Ухвала

іменем україни

25 жовтня 2017 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ступак О.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,

Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 25 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаною скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Корольовський ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області) щодо визначення вартості та оцінки майна у виконавчому провадженні № 51985052 боржника ОСОБА_3, а саме: будинку АДРЕСА_1, та як наслідок визнати протиправним визначення вартості майна згідно зі звітом про оцінку майна від 16 травня 2017 року № 13042017; зупинити передачу на реалізацію вказаного будинку.

У червні 2017 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - подано клопотання про зупинення реалізації майна, а саме: будинку АДРЕСА_1, на обґрунтування якого вказано, що державним виконавцем направлено до Житомирської філії Державного підприємства «Сетам» заявку та пакет документів для передачі на реалізацію арештованого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1, оцінка якого оскаржується в порядку ст. 383 ЦПК України.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 29 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25 липня 2017 року, клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - задоволено.

Зупинено реалізацію майна, а саме: будинку АДРЕСА_1, до набуття законної сили судовим рішенням за результатом розгляду скарги ОСОБА_3, заінтересовані особи: головний державний виконавець Корольовського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області Мороз Д.Г., стягувач - ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та визнання звіту протиправним.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про зупинення реалізації арештованого майна, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про зупинення реалізації майна, а саме: будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, керуючись ст. 386 ЦПК України і посилаючись на ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», виходив із того, що розгляд скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця з приводу оскарження проведеної оцінки майна безпосередньо впливає на питання реалізації належного їй майна, а тому зупинив процедуру реалізації майна - указаного будинку.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 і залишаючи без змін ухвалу місцевого суду, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду відповідає вимогам закону, обставинам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що на стадії розгляду скарги на дії державного виконавця процесуальне (та будь-яке інше) законодавство не передбачає право суду зупинити реалізацію арештованого майна, суд вважав безпідставними, зазначивши, що суд може вжити заходи забезпечення скарги, а не тільки позову, оскільки виконання рішення суду є стадією цивільного процесу. При цьому апеляційний суд на обґрунтування своїх висновків послався на ст. ст. 151, 152 ЦПК України.

Однак із вказаними висновками не можна погодитися виходячи з наступного.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

У ст. ст. 151, 152 ЦПК України містяться положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Разом із тим ст. 14 ЦПК України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їх права чи свободи.

Згідно зі змістом чинного ЦПК України розгляд таких заяв відноситься до розділу VII. Судовий контроль за виконанням судових рішень.

Разом із тим, згідно з роз'ясненнями пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 15 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року № 4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, Законом України «Про виконавче провадження» у ст. 34 врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця у порядку ст. ст. 383, 386, 387 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів так би мовити «забезпечення скарги» шляхом зупинення реалізації майна, адже за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Отже, у суду не було повноважень задовольняти клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - та зупиняти реалізацію майна, а саме: будинку АДРЕСА_1, до набуття законної сили судовим рішенням за результатом розгляду скарги ОСОБА_3, заінтересовані особи: головний державний виконавець Корольовського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області Мороз Д.Г., стягувач - ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та визнання звіту протиправним.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції Українита ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року та «Лавентс проти Латвії» від 07 листопада 2002 року).

Повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Ураховуючи, що в ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151, 152 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна, слід дійти висновку, що суди порушили норми ЦПК України та вийшли за межі своїх процесуальних повноважень.

Порушення судами зазначених вимог є порушенням принципу верховенства права, проголошеного Конституцією України, та вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом, оскільки ухвала про забезпечення скарги на дії державного виконавця прийнята судом поза межами його компетенції, тому у розумінні цих норм не можна визнати, що ухвала постановлена «судом, встановленим законом».

Зважаючи на те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність, і що відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; при постановленні оскаржуваних ухвал суди діяли всупереч нормам процесуального законодавства та поза межами своїх процесуальних повноважень, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості касаційного оскарження таких ухвал не є перешкодою для їх перегляду в касаційному порядку, тому що заборона такого перегляду стосується ухвал, постановлених судом у межах своїх повноважень.

Таким чином, оскільки ухвали судів щодо зупинення реалізації майна до набуття законної сили судовим рішенням за результатом розгляду скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця постановлені попередніми судовими інстанціями з перевищенням передбачених законом процесуальних повноважень, то вони підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 25 липня 2017 року скасувати.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про зупинення реалізації майна, а саме: будинку АДРЕСА_1, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Ступак

Судді: Є.П. Євграфова

Ю.Г. Іваненко

А.О.Леванчук

А.В.Маляренко