Справа № 211/3009/17

Провадження № 2-а/211/184/17

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 жовтня 2017 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – С.В. Ткаченко

при секретарі – Л.В. Польчик

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 об'єднаного південного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об'єднаного південного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій суб»єкта владних повноважень – протиправними, та зобов»язання здійснити певні дії, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії ОСОБА_3 об'єднаного південного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування йому до загального трудового стажу періоду роботи під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Включити йому до загального трудового стажу час роботи, під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі в Житомирській виправній колонії № 8 за період з 07.04.1975 року по 26.07.1976 року. Включити йому до загального трудового стажу час роботи, під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі в Синельніківській виправній колонії № 94 за період з 13.08.1976 року по 06.08.1980 року. Включити йому до загального трудового стажу час роботи, під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі в Солонянській виправній колонії № 21 за період з 13.08.1980 по 25.07.1986 року. Зобов'язати Криворізьке об'єднане південне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити йому перерахунок пенсії починаючи з 01 серпня 2009 року. Стягнути з Державного бюджету України на його користь судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позову зазначив, що як пенсіонер він перебуває на обліку у ОСОБА_3 об'єднаному південному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримував пенсію за віком з 02.08.2009 року.

У період з 07.04.1975 року по 25.07.1986 рік позивач відбував покарання у вигляді позбавлення волі: Житомирській виправній колонії № 8 з 07.04.1975 року по 26.07.1976 року. В Синельніківській виправній колонії № 94 з 13.08.1976 року по 06.08.1980 року. В Солонянській виправній колонії № 21 з 13.08.1980 по 25.07.1986 рік. За весь час відбування покарання позивач регулярно залучався до роботи, але страхові внески до Пенсійного фонду не відраховувались згідно чинного на той час законодавства. У відповіді на Звернення, Управління праці та соціального захисту населення виконкому ОСОБА_3 міської ради (Лист № 3-509-П від 04.11.2016 року) зазначено наступне: “Відповіді отримані з Житомирської установи виконання покарання управління державного департаменту України з питань виконання виправної колонії № 8 та Синельніківської виправної колонії № 94 , в яких зазначено, що (ОСОБА_1) залучався на оплачувальні роботи на підприємстві установи, але страхові внески не нараховувалися і не перераховувалися. Незважаючи на звернення позивача про нарахування пенсії, відповідачем не зараховано період роботи з 07.04.1975 року по 25.07.1986 рік до загального трудового стажу. Позивач вважає рішення відповідача про відмову включення часу роботи при відбутті покарання у вигляді позбавлення волі до загального трудового стажу протиправною з наступних підстав. Статтею 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною ОСОБА_5 УPCP 23.12.1970, що діяв на час відбування покарання позивачем, та припинив свою дію з 01.01.2004 року, передбачалося, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується.

У зв'язку з прийняттям і набранням чинності з 1 січня 2004 року року Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно Прикінцевих положень цього Кодексу, з даного часу втратив чинність Виправно-трудовий кодекс України. Тими ж Прикінцевими положеннями Кримінально - виконавчого кодексу України, пунктом З Прикінцевих положень визначалось, що Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу. Згідно зі ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення, за умови оплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законом.

На час призначення пенсії діючою регулюючою нормою являється норма спеціального закону, що прийнятий пізніше, яка діє одночасно з нормою ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка встановлює, що час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови оплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Необхідність надання довідки про перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду зазначена у постанові КМУ України № 637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Але цей законодавчий акт був прийнятий набагато пізніше. У період з 07.04.1975 року по 25.07.1986 рік, коли позивач відбував покарання, діяло законодавство колишнього Союзу Радянських соціалістичних республік. Зокрема, ОСОБА_5 Міністрів СРСР N9 590 від 03.08.1972 року «Про затвердження положення про порядок призначення й виплати державних пенсій» передбачалося, що підтвердженням стажу роботи була трудова книжка, довідки з місця роботи. Ніяких вимог, щодо підтвердження стажу роботи необхідно пред'являти ще й довідки про оплату страхових внесків у Пенсійний фонд законодавством не передбачалося.

Тобто на час відбуття покарання, сплата страхових внесків не була передбачена діючим на той час законодавством, а тому позивачеві не може бути відмовлено у зарахуванні страхового стажу, під час роботи, коли позивач відбував покарання.

Таким чином, з часу набрання КВК України чинності, час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі підлягає включенню до стажу роботи в силу прямої вказівки закону, яка діяла на час звернення до відповідача.

Позивач вважає, що оскільки у періоди відбуття ним покарання, сплата страхових внесків не була передбачена діючим на той час законодавством, йому не може бути відмовлено у зарахуванні цього періоду до загального трудового стажу роботи, необхідного для призначення пенсії, лише з підстав не перерахування виправною установою таких коштів з нарахованої заробітної плати.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні на позові наполягав, пояснив, що строк звернення до суду він не пропустив, так як роз»яснення відповідача про відмову у вчиненні дій він отримав 04.11.2016 року, а потім звертався до організацій щоб отримати необхідні документи для обгрунтування своїх вимог, а тому не міг раніше звернутися до суду.

Представник відповідача ОСОБА_3 об'єднаного південного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову згідно письмових заперечень вбачається, що враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 06 липня 2017 року, а про своє можливе порушене право мав змогу дізнатися ще 07.10.2009 року (дата призначення пенсії) ним порушені шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, тому наявні підстави для залишення позовних вимог, на які поширюється дія ст. 99 КАС України, без розгляду. Відповідно ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Відповідно до СТ. 50 Виправно-трудового кодексу України, який діяв в період з 01.06.1971 року до 01.01.2004 року (тобто в період відбування Позивачем покарання у вигляді позбавлення волі), роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується.Позивач зазначає, що відповідно до ОСОБА_5 Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972 року "Про затвердження положення про порядок призначення й виплати державних пенсій” підтвердженням стажу роботи була трудова книжка. Звертаємо увагу суду, що ні в трудовій книжці ні в документах наявних в пенсійній справі позивача не містяться записи відносно періодів трудової діяльності Позивача в спірний період. Позивач також посилається на ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України в якій зазначено, що час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення, за умови оплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку та розмірах, передбачених законом. Відповідно до довідок від 30.09.2009 року №21/4-5160, від 30.09.2009 року №5707; від 05.10.2009 року №5-4148 з заробітної плати засуджених відрахування страхових внесків не проводились. Виходячи з зазначеного, оскільки головною вимогою для зарахування до трудового стажу період відбування позивачем покарання у вигляді позбавлення є сплата страхових внесків, для зарахування до трудовою стажу позивача періодів з 07.04.1975 року по 26.07.1976 року, з 13.08.1976 року по 06.08.1980 року та з 13.08.1980 року по 25.07.1986 року не має законних підстав. Станом на 28.07.2017 року позивач з заявою про перерахунок пенсії до Відповідача не звертався.

У зв"язку з наданням заяв про закінчення розгляду справи у відсутність сторін, 30 10 2017 року фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо неправомірності дій відповідача при прийнятті рішення про відмову у зарахуванні зазначеного періоду роботи позивача в місцях позбавлення волі до трудового стажу, та доводи відповідача, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що як пенсіонер позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у ОСОБА_3 об'єднаному південному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримував пенсію за віком з 02.08.2009 року.

Стаж роботи враховано по 30.06.2001 року і становить 24 роки 2 місяці 23 дні, з яких робота за списком № 1 — 4 роки 11 місяців 18 днів, із них 2 роки — робота в підземних умовах. Індивідуальний коефіцієнт стажу становить 0,38025.Пенсія призначена із заробітної плати за період роботи з 01.05.1967 по 31.08.1967 р„ з 01.01.1969 р. по 28.02.1969 р., з 01.08.1969 р. по 31.05.1973 р„ з 01.10.1973 р. По 30.06.1974 рік, з 01.09.1986 р. по 31.05.1989 р., та з 01.07.2000 р. по 30.06.2001 р„ індивідуальний коефіцієнт заробітку — 1,57823.

У період з 07.04.1975 року по 25.07.1986 рік позивач відбував покарання у вигляді позбавлення волі в:

Житомирській виправній колонії № 8 з 07.04.1975 року по 26.07.1976 року.

Синельніківській виправній колонії № 94 з 13.08.1976 року по 06.08.1980 року.

Солонянській виправній колонії № 21 з 13.08.1980 по 25.07.1986 рік.

За весь час відбування покарання позивач регулярно залучався до роботи, але страхові внески до Пенсійного фонду не відраховувались згідно чинного на той час законодавства.

У відповіді на Звернення, Управління праці та соціального захисту населення виконкому ОСОБА_3 міської ради (Лист № 3-509-П від 04.11.2016 року - л.с. 5 ) зазначено наступне: “Відповіді отримані з Житомирської установи виконання покарання управління державного департаменту України з питань виконання виправної колонії № 8 та Синельніківської виправної колонії № 94 , в яких зазначено, що ОСОБА_1 залучалися на оплачу вальні роботи на підприємстві установи, але страхові внески не нараховувалися і не перераховувалися.

Статтею 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною ОСОБА_5 У PCP 23.12.1970, що діяв на час відбування покарання позивачем, та припинив свою дію з 01.01.2004 року, передбачалося, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується.

Відповідно ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як зазначено в матеріалах справи, позивач відбув покарання в Житомирській виправній колонії № 8 з 07.04.1975 року по 26.07.1976 року, Синельніківській виправній колонії № 94 з 13.08.1976 року по 06.08.1980 року, Солонянській виправній колонії № 21 з 13.08.1980 по 25.07.1986 рік.

Відповідно до ч.6 ст.50 Виправно-трудового кодексу України (в редакції, що діяла на час відбування покарання позивачем та який втратив чинність з 01 січня 2004 року) час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Тобто, саме ця норма діяла та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зокрема зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року зазначено, що час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення, за умови оплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Статтею 50 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлювалося, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року установлено, що час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення, за умови оплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством, те що статтею 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», який набрав чинності з 01 січня 1992 року встановлено, що до стажу роботи зараховується робота в'язнів за умови сплати страхових внесків, що передбачені законом страхові внески з заробітної плати позивача не утримувалися, оскільки в період відбування покарання позивачем такого виду утримань із зарплати не передбачалося, що, згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, яким і не передбачено зарахування роботи в місцях позбавлення волі до стажу роботи, який надає право на пенсію, суд доходить висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст.94 КАС України, абз. 2, п/п 1, п.3, ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких судові витрати в виді судового збору в розмірі 640, 00 грн., понесені позивачем (а.с.1), розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 71, 158, 160 163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об'єднаного південного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій суб»єкта владних повноважень – протиправними, та зобов»язання здійснити певні дії - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя:

_6