Справа № 1602/1207/2012

Провадження №6/525/12/2017

У Х В А Л А

06 листопада 2017 року сел. ОСОБА_1

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши подання начальника Великобагачанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа в порядку ст. 370 ЦПК України, -

в с т а н о в и в:

З подання начальника Великобагачанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа в порядку ст. 370 ЦПК України вбачається, що 05 серпня 2015 року з Ленінського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції надійшов на виконання до відділу Державної виконавчої служби Великобагачанського ГУЮ у Полтавській області виконавчий лист №1602/1207/2012, виданий 16.01.2013 року Великобагачанським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5, 12.06.2012 року, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, починаючи з 17.10.2012 року і до його повноліття. 19.06.2015 року Ленінським ВДВС винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв’язку з тим, що боржник отримує пенсію по втраті годувальника та згідно п.9 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» на даний вид доходів стягнення не звертається. Заборгованість по аліментах на 01.06.2015 року становила 22167 грн. 42 коп.

07.08.2015 року ВДВС Великобагачанського РУЮ винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, так як згідно виконавчого документа боржник проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та виконавчий лист направлено назад до Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ.

Як зазначено у поданні, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4 було втрачено при пересилці. Тому, посилаючись на вищевказані обставини, 11.09.2017 року начальником Великобагачанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 надіслано до Великобагачанського районного суду Полтавської області подання про видачу дубліката виконавчого листа, де стягувачем є ОСОБА_4, а боржником є ОСОБА_3 (а.с.37).

В судове засідання начальник Великобагачанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2, стягувач ОСОБА_3 (в даний час Литвин) ОСОБА_6, боржник ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, їх неявка згідно положень ст.370 ЦПК України не перешкоджає розгляду відповідного подання. Начальник Великобагачанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 у поданні зазначив, що просить проводити судове засідання у його відсутність (а.с.37), від стягувача ОСОБА_3 (в даний час Литвин) Н.М. надійшла письмова заява про проведення розгляду подання у її відсутність (а.с.53), боржник ОСОБА_3 06.11.2017 року в телефонному режимі з секретарем суду ОСОБА_7 не заперечував провести розгляд подання у його відсутність (а.с.52).

У зв’язку з вищевикладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу 18.09.2017 року у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, враховуючи положення ст.370 ЦПК України, а також норми ст.197 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали цивільної справи №1602/1207/2012 і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для видачі дублікату виконавчого листа в межах подання начальника Великобагачанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Згідно ст.370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа, суд, який видав виконавчий лист, має право за поданням державного виконавця видати його дублікат.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч.ч.1,2 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно п.10 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із поданням про видачу дубліката виконавчого листа.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз’яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв’язку з цим – джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Положення статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод закріплюють право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» наголосив на гарантоване ст.6 Конвенції «право на суд», яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обов’язковість до виконання судового рішення. Тому, виконання судового рішення має розглядатися як невід’ємна частина судового процесу з метою забезпечення положень статті 6 («права на суд»).

В цьому контексті системний аналіз ряду рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Алпатов та інші проти України», «Варава та інші проти України», «Робота та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України», якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу до конвенції з огляду на порушення права на виконання рішення суду протягом розумного строку) також засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що в повній мірі узгоджується з положеннями ст.124 Конституції України.

У пунктах 18,23 рішення Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 року у справі «Лінісвіцька проти України» судом визначено, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв’язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, визначених у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку; виконавча служба, яка здійснює виконання остаточного рішення, має закінчити провадження без зволікань.

Також, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося. Було б незрозуміло, якби ст.6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі (справедливий, публічний і швидкий розгляд), і водночас не передбачала виконання судових рішень»).

Судом встановлено, що заочним рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 27.12.2012 року стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер суду невідомий, зареєстрованого у встановленому законом порядку в с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області, не працюючого, аліменти на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2012 року до повноліття дитини (а.с.а.с.31-32).

З подання начальника Великобагачанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа в порядку ст. 370 ЦПК України вбачається, що 05 серпня 2015 року з Ленінського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції надійшов на виконання до відділу Державної виконавчої служби Великобагачанського ГУЮ у Полтавській області виконавчий лист №1602/1207/2012, виданий 16.01.2013 року Великобагачанським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5, 12.06.2012 року, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, починаючи з 17.10.2012 року і до його повноліття. 19.06.2015 року Ленінським ВДВС винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв’язку з тим, що боржник отримує пенсію по втраті годувальника та згідно п.9 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» на даний вид доходів стягнення не звертається. Заборгованість по аліментах на 01.06.2015 року становила 22167 грн. 42 коп. 07.08.2015 року ВДВС Великобагачанського РУЮ винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, так як згідно виконавчого документа боржник проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та виконавчий лист направлено назад до Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ. Як зазначено у поданні, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4 було втрачено при пересилці.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, а також доводів та обґрунтувань, що викладені в подання начальника Великобагачанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що подання начальника Великобагачанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_3 (в даний час Литвин) ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5, 12.06.2012 року, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, починаючи з 17.10.2012 року і до його повноліття підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.14,197,209,210,370 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Видати дублікат виконавчого листа 1602/1207/2012 від 16.01.2013 року, виданого Великобагачанським районним судом Полтавської області у цивільній справі №1602/1207/2012 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_3 (в даний час Литвин)ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5, 12.06.2012 року, в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2012 року до повноліття дитини.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя