ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2017 р. Справа № 918/572/17

Суддя Марач В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач"

до відповідача ОСОБА_2 заклад "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської районної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "РІФ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про стягнення в сумі 18 788, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4;

від відповідача: ОСОБА_5;

від третіх осіб: ОСОБА_6; ОСОБА_3

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" (далі-Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 закладу "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської районної ради (далі-Відповідач) в якому просить стягнути з останнього шкоду завдану майну позивача у розмірі 18 788, 00 грн.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що діями ОСОБА_3 - водія автомобіля швидкої медичної допомоги, що належить Відповідачу, було завдано шкоди Позивачу на загальну суму 18 788, 00 грн, з яких 5 700, 00 грн. (послуги з заміни пошкодженого обладнання) та 13 088, 00 грн. (вартість пошкодженого обладнання).

Ухвалою господарського суду від 16.08.2017 року порушено провадження у справі № 918/572/17, розгляд якої призначено на 05.09.2017 року.

В судових засіданнях представник Позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях доданих до матеріалів справи.

Ухвалами суду від 05.09.17 р. та від 10.10.17 р. до участі у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача та Відповідача було залучено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "РІФ" та ОСОБА_3.

Представники третіх осіб надали свої пояснення по справі, крім того представник ТзОВ "РІФ" подав до суду письмові пояснення по суті спору.

Представник Відповідача до канцелярії суду 04.09.17 р. подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема вважає вартість ремонтних робіт та вартість заміненого дисплею явно завищеними, а також зазначає про відсутність вини КЗ “Сарненська ЦРЛ” Сарненської районної ради, у спричиненні цієї шкоди.

Крім того, на думку Відповідача, Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що плата дисплею, що була замінена, вийшла із ладу і підлягала заміні, а не ремонту.

Також наголошує на тому, що у справі відсутні будь-які висновки спеціаліста щодо непридатності цієї плати до використання та необхідності її заміни. Натомість, Позивачем надано лише фотознімок зовнішньої частини дисплею, де видно лише його зовнішні пошкодження. Абсолютно не обґрунтованою і явно завищеною є вартість ремонтних робіт, що наведені у акті надання послуг від 03.07.2017 року, де лише зазначено про те, що проведено заміну плати дисплея, вартістю 5 700, 00 грн. При цьому, відсутні будь-які дані про те, які саме роботи були проведені та які дії були вчинені під час проведення цієї заміни, які технічні та інші засоби були застосовані під час виконання цих робіт і по якій калькуляції чи по яких нормативах проведений такий розрахунок.

Водночас просить суд звернути увагу на те, що на підтвердження заявленого позову, позивач надав суду копію висновку Сарненського відділу поліції від 30 червня 2017 року про результати перевірки повідомлення оператора АЗС “ОЛАС” м. Сарни, про пошкодження заправної колонки.

За результатами проведеної перевірки було встановлено, що в даному випадку відсутні ознаки будь-якого правопорушення, а відтак і відсутня вина водія ОСОБА_3, у порушенні Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У відповідності до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних № 4 від 01.03.2013 року “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки”, постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Пунктом 7 цієї ж Постанови передбачено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов’язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п’ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Таким чином, не встановивши вини водія швидкої допомоги ОСОБА_3, у порушенні Правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження обладнання АЗС, позивач передчасно зробив висновок про наявність підстав цивільної відповідальності у відповідача, адже заявлена позивачем шкода, була спричинена внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків оператором АЗС, який був відповідальний за паливно-роздавальну колонку, на якій заправлявся автомобіль швидкої допомоги відповідача.

Крім цього, враховуючи те, що шкода, яку заявив позивач, була спричинена внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, про її відшкодування він мав заявити у відповідності до вимог Закону України “Про страхування” та закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Однак позивач не вчинив жодних дій направлених на відшкодування відповідною страховою компанією спричиненої йому шкоди, адже в такому випадку мали бути задіяні відповідні особи та вчинено ряд інших дій при виникненні страхового випадку, що могло і вплинуло б на її розмір, самостійно визначив розмір цієї шкоди, яку вирішив стягнути з відповідача.

Підсумовуючи викладене, відповідач наголосив на тому, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач не надав належних та допустимих доказів вини відповідача у заподіянні заявленої ним шкоди у розмірі 18 788, 00 грн.

Представник ТзОВ "РІФ" подав до суду відзив на позовну заяу, в якій підтримав позовні вимоги повністю враховуюче наступне. Оскільки у відзиві на позовну заяву Відповідач підтверджує, що пошкодження паливно-роздавальної колонки відбулося діями водія ОСОБА_3 при виконанні ним трудових обов’язків, а сам факт нанесення шкоди встановлений на підставі ОСОБА_5 № 1 обстеження майна та дефектного акту, відтак витрати Позивача на ремонт та заміну пошкодженого обладнання належним чином підтверджені платіжними документами та актом виконаних робіт.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

24 червня 2017 року близько 20 години 30 хвилин на Автозаправочній станціїї № 11, яка розташована в місті Сарни по вул. Ковельській, 20, що орендує ТзОВ "ЗАХІДЕНЕРГОПОСТАЧ", під час заправки автомобіля швидкої медичної допомоги, який належить ОСОБА_2 закладу "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської районної ради, водій ОСОБА_3 під час заправки автомобіля, допустив рух керованого ним автомобіля із вставленим в горловину паливного бака пістолета паливно-роздавальної колонки, що призвело до відриву пістолета від шланга подачі палива, після розтягнення і скорочення якого, було розбито дисплей паливно-роздавальної колонки та виведено з ладу електронну плату.

Дана подія була задокументована на підставі свідчень оператора Автозаправочній станціїї "ОЛАС" № 11 ОСОБА_7, інспектором Сарненського відділу поліції ГУНГІ в Рівненській області ОСОБА_8, про що було видано висновок від 30 червня 2017 року. За результатами розгляду повідомлення оператора АЗК розгляд правопорушення було припинено у зв’язку із тим, що даний випадок не має ознак будь-якого правопорушення, а відносини між сторонами містять ознаки цивільно-правового спору.

Крім того дана подія зафіксована камерами відеоспостереження, запис з яких міститься на диску DVD-R в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься договір з технічного обслуговування від 04 травня 2017 року укладений між ТзОВ «ЗАХІДЕНЕРГОПОСТАЧ» та ФОП ОСОБА_9, який регулює відносини по наданню послуг з оперативного та планового (періодичного) технічного обслуговування (надалі технічне обслуговування) обладнання АЗС та АЗК, конструкцій, будівель АЗС та АЗК, технологічних мереж АЗС та АЗК, обладнання магазинів на АЗС та АЗК (перелік об'єктів згідно додатку № 1)

В результаті виведення з ладу електронної плати дисплею паливно-роздавальної колонки, ТзОВ «ЗАХІДЕНЕРГОПОСТАЧ» звернулося до ФОП ОСОБА_9 на підставі вказаного договору із замовленням послуги по усуненню несправності та пошкоджень паливно-роздавальної колонки.

За результатами оцінки несправності паливно-роздавальної колонки, виконавцем ФОП ОСОБА_9 було проведено оперативну заміну пошкодженої плати дисплею WM023035-0001 паливно-роздавальної колонки, про що сторони 03 липня 2017 року склали акт надання послуг, яким зафіксували те, що виконавцем проведено роботи із заміни плати дисплея паливно-роздавальної колонки на АЗС № 11 в м. Сарни на суму 5 700, 00 грн., ціна самої плати дисплею WM023035-0001 становить 13 088, 00 грн. Таким чином, вартість відновлювального ремонту разом становить 18 788, 00 грн.

Судом також встановлено, що заправка транспортних засобів Відповідача здійснюється на підставі Договору № 97-17 про закупівлю товару за державні кошти, укладеного між Позивачем та Відповідачем 27 березня 2017 року. Відповідно до умов вищевказаного Договору, 20 червня 2017 року за видатковою накладною № 162 Відповідач отримав бензин автомобільний А-92 у кількості 430 літрів в талонах.

24 червня 2017 року 20 год. 34 хв. ОСОБА_3, який працює на посаді водія КЗ «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради (ОСОБА_9 з наказу № 1204-ос від 21 листопада 2008 року), заправив автомобіль УАЗ держ. № НОМЕР_1., що належить Відповідачу (відповідь на запит № вих 729/01-13/17 від 25.08.2017 р.) та закріплений за ОСОБА_3 відповідно до витягу з наказу № 54-ос від 21 січня 2016 р.

Заправка автомобіля відбулася шляхом пред’явлення ОСОБА_3 талону номіналом 10 л на бензин А-92, підтвердженням операції є фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій від 24.06.17 р.

Судом встановлено, що автозаправний комплекс по вул. Ковельській, 20 в м.Сарни належить ТзОВ «РІФ» , що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 831815456254, дата державної реєстрації 22.01.2016 р.). Право власності на паливороздавальну колонку, дисплей якої було пошкоджено, підтверджується видатковою накладною № 1125 від 22 квітня 2015 р.

Відповідно до Договору оренди № 11 від 04 грудня 2015 р., ТзОВ «РІФ» надало ТОВ «Західенергопостач» у строкове користування АЗК з магазином та АГЗП у складі: операторська з магазином площею 131,5 м²; електрощитова площею 6 м²; кабінет площею 8,6 м²; гардероб площею 9,5 м²; кладова площею 5,5 м²; санвузол площею 1,4 м²; санвузол площею 3,1 м²; душова площею 1,8 м²; ПРК (паливно-роздавальна колонка) -3 шт; Підземні резервуари 25 м³- 4 шт.; ГЗК (газозаправна колонка) 1шт; підземний резервуар (газ) 10м³-1шт.

В матеріалах справи міститься акт обстеження майна від 24.06.2017 р., відповідно до якого спеціалістом, що здійснює технічне обслуговування АЗС ТОВ «Західенергопостач» - ОСОБА_10 за участю представника ТзОВ «РІФ» ОСОБА_11, представника TOB «Західенергопостач» ОСОБА_12 було оглянуто пошкоджену паливо-роздавальну колонку та складено АКТ № 1 Обстеження майна на АЗК № 11.

Комісією було встановлено: пістолет ПРК відірваний від розривної муфти шлангу подачі палива та механічне пошкодження електронної плати ПМ 023035-0001 (№ М9391-0211), в результаті розбиття дисплея ПРК та прийнято рішення направити електронну плату WM 023035-0001 (№ М9391-0211) ТОВ "ЛІГІР-ІТБС" для вирішення питання щодо ремонту або заміни .

ПРК була придбана у ТОВ "ЛІГІР-ІТБС" на підставі договору № 09/0215/к від 23.02.2015 р. та акту прийому-передачі Товару до Договору від 22.04.2015 р.

26 червня 2017 року пошкоджену електронну плату WM 023035- 0001(№ М9391-0211) було доставлено TOB "ЛІГІР-ІТБС", яка здійснює реалізацію обладнання та комплектуючих до обладнання, а також ремонт обладнання АЗС.

Комісія виробничо-монтажного відділу ТОВ "ЛІГІР-ІТБС" склала дефектний акт № 88/1 від 26.06.2017р. про те, що у зв’язку із значними механічними пошкодженнями, плата WM 023035-0001 (№М9391-0211) дисплею ПРК Global Star С44-44Р НН заводський № 46-1079720 не підлягає ремонту, а підлягає заміні на нову плату заводського виконання.

26 червня 2017 року ТзОВ «РІФ» була придбана плата дисплея згідно рахунку № 179 за 13 088, грн. (платіжне доручення № 2905 від 26.06.2017р.), що підтверджується видатковою накладною № 174 від 27 червня 2017 року.

Оскільки, відповідно до договору оренди № 11 від 04.12.2015р., укладеного між та ТОВ «ЗАХІДЕНЕРГОПОСТАЧ» витрати з ремонту та експлуатації об’єкта покладаються на орендаря, відтак ТзОВ «РІФ» реалізувало придбану для заміни плату дисплею ТОВ «ЗАХІДЕНЕРГОПОСТАЧ» за ціну придбання, що підтверджується платіжним дорученням № 11897 від 04.08.2017р.

З наведеного вбачається, що шкода майну позивача завдана джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом, що належить відповідачу та під керуванням працівника відповідача.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Особливі правила ст. 1187 ЦК діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об'єкту, завдяки яким діяльність з ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Так шкода, завдана автомобілем, буде відшкодовуватися за правилами ст. 1187 ЦК тільки тоді, коли автомобіль знаходився в русі, а не тоді, коли він стояв в гаражі або на стоянці.

Суб'єктом відповідальності є володілець об'єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК треба визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об'єктів. Як правило, обидві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки повинні мати місце, крім випадків, передбачених в законі.

Так, не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки та не несе відповідальності перед потерпілим особа, яка здійснювала фактичне володіння (управління, експлуатацію) небезпечним об'єктом в силу трудових відносин з володільцем такого об'єкту (водій, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самими володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без якогось юридичного оформлення (наприклад, передається управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він буде нести відповідальність за завдану шкоду.

Володілець небезпечного об'єкту не може бути визнаний суб'єктом відповідальності за завдану шкоду, якщо транспортним засобом, механізмом та іншим небезпечним об'єктом неправомірно заволоділа інша особа (наприклад, при викраденні транспортного засобу). В цьому випадку відповідальність перед потерпілим буде нести особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним об'єктом.

Разом з тим власник або інший володілець джерела підвищеної небезпеки також може бути притягнений до відповідальності, якщо буде доведено, що неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця). Наприклад, якщо особа не здійснювала належної охорони транспортного засобу або іншого об'єкту, залишила незакритими двері автомобіля тощо. В такому випадку до відповідальності притягуються як володілець джерела підвищеної небезпеки, так і особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним об'єктом, у частці, яка визначається за рішенням суду з врахуванням обставин, що мають істотне значення - ступеня вини володільця об'єкта у недбалому ставленні до його зберігання, величини завданої шкоди, матеріального становища сторін тощо. Частина 5 статті встановлює випадки звільнення особи від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. До таких підстав відноситься завдання шкоди внаслідок: а) непереборної сили; б) умислу потерпілого.

Поняття непереборної сили розкривається у ч. 1 ст. 263 ЦК України, відповідно до якої непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Наявність умислу потерпілого означає свідоме бажання потерпілого отримати шкоду завдяки джерелу підвищеної небезпеки. Інші загальні підстави звільнення особи від відповідальності за завдану шкоду, в тому числі відсутність вини завдавача шкоди, не застосовуються, якщо шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки. Отже відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від його вини.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками позивача; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства (ч. 1 ст. 60 ЦПК і ст. 33 ГПК), відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо). До складу збитків, які підлягають відшкодуванню в разі порушення господарських зобов'язань, включаються і додаткові витрати, штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів), понесені стороною, яка зазнала шкоди внаслідок порушення зобов'язання другою сторонами (ч. 1 ст. 295 ЦК).

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування збитків покладає на кредитора обов'язок довести, що ці збитки є реальними, а не абстрактними. За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

На підтвердження розміру завданих збитків позивачем надано суду: копію висновку Сарненського відділу поліції від 30 червня 2017 року про результати перевірки пошкодження заправної колонки; акт обстеження майна від 24.06.2017 р; дефектний акт від 26.06.2017 р.; видаткова накладна № 191 від 03.07.17 р.; акт надання послуг від 03.07.2017 року; калькуляція робіт з технічного обслуговування від 03.07.2017 р.; платіжне доручення № 11897 від 04.08.17 р.; платіжне доручення № 11898 від 04.08.17 р.

Суд, дослідивши порядок та обґрунтованість розрахунку робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна внаслідок відірвання пістолета від шланга подачі палива, визнає розмір збитків, заявлених до стягнення позивачем, обґрунтованим.

Доказів в обґрунтування неправильності розрахунків збитків, проведених позивачем, відповідачем не надано.

Заперечення відповідача є безпідставними та спростовується всім вищенаведеним.

Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди відповідачем та розмір збитків, завданих пошкодженням дисплея паливно-роздавальної колонки та виведення з ладу електронної плати, а відповідач їх не спростував, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв’язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись ст. ст. 32-36, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 закладу "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської районної ради (34500, Рівненська обл., Сарненський район, вул. Ярослава Мудрого, буд. 3, код ЄДРПОУ 01999796) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" (33024, м. Рівне, вул. Макарова, буд. 44а, код ЄДРПОУ 34781258) 18 788 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. збитків та 1 600 (одну тисячу шістсот ) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано "30" жовтня 2017 року.

Суддя Марач В.В.