УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/10453/16-а

Провадження № 2-а/638/450/17

31.10.2017 Дзержинського районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Подус Г.С.,

за участю: секретаря судового засідання Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харків справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа Київська районна адміністрація у м. Харків, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А НО В И В:

28.04.2017 року адміністративна справа ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа Київська районна адміністрація у м. Харків, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, була передана до Дзержинського районного суду м. Харкова.

В своєму позові ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії Харківської міської ради при прийнятті пунктів 40.1, 40.2 Додатку 1 до рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.06.2012 року №760/12 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» та просить зобов’язати Харківську міську раду виділити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ММ425783, земельну ділянку під будівництво гаражу поблизу будинку №75 по вул. Мироносицькій у м. Харкові.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Харкова від 20.08.1991 року №305-5 було затверджено рішення гаражної комісії та надано дозвіл на встановлення на подвір’ї будинку №75 по вул. Дзержинського ( тепер вул. Мироносицька) у м. Харкові металевого гаражу позивачу – інваліду 2 групи ОСОБА_1 Ним було побудовано гараж площею 29,0 кв. м. Але на початку березня 2016 року земельну ділянку, яку йому було надано у користування рішенням №305-5 від 20.08.1991 року та на якій знаходиться його гараж було огороджено металевим забором? доступ до майна та гаражу було обмежено.

Відповідно до п. 40.1 Додатку 1 до рішення №760/12 громадянці України ОСОБА_3 у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,0792 га (кадастровий номер 6310136600:02:013:0046) по вул. Мироносицькій, 73-Б, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З огляду на вищевикладене, позивач вважає його права порушеними.

В судове засідання позивач не з’явився, повідомлений був належним чином.

Представники відповідача в судове засідання не з’явився, повідомлений був належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідив, проаналізував та оцінив матеріали справи і дійшов висновку, що остання підлягає закриттю, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існують цивільно-правові відносини, рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Харкова від 20.08.1991 року №305-5 було затверджено рішення гаражної комісії та надано дозвіл на встановлення на подвір’ї будинку №75 по вул. Дзержинського ( тепер вул. Мироносицька) у м. Харкові металевого гаражу позивачу – інваліду 2 групи ОСОБА_1

Відповідно до п. 40.1 Додатку 1 до рішення №760/12 громадянці України ОСОБА_3 у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,0792 га (кадастровий номер 6310136600:02:013:0046) по вул. Мироносицькій, 73-Б, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві. Змістом будь-яких правових відносин є врегульовані правом взаємні права, інтереси, обов'язки та заборони суб'єктів суспільства у цих правовідносинах. Відповідно, зміст публічно-правових відносин складається з взаємних публічних прав, інтересів, обов'язків та заборон суб'єктів суспільства у певних публічно-правових відносинах.

Отже, у публічно-правових відносинах одна особа має та реалізує певні публічні права чи інтереси, а інша особа відповідно виконує певні публічні обов'язки або дотримується публічних заборон. У разі невиконання останньою особою своїх публічних обов'язків або недотримання публічних заборон вона порушує публічні права чи інтереси першої особи, яка не в змозі їх належним чином реалізувати. За цих обставин ця особа має право подати до суду адміністративний позов на захист своїх порушених публічних прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин. Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, наприклад приватного Цивільного, чи господарського права, інтересу відповідно до вказаних норм Цивільного чи Господарського кодексів України, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Вирішуючи питання підвідомчості даного спору, слід звернути увагу на Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно з п. 6 і 7 якої, при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

ВССУ при цьому зазначає, що відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), але крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17.11.2009 р. № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Виходячи із суті заявлених вимог, то вони зводяться до визнання неправомірними дії Харківської міської ради при прийнятті 40.1, 40.2 Додатку 1 до рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.06.2012 року №760/12 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» та зобов’язання Харківської міської ради виділити ОСОБА_1 земельну ділянку під будівництво гаражу поблизу будинку №75 по вул. Мироносицькій у м. Харкові.

Дані обставини свідчать про наявність спору про право, а саме - право на отримання земельної ділянки під будівництво гаражу поблизу будинку №75 по вул. Мироносицькій у м. Харкові, що за своїм визначенням відноситься до категорії цивільних прав, а тому має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Щодо ролі органу державної влади, то суд зазначає, що роз`яснення з цього приводу містяться в постанові Верховного Суду України, від 27.04.2010 р. N 21-2328во09, згідно з якою до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Постановою ВСУ № 21-291а11 була сформована обов'язкова для всіх суб'єктів правозастосування правова позиція, відповідно до якої при здійсненні повноважень власника землі орган державної влади є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 КАС, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Аналогічна позиція була наведена в постанові Верховного Суду України 14.02.2012 р. № 21-1041во10, розглянутої за винятковими обставинами.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що в даному випадку відповідач виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як рівноправний суб'єкт земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею, а тому зазначений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями ст. ст. 157-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження в адміністративній справі за позовомКовальова ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа Київська районна адміністрація у м. Харків, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії– закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя