ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/168/17

провадження № 2/753/5315/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарями судового засідання Расуловою А.А., Горбань С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» про стягнення втрачених грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 р. ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (далі по тексту - ПАТ «Марфін Банк», відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 41 229,11 грн., списаних з карткового рахунку внаслідок несанкціонованих трансакцій, комісії за проведення цих трансакцій в сумі 823 грн. та пені в сумі 10 060 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 10.11.2014 ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Марфін Банк» договір про надання та використання особистої платіжної картки та надання послуг дистанційного банківського обслуговування. На підставі цього договору відповідач відкрив на ім'я позивача поточний рахунок в національній валюті та/або у доларах США та/або в євро, видав платіжну картку з підвищеним ступенем захисту і ПІН-код до неї. 15.07.2016 на вказаний рахунок було зараховано заробітну плату в сумі 70 000 грн. Протягом цього дня позивач декілька разів скористався платіжною карткою на загальну суму 31 747 грн. Цього ж дня на території США у м. Маямі з його карткового рахунку було знято грошові кошти в розмірі 1 632,50 дол. США, про що йому стало відомо з смс-повідомлень, що надійшли вночі, в суботу 16.07.2016. Після цього позивач невідкладно зателефонував на гарячу лінію відповідача і повідомив про несанкціоноване зняття грошей та попросив заблокувати картку і рахунок. Увечері суботи позивач з метою перевірки блокування картки скористався банкоматом, який платіжну картку вилучив. В перший робочий день позивач подав до банку письмову заяву про збійну трансакцію в банкоматі та несанкціоноване списання грошових коштів. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути безпідставно списані кошти, проте відповідач повідомив, що згідно правил МПС MasterCard Worldwide за вказаними трансакціями підстави для оскарження відсутні, а отже відшкодування втрат неможливе.

Позивач посилається на те, що у момент зняття вказаних коштів він перебував в Україні, сам кошти зі своєї картки не знімав та не уповноважував будь-яких осіб вчиняти такі дії, про виїзд за кордон відповідача не повідомляв і блокування її використання за кордоном не знімав, кошти були зняті без введення ПІН-коду та без ідентифікації чіп-модуля EMV-стандарту, без проведення додаткової ідентифікації, з перевищенням встановлених банком добових лімітів, про несанкціоноване зняття коштів відповідач його вчасно не повідомив, а отже кошти були списані неправомірно та по вині банку. Окрім коштів, списаних з карткового рахунку внаслідок шахрайських дій третіх осіб, з відповідача також підлягає стягненню комісія за проведення цих трансакцій, а також пеня, нарахована на підставі пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали пославшись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала. На обґрунтування заперечень вказала, що несанкціоноване списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося внаслідок компрометації даних картки та шахрайських дій третіх осіб. Оскаржувані позивачем трансакції були здійснені за наявності пластикової картки шляхом зчитування даних з магнітної стрічки, при цьому покласти відповідальність на банк-еквайєр неможливо, оскільки регіон USA не приймає участі в програмі «EMV Liability Shift» (перенесення відповідальності на сторону, яка не підтримує EMV-технології) по трансакціям, проведеним в банкоматах, а тому передбачені правилами МПС MasterCard Worldwide підстави для оскарження відсутні. Відповідно до укладеного сторонами договору до моменту блокування банком картки банк не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цієї платіжної картки, а також за зберігання держателем кодів, шифрів, паролів доступу тощо, за їх розголошення і компрометацію, перехоплення трафіку між держателем і банком третіми особами і подальше його дешифрування. Натомість всі ризики, пов'язані з втратою і компрометацією секретної інформації і, як наслідок, з втратою коштів держателя, несе виключно держатель, він же відповідає за всі операції з карткою після її крадіжки/втрати, якщо на момент їх здійснення він не повідомив банк про її крадіжку/втрату, а також несе відповідальність за організацію необхідних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки при роботі з послугами, для виключення втрати або компрометації секретної інформації.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

10.11.2014 між ОСОБА_2 (держателем) та ПАТ «Марфін Банк» (банком) було укладено договір № 279082 про надання та використання особистої платіжної картки та надання послуг дистанційного банківського обслуговування (а.с. 66-69).

На виконання вказаного договору банк відкрив держателю поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті та/або у доларах США та/або в євро. Банк оформив та видав позивачу платіжну картку, ПІН-код до неї та здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій позивача із використанням платіжної картки.

16.07.2016 вночі, в період часу з 04:04:22 год. по 04:12:46, на телефонний мобільний номер ОСОБА_2 надійшло дванадцять СМС-повідомлень про здійснення шести операцій з отримання готівкових коштів з платіжної картки через банкомат на загальну суму 1 632,50 дол. США, які були здійснені в США у м. Маямі, тоді як позивач в цей час знаходився в Україні (а.с. 86-93, 72, 74-75).

Після отримання зазначених повідомлень позивач о 04:10 год. зателефонував на гарячу лінію відповідача і повідомив про несанкціоноване зняття грошей та розпорядився заблокувати операції по рахунку (а.с. 79).

В перший робочий день після вказаних подій, 18.07.2016, позивач подав до банку письмову заяву про збійну трансакцію в банкоматі на суму 1632,50 дол. США з проханням провести розслідування та повернути незаконно списані кошти на його рахунок (а.с. 70).

19.07.2017 р. з карткового рахунку позивача було списано плату за конвертацію валют при знятті готівкових коштів за проведеними в США операціями на загальну суму 823 грн.

Як на одну з підстав своїх заперечень відповідач посилається на лист Процесингового центру Першого Українського Міжнародного банку (ПУМБ), з якого вбачається, що проведені 15.07.2016 у США трансакції були здійснені з використанням банківської платіжної картки та супроводжувались зчитуванням даних з магнітної полоси банківської платіжної картки. Незважаючи на те, що картка позивача підтримує EMV технології, перенесення відповідальності на банк-еквайєр не може бути застосовано, оскільки регіон США (USA) не приймає участі в програмі «EMV Liability Shift»(перенесення відповідальності на сторону, яка не підтримує EMV-технології) по трансакціям, проведеним в банкоматах (АТМ), а тому передбачені правилами МПС MasterCard Worldwide підстави для оскарження трансакцій відсутні (а.с. 94).

Проте зазначені доводи відповідача суд відкидає з таких підстав.

Правилами міжнародної платіжної системи MasterCard Worldwide врегульовані відносини між учасниками платіжної системи. До таких відносин належать, зокрема, і спори, які виникають

між емітентом (банком, що здійснює емісію електронних платіжних засобів, в даному випадку - відповідачем) та еквайром (банком або компанією, що надає послуги технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі).

Водночас позивач як користувач платіжної картки (держатель електронного платіжного засобу) в жодних договірних відносинах з платіжною організацією міжнародної платіжної системи MasterCard Worldwide не перебуває, а отже встановлена процесинговим центром відсутність підстав для перенесення відповідальності за спірні трансакції на банк-еквайєр,на вирішення цього спору жодним чином не впливає.

Відтак з огляду на загальні ознаки зобов'язань, зафіксованих в укладеному сторонами договорі, при вирішенні позову ОСОБА_2 суд керується нормами Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини банківського рахунка, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України та встановлює відповідальність суб'єктів переказу, нормативно-правовими актами Національного банку України у цій сфері, а також положеннями укладеного між сторонами договору, який є публічним договором та містить елементи договору приєднання, оскільки частина його умов встановлена банком в Правилах користування платіжною карткою (далі по тексту - Правила).

Так, відповідно до положень частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Оскільки договір банківського рахунка за своєю правовою природою входить до групи договорів про надання послуг, у яких клієнт (володілець рахунка) виступає як замовник, а банк - як виконавець, на вказані правовідносини також розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 (далі - Положення № 223) банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається також на погоджені сторонами умови

договору наступного змісту: Банк не несе відповідальності за стан карткового рахунку Держателя в разі втрати або крадіжки платіжної картки, якщо держатель не повідомив про це банк відповідно до пунктів 17, 18 Правил (пункт 19 Правил); Держатель зобов'язаний сповістити клієнтську підтримку Банку про втрату/крадіжку платіжної картки, при цьому до моменту блокування банком картки банк не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цієї платіжної картки (пункт 3.1.8. договору, пункт 20 Правил); Держатель відповідає за оплату всіх операцій, здійснених із використанням платіжної картки, зроблених після її крадіжки/втрати, якщо на момент їх здійснення він не повідомив банк про її крадіжку/втрату, за організацію необхідних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки при роботі з послугами за договором для виключення втрати/або компрометації секретної інформації та за порушення чинного Регламенту та Інструкцій (пункти 4.1.5., 4.1.6 договору); Банк не несе відповідальності за зберігання держателем кодів, шифрів, паролів доступу тощо, за їх розголошення і компрометацію, перехоплення трафіку між держателем і банком третіми особами і подальше його дешифрування, а усі ризики, пов'язані з втратою і компрометацією секретної інформації і, як наслідок, з втратою коштів Держателя, несе виключно Держатель (пункт 4.2.6 договору); Держатель в повній мірі відповідає за всі операції з карткою з моменту заявлення про її втрату до моменту письмового повідомлення Банку про втрату або крадіжку платіжної карти та продовжує нести відповідальність протягом 10 днів з моменту постановки платіжної карти в стоп-лист (пункт 20 Правил).

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, підзаконні акти та положення укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що банк не несе цивільно-правової відповідальності за здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції лише у разі, якщо користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Судом встановлено, що на момент здійснення несанкціонованих трансакцій у США позивач перебував в Україні, про наміри здійснення виїзду за кордон він відповідача не повідомляв і платіжну картку не втрачав, що підтверджується чеком про вилучення його картки банкоматом «Укрсоцбанку», що мало місце 16.07.2016 о 20:26:34 (а.с. 80).

Одразу ж після надходження інформації про несанкціоновані трансакції позивач повідомив про це відповідача.

Жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суду не надано.

Доводи представника відповідача про те, що позивач міг скомпрометувати дані своєї платіжної картки при користуванні нею в готелі за кордоном, суд відкидає, оскільки це лише припущення, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з умовами, визначеними пунктом 2.2. договору, для попередження можливого шахрайства, будь-яких незаконних або неузгоджених з Банком дій з використанням платіжної картки, Держатель доручає банку в будь-який час призупинити або припинити дію платіжної картки…

Судом встановлено, що на час здійснення несанкціонованих трансакцій для картки позивача діяв ліміт на видаткові операції через банкомати в розмірі 2 000 дол. США (а.с. 76-78), а отже з урахуванням здійснених позивачем видаткових операцій через банкомати в Україні на загальну суму 30 000 грн., оспорювані трансакції були здійснені з перевищенням встановлених лімітів, що свідчить про порушення відповідачем умов договору та доводить його вину у втраті належних позивачу коштів.

Більш того відповідач визнає, що несанкціоноване списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося внаслідок шахрайських дій, а на сайті відповідача міститься публічна інформація, за змістом якої відповідач застосовує принцип нульової відповідальності (в разі, якщо кредитна історія не викликає сумнівів, держатель вживає розумних заходів, щоб гарантувати безпеку своєї картки, і протягом останніх 12 місяців не було двох випадків несанкціонованих трансакцій по картці, то держатель не несе відповідальності за несанкціоновані трансакції) та в разі шахрайських дій гарантує повернення коштів, списаних за незаконними трансакціями (а.с. 81).

Отже з огляду на встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного закону суд дійшов висновку, що ПАТ «Марфін Банк», відмовивши ОСОБА_2 у поверненні коштів, списаних за незаконними трансакціями, порушив його право як споживача банківських послуг.

Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача грошових коштів, списаних з карткового рахунку внаслідок несанкціонованих трансакцій, в сумі 41 229,11 грн., комісії за проведення цих трансакцій в сумі 823 грн. та пені в сумі 10 060 грн. (а.с. 65)., яка нараховується у відповідності до положень статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Враховуючи, що рішення ухвалюється на користь позивача, а відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору, суд на підставі положень частини 3 статті 88 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір в дохід держави.

Підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд не вбачає, оскільки належних доказів реального понесення позивачем таких витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на користь ОСОБА_2 безпідставно списані з карткового рахунку кошти в сумі 41 229 гривень 11 копійок, комісію за проведення несанкціонованих трансакцій в сумі 823 гривні та пеню в сумі 10 060 гривень, а усього 52 112 гривень 11 копійок.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» в дохід держави судовий збір в сумі 1 600 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: