Справа №587/1884/17

Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко О. А.

Номер провадження 22-ц/788/1665/17

Суддя-доповідач - Криворотенко В. І.

Категорія - 46

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. ,

з участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 вересня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа: Сумський районний сектор Управління державної міграційної служби у Сумській області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

11 липня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування будинком та виселити їх з будинку, власником якого є позивачка.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 22 вересня 2017 року визнано ОСОБА_3, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 та виселено їх з вказаного житлового будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що позивачка не має жодного права на виселення ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_3 Вказує, що вони проживають в одному дворі, однак в ізольованих один від одного будинках, а тому права позивачки жодним чином порушені не були.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_5, яка проти задоволення скарги заперечує, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, відповідно до договору дарування від 14 грудня 2014 року позивачці належить будинок з надвірними та господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1

З довідки Косівщинської сільської ради від 29 червня 2017 року № 533 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка є власником домоволодіння, вона має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, так як він є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР), які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР (з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК) члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при переході прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) (на відміну від договору найму (оренди) житла - ст. ст.810, 814 ЦК).

Частина 4 ст. 156 ЖК УРСР передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна. Відповідачі членами сім'ї позивача ніколи не були.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка не має права на виселення ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки саме позивачка є власником домоволодіння, а тому розпоряджається своїм житлом на власний розсуд.

В суді апеляційної інстанції знайшло підтвердження та не заперечується апелянтами, що між сторонами дійсно існують неприязні відносини на ґрунті використання відповідачами нерухомого майна позивача, апелянти, проживаючи в літній кухні, перешкоджають власнику користуватися нею, не вчиняють дій по догляду за приміщенням літньої кухні, своїми діями приводять її в занедбаний стан, розпоряджаються самостійно майном, що знаходиться в кухні, зокрема, здали на металолом котел, вчиняють інші дії щодо майна позивача, не погоджуючи їх з останньою. Негативна поведінка ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_5 була також предметом перевірки, проведеної Сумський РВП ГУНП в Сумській області.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи і дав їм належну оцінку, тому оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, так як відповідає нормам матеріального і процесуального права, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -