open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року

Справа № 905/3281/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддя

Яценко О.В.,

судді

Поляк О.І., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Заступника прокурора Харківської області

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017

у справі

№ 905/3281/16

Господарського суду

Донецької області

за позовом

Констянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадасту у Донецькій області

до

1. Добропільської районної державної адміністрації, 2. Селянського фермерського господарства "Зоря"

про

визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

в засіданні взяли участь представники:

- ГПУ:

Гудименко Ю.В.

- відповідача 2:

Карнаух Н.Г.

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівська місцева прокуратура (прокурор) звернулась до господарського суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з позовом до Добропільської районної державної адміністрації та Селянського (фермерського) господарства "Зоря" про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Добропільської районної державної адміністрації Донецької області № 33 від 05.02.2010р. "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства СФГ "Зоря", визнання незаконним та скасування розпорядження голови Добропільської районної державної адміністрації Донецької області № 3 від 04.01.2011р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення фермерського господарства та передачу СФГ "Зоря" земельної ділянки загальною площею 21,00 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення (запасу) в оренду строком на 49 років, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.04.2011р. та зобов'язання СФГ "Зоря" в особі директора Карнаух Н.П. повернути на користь головного управління Держгеокадастру у Донецькій області земельну ділянку з кадастровим номером 1422085500:01:000:0594, яка розташована на території Нововодянської сільської ради Добропільського району Донецької області (за межами населених пунктів).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.02.2017 (суддя Бокова Ю.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Костянтинівської місцевої прокуратури.

Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтоване мотивами пропуску позовної давності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017 (судді: Мартюхіна Н.О., Агапов О.Л., Малашкевич С.А.) рішення Господарського суду Донецької області від 06.02.2017 залишено без зміни.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм процесуального права та порушення норм матеріального права, позов прокурора задовольнити.

Прокурор доводить, що суд не врахував відсутність будь-яких даних про надходження до прокуратури спірних розпоряджень до вересня 2016, тому судами невірно визначено початковий момент перебігу позовної давності, що призвело до неправильного його обчислення та застосування наслідків спливу позовної давності.

Крім того, прокурор доводить, що суд не надав оцінки клопотанню прокурора щодо поновлення позовної давності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Поляк О.І., Ходаківська І.П. касаційна скарга заступника прокурора Харківської області прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.02.2010 року Добропільською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №33 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", згідно п. 2 надано дозвіл Селянському (фермерському) господарству "Зоря" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Земельна ділянка розташована на території Нововодянської сільської ради за межами населених пунктів.

04.01.2011 року Добропільською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №3 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення фермерського господарства", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству "Зоря" для розширення фермерського господарства на території Нововодянської сільської ради Добропільського району Донецької області та передано Селянському (фермерському) господарству "Зоря" земельну ділянку загальною площею 21,0000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення (запасу) в оренду строком на 49 років. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Нововодянської сільської ради Добропільської району Донецької області.

06.04.2011 року між Добропільською районною державною адміністрацією (далі за текстом - Орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "Зоря" (далі за текстом - Орендар) було укладено договір оренди землі (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Нововодянської сільської ради за межами населених пунктів.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитком печаток; зареєстрований у Відділі Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2011р. за № 142208554000167.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

В силу ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, ч. 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.

Як унормовано в ч. 1 ст. 135 та ч. 5 ст. 137 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону у порядку, встановленому законом.

Статтею 31 Земельного кодексу України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися з:

- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству;

- земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних розпоряджень) визначений порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема, ч. 1 вказаної статті передбачено, що для отримання (придбання) у власності або оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Згідно з ч. 1 ст. 8 цього Закону (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних розпоряджень), після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

З приписів наведених норм вбачається, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що надання фермерському господарству, як юридичній особі, додаткової земельної ділянки в користування можливе виключно на земельних торгах, крім випадків визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки.

19.08.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" від 05.07.2012 року за №5077-VI, відповідно до якого ст.ст. 135 - 139 Земельного кодексу України викладені в новій редакції та якими врегульований порядок та форми проведення земельних торгів.

Таким чином, на час прийняття Добропільською районною державною адміністрацією розпоряджень №33 від 05.02.2010 року та №1 від 04.01.2011 року, питання проведення земельних торгів у формі аукціону законодавчо врегульовано не було.

