ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2017 р. Справа № 925/1218/17
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Голосінською Н.М., за участю представників сторін :
від позивача – представник не з’явився,
від відповідача 1 – представник не з’явився,
від відповідача 2 – ОСОБА_1 – за довіреністю,
від третьої особи – представник не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Національного антикорупційного бюро України, м. Київ
до Публічного акціонерного товариства «Азот», м. Черкаси та Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство “Енергоринок”,
про визнання угоди недійсною,
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов, у якому позивач просить визнати недійсною угоду у формі заяви Публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.01.2016 №202-09/02.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в процесі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000459 Національним бюро встановлено, що листом від 30.12.2015 №202-08/217 ПАТ «Азот» звернулося до ПАТ «Черкасиобленерго» з вимогою повернути помилково сплачені кошти в розмірі 46 300 000 грн., а листом від 12.01.2016 № 202-09/02 ПАТ «Азот» направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог-заборгованості ПАТ «Азот» перед ПАТ «Черкасиобленерго» за Договором постачання №524-213/24 по оплаті активної електроенергії на суму 46300000, 00 грн. та безпідставно отриманих ПАТ «Черкасиобленерго» коштів у розмірі 46 300 000, 00 грн. Угода у формі заяви ПАТ «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог №202-09/02 від 12.01.2016 суперечить порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електроенергії, встановленому Законом України «Про електроенергетику», а також інтересам держави.
Третя особа на стороні позивача подала письмові пояснення, згідно з якими позовну заяву Національного антикорупційного бюро України підтримала повністю, вважає що заява ПАТ «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить Умовам та Правилам здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.06.1996 №15/1, Правилам користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, положенням Закону України «Про електроенергетику» та порушує встановлений ним порядок проведення розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України.
Другий відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позов визнав та вважає, що заява ПАТ «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог №202-09/02 суперечить положенням ч. 2 ст. 15-1 ЗУ «Про електроенергетику», а дії колишнього керівництва ПАТ «Черкасиобленерго» та керівництва ПАТ «Азот» є такими, що завідомо суперечать інтересам держави. Такі дії вчинялися під час перебування на посаді в.о. голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_2 Із перебуванням на керівній посаді зазначеної колишньої очільниці пов'язують укладання сумнівних правочинів за результатами яких Товариству та оптовому ринку електроенергетики нанесено шкоди на сотні мільйонів гривень. Відповідно до ст. 15-1, ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» та п. 6.3. Правил користування електричною енергією кошти за поставлену електроенергію в листопаді 2015 року ПАТ «Азот» повинно було перерахувати на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ «Черкасиобленерго», що відповідало би вимогам ст.15 - 1 ЗУ «Про електроенергетику», п.п. 2.2.3 договору про постачання електричної енергії від 24.05.2005 №524-213/24, п.6.3 Правил користування електричною енергією.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав повністю.
Представники третьої особи позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, дотримувались позиції, викладеної у письмових поясненнях.
Перший відповідач письмового відзиву суду не надав. Представник першого відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову оскільки, угода у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог прямо не заборонена ЗУ «Про електроенергетику». Крім того, у господарському суді Черкаської області вже розглядалася справа №925/43/16 за позовом ПАТ «Черкасиобленерго» до ПАТ «Азот» про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 12.01.2016 №202-09/02 і позивачу було відмовлено у задоволенні позову. У вказаному рішенні суду було підтверджено правомірність оскаржуваної угоди.
Представник другого відповідача позовні вимоги визнав та дотримувався позиції викладеної у письмових поясненнях.
У судовому засіданні 24.10.2017 згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:
24.05.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Черкасиобленерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»), як постачальником та Відкритим акціонерним товариством «Азот» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Азот»), як споживачем було укладено договір постачання електричної енергії №524-213/24.
Відповідно до пункту 1 договору постачання №524-213/24 постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є то невід'ємними частинами.
Згідно з пунктом 2.1.2 договору постачання № 524-213/24 постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору.
Пунктом 2.2.3 договору постачання № 524-213/24 передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
Згідно з п. 2 Додатку 3 до Договору постачання № 524-213/24 оплата вартості електричної енергії ВАТ «Черкасиобленерго», у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ВАТ «Черкасиобленерго».
Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору постачання № 524-213/24 ВАТ «Черкасиобленерго» має поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26033300283 в ОПЕРВ філії Черкаське ОУ АТ «Ощадбанк».
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами під час здійснення господарської діяльності Публічне акціонерне товариство «Азот» за поставлену електричну енергію за листопад 2015 року заборгувало 46300000, 00 грн.
