ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2017 р. Справа 918/619/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за

за позовом Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Рівненська філія ПАТ" Укртелеком"

до відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненська міська рада

про стягнення заборгованості в сумі 1 620 366,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3;

від відповідача: ОСОБА_4;

від третьої особи: ОСОБА_5

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі–ПАТ "Укртелеком", Позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 620 366, 58 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що в період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року Позивач надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам у м. Рівне на загальну суму 1 620 366, 58 грн., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету. Однак, Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вартість послуг не відшкодував.

В судовому засіданні 19.09.17 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Крім того відповідачем 15.09.17 р. до канцелярії суду було подане клопотання про залучення до справи іншого відповідача, а саме Рівненську міську раду, яке судом залишене без задоволення в зв'язку з його необгрунтованістю.

Ухвалою суду від 19.09.17 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Рівненську міську раду.

До канцелярії суду 24.10.2017 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заявлені вимоги Позивача вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

До 2016 року видатки на надання пільг з послуг зв’язку фінансувались за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо удосконалення, складання та виконання бюджетів)» від 20.12.2016 № 1789-VIII, частина 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України виключена.

В 2016 році питання щодо відшкудування даних пільг не було врегульована на законодавчому рівні.

Державним бюджетом на 2017 рік не передбачені видатки на фінансування пільг з послуг зв’язку за рахунок субвенції з державного бюджету пільговим категоріям громадян.

Відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, зокрема, на пільги з послуг зв’язку.

Враховуючи те, що Бюджетним кодексом України передбачено лише можливість, а не обов’язок, віднесення до видатків місцевих бюджетів компенсаційних пільг з послуг зв’язку, а також те що бюджетом міста Рівного на 2017 рік не передбачено виділення коштів на вказані цілі, відтак станом на сьогоднішній день у відповідача немає можливості для відшкодування Позивачу суми заборгованості.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України N 256 від 04.03.2002 р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

У місті Рівне таким головним розпорядником є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради.

На числені звернення Позивача до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо відшкодування витрат за послуги зв’язку, які надаються пільговим категоріям населення м. Рівного був підготовлений проект рішення Рівненської міської ради «Про внесення доповнень до Комплексної міської соціальної програми «Турбота» на 2016 - 2020 роки, затвердженої рішенням Рівненської міської ради від 20.08.2015 (зі змінами). Згідно з яким передбачалося розділ 4 «Заходи щодо соціального захисту, організаційні та інформаційні заходи, надання соціальних послуг» доповнити пунктом 51, який передбачав можливість здійснювати відшкодування витрат Рівненській філії ПАТ «Укртелеком» за надані пільги з послуг зв’язку певним категорія громадян м. Рівного, що включені до ЄДАРП та мають право на таку пільгу (проект рішення додається).

06.07.2017 року вищезазначений проект рішення було розглянуто на другому пленарному засіданні 14 сесії Рівненської міської ради. За результами гоосування проект рішення не отримав необхідної кількості голосів на підтримку, тому відповідно до пункту 28.1 Регламенту Рівненської міської ради вважається відхиленим (витяг з протоколу додається).

З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що Рівненська міська рада здійснила всі дії у відповідності до норм чинного законодавства та своїх повноважень.

Представник Рівненської міської ради надав свої письмові пояснення з приводу позовної заяви, з позовними вимогами не погоджується, де зокрема зазначає про те, що Бюджетним кодексом України передбачено лише можливість, а не обов’язок, віднесення до видатків місцевих бюджетів компенсаційних пільг з послуг зв’язку, а також те що бюджетом міста Рівного на 2017 рік не передбачено виділення коштів на вказані цілі, тому станом на сьогоднішній день немає можливості для відшкодування Позивачу суми заборгованості.

Крім того, представник Рівненської міської ради наголошував на тому, що оскільки 06.07.2017 року проект рішення Рівненської міської ради «Про внесення доповнень до Комплексної міської соціальної програми «Турбота» на 2016 - 2020 роки, затвердженої рішенням Рівненської міської ради від 20.08.2015 (зі змінами), згідно з яким передбачалося розділ 4 «Заходи щодо соціального захисту, організаційні та інформаційні заходи, надання соціальних послуг» доповнити пунктом 51, який передбачав можливість здійснювати відшкодування витрат Рівненській філії ПАТ «Укртелеком» за надані пільги з послуг зв’язку певним категорія громадян м. Рівного був відхилений, відтак вважає, що Рівненська міська рада здійснила всі дії у відповідності до норм чинного законодавства та своїх повноважень.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, давши належну юридичну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

У період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Рівне, які підпадають під дію Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до п. 3 статті 63 Закон України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету", встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ч. 6 ст. 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік.. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ;

- у ст. 52 Закону України "Про прокуратуру" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Статтями 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент надання послуг) визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України N256 від 04.03.2002 р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

При цьому, господарський суд зазначає, що у місті Рівне таким головним розпорядником є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" №256 від 04.03.2002 р. визначено, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконуються обов'язки, щодо надання пільговим категоріям громадян міста Рівне телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

На виконання вимог Законів України позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., зокрема споживачі отримували рахунки для оплати з тарифами за мінусом суми, на яку споживач мав встановлену законом пільгу. Різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у Розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням пільг за формою № 2-пільга, яка встановлена наказом Мінпраці № 535 від 04.10.2007 р. для надання підприємствами-надавачами послуг інформації щодо наданих пільг до управлінь праці та соціального захисту населення.

У 2015 році позивачем було здійснено витрати на надання послуг із пільгами на загальну суму 1 566 141, 41 грн., та обліковувався борг за 2014 рік в сумі 134 417, 14 грн.

Відповідачем у 2015 році була частково погашена заборгованість по витратах позивача відповідно до спільних протокольних рішень № 20/439 від 12.02.2015, № 20/746 від 12.03.2015, 20/1244 від 5.04.2015, № 20/1607 від 14.05.2015, № 20/2002 від 12.06.2015, № 20/2450 від 14.07.2015, № 2799 від 12.08.2015, № 20/3203 від 11.09.2015, № 20/3569 від 15.10.2015, 20/3934 від 12.11.2015. Останній платіж відбувся в листопаді 2015 року.

Всього відповідачем шляхом виконання вказаних Спільних протокольних рішень сплачено на користь позивача 1 310 180, 99 грн. Несплаченою за 2015 рік залишилась різниця в сумі 255 960, 42 грн.

У 2016 році позивачем здійснено витрати на надання послуг із пільгами на загальну суму 1 364 406, 16 грн. Відшкодування цих коштів відповідачем не проводилось.

Відтак, за період з січня 2015 року по грудень 2016 року сума понесених позивачем витрат на наданням пільг у місті Рівне та які не відшкодовані відповідачем становить 1 620 366, 58 грн.

На підтвердження сум витрат понесених позивачем за кожен місяць в матеріалах справи містяться обігово-сальдова відомість (додаток № 1 до позову) та Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням пільг (додатки № 2 та №3 до позову).

Відповідачу надавались розрахунки витрат для проведення звірок та оплати. Вказані розрахунки направлялись також у форматі DBF-файлів електронною поштою. Даний формат введений наказом Мінпраці № 535 від 04.10.2007 р. з метою забезпечення надання підприємствами-надавачами послуг на електронних носіях інформації щодо наданих пільг окремим категоріям громадян та автоматизованої перевірки інформації, наданої підприємствами.

Згідно пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" відповідач, як уповноважений орган, щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги,...; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає акт звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Відповідно до частини шостої статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень та підлягають відшкодуванню.

Пунктом 2.2. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов’язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджених зобов’язань за формою та документи, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов’язання. Згідно частини З пункту 7 Порядку № 256 органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби. Відповідно до частини 1 та 2 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управлінням Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів у п’ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками послуг.

Однак, відповідач оплату витрат позивача, пов’язаних із наданням пільг не здійснив, відтак, сума понесених позивачем витрат на наданням пільг у місті Рівне за період з січня 2015 року по грудень 2016 року становить 1 620 366, 58 грн.

Посилання відповідача на відхилення проекту рішення Рівненської міської ради «Про внесення доповнень до Комплексної міської соціальної програми «Турбота» на 2016 - 2020 роки, затвердженої рішенням Рівненської міської ради від 20.08.2015 (зі змінами), згідно з яким передбачалося розділ 4 «Заходи щодо соціального захисту, організаційні та інформаційні заходи, надання соціальних послуг» доповнити пунктом 51, який передбачав можливість здійснювати відшкодування витрат Рівненській філії ПАТ «Укртелеком» за надані пільги з послуг зв’язку певним категорія громадян м. Рівного суд вважає необгрунтованими та такими що не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011, від 22.03.2017 у справі №905/2358/16.

За таких обставин, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України ( в редакції на момент надання послуг), зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що «...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення в сумі 1 620 366,58 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12, код ЄДРПОУ 03195441) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, вул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (33028, м. Рівне, вул. Міцкевича, буд. 2, код ЄДРПОУ 01187526) 1 620 366 (один мільйон шістсот двадцять тисяч триста шістдесят шість) грн. 58 коп. заборгованості, та 24 305 (двадцять чотири тисячі триста п'ять) грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2017 року.

Суддя Марач В.В.