ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року

Справа № 914/2685/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017

у справі

№ 914/2685/16 Господарського суду Львівської області

за позовом

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок"

про

стягнення 322566, 29 грн. заборгованості

за участю представників:

позивача

Чернобай С.С. - дов. від 11.01.17

відповідача

Плесканка О.В. - адвокат, дог. від 29.09.17

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" про стягнення 322566,29 грн. заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 4 від 25.02.1998 щодо здійснення своєчасних розрахунків з орендної плати за користування майновим комплексом та обґрунтовано приписами статей 509, 526, 625, 651, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, статей 173-175, 193, 286, 287 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що позивач не надав належний розрахунок з переліком всіх сум заборгованості та їх чітким розмежуванням на основний борг та штрафні санкції; посилаючись на пункт 3.3 договору оренди № 4 від 25.02.1998, зазначав, що сторони не погодили в договорі розмір пені та порядку її нарахування, тому зарахування позивачем здійснених відповідачем оплат орендної плати в рахунок нарахованої позивачем пені є неправомірним; оскільки за договорами оренди від 24.10.2001, 17.11.2006 та 25.07.2008 у користування відповідача передавався один і той же об'єкт, стягнення орендних платежів за договором оренди державного майна № 4 від 25.02.1998 та договорами оренди від 24.10.2001, 17.11.2006 та 25.07.2008 є стягненням плати за одне і те ж приміщення; посилався при цьому на рішення господарського суду у справах № 914/1827/15 та № 914/2209/15.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 (судді: Блавацька-Калінська О.М. - головуючий, Горецька З.В., Манюк П.Т.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 83699,35 грн. заборгованості з орендної плати та 1255,49 грн. судового збору. В частині стягнення 238866,94 грн. заборгованості провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (судді: Хабіб М.І. - головуючий, Зварич О.В., Юрченко Я.О.) рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову про стягнення 83699,35 грн. заборгованості з орендної плати та 1255,49 грн. судового збору (пункт 2 резолютивної частини рішення) скасовано. В цій частині прийнято нове рішення та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, 12430,21 грн. заборгованості з орендної плати та 186,45 грн. судового збору. В частині стягнення 71269,14 грн. заборгованості з орендної плати у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 в частині розподілу судових витрат та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 83699,35 грн. заборгованості з орендної плати, судові витрати покласти на відповідача у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 549, 610, 612 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 343 Господарського кодексу України та неврахування приписів статті 534 Цивільного кодексу України; вважає помилковим висновок суду щодо неможливості самостійного скерування позивачем частини коштів, сплачених відповідачем за оренду в рахунок оплати пені. Також заявник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з мотивуванням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" також подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017, виключивши з її мотивувальної частини таке: "З аналізу названих норм законодавства та умов договору випливає, що за прострочення сплати орендної плати відповідач мав сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Позивач в силу закону вправі був при простроченні відповідачем сплати орендної плати та несплаті пені стягнути з відповідача пеню у встановленому законом порядку". Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин статтю 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки ані розмір пені, ані порядок її нарахування сторони не погодили, тобто, розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах не встановлено, що виключає правові підставі для її нарахування.

Відзиви на касаційні скарги не надано, в судовому засіданні, яке проводилось у режимі відеоконференції, представники сторін вимоги, викладені у касаційних скаргах, підтримали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111^{7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

^{Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом заступника начальника Представництва Фонду державного майна України у м. Львові Регіонального відділення ФДМ України по Львівській області № 97 від 25.02.1998 наказано надати в оренду відповідачу цілісний майновий комплекс МДКП "Центральний ринок" за адресою: м. Львів, вул. Базарна, 11 терміном на 35 років та укласти з ним договір купівлі-продажу обігових матеріальних засобів ЦМК МДКП "Центральний ринок".}

^{25.02.1998 Представництвом Фонду державного майна України у м. Львові (орендодавець), правонаступником якого є Управління комунальної власності, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" (орендар) уклали договір оренди державного майна № 4, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування майновий комплекс міського державного комунального підприємства "Центральний ринок", склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.02.1998, що становить 1279174,80 грн, у тому числі передається в оренду майно 1279174,80 грн із нього: основні фонди за балансовою вартістю 1882078 грн, основні фонди за залишковою вартістю 1279175 грн, інше майно за балансовою вартістю 10227 грн.}

^{Відповідно до пункту 3 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ. Перераховується до державного бюджету щоквартально не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції щодо суми орендної плати, визначеного за перший місяць після укладення договору оренди, яка становить 275,43 грн., в тому числі 20% ПДВ. Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.}

^{Відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі стягується в бюджет (орендодавцеві) відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі, встановленому згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 20.11.1996 № 543.}

^{Згідно з пунктом 5.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити до бюджету (орендодавцеві) орендну плату.}

^{Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір діє з 25.02.1998 до 25.02.2033 строком на 35 років.}

^{Також суди встановили, що 02.10.2000 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди державного майна № 4 від 25.02.1998, у відповідності до якої права та обов'язки орендодавця ЦМК МДКП "Центральний ринок" передано до Управління ресурсів Львівської міської ради; договір оренди державного майна № 4 від 25.02.1998 перейменовано на договір оренди цілісного майнового комплексу № 4 від 25.02.1998.}

^{Пункти 3.1, 3.1.1, 3.2 договору викладено в новій редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (затвердженою Постановою КМУ № 786 від 04.10.95 р.) із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 № 699 від 29.06.1999 № 1171 від 19.01.2000 № 75. Орендна плата перераховується орендареві на розрахунковий рахунок щоквартально не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом (квартал, рік) з урахуванням щомісячного індексу інфляції щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць, яка становить за вересень 2000 року 5 894,86 грн. Базова річна орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки 4% від залишкової вартості (за балансом, форма № 1) орендованих основних засобів (на 01.09.2000 р. залишкова вартість складає 1279174 грн. 80 коп. і становить 51166 грн. 99 коп.), відповідно з розрахунком, який є невід'ємною частиною додаткової угоди до даного договору та цього договору.}

^{Звертаючи з позовом, позивач зазначав, що відповідач орендну плату вносив невчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у період з 01.09.2015 по 31.08.2016 виникла заборгованість у розмірі 322566,29 грн., що підтверджується довідкою № 4-2302-1332 від 05.10.2016; відповідно до вказаної довідки, сума, нарахована позивачем за період з 01.01.2012 по 30.09.2016 склала 1250749,80 грн., відповідач сплатив 928183,51 грн., таким чином, заборгованість на момент пред'явлення позову становила 322566,29 грн.}

^{Відповідач надав власний контрозрахунок, відповідно до якого сума, належна до сплати за період з 01.01.2012 по 30.09.2016, склала 1250749,80 грн., відповідач сплатив 999452,65 грн., таким чином, заборгованість на момент пред'явлення позову становила 251297,15 грн. Крім того, заборгованість з орендної плати відповідач частково оплатив в розмірі 238866,94 грн. після порушення провадження у справі.}

^{Розглянувши надані сторонами розрахунки, суди з'ясували, що за даними, як позивача так і відповідача немає різниці у сумі залишку належної до сплати орендної плати, різниця щодо розміру заборгованості виникла у зв'язку з тим, що позивач не повністю враховував сплачені відповідачем за період з травня 2014 року по грудень 2015 року кошти за оренду в рахунок погашення орендної плати, оскільки частину коштів, які надходили від відповідача, позивач спрямував на оплату пені.}

^{Задовольняючи частково позов, місцевий господарський суд встановив, що після порушення провадження у справі сума заборгованості була частково сплачена відповідачем у розмірі 238866,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак провадження у цій частині припинено з огляду на приписи статті пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 83699,35 грн. заборгованості (322566,29 грн. - 238866,94 грн.) за розрахунком, наданим позивачем. При цьому суд зазначив, що, зважаючи на те, що чіткий розмір пені сторони в договорі не встановили, позивач, виходячи із приписів частини шостої статті 231 Господарського кодексу України, розрахунок пені провів, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України; із наданих сторонами розрахунків заборгованості орендної плати не вбачається, за який період позивач провів нарахування та стягнення пені, а надані відповідачем на підтвердження платежів платіжні документи не містять періодів сплати заборгованості, а лише посилання на договір № 4 від 25.02.1998); предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати (основного боргу), розмір якого підтверджено, а відповідач не позбавлений права звернення до суду про повернення сум, зарахованих позивачем в оплату пені в окремому позовному провадженні.}