Платіжним дорученням від 22.12.2015 №9565 Публічним акціонерним товариством "Азот" перераховано на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» за перетікання реактивної енергії за договором №524-213 від 24.05.2005 на розрахунковий рахунок №260063150692, який не є рахунком зі спеціальним режимом використання, 46 300 000 грн.
Листом від 30.12.2015 № 202-08/217 ПАТ "Азот" звернулося до ПАТ «Черкасиобленерго» з вимогою повернути помилково сплачені кошти в розмірі 46 300 000 грн.
Заявою від 12.01.2016 №202-09/02, адресованою публічному акціонерному товариству "Черкасиобленерго", публічне акціонерне товариство "Азот" заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимоги публічного акціонерного товариства "Азот" до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" безпідставно отриманих коштів в сумі 46 300 000,00 грн. і вимоги публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до публічного акціонерного товариства "Азот" про оплату боргу за поставлену у листопаді 2015 року активну електричну енергію у сумі 46 300 000,00 грн. та про припинення зобов’язань між цими особами щодо сплати однією одній вказаної суми коштів.
Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" заяву публічного акціонерного товариства "Азот" від 12.01.2016 №202-09/02 про зарахування зустрічних однорідних вимог отримало 12.01.2016 і після цієї дати отримані від публічного акціонерного товариства "Азот" кошти як безпідставно отримані в сумі 46 300000,00 грн. на інший, а не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника, передбачений для розрахунків споживачів за поставлену їм електричну енергію, не перевело, не повернуло їх публічному акціонерному товариству "Азот" і не оскаржило вказане вище зарахування зустрічних однорідних вимог у судовому порядку.
Стаття 601 Цивільного кодексу України та частина третя статті 203 Господарського кодексу України передбачають можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги і, що таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частин першої-третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
З викладених вище обставин справи та норм Цивільного і Господарського кодексів України вбачається, що зарахуванням між відповідачами зустрічних однорідних вимог за заявою Публічного акціонерного товариства "Азот" від 12.01.2016 №202-09/02, як дія цього товариства, внаслідок якої припиняються зобов’язання обох відповідачів, є одностороннім правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, для вчинення якого достатньо вказаної заяви.
Стаття 602 Цивільного кодексу України містить невичерпний перелік випадків коли зарахування зустрічних вимог не допускається:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
4 1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з частиною п’ятою статті 203 Господарського кодексу України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Цивільний та Господарський кодекси України безпосередньо не забороняють зарахування вказаних у заяві Публічного акціонерного товариства "Азот" від12.01.2016 №202-09/02 зустрічних однорідних вимог, проте передбачають можливість такої заборони у випадках, встановлених договором або законом.
Закон України "Про електроенергетику", як зазначено у його преамбулі, визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" термін "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії" визначає як рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, а термін "алгоритм оптового ринку електричної енергії" - як порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.
Частина друга статті 151 Закону України "Про електроенергетику" містить такі положення:
"Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.
Подібні вказаним нормам частини другої статті 151 Закону України "Про електроенергетику" положення містить і пункт 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1996 №28 з урахуванням внесених до них у подальшому змін і доповнень.
Відповідно до частини третьої 3 статті 151 Закону України "Про електроенергетику" кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:
поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;
поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;
поточний рахунок енергопостачальника;
поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії".
Аналогічний порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію із застосуванням поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії стаття 151 Закону України "Про електроенергетику" передбачає і для енергопостачальників, підприємств, що здійснюють передачу електричної енергії, та всіх підприємствами, що здійснюють розподіл електричної енергії.
Частиною восьмою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
У даному випадку внаслідок здійсненого за заявою Публічного акціонерного товариства "Азот" від 12.01.2016 №202-09/02 зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачі обійшли (зігнорували) вимоги Закону України "Про електроенергетику" і Правил користування електричною енергією щодо оплати поставленої електричної енергії виключно шляхом перерахування коштів споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника і фактично провели розрахунки за поставлену електричну енергію в іншому форматі без використання поточного рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнули перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що в силу статті 26 Закону України "Про електроенергетику" не вважається оплатою спожитої Публічним акціонерним товариством "Азот" у листопаді 2015 року електричної енергії.
Таким чином, здійснене за заявою Публічного акціонерного товариства "Азот" від 12.01.2016 №202-09/02 зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, суперечить вимогам статей 15, 26 Закону України "Про електроенергетику" і пункту 6.3 Правил користування електричною енергією.
Із змісту Закону України "Про електроенергетику" випливає, що встановлений ним порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію спрямований на забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики, відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки як складових економічних основ держави України, у чому безперечно є інтерес держави і суспільства.
Отже, порушення відповідачами встановленого Законом України "Про електроенергетику" і Правилами користування електричною енергією порядку розрахунків за поставлену електричну енергію не відповідає інтересам держави і суспільства щодо забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики і відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки України.
Частина перша статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 №2756-VI, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 №2756-VI, встановлено, що у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" була прийнята до внесення змін і доповнень Законом України від 02.12.2010 №2756-VI у частину першу статті 203 та у частину третю статті 228 Цивільного кодексу України, тому не містить роз’яснень щодо застосування цих норм Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 02.12.2010 №2756-VI.
Пленум Вищого господарського суду України у пункті 3.7 своєї постанови від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз’яснив, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
Як вбачається з вищевикладеного завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог і його наслідки полягала у тому, щоб обійти встановлений Законом України "Про електроенергетику" і Правилами користування електричною енергією порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії та залишити усю отриману публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" суму коштів фінансової допомоги у своєму розпорядженні, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.
Наявність таких намірів у відповідачів є очевидною, оскільки вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність зарахування зустрічних однорідних вимог у спірних правовідносинах і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання вказаних вище протиправних наслідків.
Національне антикорупційне бюро України звернулося з позовом про визнання недійсною угоди у формі заяви Публічного акціонерного товариства "Азот" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.01.2016 №202-09/02 не для захисту своїх особистих, як юридичної особи, цивільних (господарських) прав та інтересів, а для захисту інтересів держави і суспільства як державний орган, уповноважений на це пунктом 13 статті 17 Закону України "Про національне антикорупційне бюро України", що кореспондується із частиною 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Тож у даному випадку немає необхідності у доведенні Національним антикорупційним бюро України порушення своїх особистих цивільних (господарських) прав та інтересів, але є необхідність у доведенні наявності підстав, передбачених Закону України "Про національне антикорупційне бюро України", для подання такого позову, що розглядається господарським судом.
Національне антикорупційного бюро України у позові наявність підстав для його подання обґрунтовує необхідністю попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційного правопорушення, ознаки якого позивач убачив у спірних правовідносинах при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000459 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною п’ятою статті 191 Кримінального кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
Виходячи із покладених частиною першою статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" на Національне антикорупційне бюро України завдань, останнє на підставі пункту 13 статті 17 цього ж закону вправі подавати до суду позови про визнання угод недійсними задля попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційних правопорушень, ознаки яких ним вбачаються у діях чи бездіяльності відповідних осіб, у тому числі і при здійсненні досудового розслідування будь-яких (не тільки корупційних) кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, у даному випадку при здійсненні досудового розслідування у кримінальному проваджені №52017000000000459.
Отже, Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі.
У Цивільному та у Господарському кодексах України від 16.01.2003 відсутнє визначення терміну "угода", проте цей термін вживається у цих Кодексах як тотожний термінам правочин, договір, контракт, зобов’язання тощо, тому у даному спорі вимога позивача про визнання недійсною угоди у формі заяви Публічного акціонерного товариства "Азот" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.01.2016 №202-09/02 є тотожною вимозі про визнання недійсним вчиненого Публічним акціонерним товариством "Азот" згідно з його заявою від 12.01.2016 №202-09/02 одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Отож таке формулювання позивачем позовної вимоги, яке він вказав у позовній заяві, також є правильним.
З огляду на приведені вище обставини справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість і законність позову Національного антикорупційного бюро України та про безпідставність доводів відповідачів, приведених ними в обґрунтування заперечень проти позову.
За таких обставин позов підлягає задоволенню з покладенням витрат позивача на сплату судового збору у сумі 1600 грн. на обох відповідачів по 800 грн. на кожного.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсною угоду у формі заяви Публічного акціонерного товариства "Азот" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.01.2016 №202-09/02.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азот" (вул. Героїв Холодного Яру, буд. 72, м. Черкаси, Черкаська область, 18014, ідентифікаційний код 00203826) на користь Національного антикорупційного бюро України (вул. Василя Сурикова, буд. 3, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 39751280) – 800 грн. витрат на сплату судового збору.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, ідентифікаційний код 22800735) на користь Національного антикорупційного бюро України (вул. Василя Сурикова, буд. 3, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 39751280) – 800 грн. витрат на сплату судового збору.
Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписаний 27.10.2017.
Суддя О.В. Чевгуз
