ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року

Львів

№ 876/9669/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача ОСОБА_10.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зобов'язання внести зміни в актовий запис,-

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, в якому просив зобов'язати вчинити дії по внесенню змін до актового запису про шлюб № 2046 складеного 24 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції у Тернопільській області на громадянина ОСОБА_2 та громадянку ОСОБА_4, а саме змінити в розділі «Відомості про нареченого» в графі Власне ім'я, по батькові - з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що звертався до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області з заявою про внесення змін в актовий запис про шлюб № 2046. Однак, 14 червня 2017 року отримав пояснення від відповідача про неможливість внесення змін до актового запису про шлюб. Вважає дану відмову необгрунтованою та такою, що порушує його права.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач перебуває на території України тимчасово, тому рішення Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про відмову у внесенні змін в актовий запис про шлюб є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що згідно абзацу 1 п. 2.1 Правил внесення змін до актового запису цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, тобто немає розмежування тимчасового чи постійного проживання. На день звернення до відповідача та на день розгляду справи судом першої інстанції позивач проживав та продовжує проживати у м. Тернополі, що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання у посвідці НОМЕР_1 від 14 жовтня 2014 року в розділі «Особливі відмітки», термін дії якої продовжено до 30 вересня 2019 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянин Республіки Ірак.

11 листопада 2011 року позивач прибув в Україну з метою навчання у Тернопільському державному медичному університеті імені ОСОБА_6 МОЗ України та проживає в Україні тимчасово.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, 24 жовтня 2015 року складено актовий запис № 2046 про шлюб ОСОБА_2 із ОСОБА_4.

У зв'язку з допущенням помилки, а саме в розділі відомості про нареченого в графі власне ім'я по батькові вказано "ОСОБА_2", в той час як в паспорті позивача вказано повне ім'я "ОСОБА_2", позивач звернувся до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області з заявою про внесення змін в актовий запис № 2046 від 24 жовтня 2015 року.

14 червня 2017 року Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області листом відмовив позивачу у внесенні змін в актовий запис, оскільки позивач проживає на території України тимчасово.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

У статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено терміни, що вживаються у вказаному Законі, відповідно до яких: іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом; країна громадянської належності - країна чи країни, громадянином (підданим) якої (яких) особа є; країна попереднього постійного проживання - країна, в якій іноземець або особа без громадянства постійно проживали до прибуття в Україну; країна походження іноземця або особи без громадянства - країна чи країни громадянської належності або країна попереднього постійного проживання; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні; посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.

Згідно із ст. 3 того ж Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання. Іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця. Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та прибули в Україну з метою контролю за діяльністю таких юридичних осіб і отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період дії посвідки. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 того ж Закону іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Згідно із ч.13 вищевказаної статті підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про відрахування з такого закладу.

Пунктом 4 ст. 5¹ Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 2 того ж Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 3 вищевказаного Закону закріплено значення певних термінів, що вживаються в даному Законі, а саме: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно із абз. 2 п. 1 ст. 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» законними підставами перебування на території України є для іноземців та осіб без громадянства - підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх, формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд, здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Згідно положень ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану, відповідно до частини 3 статті 9 Закону, це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку. Відповідно до частини 4 тієї ж статті для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою:

особи, щодо якої складено актовий запис;

одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини;

опікуна недієздатної особи;

спадкоємців померлого;

представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

У разі якщо актовий запис цивільного стану, до якого необхідно внести зміни у зв'язку з усиновленням, скасуванням усиновлення, визнанням усиновлення недійсним, визнанням та встановленням факту батьківства, материнства, а також доповненням і виправленням відомостей, що в ньому містяться, було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок внесення змін, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Про поновлення актового запису цивільного стану та внесення до нього відповідних змін повідомляється компетентному органу іноземної держави.

Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Згідно із п. 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Пунктом 1.5 вищевказаних Правил передбачено, що заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами. Заяви іноземців, які постійно проживають в Україні, про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, складених органами державної реєстрації України, розглядаються відділом державної реєстрації актів цивільного стану на загальних підставах. Документи, складені іноземною мовою, подаються для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання разом з їх перекладами на українську мову, засвідченими в установленому порядку. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, звіряє відомості, зазначені заявником у заяві, з паспортом або паспортним документом. Суперечливі дані в документах письмово пояснюються заявником. Документи, які мають необумовлені виправлення, підчистки або викликають сумніви щодо їх достовірності, перевіряються особливо ретельно та у разі потреби направляються для проведення їх експертизи до судово-експертної установи Міністерства юстиції України (за рахунок заявника).

Відповідно до п.1.6 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання дипломатичне представництво або консульська установа України приймає та розглядає заяви громадян України, іноземців та осіб без громадянства про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання, складених органами державної реєстрації актів цивільного стану України, в порядку, передбаченому цими Правилами. Дипломатичне представництво або консульська установа України, які прийняли заяву про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, надсилають запити про витребування повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копій актових записів цивільного стану через Міністерство закордонних справ України до Міністерства юстиції України для подальшого пересилання до відділів державної реєстрації актів цивільного стану, у яких містяться на зберіганні відповідні актові записи цивільного стану. Відповідні матеріали про внесення змін, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану надсилаються дипломатичним представництвом або консульською установою України через Міністерство закордонних справ України до Міністерства юстиції України для подальшого пересилання до головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцем зберігання відповідних актових записів цивільного стану.