^{Крім того, суд відхилив доводи відповідача щодо подвійного стягнення орендної плати, як безпідставні, оскільки предметом розгляду справ № 914/1827/15 та № 914/2209/15 було стягнення заборгованості на підставі договорів від 24.10.2001, 17.11.2006 та 25.07.2008, які не є предметом дослідження у цій справі.}

^{Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення заборгованості у розмірі 83699,35 грн. та приймаючи в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 12430,21 грн. заборгованості з орендної плати (251297,15 грн. - 238866,94 грн.) суд апеляційної інстанції, натомість, вказав, що умовами договору за прострочення сплати орендної плати передбачено пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; позивач в силу закону вправі був при простроченні відповідачем сплати орендної плати та несплати пені стягнути з відповідача пеню у встановленому законом порядку, однак позивач безпідставно самостійно зарахував частину сплачених відповідачем коштів за оренду майна в сумі 71269,14 грн в рахунок оплати пені, хоча ні договором, ні законом таке право позивача, як орендодавця не передбачене.}

^{Судова колегія зазначає, що за змістом статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.}

^{В силу положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.}

^{Правовідносини щодо передачі в оренду об'єктів державного та комунального майна регулюються, зокрема, Законом України „Про оренду державного та комунального майна", за змістом статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.}

^{Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, а за частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу з наймача справляється плата за користування майном, розмір якої встановлюється договором найму.}

^{Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 193 Господарського кодексу України.}

^{Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (статті 610, 612 Цивільного кодексу України).}

^{Відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.}

^{Таким чином, законною підставою для застосування господарських санкцій (штрафу, пені) є положення закону або умови договору; приписи підзаконних актів або актів органів місцевого самоврядування такими підставами не є.}

^{Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.}

^{Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.}

^{Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.}

^{Також статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання (видом якого в силу статей 546 та 549 Цивільного кодексу України є пеня) повинен вчинятися у письмовій формі, а наслідком недотримання цієї форми є нікчемність правочину про забезпечення зобов'язання.}

^{Суди з'ясували, що сторони обумовили в договорі відповідальність за невчасне або неповне перерахування орендної плати у вигляді пені в розмірі, встановленому згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 20.11.1996 № 543.}

^{Разом з тим, стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.}

^{Стаття 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.}

^{Таким чином, формулювання, наведені у статтях 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють конкретного розміру пені за порушення грошового зобов'язання, а вказують на обмеження максимального розміру пені, яка підлягає сплаті, подвійною обліковою ставкою Національного банку України у випадку, якщо така пеня передбачена сторонами в договорі (відповідне формулювання містить також частина друга статті 343 Господарського кодексу України)}

^{Відсилка в пункті договору до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не доводить досягнення сторонами належним чином згоди щодо розміру пені.}

^{Враховуючи відсутність у вчиненому сторонами правочині розміру та бази нарахування пені, правовий висновок суду про можливість визначення у спірних правовідносинах належної до нарахування та стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ґрунтується на хибному застосуванні статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та є помилковим.}

^{Цим спростовуються також доводи касаційної скарги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради щодо правомірності скерування частини сум, сплачених відповідачем за спірним договором в рахунок погашення пені, яка самостійно розраховувалась позивачем на підставі пункту 3.3 договору оренди цілісного майнового комплексу № 4 від 25.02.1998.}

^{Посилаючись на неправильний розподіл судами судових витрат, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишило поза увагою приписи статті 7 Закону України "Про судовий збір".}

^{Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Львівський апеляційний господарський суд, помилково мотивуючи постанову, дійшов тим не менш правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Отже, помилковий правовий висновок суду щодо належного врегулювання сторонами спору умови про неустойку не вплинув на правильність вирішення спору в цілому, а, відтак, підстави для зміни постанови суду апеляційної інстанції відсутні з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. Таким чином, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок", яка містить вимогу про виключення з мотивувальної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду певні висновки задоволенню не підлягає, оскільки, як вже зазначалось, такі висновки не призвели до прийняття незаконного рішення, враховуючи повноваження касаційної інстанції, встановлені статтею 1119 Господарського процесуального кодексу України.}

^{Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.}

^{Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності та дійшов вірних висновків щодо відмови у стягненні спірної суми; підстав для скасування постанови з мотивів, викладених у касаційних скаргах, не вбачається.}

^{Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 914/2685/16 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова