ЄУ № 2-а-1400/2010

Провадження №2-а-1400/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010 р. смт. Новопсков

Луганської області

Суддя Новопсковського районного суду Пронька В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, в якому зазначила, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідачем їй не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті підвищення до пенсії у встановленому розмірі ЗО % від мінімального розміру пенсії за віком, просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2008 року, зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки, при нарахуванні пенсії з 01.01.2009 року враховувати ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, та 04 березня 2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи в письмовому провадженні.

Від відповідача надійшли заперечення в яких він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяла до 01.01.2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006 році підвищення до пенсії дітям війни не проводилось, оскільки Кабінетом Міністрів України не було визначено порядку поетапних виплат, підвищення до пенсії у 2006 році, запроваджених ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалось особам, які є інвалідами в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму. Виплата надбавки пенсіонерам, які не мали групи інвалідності не проводилась. Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прийнято рішення про виплату надбавки дітям війни з 01.01.2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Саме в такому розмірі управління Пенсійного Фонду в Новопсковському районі Луганської області виплачує підвищення до пенсії дітям війни в 2009 році. Крім того, відповідач зазначив про необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених цим Законом.

У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має правовий статус «дитина війни», що підтверджується посвідченням № 114505 від 07.12.1994 року.

В січні 2010 року позивач звернулася до відповідача - ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Новопсковському районі з заявою про перерахунок доплати до пенсії за віком, як дитині війни з 01.01.2006 року по 31.12.2008 рік.

12 січня 2010 року відповідачем було повністю відмовлено позивачу у перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки законодавчо не врегульовано питання таких виплат. У 2008 році позивачу виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в зазначеному розмірі виплачується підвищення до пенсії й в 2009 році.

Суд вважає, що така відмова частково не відповідає вимогам закону.

Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік зупинено. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, таким чином, відповідно до вищезазначених Законів у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені, відповідно у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.

Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які не є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення етапі 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

Таким чином, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення етапі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Від повідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 етапі 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у

2007році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410,06 грн., з 1 жовтня - 415,11 грн.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, ст.6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змія до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає : з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 1 жовтня

2008року - 498 грн.

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. позивач мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі сг. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача при нарахуванні пенсії з

01.01.2009року враховувати статтю 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, то вони підлягають задоволенню у чинність п.2 ч.2 ст. 162 КАС України, оскільки достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме провести нарахування та виплату державної соціальної допомоги як дитині війни з

01.01.2009р., при цьому суд зазначає наступне.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціатьних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У зв'язку з тим, що позивач звернулася до суду з позовом лише 17.02.2010 року, тобто позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії ж дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 ріїс, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рис, та з 01.01.2009 року по 16.02.2009 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог про підвищення пенсії ж дитині війни за вищевказаний період.

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенси «дитини війни» підлягають задоволенню з 17.02.2009 року по 31.12.2009 ріїс.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.З ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого _ мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем

конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов’язання провеети підвищення пенсії з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року , то вона є не обґрунтованою, в зв’язку з тим, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність тільки з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень про їх неконституційність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 17.02.2009 року по 31.12.2009 рік, з урахуванням того, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії' у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64,124,152 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 2,11,17,18,87, 99,100,158-163, 167 КАС України, та керуючись розділом II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами» № 1691-VI від 18.02.2010 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни з 17 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично здійснених виплат, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано, а в разі подачі заяви про апеляційне оскарження - після закінчення двадцятиденного строку, встановленого для подачі апеляційної скарги, якщо така не була подана.

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами» № 1691-УІ від 18.02.2010 року, заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд, а вразі складання постанови у повному обсязі - з дня складання в повному обсязі. Апеляційну скаргу на постанову може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Судця: