АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/4783/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 636/3647/16-ц Оболєнська С.А.

Категорія: захист прав споживачів Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого : Швецової Л.А.,

Суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, вказавши, що 20 вересня 2016 року він, як споживач, згідно укладеного типового договору № 5575 від 06.05.2011 року про надання населенню послуг з газопостачання отримав квитанцію - рахунок за газ та послуги з газопостачання за вересень 2016 року, в якій вказана заборгованість станом на 01.09.2016 року у розмірі 1837,31 грн., нарахована сума за вересень 2016 року у розмірі 894,27 грн. та списана до держбюджету невикористана субсидія за опалювальний період 2015-2016 р.р. в сумі 3704,65 гри. Загальна сума до сплати складає 2531,58 грн. За серпень 2016 року він квитанції не отримував. В квитанції за липень 2016 року значиться переплата по субсидії у розмірі 2808,62 гри., сума до сплати за липень - 0,00 гри., нарахована сума за липень 2016 року у розмірі 405,86 грн., за червень 2016 - значиться переплата по субсидії у розмірі 3102,77 грн., сума до сплати за червень - 0,00 грн., нарахована сума за червень 2016 року у розмірі 825,48 грн. У травні 2016 року в квитанції значиться переплата по субсидії у розмірі 3816,54 гри., сума до сплати за травень - 0,00 грн., нарахована сума за травень 2016 року у розмірі 694,78 грн.

Тобто, протягом всього 2016 року сума наданої з початку року субсидії знижувалася до розміру 2808,62 грн. у липні 2016 року. Але, у вересні 2016 року вона стрімко зростає до суми 3704,65 грн., на день її списання до держбюджету. Позивач вважав, що в квитанції за вересень 2016 року надана недостовірна інформація про стан його заборгованості, його права як споживача послуг порушені відповідачем, який також не надав йому всю необхідну інформацію про послуги.

Окрім того, внаслідок порушення його прав протиправною поведінкою відповідача, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в створенні образу про мене як недобросовісного платника послуг (боржника), що призвело до необхідності відстоювати правоту в суді, звертатись в правоохоронні органи (Управління у справах захисту прав споживачів), а відповідно, і до душевних страждань через неможливість належним чином користуватись наданими послугами (в квитанції вказується, що у разі несплати протягом 5 робочих днів, виконавець вправі припинити газопостачання), у зв'язку з чим просить позов задовольнити та зобов'язати відповідача надати повну та достовірну інформацію про розрахунок заборгованості споживача за особовим рахунком НОМЕР_1 станом на 01.08.2016 року та на 01.09.2016 року, вказавши, з якого останнього місяця 2016 року була списана невикористана субсидія за 2015-2016 р.р., та пояснивши, чому зросла у вересні 2016 року субсидія до розміру 3704.65 грн. з 2808,62 грн. у липні 2016 року, зобов'язати відповідача зробити перерахунок суми до сплати споживача за особовим рахунком НОМЕР_1 за вересень 2016 року, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 2000 гривень 00 коп. завданої моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взяті до уваги вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про інформацію».

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив в того, що з урахуванням переплати, яка була у споживача на травень місяць 2016 року - 694,96 грн., заборгованість по особовому рахунку позивача станом на 1 жовтня 2016 року складає 2 531,58 грн. та позовні вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

З таким рішенням суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є користувачем послуг з газопостачання, яке здійснює ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ».

Відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-УІІІ відбулось розділення функцій постачання природного газу та його розподілу.

ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» з 01.07.2015р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, видана Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП), згідно рішення № 1588 від 21.05.2015р. (переоформлена на безстрокову рішенням від 08.09.2015р. № 2283).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» затверджено Перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям. Так, на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу ПАТ «Харківгаз» постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам, визначено ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ».

На виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою від 30.09.2015 № 2496 затвердила Правила постачання природного газу (далі - Правила).

Згідно до п. 1, 2, 4 розділу III Правил Підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є: наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов.

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником.

Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» опубліковано в місцевій газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015р.

Згідно з п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІУ від 24.06.2004р. споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246, встановлено, що розрахунок населення за надані послуги з газопостачання починаючи з 1 квітня 2015 р. здійснюється за роздрібними цінами на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційованими залежно від місячного обсягу та видів споживання, що встановлені НКРЕКП, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу.

Згідно ст.ст. 21, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуг зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Правовідносини між Відповідачем та Позивачем регулювались Правилами надання населенню послуг з газопостачання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246 з наступними змінами та доповненнями, які втратили чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 р. № 442, а з 27.11.2015 р. набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р.

Згідно пункту 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним і газорозподільним підприємствами відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Відповідно до п. 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Між тим, Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є договором публічним та договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Фактом згоди Споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої Споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за формою, встановленою у додатку 1 до цього Договору, та/або сплачений Споживачем рахунок (квитанція) Постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов'язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у Споживача відсутній інший діючий постачальник (для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання разом із супровідним листом за формою, встановленою у додатку 2 до цього Договору).

Відповідно до Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- та електропостачання для індивідуального, затвердженого Постановою № 534 від 23 серпня 2016 р. «Деякі питання надання субсидій для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання) та послуг з газо-, електропостачання для індивідуального опалення» позивачу було проведено розрахунок невикористаної суми субсидії за особовим рахунком позивача, яка склала 3 704,65 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за опалювальний період жовтень 2015 - квітень 2016 р.р. позивач спожив 2508 м. куб. на загальну суму 13 721,91 грн. та йому було надано за вказаний період субсидії на загальну суму 18 114,45 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість за природний газ перед ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ».

Посилання апелянта на той факт, що ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» надана неповна та недостовірна інформація про розрахунок заборгованості, судова колегія до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_2 як в суді першої так і апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів з цього приводу.

Як вбачається з нарахувань по особовому рахунку позивача на кінець квітня 2016, тобто на кінець опалювального періоду, переплата за послугу газопостачання складала 4 399, 61 грн. З цієї суми 3 704,65 грн. повернуто до державного бюджету.

Таким чином, станом на 01.05.2016 року реальна переплата позивача складала 694,96 грн. За неопалювальний період з травня 2016 по вересень 2016 року позивачем спожито природного газу на суму 3 673, 39 грн., з урахуванням суми переплати та субсидії, яка була йому надана за період з травня по серпень на загальну суму 446,84 грн., а також з урахуванням переплати, яка була у споживача на травень місяць 2016 року - 694,96 грн., заборгованість по особовому рахунку позивача станом на 1 жовтня 2016 року місяць складає 2 531,58 грн. (3 673, 39 -446,84 - 694,96 = 2 531,58).

Крім цього, позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечував того факту, що з заявами про надання розрахунку та інформації про споживчий газ до відповідача не звертався.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В примітках до Повідомлення про призначення субсидії на житлово-комунальні послуги, яке надається при зверненні громадян до органів соціального захисту населення для призначення субсидії на житлово-комунальні послуги зазначається, що «Заявник сплачує обов'язкову частину плати в межах соціальних норм, на які призначено субсидію, та самостійно сплачує послуги, використані понад ці норми».

Крім того, згідно з положеннями пунктів 24 та 25 розділу III постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу» постачальник зобов'язаний забезпечити безперервне постачання газу в порядку, передбаченому договором, а побутовий споживач є відповідальним за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за надані послуги з газопостачання.

Стосовно вимог стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2, судова колегія приходить до висновку, що вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засідання як суду першої інстанції так і апеляційної інстанції позивачем не доведено якими саме діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, а також не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

На підставі вищевказаного, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст. 307, ст.ст. 308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2017 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий :

Судді: