Справа № 561/592/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року смт. Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Дідика А. В.,

секретаря судового засідання Расевич Г. І.,

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Зарічне Рівненської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду із позовною заявою у порядку адміністративного судочинства до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №1017-3066-17 від 15 серпня 2017 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 серпня 2017 року поштовим відправленням отримав оскаржувану постанову згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 96 КУпАП за здійснення будівельних робіт з будівництва житлового будинку та господарської будівлі, що по вул. Ріг, 1 у с. Млинок Зарічненського району Рівненської області поблизу сусіда ОСОБА_3 на підставі будівельного паспорта без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Оскаржувану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом з підстав не з’ясування відповідачем усіх важливих обставин справи та грубого порушення вимог чинного законодавства, а саме:

Інспектором будівельного нагляду ОСОБА_2 не взято до уваги, що у позивача наявний чинний паспорт на забудову зазначеної земельної ділянки, який зареєстровано у відділі архітектури і будівництва Зарічненської РДА у 2001 році та виконаний попередньо госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планіровочним бюро цього ж відділу 26 січня 2001 року. Паспорт містить рішення виконкому Борівської сільської ради від 23 листопада 2000 року № 54 на проектування жилого будинку та забудову земельної ділянки, акт виносу меж ділянки, план забудови, дозвіл на виконання робіт, обов’язки забудовника,незаповнений акт державної техкомісії про готовність закінчених будівництвом об’єктів, положення про паспорт на забудову землі тощо;

Як зазначено у позовній заяві відповідачем не взято до уваги, що позивач не здійснював будівництво більш ніж 6 років, а наявне будівництво здійснювалось особисто, господарським способом за допомогою друзів та родичів упродовж 2001-2010 років та у цей період до нього не було застосовано будь-яких приписів та не було будь-яких рішень відповідних органів контролю щодо неправомірного здійснення будівельних робіт, хоча перевірки проводились;

Позивач зазначає, що норма ч. 4 ст. 96 КУпАП за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у чинній редакції викладена згідно згідно із Законом № 4220-VI від 22 грудня 2011 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності”, який набув чинності 19 січня 2012 року, тобто після вчинення позивачем відповідного діяння. З огляду на це ОСОБА_1 покликається на норму ст. 58 Конституції України з приводу зворотної дії в часі можуть мати нормативно–правових актів, які пом’якшують або скасовоють відповідальність, а у згадуваному законі № 4220-VI немає норми про те, що він має зворотню дію в часі, а також про обов’язок переоформляти документи на будівництво, які видані компетентними органами.

Крім того позивач зазначає, що оскаржуваною постановою грубо порушене його право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП, він не отримував будь-яких викликів про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а органом, який наклав на нього стягнення порушено процедуру розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності і що рішення виконкому Борівської сільської ради від 23 листопада 2000 року є передбаченим станом на 2001 рік дозволом на будівництво, який видавався органом місцевого самоврядування.

Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення позивач просить поновити йому строк на звернення до суду, витребувати у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення, викликати у судове засідання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та визнати протиправною і скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно – будівельної інспекції у Рівненській області ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення від 15 серпня 2017 року № 78-Ф.

Ухвалою суду від 11 вересня 2017 року позивачеві було поновлено строк звернення до суду з позовною заявою.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 23 жовтня 2017 року з’явився, подав клопотання про заміну первісного відповідача на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в особі ДАБІ у Рівненській області. Заслухавши думку позивача суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на норму п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, де зазначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За змістом ч. 3 ст. 50 КАС України відповідачем у адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим кодексом. Відповідач по справі головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області ОСОБА_2 є посадовою особою у складі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області і діє в її інтересах та від її імені. У Листі від 22 лютого 2013 №1332-0-26-13/11 Міністерства юстиції України зазначено, що для визначення поняття "посадова особа" необхідно виходити з правозастосовної практики, яка зазначає, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

У свою чергу, відповідно до судової практики, яка склалася і знайшла своє відображення в узагальненні Верховного Суду України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво", організаційно-розпорядчими обов'язками є обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є головним інспектором будівельного нагляду, повноваження якого визначені постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду. У зазначеному порядку визначено механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі-нагляд). Нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Основними завданнями нагляду є виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до ст. 13 Закону України “Про архітектурну діяльність”, органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до ст. 6 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Із пояснень позивача у судовому засіданні вбачається, що він почав будівництво фундаменту житлового будинку на земельній ділянці у с. Млинок, Зарічненського району Рівненської області у 2001 році, а припинив будівництво наприкінці 2010 року. При цьому 26 січня 2001 року на ім’я позивача видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, реєстраційний № 81 виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_1 Підставою видачі будівельного паспорта стало рішення Борівської сільської ради від 23 листопада 2000 року № 54 Про дозвіл на забудову земельної ділянки, яким дозволено позивачеві проектування та будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими приміщеннями на земельній ділянці площею 0,25 га за адресою с. Млинок Зарічненського району поруч із сусідом ОСОБА_3 та зобов’язано його виготовити будівельний паспорт.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про основи містобудування” (в редакції, чинній на час видачі будівельного паспорта ОСОБА_1 26 січня 2001 року), до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належало право надання відповідно до закону дозволу на будівництво об’єктів містобудування незалежно від форми власності у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами; проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 31 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинний на дату видання позивачеві будівельного паспорта) державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.

Згідно п.1 ст.3 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 225 від 25.03.1993 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено видачу замовникам (забудовникам) та реєстрація в установленому порядку дозволів на виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.

Отже, на час прийняття рішення виконавчим комітетом Борівської сільської ради №54 від 23 листопада 2000 р. було передбачено отримання дозволу на будівництво, який видавався органом місцевого самоврядування.

Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 він почав будівництво фундаменту будинку у 2001 році.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили факт початку будівництва будинку на земельній ділянці ОСОБА_1 у с. Млинок Зарічненського району Рівненської області до 2010 року.

Відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні встановлена Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності” від 17 січня 2017 року, № 1817-VIII, тобто як прослідковується із досліджених у судовому засіданні документів та з урахуванням пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та показів свідків будівельні роботи були початі та припинені у 2009-2010 роках, коли діяли норми щодо повідомлення про початок виконання будівельних робіт у редакції Закону, ВР України, від 17.02.2011, № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", де у п. 1 ч. 1 ст. 34 зазначалось, що Замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідност. 62 Конституції України.

Згідно зі статтями 69, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягаєна громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Норми ст.7 КУпАП вказують на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

По своєму призначенню адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.

Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд виходить з того, що при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення адміністративний протокол розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновками експерта, речовими докази, фотоматеріали, тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4ст. 256 КУпАП в протоколі про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення наряду з іншими відомостями зазначаються пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протокол має бути підписаний такою особою, у разі відмови від підписання протоколу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. та такій особі при складенні протоколу роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені цим кодексом про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно ст. 268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За змістом ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до ст. 10 КУпАП вина є обов'язковою умовою адміністративної відповідальності, юридичний факт, який є підставою для притягнення до відповідальності.

Крім того в силу норми п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Усудовому засіданні підтверджено факт початку та припинення будівництва ОСОБА_1 за адресою вул. Ріг, 1 с. Млинок, Зарічненського району Рівненської області упродовж 2001-2010 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Відповідальність за ч. 1 ст. 96 КУпАП передбачена за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про їх початок.

У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» розглядаючи відповідно ст. 293 КпАП скаргу або протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач не надав в судове засідання при розгляді справи по суті безперечних належних та допустимих доказів того, що підтверджують обставини, викладені в постанові по справі про адміністративне правопорушення, тоді як саме на нього законом покладено обов'язок доказування вини позивача у скоєні правопорушення.

Керуючись п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» ст. 7 10, 23, 245, 254, 256, 268, 293 КУпАП, ст. ст. 3, 7, 8, 9, 11, 50, 71, 86, 99, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №78-Ф головного інспектора будівельного нагляду інспекційного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області по справі про адміністративне правопорушення від 15 липня 2017 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 186 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. В. Дідик