З аналізу вищенаведених норм та встановлених обставин сиди дійшли висновку щодо незаконності розпоряджень Добропільської районної державної адміністрації розпоряджень №33 від 05.02.2010 року та №1 від 04.01.2011 року, оскільки передача Селянському (фермерському) господарству "Зоря" земельної ділянки площею 21,00 га із земель державної власності повинна була здійснюватись шляхом проведення процедури земельних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи незаконність розпоряджень Добропільської районної державної адміністрації №33 від 05.02.2010 року та №1 від 04.01.2011 року, наявні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.04.2011 року, який був укладений на підставі зазначених розпоряджень.

Наведені обставини та висновки щодо порушення вимог чинного земельного законодавства Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області щодо відведення земельної ділянки для розширення фермерського господарства та укладення договору оренди землі без проведення земельних торгів не оспорюються учасниками перед судом касаційної інстанції.

Предметом касаційної перевірки є застосування судами у спірному випадку позовної давності.

Так, судом встановлено, що селянським (фермерським) господарством "Зоря" заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Прокурор вважає, що позовна давність не пропущена та доводить, що початок її перебігу слід починати з вересня 2016 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Частинами 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Підпунктом 4.1 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року за №10 встановлено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року за №224 (в редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) затверджено Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем).

Згідно п.п 7 п. 4 цього Положення - Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших законів, а також державний геодезичний нагляд за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт відповідно до Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність".

Наказом Держкомзему від 17.06.2008 року за №123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 року за №625/15316, затверджено Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі.

Відповідно п.п 33 п. 4 цього Положення управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використання та охороною земель" та інших законів.

Указом Президента України від 08.04.2011 року за №445/2011 "Про державне агентство земельних ресурсів України" встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.09.2014 року за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено, зокрема, Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Пунктом 5 вказаної постанови Кабінету міністрів України встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади є правонаступника органів, які реорганізуються.

Судом встановлено, що саме відділ Держкомзему в Добропільському районі приймав участь у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству "Зоря", як вищевказане спірний договір підписаний представника обох сторін та зареєстрований у Відділі Держкомзему Добропільського району Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2011 року за №142208554000167, що свідчить про те, що контролюючий орган, якому були надані повноваження в частині контролю за дотриманням земельного законодавства, про спірні розпорядження та наявність договору був обізнаний ще в 2011 році.

Касаційна інстанція визнає правильними висновки судів, що передача повноважень щодо розпорядження окремими категоріями земель від одного державного органу до іншого не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується, що позивач міг дізнатися про існування спірних розпоряджень Добропільської районної державної адміністрації та оспорюваного договору оренди в 2011 році, відтак, саме з 2011 року і слід починати відлік початку перебігу позовної давності в спірному випадку.

Враховуючи наведені мотиви, касаційна інстанція визнає правомірними висновки господарських судів про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності.

В контексті доводів скарги прокурора, що момент початку перебігу позовної давності слід пов'язувати з обставинами, коли ним було отримано інформацію про оспорювані розпорядження та договір відхиляються з тих мотивів, що закон (ст. 261 ЦК України) пов'язує момент початку перебігу позовної давності із об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про реальну можливість в спірному випадку для особи позивача, а не прокурора, дізнатися про порушення свого права або про особу порушника, а не із суб'єктивною поведінкою такої особи, яка стверджує про виникнення відповідної можливості. Відповідні об'єктивні обставини можливості для позивача бути обізнаним було встановлено судом в спірному випадку, а доводи прокурора про отримання ним відповідної інформації у 2016 році не мають значення для визначення моменту початку перебігу позовної давності, не відповідають правильному застосуванню наведених норм про позовну давність.

Судом першої інстанції надано оцінку наведеним обставинам пропуску строку звернення до суду та визнано, що причиною є несвоєчасне здійснення прокурором своїх функцій, з огляду на що судом не визнано такі обставини поважними причинами для відновлення пропущеного строку; встановлення обставин справи та надання їм оцінки, зокрема що стосується причин пропуску строку, відноситься до повноважень суду першої та апеляційної інстанцій та не входить до повноважень касаційної інстанції, з огляду на що твердження прокурора про ненадання оцінки клопотанню про відновлення строку позовної давності не грунтується на фактичних обставинах, а їх переоцінка виходить за межі касаційної перевірки судового рішення.

Таким чином, доводи скарги не спростовують правильності правових висновків судів, зводяться до заперечення цих висновків на підставі доведення інших обставин, що пов'язані із визначенням початку перебігу позовної давності, що виходить за межі касаційного перегляду судових рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 905/3281/16 Господарського суду Донецької області залишити без зміни.

Головуючий, суддя

О.В. Яценко

Судді

О.І. Поляк

І.П. Ходаківська

Джерело: ЄДРСР 69725363
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку