ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 р.

Справа № 643/5912/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 02.08.2017р. по справі № 643/5912/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова

про визнання протиправним рішення та спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернулася до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила суд:

- визнати протиправним рішення відповідача оформлене протоколом від 15.03.2017 про відмову позивачу у поновленні виплати пенсії по інвалідності ІІ групи;

- зобов'язати відповідача відновити пенсійну справу з відновленням відомостей про стаж та заробітну плату позивача для обчислення пенсії;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії по інвалідності ІІ групи позивачу, починаючи з 07.10.2009, як не працюючому пенсіонеру, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством України.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Московського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова оформлене протоколом від 15.03.2017 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії по інвалідності ІІ групи.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити пенсійну справу з відновленням відомостей про стаж та заробітну плату ОСОБА_1 для обчислення пенсії.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії по інвалідності ІІ групи ОСОБА_1, починаючи з 07.10.2009, як не працюючому пенсіонеру, із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Московського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що пенсія ОСОБА_1 Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харковане призначалася, що унеможливлює відновлення відомостей про стаж та заробітну плату для обчислення пенсії. Крім того, апелянт зазначає, що документи, передбаченіп. п. 2.2, 2.8, 2.9, 2.22, 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до Управління позивачем не подавалися, виписка з акта огляду МСЕК до Управління не надходила, умови подання документів, передбачені законодавством, ОСОБА_1 не виконані. Також апелянт вказує, що архівна справа ОСОБА_1 відсутня в Управлінні, оскільки до 01.03.2001 функції призначення та перерахунку пенсій здійснювалися органами соціального захисту населення, Управлінням зроблено запит архівної пенсійної справи позивача або будь-якої інформації про період отримання пенсії, її вид та розмір, однак листом від 27.03.2017 № 01-2888 Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради повідомило, що архівні пенсійні справи за 1943-2001 рр. виплати по яких припинені, знищені шляхом спалення. Також апелянт, з посиланням на ч. 2 п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та п. 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V зазначає, що для вчинення юридичних дій на території України необхідно надати паспорт громадянина України (внутрішній). Окрім цього відповідач вказує, що відсутність пенсійної справи ОСОБА_1 унеможливлює здійснення перерахунку розміру пенсії та поновлення її виплати із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством. Крім того, згідно заяви про призначення/перерахунок пенсії, ОСОБА_1 знята з реєстрації АДРЕСА_1 у 1996 році. Зняття з реєстрації місця проживання по вказаній адресі є підставою для відмови у призначенні, перерахунку, поновленні пенсії Управленням, повноваження якого поширюються на територію Московського району м. Харкова.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, до грудня 1996 р. проживала в АДРЕСА_1 та отримувала пенсію по ІІ групі інвалідності, що підтверджується посвідченням № 161721/135 (а.с. 9), виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку з чим виплату пенсії їй було припинено.

09.03.2017 року представник позивача ОСОБА_2, звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова із заявою про поновлення виплати пенсії по інвалідності, яку ОСОБА_1 отримувала до виїзду на постійне місце проживання, надавши до заяви: нотаріально засвідчені копії - довіреності, паспорта, пенсійного посвідчення, свідоцтва про розірвання шлюбу; копію трудової книжки, нотаріально засвідчену копію картки платника податків, заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок, копію паспорта представника. (а.с. 5)

15 березня 2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова прийнято рішення у формі протоколу про відмову у поновленні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 09.03.2017 ОСОБА_1. У прийнятому рішенні відповідачем зазначено, що архівна пенсійна справа ОСОБА_1 відсутня в управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова. Оскільки до 01.03.2001 року функції призначення та перерахунку пенсії здійснювалися органами соціального захисту населення, управлінням зроблено запит архівної пенсійної справи ОСОБА_1 або будь-якої інформації про період отримання пенсії, іі вид та розмір (вих. №7302/30-02/2 від 15.03.2017 року, №7301/30-02/2 від 15.03.2017 року, № 7300/30-02/2 від 15.03.2017 року). В порушення п. 2.1, п. 2.9 Порядку представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 для поновлення виплати раніше призначеної пенсії не надано довідку МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства та паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Діюче пенсійне законодавство України не передбачає будь яких винятків стосовно встановленого порядку звернення за призначенням пенсії та переліку необхідних для цього документів для громадян України, що виїхали за кордон. Оскільки представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 для поновлення пенсії за віком не надане всіх необхідних документів, а також не надано доказів того, що ОСОБА_2 є законним представником заявника (батьки, усиновителі, батьки вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники представники закладів, які виконують функції опікунів та піклувальників, управлінням прийнято рішення: відмовити ОСОБА_1 в поновленні пенсії по інвалідності.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у поновленні пенсії протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За наслідками розгляду справи в скороченому провадженні судом першої інстанції прийнято рішення про задоволення позову, однак колегія суддів зазначає, що рішення суду не містить мотивів, з яких суд першої інстанції дійшов висновку саме про необхідність задоволення заявлених вимог позивача, з посиланням на відповідні докази, при цьому, з урахуванням предмету спору, а також судом першої інстанції не визначено на підставі положень якого Закону він дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог п.п. 5, 6 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зокрема, зазначаються: положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов; висновок суду про повне або часткове задоволення чи відмову у задоволенні вимог адміністративного позову з посиланням на досліджені судом докази.

Пленум Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 року № 7 в абз. 4 ч. 9 звернув увагу судів, що за приписами частини четвертої статті 183-2 КАС України за результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав ухвалює законне рішення. З огляду на вимоги частини четвертої та шостої вказаної статті постанова, прийнята у скороченому провадженні, може містити тільки вступну частину, мотивувальну частину, в якій є посилання на положення закону, яким суд керувався і на підставі яких задоволено позов, та резолютивну частину.

Щодо мотивувальної частини судового рішення, то ч. 9 зазначеного пленуму ВАСУ вказує на те, що суди повинні мати на увазі, що саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

У разі необхідності в мотивувальній частині судового рішення може міститися тлумачення правової норми, на підставі якої суд ухвалює рішення або якою керується, а також повинно зазначатися, чому суд не враховує (не застосовує) положення законодавства у разі посилання осіб на такі норми для підтвердження своїх доводів чи заперечень.

У мотивувальній частині рішення суд також повинен викласти висновки щодо розподілу судових витрат та підстави звернення рішення до негайного виконання у випадках, передбачених законодавством.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією .

Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "РуїзТорійа проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf. "Дюлоранс проти Франції", п. 34553/97, п. 33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп. 32 et 35, від 07.03.2006р.).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пунктах 23 та 25 Рішення "Проніна проти України" від 18.07.2006р. вказав, що суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови суду першої інстанції, у судовому рішенні взагалі відсутня мотивувальна частина, а тому рішення суду першої інстанції не може вважатись обґрунтованим таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.

З 1 квітня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту Закон № 1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону № 1058-ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися, то припиняючи виплату пенсії позивачу у зв'язку з його переїздом на постійне місце проживання відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

У відповідності до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 7 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV від 07.10.2009 року виключена така підстава для припинення пенсійних виплат, як проживання особи за кордоном, що є підставою для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про поновлення пенсії по інвалідності, поданої її представником, стала не колізія в законодавстві, а відсутність необхідних документів для поновлення пенсії ОСОБА_1, а саме: не надання довідки МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства та паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік); не надано доказів того, що ОСОБА_2 є законним представником заявника.

Надаючи оцінку правомірності відмови УПФУ суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (надалі - Порядок №22-1) встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Аналізуючи приведені положення Порядку № 22-1, колегія суддів приходить до висновку про наявність у особи, яка звертається за поновленням пенсії та проживає за межами України, право на звернення до органу ПФУ через представника за умови наявності у такого представника відповідних повноважень.

Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:

1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;

2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;

3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

При переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності.

Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

Дійсно, п. 2.9 Порядку № 22-1 визначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно п.п. 4.1-4.3 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

В аналогічному порядку після визначення Пенсійним фондом України розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, здійснюється перерахунок пенсії у разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

У разі якщо на дату звернення особи за перерахунком пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про страховий стаж за двадцять четвертий місяць після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, за бажанням особи перерахунок пенсії проводиться за наявні місяці страхового стажу або після надходження відповідних даних за цей місяць за умови, якщо дані надійшли не пізніше трьох місяців від дня звернення за перерахунком пенсії. У цьому разі днем звернення за перерахунком пенсії є день приймання органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності до якої додав копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон останньої, пенсійного посвідчення, картки платника податків, що підтверджують о собу позивача, її місце проживання та вік, чим було дотримано вимоги Порядку.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вказаним Порядком не передбачено надання особою при поданні заяви на поновлення виплати пенсії по інвалідності копії довідки МСЕК, оскільки поновлення пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі. Водночас, вказаним Порядком встановлено, що при призначенні пенсії по інвалідності або переведенні на вказаний вид пенсії, при зміні групи інвалідності саме орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК.

Щодо посилання відповідача на відсутність в УПФУ в Московському районі м. Харкова пенсійної справи ОСОБА_1, оскільки до 01.03.2001 року функції призначення та перерахунків пенсії знаходилися у повноваженні органів соціального захисту населення, а саме - в управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею першої та другою Закону України від 22 грудня 1998 року № 329-XIV «Про проведення у Львівській області експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України» передбачено проведення у Львівській області протягом 1999 року експеримент з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України. Пенсії у Львівській області на період проведення експерименту призначаються районними, міськими і районними у містах відділами Пенсійного фонду України.

Разом з тим, Законом України від 21 вересня 2000 року № 1980-III «Про внесення змін до Закону України «Про проведення у Львівській області експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України» до зазначеного вище закону внесено зміни та встановлено, що у назві та тексті Закону слова "Львівській області" замінити словами "Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та місті Києві" та змінено період проведення експерименту.

У зв'язку з прийняттям Закону № 1980 постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. № 1828 «Про забезпечення проведення експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду у Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві» затверджено Положення про порядок проведення експерименту в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві з призначення пенсій органами Пенсійного фонду (далі Положення).

Пунктом третім Постанови № 1828 передбачено, що Міністерство праці та соціальної політики мало: забезпечити проведення органами праці та соціального захисту населення інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і здійснення їх передачі органам Пенсійного фонду в регіонах, у яких проводиться експеримент згідно з цією постановою; взаємодіяти з органами Пенсійного фонду з питань практичного застосування та вдосконалення нормативно-правових актів про пенсійне забезпечення; забезпечити до 31 грудня поточного року розмежування бази даних по пенсіях для органів Пенсійного фонду та по державній грошовій допомозі, грошових компенсаціях і надбавках до пенсій, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», які фінансуються не за рахунок коштів Пенсійного фонду.

При цьому, відповідно до Положення встановлено, що під час проведення експерименту органи Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві крім покладених на них функцій виконують функції органів праці та соціального захисту населення з призначення пенсій.

До функцій органів Пенсійного фонду передаються такі питання пенсійного забезпечення: призначення та перерахунок всіх видів пенсій; підтвердження трудового стажу; видача пенсійних посвідчень; виплата пенсій (нарахування, облік нарахованих та виплачених сум, підготовка виплатних документів); виплата недоодержаної пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера; виплата допомоги на поховання.

Передача функцій від органів праці та соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду здійснюється згідно із затвердженими графіками в такому порядку: органи праці та соціального захисту населення: проводять інвентаризацію пенсійних справ та особових рахунків; здійснюють передачу пенсійних справ та особових рахунків, про що складається відповідний акт, надають на вимогу органів Пенсійного фонду в 5-денний термін архівні пенсійні справи, які залишилися в органів праці та соціального захисту населення, інші матеріали. А органи Пенсійного фонду, в свою чергу, приймають від органів праці та соціального захисту населення пенсійні справи, особові рахунки та технічні засоби, проводять призначення пенсій з використанням даних персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування тощо.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що зазначеними вище нормативно-правовими актами чітко встановлена процедура передачі пенсійних справ від органів праці та соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду.

При цьому, право особи на поновлення пенсії не може бути порушене лише з підстави непередачі пенсійної справи від одного органу, що призначав пенсію до органу, який на даний час виконує функції з виплати пенсії.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що пенсійна справа ОСОБА_1 мала бути передана Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та зберігатись там.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова оформлене протоколом від 15.03.2017 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії по інвалідності ІІ групи та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити пенсійну справу з відновленням відомостей про стаж та заробітну плату ОСОБА_1 для обчислення пенсії, підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог позивача щодо поновлення виплати пенсії та здійснення її перерахунку починаючи з 07.10.2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми нестриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно п. 1.7 Порядку № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

З матеріалів справи встановлено, що заява позивача про поновлення виплати пенсії від 09.03.2017 року надійшла до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова 13 березня 2017 року (а.с. 6, 7).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання правління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії по інвалідності ІІ групи ОСОБА_1, починаючи з 07.10.2009, як не працюючому пенсіонеру, із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України підлягають задоволенню починаючи з 13.03.2014 року.

У відповідності до ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова - задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 02.08.2017р. по справі № 643/5912/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити часткеово.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова оформлене протоколом від 15.03.2017 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії по інвалідності ІІ групи.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити пенсійну справу з відновленням відомостей про стаж та заробітну плату ОСОБА_1 для обчислення пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії по інвалідності ІІ групи ОСОБА_1, починаючи з 13.03.2014, як не працюючому пенсіонеру, із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

(підпис)

Дюкарєва С.В.

Судді

(підпис) (підпис)

Жигилій С.П. Перцова Т.С.

Повний текст постанови виготовлений 27.10.2017 р.