-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2009 року Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого – судді Кондрачук А.П.
при секретарі Голинській О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні смт Криве Озеро справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області № М-148 від 11 березня 2009 року про відмову провести перерахунок підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року та її подальшої щомісячної виплати.
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», вказуючи на те, що вона має статус дитини війни, в зв’язку з чим відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмір її пенсії повинен бути збільшений на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги просила визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області № М-148 від 11 березня 2009 року про відмову провести доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача провести з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року перерахунок та виплату пенсії, збільшеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та поновити строк позовної давності.
Представник відповідача в суд не з’явився, в письмовому запереченні позов не визнав, посилаючись на те, що підвищення органами Пенсійного фонду України пенсій дітям війни є неможливим, поскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення пенсії дітям війни та Законами України про Державний Бюджет на 2006, 2007, 2008 роки зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не виділено відповідних коштів для здійснення цього підвищення.
Позивачем пропущено встановлений частиною 2 ст. 99 КАС України місячний термін звернення до суду за захистом прав. Крім того у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року позивачу, як дитині війни, з 01 січня 2008 року підвищена пенсія у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із слідуючих підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.
01 січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, відповідно до ст. 6 якого, дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суд дійшов висновку про те, що вимоги позивачки, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Законом України № 489-V від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік та згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року (розділ 11 ст. 10 п. 41) текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, даний Закон України набрав чинності 1 січня 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст.8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін чи чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України Про Державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 роки, яким виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, поскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Згідно ч. 4 ст. 99 КАС України позивачка, з метою вирішення спору в досудовому порядку, 27 лютого 2009 року звернулася до відповідача з заявою про нарахування доплати до пенсії в передбаченому законом розмірі, 11 березня 2009 року отримала відмову в перерахунку пенсії.
Тому за таких обставин суд вважає, що позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом в межах строку позовної давності, встановленого ст. 99 КАС України.
Суд не може взяти до уваги заперечення представника відповідача, що Державним бюджетом України не передбачено фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених законом «Про соціальний захист дітей війни», поскільки доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності таких доказів невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.
Суд враховує також, те що відповідно до розділу 11 ст. 10 п. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року позивачу, як особі, яка має статус дитини війни за 2008 рік виплачено підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни а саме: з 01 січня 2008 року – 47 грн. з 01 квітня 2008 року – 48,10 грн., з 01 липня 2008 року – 48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року – 49,80 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо виплат підвищень до пенсії особам, які мають статус дитини війни за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, згідно відповідних рішень Конституційного Суду України, в тому числі з урахуванням виплаченої надбавки до пенсії за 2008 року у відповідності до розділу 11 ст. 10 п. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, а також, що рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене., керуючись ст.ст.8,10,11,12,17,69,94,99,158,160-163,167,170,186 КАС України, ст.ст.1.3.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Конституцією України ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, суд
п о с т а н о в и в :
Поновити строк позовної давності.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області № М-148 від 11 березня 2009 року про відмову провести доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в тому числі за 2008 рік з урахуванням виплаченого у відповідності до розділу 11 ст. 10 п. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» до Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
В іншій частині позову відмовити.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд в Одеський адміністративний апеляційний суд.
СУДДЯ:
скопійовано
-
скопійовано
-