Пунктом 2.1 вищевказаних Правил встановлено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред'явленні паспорта або паспортного документа. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території України, подають заяву про внесення змін до актового запису цивільного стану до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території на їх вибір. Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території України, подають заяву про внесення змін до актового запису цивільного стану до відділу державної реєстрації актів цивільного стану на їх вибір. Громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають за кордоном або в Україні, можуть подати заяву про внесення змін до актового запису про народження у зв'язку з доповненням відомостей щодо по батькові та місця народження дитини також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем складання актового запису. Громадяни України, а також іноземці і особи без громадянства, які проживають за кордоном, подають аналогічну заяву про внесення змін до актового запису цивільного стану, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до дипломатичного представництва або консульської установи України. Іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, подають заяву про внесення змін до актового запису цивільного стану, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання.

Відмовляючи у внесенні змін до актового запису, відповідач зіслався на норми зазначених вище правил, вказавши, що ОСОБА_2 ОСОБА_2 тимчасово проживає на території України, а відтак відповідач не уповноважений розглядати його заяву про внесення змін до актового запису.

Колегія суддів вважає таку відмову неправомірною з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 ОСОБА_2 11 листопада 2011 року прибув в Україну з метою навчання у Тернопільському державному медичному університеті імені ОСОБА_7 МОЗ України.

Позивачеві було видано посвідку на тимчасове проживання ТР 127295 від 14 жовтня 2014 року терміном дії до 20 серпня 2017 року та продовжено її дію до 30 вересня 2019 року.

Виходячи зі змісту фактичних обставин справи та зумовленого ними оспореного правозастосування, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 ОСОБА_2 вважається таким, що на законних підставах перебуває на території України на період навчання та має законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

24 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції у Тернопільській області зареєстровано шлюб позивач з громадянкою України ОСОБА_4

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб слідує, що в розділі «Відомості про нареченого» місце проживання зазначено пр. С.Бандери, 47/94, м. Тернопіль, Україна (а.с.6).

Як зазначено вище, відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та п. 2.1 «Правил внесення змін до актів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.

Отже, позивач правомірно звернувся про внесення змін до актового запису про шлюб щодо зміни власного імені, по батькові до відділу реєстрації за місцем проживання - до Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області.

Посилання відповідача на норми Правил внесення змін до актів цивільного стану, їх поновлення та анулювання у спірному випадку колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ні Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ні Правилами внесення змін до актів цивільного стану, їх поновлення та анулювання не передбачено окремого порядку звернення з заявами про внесення змін до актового запису цивільного стану для іноземців, які тимчасово проживають на території України. В той же час передбачено спосіб звернення «за місцем проживання», що і зробив позивач.

Колегія суддів зазначає, що п. 2.1 Правил внесення змін до актів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, на який посилався відповідач, регламентовано процедуру звернення з заявами про внесення змін до актового запису цивільного стану іноземцями, які постійно проживають за кордоном. В той же час, сторонами не оспорюється та обставина, що на час навчання у Тернопільському державному медичному університеті імені ОСОБА_7 МОЗ України, позивач фактично проживає в Тернополі.

Крім цього, як слідує з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, в розділі «Відомості про нареченого» позивача зазначено як «прізвище» - ОСОБА_2 «власне ім'я, по батькові» - ОСОБА_3.

Разом з тим, з копії паспорта позивача слідує, що в графі «повне ім'я» позивача зазначено як ОСОБА_2.

Колегія суддів вважає, що такі відомості про власне ім'я позивача різняться з відомостями зазначеними в паспорті.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідь Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, надана позивачеві у формі листа «щодо надання роз'яснення», є неналежним розглядом заяви позивача, оскільки у відповідності до норм Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та «Правил внесення змін до актів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» у відповідача наявний обов'язок сформувати за результатами розгляду заяви висновок.

Разом з тим, у листі - роз'ясненні відповідача № 2046 від 24 жовтня 2015 року не спростовано обставин, які зазначаються позивачем як підстави для внесення змін та доповнень до вищевказаного актового запису, як і чітко не зазначено відмови у прийнятті такого.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем в неналежний спосіб розглянуто заяву позивача.

Відповідно до роз'яснення, наданого в постанові пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином, оскільки встановлені апеляційним судом обставини вказують на неналежний розгляд заяви позивача від 13 червня 2017 року щодо внесення змін в актовий запис про шлюб № 2046 від 24 жовтня 2015 року, на думку колегії суддів, належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання відмови Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у внесенні змін до актового запису про шлюб № 2046 від 24 жовтня 2015 року протиправною та зобов'язання Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області повторно розглянути вищевказану заяву ОСОБА_2.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 819/1011/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у внесенні змін до актового запису про шлюб № 2046 від 24 жовтня 2015 року.

Зобов'язати Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 13 червня 2017 року про внесення змін в актовий запис про шлюб № 2046 від 24 жовтня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

ОСОБА_8

судді

ОСОБА_9

Д. М. Старунський

Повний текст судового рішення виготовлено 06 листопада 2017 року.