ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017

Справа №910/12353/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп»

до Київської міської ради

про зобов'язання укласти договір

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Кириченко Р.Ю. - ордер КВ № 242144 від 01.06.2016 року;

від відповідача: Перепелицін К.М. - за довіреністю № 225-КМР-2955 від 30.08.2017 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для укладення оренди земельної ділянки зважаючи на рішення Київської міської ради № 610/610 від 10.12.2014 року «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп» земельної ділянки для експлуатації ат обслуговування виробничої бази на вул. Пухівській, 1-а (літ. Б) у Деснянському районі м. Києва». Однак у зв'язку з тим, що в результаті неодноразових письмових звернень відповідачем не здійснено дій по укладенню вказаного договору, чим порушено положення ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки на підставі прийнятого рішення Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/12353/17 та призначено її розгляд на 05.09.2017 року.

В судовому засіданні 05.09.2017 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 20.09.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року розгляд справи відкладався на 04.10.2017 року.

В судовому засіданні 04.10.2017 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 17.10.2017 року.

В судові засідання 05.09.2017 року, 04.10.2017 року та 17.10.2017 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

В судове засідання 20.09.2017 року з'явився уповноважений представник відповідача, уповноважений представник позивача в судове засідання не з'явився.

Про день та час розгляду справи 20.09.2017 року позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника ТОВ «Крокус Груп» б/н від 20.09.2017 року.

04.09.2017 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли супровідний лист № 3 від 04.09.2017 року та повідомлення № 2 від04.09.2017 року, які судом долучені до матеріалів справи.

15.09.2017 року через відділ діловодства від відповідача надійшли заперечення до позовної заяви, в яких Київська міська рада заперечує проти позовних вимог, посилаючись на невиконання позивачем вимоги п.п.2.2 рішенням Київської міської ради № 610/610 від 10.12.2014 року та втрату чинності останнім відповідно до положень пункту 12 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року № 63/9120 "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві" (в редакції від 04.03.2015 року № 195/1060), згідно якого рішення Київської міської ради про передачу земельних ділянок в оренду, які прийняті і не виконані (договори оренди земельних ділянок на підставі таких рішень не укладені) до набрання чинності цим рішенням, втрачають чинність через дванадцять місяців після набрання чинності цим рішенням. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

04.10.2017 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення з урахуванням поданих відповідачем заперечень № 6 від 04.10.2017 року, які разом з доданими до неї документами судом долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 17.10.2017 року сторонами суду не надано.

В судових засіданнях 05.09.2017 року, 04.10.2017 року та 17.10.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях 05.09.2017 року, 20.09.2017 року, 04.10.2017 року та 17.10.2017 року проти позовних вимог за перечував з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 17.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Київською міською радою 10 грудня 2014 року прийнято рішення № 610/610 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Пухівській, 1-а (літ.Б) у Деснянському районі м. Києва".

Відповідно до вказаного вище рішення Київська міська рада вирішила:

1. Передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,9448 га (кадастровий номер 8000000000:62:076:0003) для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Пухівській, 1-а (літ. Б) у Деснянському районі м.Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі - продажу нежитлової будівлі від 30.03.2012, акт прийому передачі до договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 30.03.2012 , договір продажу майнових прав на нерухоме майно від 30.03.2012) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, справа А-20384, заява ДЦ від 09.10.2014 № 01005-000150714-014);

2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп»: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України (п.2.1); у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки (п.2.2); забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки (п.2.3); виконати вимоги, викладені у висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 13.01.2006 року № 19-45 (п.2.4); у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати у порядку, визначеному законодавством України (п.2.5); питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадах, встановлених законодавством (2.6);

3. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.07.2010 № 62-6-00549 з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп»;

4. Попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Листом від 29.01.2015 року № 05704-1340, копія якого наявна в матеріалах справи, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлено позивача про необхідність державної реєстрації земельної ділянки, що передається в оренду, в Державному земельному кадастрі, та укладення договору оренди земельної ділянки на підставі прийнятого рішення Київради.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаного рішення Київської міської ради, позивач листом № 1 від 18.02.2016 року (вх. № 057/2999 від 19.02.2016 року) звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) з проханням підготувати проект договору оренди земельної ділянки на вул. Пухівській, 1-ва (літ. Б) у Деснянському районі м. Києва, долучивши до даного листа копію рішення КМР та фотофіксацію земельної ділянки.

Листом № 2 від 18.02.2016 року (вх. № 057/3319 від 19.02.2016 року) позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) з проханням підготувати розрахунок орендної плати за земельну ділянку комунальної власності на вул. Пухівській, 1-ва (літ. Б) у Деснянському районі м. Києва, повідомивши, що на земельній ділянці розташовані будівлі та споруди загальною площею 2 249,4 кв.м, які використовуються за КВЕД « 52.10 Складське господарство», відсутні дозвіл на проведення будівельних робіт та декларація про початок будівельних робіт (роботи не проводяться), а також надавши оригінал витягу з технічної документації про нормативно - грошову оцінку, виданий 17.02.2016 року Головним управлінням Держземагентства в м. Києві, а також довідку управління статистики. Копії зазначених листів наявні в матеріалах справи.

Як зазначено в листі Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 05707-24260 від 29.12.2016 року, на підставі рішення КМР від 10.12.2014 року № 610/610 та відповідних матеріалів, наданих ТОВ «Крокус Груп», відповідачем було підготовлено проект договору оренди та розрахунок розміру орендної плати.

Окрім того, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у вказаному листі від 29.12.2016 року № 05707-24260 повідомлено позивача про те, що враховуючи втрату чинності відповідно до п. 12 Рішення КМВ від 04.03.2015 року № 195/1060, в тому, числі рішенням КМР від 10.12.2014 року № 610/610, з метою продовження терміну дії, зокрема, останнього, департаментом підготовлено проект рішення (справа А-22334), який двічі не набрав голосів під час голосування на пленарних засіданнях сесії Київської міської ради від 30.06.2016 року та 21.07.2016 року і відповідно до ст. 28 п. 22 регламенту КМР вважається відхиленим. а також повідомлено про повторну підготовку вказаного проекту та передачу останнього 12.10.2016 року для прийняття рішення у встановленому порядку.

Однак незважаючи на неодноразові звернення позивача до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) договір оренди земельної ділянки на вул. Пухівській, 1-ва (літ. Б) у Деснянському районі м. Києва не укладено, що призвело до невиконання рішення КМР від 10.12.2014 року № 610/610.

Таким чином, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що за результатами неодноразових письмових звернень позивача, на виконання рішення КМР № 610/610 від 10.12.2014 року відповідачем не вчинено необхідних дій по укладенню договору оренди земельної ділянки, що, внаслідок ухилення КМР від виконання вказаного рішення, призвело до порушення приписів ст. 124 Земельного Кодексу України та подальшого звернення позивача до господарського суду з метою захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Приписи ст.ст. 13, 19 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У відповідності до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

При цьому, згідно з приписами ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Як визначено ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до змісту цієї норми закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях. Тобто, такі повноваження на території міста Києва є виключно компетенцією Київської міської ради.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст. 327 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Положеннями частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для укладення договору оренди та набуття позивачем права користування земельною ділянкою на вул. Пухівській, 1-а (літ. Б) у Деснянському районі м. Києва є рішення Київської міської ради від 10.12.2014 року № 610/610 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. Пухівській, 1-а (літ. Б) у Деснянському районі м. Києва ", згідно якого позивачу було передано вказану земельну ділянку позивачу в довгострокову оренду із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

При цьому після прийняття рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в орендне користування виникає обов'язок органів місцевого самоврядування та користувача укласти договір оренди земельної ділянки.

Разом з тим, суд звертає увагу, що договір оренди земельної ділянки між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп» укладено не було.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації - забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечувалось, що позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з документами для укладання договору оренди земельної ділянки. Так, за твердженнями відповідача Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було підготовлено проект договору оренди, проте доказів передачі вказаного проекту договору позивачу для узгодження та підпису матеріали справи не містять.

При цьому суд зауважує, що наявність проекту договору, підготовленого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не свідчить про те, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, зокрема - орендної плати, та Київською міською радою було здійснено пропозицію у розумінні ст. 641 ЦК України.

Суд зазначає, що договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним волевиявленням сторін (ст. 16 Закону України "Про оренду землі"). Згідно ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України двостороннім право чином є погоджена дія двох сторін.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічна правова позиція закріплена в ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно статті 639 ч.3 цього кодексу письмова форма договору передбачає підписання його сторонами. Згідно цієї норми такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Поряд із цим суд звертає увагу на те, що департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 29.12.2016 року № 05707-24260 повідомлено позивача про те, що з метою продовження терміну дії, зокрема, рішення КМР від 10.12.2014 року № 610/610, департаментом підготовлено проект рішення, який двічі не набрав голосів під час голосування на пленарних засіданнях сесії Київської міської ради. Тобто сторони не дійшли згоди по всіх істотних умовах договору оренди земельної ділянки та не погодили розмір орендної плати. До того ж, розмір орендної плати не визначений і спірним рішенням Київської міської ради ІІ сесії VII скликання від 10.12.2014 року № 610/610 "Про передачу ТОВ «Крокус Груп» земельної ділянки в довгострокову оренду.

Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів підписання проекту договору Київською міською радою як орендодавцем та погодження розміру орендної плати тощо, суд доходить висновку, що позивачем належними та допустими доказами не доведено здійснення пропозиції Київською міською радою та прийняття такої пропозиції Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп».

За висновками суду, надані сторонами докази, які містяться в матеріалах справи, не дають змоги вважати, що у даному випадку відбулась пропозиція орендодавця (оферта) з боку Київської міської ради і ця пропозиція прийнята другою стороною (акцепт). Окрім цього будь-яких доказів звернення позивача до Київської міської ради з пропозицією щодо укладення договору оренди земельної ділянки та надання проекту такого договору матеріали справи також не містять.

Також як вбачається з матеріалів справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп» на підставі рішення Київської міської ради від 10.12.2014 року № 610/610, за умови виконання пункту 2 вказаного рішення Київської міської ради та в межах строків, визначених в п. 2.2 рішення Київської міської ради, повинен був надати Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради визначені законодавством документи для укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень пункту 12 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 № 63/9120 "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві" в редакції від 04.03.2015 № 195/1060), встановлено, що рішення Київської міської ради про передачу земельних ділянок в оренду, які прийняті і не виконані (договори оренди земельних ділянок на підставі таких рішень не укладені) до набрання чинності цим рішенням, втрачають чинність через дванадцять місяців після набрання чинності цим рішенням. Відповідні положення про втрату чинності рішенням про надання земельної ділянки в оренду пов'язуються зі спливом строку, наданого фізичній чи юридичній особі для виконання рішення Київської міської ради та невиконанням цього рішення, наслідком чого є відсутність укладеного договору оренди.

Наразі, як встановлено судом, на виконання п. 2.2 рішення Київської міської ради від 10.12.2014 року № 610/610 позивач як орендар лише 18.02.2016 року (з порушенням місячного терміну) звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) із клопотаннями щодо виготовлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, та, зокрема, визначення розміру орендної плати.

Отже, оскільки з наведеного вбачається, що позивачем не було дотримано визначеного чинним законодавством порядку укладення договору оренди земельної ділянки на вул. Пухівській, 1-а (літ. Б) у Деснянському районі м. Києва, до того ж станом на дату звернення до Департаменту земельних ресурсів строк, наданий ТОВ «Крокус Груп» для виконання рішення КМР від 10.12.014 року № 610/610, сплив, наслідком чого є відсутність укладеного договору оренди на протязі більше одного року після прийняття КМР рішення № 610/610 від 10.12.2014 року, за висновками суду зазначене свідчить про відсутність у позивача підстав посилатись на те, що Київська міська рада ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки на вул. Пухівській, 1-а (літ. Б) у Деснянському районі м. Києва на підставі прийнятого нею рішення № 610/610 від 10.12.2014 року.

Разом з цим, посилання позивача на наявність судових процесів щодо визнання права власності на майно, розташоване на спірній земельній ділянці на вул. Пухівська, 1-а у Деснянському районі м. Києва (справи №№ 910/14334/13, 910/11607/16, 23/444-49/290-2012) та довготривале виготовлення технічної документації як на підставу неможливості надання відповідачу для укладення договору оренди земельної ділянки належних документів та відповідно, виконання п.2.2 рішення Київської міської ради № 610/610 від 10.12.2014 року, судом оцінюються критично та до уваги не приймаються з огляду на предмет доказування у даній справі, відсутність доказів визнання недійсним або скасування зазначеного рішення Київської міської ради, а також визначення останнім чітких необхідних умов та строків виконання та реалізації останнього.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні приписів ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю фактичних обставин, які свідчать про порушення прав позивача з боку відповідача, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 22, 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 24.10.2017 року.