішніх мереж водопостачання та каналізації, а відповідач роботи прийняв, проте оплату їх вартості не здійснив.

Позивач в процесі розгляду справи надав заяву про зменшення позовних вимог в частині основної заборгованості, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 36779,00 грн. основного боргу, 954,00 грн. пені та 3000,00 грн. юридичних послуг.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2007р. по справі № 45/56-07 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задовольнити частково. Стягнуто з ТОВ „Градо”, м. Харків на користь ТОВ "Техінвестбуд", м. Харків 36779 грн. основного боргу, 649 грн. 17 коп. пені, 504 грн. 28 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. По позовним вимогам в сумі 13 000,00 грн. провадження у справі припинено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при винесенні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповністю з’ясовані обставини, які мають значення для справи, посилаючись на те, що суд у своєму рішенні не визначив за який період і на якій підставі була нарахована пеня у розмірі 649,17 грн., вважає, що при нарахуванні пені не були враховані вихідні дні, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення з урахуванням норм чинного законодавства.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні 29.05.2007р. заявив усне клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені.

Колегія суддів клопотання відхилила, як безпідставне, оскільки позивач до суду першої інстанції з заявою про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 649,17 грн. не звертався, а нормами Господарського процесуального кодексу не передбачено розгляд заяви щодо зменшення розміру позовних вимог або відмови від позову взагалі в стадії апеляційного провадження, тому як відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2007 року без змін, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 29 листопада 2006 року між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генпідрядник) було укладено договір субпідряду. Відповідно до умов договору відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов’язання виконати роботи, які визначені в п. 1.1 договору.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, про що сторонами було складено акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2006 р., підписаний сторонами, за яким позивач передав, а відповідач прийняв виконані роботи за договором б/н від 29.11.2006 р., а також довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2006 р. за договором.

18 січня 2007 р. позивач направив на адресу відповідача (адреса згідно реєстрації відповідача в ЄДРПОУ) претензію про погашення суми заборгованості, отримання якої відповідачем підтверджено відміткою на претензії останнього (вх. № 1 від 18.01.2007 р.) та не спростовано під час судового розгляду.

Згідно п. 4.3 договору субпідряду від 29.11.2006 р. остаточний розрахунок проводиться в строк не більше 3 днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Враховуючи ненадходження коштів за виконані роботи за договором станом на 05.02.2007 р., позивач звернувся з позовом до суду. Враховуючи, що позивачем надано акт приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2006 р., який не містить дати його підписанні, судом першої інстанції правомірно застосовані вимоги ст. 254 ЦК України, відповідно до п. 3 якої строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, остаточний розрахунок за договором від 29.11.2006р. повинен проводиться в строк не більше 3 днів з дати, якою у відповідності до ст.. 254 ЦК України визначений момент підписання актів виконаних робіт, та якою є 31.12.2006р.

Таким чином, на момент пред’явлення позову, у відповідача виникла сума заборгованості в розмірі 49 779,00 грн. Враховуючи, що сума заборгованості в розмірі 13 000,00 грн. була погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі по позовних вимогах в сумі 13 000,00 грн. місцевим господарським судом правомірно припинено відповідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Отже, сума заборгованості відповідача становить 36 779,00 грн.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, відповідно ст. 525 ЦК України. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 36779 грн. є обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.5 договору сторонами було передбачено сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати виконаних робіт. Місцевий господарський суд в своєму рішенні дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахуванні пені в розмірі 649,17 грн.

Однак, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що пред’явлена до стягнення сума пені у розмірі 649,17 грн. є необґрунтованою, оскільки при її нарахуванні не взято до уваги, що першим робочим днем після підписання актів виконаних робіт, які відповідно до спірного договору є підставою для проведення розрахунків, було 3 січня 2007 року, а тому, враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2007 році» від 12.12.2006р. за № 612-р, вважає, що саме з 10 січня 2007 року позивачем має бути нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суддів вважає такі твердження безпідставними та зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено припинення нарахування пені за невиконання або неналежне виконання умов договору, якщо термін розрахунку припадає на вихідні або святкові дні.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення 649,17 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також було пред’явлено до стягнення 3000 грн. витрат на юридичні послуги. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині, пославшись на те, що витрати позивача на юридичні послуги не мають обов'язкового характеру; факт наявності цих витрат і розмір не знаходяться у необхідному зв'язку із забор гованістю, яку просить стягнути позивач.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2007 року по справі № 45/56-07 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2007р. по справі № 45/56-07 залишити без змін

Головуючий суддя Демченко В.О.

Судді Такмаков Ю.В.

Барбашова С.В.