ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 р. Справа № 551/157/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 30.05.2017р. по справі № 551/157/17

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4

до Міністерства оборони України треті особи Полтавський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

13.03.2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулися в Шишацький районний суд Полтавської області з адміністративним позовом доМіністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача Полтавський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України, в якому просять визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень в особі Міністерства оборони України викладене у виді витягу з "Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум" від 27 січня 2017 року № 4 (пункт 45) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам - батьку, матері та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, майора ОСОБА_5 . Зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( НОМЕР_3 ), що діє як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року внаслідок загибелі (смерті) їх сина та батька неповнолітнього сина, військовослужбовця, майора ЗСУ ОСОБА_5 у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 26.05.2017р. позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги як батьку, матері та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, майора ОСОБА_5 , у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4 ), що діє як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року внаслідок загибелі (смерті) їх сина та батька неповнолітнього сина, військовослужбовця, майора ЗСУ ОСОБА_5 у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує , що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що смерть ОСОБА_5 настала не через вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а внаслідок протиправних дій іншої особи, а тому вважає правомірним посилання Комісії Міноборони на ст. Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дії у стані алкогольного сп`яніння, в обґрунтування своєї відмови. Вважає , що зобов`язання Міноборони прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомога є втручанням в дискреційні повноваження Міноборони та не підлягає задоволенню саме в такій редакції. Обов`язковою ознакою рішень, дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Згідно пункту 45 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України №4 від 21.01.201.7 року позивачу відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не оскаржив пункт 45 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України №4 від 21.01.2017 року про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги і вказане рішення є чинним. Суд першої інстанції визнав протиправними дії Міністерства оборони України, яка полягає у неприйнятті рішення Міноборони про призначення йому одноразової грошової допомоги. Вважаємо, що саме рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги безпосередньо породжує для позивачів певні, правові наслідки і має обов`язковий характер. Таким чином, суд першої інстанції застосував не належний спосіб захисту прав та інтересів позивачів. Міноборони вважає, що позивачем пропущено строк, звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду, а відтак його позовна зайва підлягала залишенню без розгляду. Просить постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 30,05.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що у березні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діяли у власних інтересах, та ОСОБА_3 , що діяла як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , як батько, матір та син загиблого в зоні проведення антитерористичної операції військовослужбовця майора ЗСУ ОСОБА_5 , подали до Міністерства оборони України через Полтавський обласний військовий комісаріат заяви про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-Х11 із змінами й доповненнями, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надавши всі необхідні й достатні в таких випадках документи.

9 лютого 2017 року вони отримали лист з ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 10\192 від 06.02.2017 року в якому повідомлялося, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол № 4 від 27.01.2017 року, пункт 45), їм відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивачі набули право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті такої допомоги та зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату грошової допомоги, виходячи з наступного.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " (далі - Закон України №2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України №2011-ХІІ.Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Приписами статті 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статей 1-2 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу 3 групи інвалідності, є Закон України №2011-XII, в новій редакції та доповненнями, який набрав чинності з 01 січня 2014 року, та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Положеннями п. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. 6 ст. 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей).

Згідно пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Харківського обласного військового комісаріату до суду не надано.

Відповідно до п. 12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Абзацом 2 пункту 13 Порядку №975 передбачено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Так, матеріалів справи свідчать, що відмова суб`єкта владних повноважень оформлена у вигляді копії витягу з Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 січня 2017 року № 4, в якій вказано , що Комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), смерть якого настала від вбивства (удушення) іншою особою, оскільки на час смерті він перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено висновком експерта Артемівського бюро судово-медичної експертизи від 28.05.2015 року № 388, а згідно статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дії у стані алкогольного сп`яніння.

Матеріали справи свідчать , що ОСОБА_5 в період з 07.09.2014 по 21.11.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції м. Щастя Луганської області, що підтверджується довідкою № 4\4068 від 16.07.2015 року, виданої т.в.о командира військової частини польова пошта НОМЕР_5 , в період з 26.01.2015 по 16.03.2015 року безпосередньо брав участь в АТО в м. Артемівськ Донецької області, що підтверджується відповідною довідкою № 205 від 18.05.2015 року, виданою т.в.о командира військової частини польова пошта НОМЕР_6 , в подальшому ОСОБА_5 продовжив проходження військової служби саме в складі в\ч ПП НОМЕР_6 , яка дислокована в м. Артемівськ Донецької області, що є районом проведення антитерористичної операції, а 23.05.2015 року саме в м. Артемівськ Донецької області і саме під час проходження військової служби настала його смерть в результаті асфіксії (удушення), що випливає з висновку судово-медичної експертизи Артемівського відділення Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи № 388 від 28.05.2015 року, в якому також констатується і про факт перебування ОСОБА_5 на день смерті в стані алкогольного сп`яніння, про те що на день смерті ОСОБА_5 проходив військову службу в районі проведення антитерористичної операції саме у в\ч ПП НОМЕР_6 випливає з витягу наказу командира в\ч ПП НОМЕР_6 (по стройовій частині) № 142 від 01.06.2015 року де прямо констатується, що майора ОСОБА_5 , начальника центру зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку в\ч ПП НОМЕР_6 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_5 в результаті асфіксії (удушення), виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а також актом службового розслідування по факту смерті майора ОСОБА_5 від 15.06.2015 року.

Обставини дійсної причини смерті ОСОБА_5 беззаперечно встановлені в процесі проведення невідкладних оперативно-слідчих дій працівниками міліції (на той період) та прокуратури м. Артемівськ, вказано, що особа, яка в дійсності скоїла умисне вбивство військовослужбовця збройних сил України майора ОСОБА_5 23.05.2015 року і цією особою виявився громадянин ОСОБА_6 , який близько 23 г. 20 хв., перебуваючи на задньому сидінні в якості пасажира у легковому автомобілі ВАЗ-2107 д.н.з НОМЕР_7 , який використовував в якості таксі направляючись по м. Артемівськ в розташування в\ч ПП НОМЕР_6 майор ОСОБА_5 , накинув на шию останньому пасок безпеки вказаного легкового автомобіля і став душити внаслідок чого й настала смерть військовослужбовця від удушення (асфіксії). Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 гр. ОСОБА_6 заволодів табельною зброєю убитого ОСОБА_5 пістолетом Макарова (ПМ) серія НОМЕР_8 , калібру 9 мм, що і було безпосередньою підставою для таких дій з боку винуватої особи і що з`ясовано під час досудового розслідування кримінального провадження за № 12015050150001628, внесеного до ЄРДР 24.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України ( умисне вбивство ) та ч.1 ст. 262 КК України (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї).

Вимоги наведеного вище Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку не передбачають, що їх дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), якщо на час смерті військовослужбовець перебував у стані алкогольного сп`яніння чи при умові, що вбивству військовослужбовця передував конфлікт на грунті особистих неприязнених відносин з особою, яка його вбила.

Власне тлумачення вказаних норм відповідачем в Протоколі № 4 від 27.01.2017 року (пункт 45), як на підставу відмови у виплаті одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця, є надуманим, невмотивованим та незаконним .

Вказані обставини підтверджуються довідкою по факту умисного вбивства військовослужбовця ВЧ НОМЕР_9 гр. ОСОБА_5 , виданою батькам загиблого старшим слідчим СВ Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівськ і Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області старшим лейтенантом міліції Е.Х. Самедовим від 12.08.2015 року; обвинувальним Актом у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 у вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч.І ст. 262 КК України, внесено до ЄРДР за № 12015050150001628 від 24.05.2015 року; а також ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.11.2015 року (справа № 243\7563\2015- к) про розгляд кримінального провадження по факту умисного вбивства ОСОБА_5 відносно обвинуваченого за ч.І ст.115, ч. 1 ст. 262 КК України ОСОБА_6 в режимі відеоконференції.

Приймаючи рішення про відмову у виплаті позивачам одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України, як відповідач, не врахувало і вимоги "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, (зареєстровано в МЮ України 17.11.2018 року за N 1109/15800 ) згідно з приписами якого причинний зв`язок поранення,травми, контузії, каліцтва чи смерті військовослужбовця, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, встановлюється саме військово-лікарськими експертизами у разі, якщо вони не є наслідком протиправного діяння.

В розрізі наведеного очевидним є факт, що відповідач умисно проігнорував дані витягу із протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, у колишнього військовослужбовця № 4189 від 30.09.2016 року, де вказано: "Травма майора ОСОБА_5 , 1982 р.н. "Асфіксія. Удушення", що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_10 , виданим 01.06.2015 року виконавчим комітетом Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області та лікарським Свідоцтвом про смерть № 388 від 25.05.2015 року, виданим Артемівським відділенням СМЕ Донецького обласного бюро СМЕ - ТРАВМА ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ".

Будь-яких даних про вчинення ОСОБА_5 протиправного діяння, якими могли бути відомості про внесення до ЄРДР даних про вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, які потягли його смерть, наявність протоколу про адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_5 та відповідних процесуальних рішень повноважних Державних органів за наслідками їх розгляду у розпорядженні відповідача не , було і таких даних в дійсності не існує, а відтак і з цих підстав відмова про виплату одноразової грошової допомоги є надумано та незаконною і свідчить лише про небажання Держави виконувати взяті на себе зобов`язання.

Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016р. у справі № 820/1242/16 встановлено , що смерть ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, настала не через знаходження його у такому стані, а внаслідок протиправних дій іншої особи. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 , після безпосередньої участі в АТО у періодах з 07.09.2014 по 21.11.2014 та з 26.01.2015 по 16.03.2015, продовжував службу в складі в/ч польова пошта НОМЕР_6 , у зоні проведення АТО, до самої смерті.Отже, загибель військовослужбовця ОСОБА_5 відбулась у період проходження ним військової служби, що підтверджується самим актом службового розслідування, а також іншими доказами, оскільки військовослужбовець на час смерті, яка настала у м. Артемівську Донецької області, що знаходиться в зоні проведення АТО, не був звільнений з військової служби, не перебував у відпустці.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили, надано оцінку доводам відповідача щодо загибелі (смерті) ОСОБА_5 .

Таким чином, дійсно смерть ОСОБА_5 настала не через вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а внаслідок протиправних дій іншої особи, при цьому докази про вчинення ОСОБА_5 злочину чи адміністративного правопорушення відсутні, тому посилання відповідача на те , що призначення і виплата одноразової грошової допомоги відповідно до вимог статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дії у стані алкогольного сп`яніння, в обґрунтування своєї відмови, є безпідставним.

Приписи п. 4.8. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530 (далі - Положення №530), визначають, якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Наказом Міністра оборони України № 168 від 12.04.2007 року "Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби" призначено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До повноважень голови вказаної Комісії, зокрема, віднесено підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

Тобто, зазначеним наказом Міністра оборони України створено відповідну комісію, яка має здійснювати підготовку пропозицій та подавати їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

При цьому, саме за результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Як встановлено з матеріалів справи, заява позивача про виплату одноразової грошової допомоги Комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби по суті не розглядалась, пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та визначення її розміру не надавались.

Така бездіяльність Міністерства оборони України позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на соціальний захист передбачений ст. 46 Конституції України.

При цьому , Верховним Судом України у постановах від 18.03.2014 року у справі №21-11а14 та від 22.04.2014 року у справі №21-484а13 висловлено правову позицію у подібних правовідносинах, згідно якої підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб`єкта владних повноважень, прийняте з цього питання.

Таким чином, оскільки Міністр оборони України не розглянув звернення про виплату одноразової грошової допомоги та відповідного рішення не прийняв, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Міністерства оборони України в призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та рішення Міністерства оборони України, викладене у виді витягу з Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 січня 2017 року № 4 (пункт 45) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам - батьку, матері та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, майора ОСОБА_5 є протиправним, та підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.08.2016 року у справі №К/800/37266/15.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові № 9/175-04 від 24.01.2006 р., суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-УШ від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи те , що Полтавський обласний військовий комісаріат сформував та направив на адресу Міністерства оборони України пакет документів стосовно можливості виплати позивачам одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних особі, прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги приймається комісією на підставі документів, направлених обласним військовим комісаріатом, а заява позивача з документами комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби по суті не розглядалась, пропозиції не формувались і Міністру для прийняття рішення не подавались, тому, колегія суддів вважає, що для захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути пакет документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

В порушення наведених норм та встановлених обставин справи, суд першої інстанції помилково прийняв рішення про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті грошової допомоги та зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року внаслідок загибелі (смерті) їх сина та батька неповнолітнього сина, військовослужбовця, майора ЗСУ ОСОБА_5 у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Щодо посилань апелянта на порушення позивачем строку на звернення з адміністративним позовом відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст.99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи наведене строк звернення до суду необхідно рахувати з дати відмови в призначені та виплати грошової допомоги , а саме з 27.01.2017р., а до суду він звернувся 13.03.2017 р., тобто в шестимісячний строк.

У відповідності до ст.202 КАС України порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 30.05.2017р. по справі № 551/157/17 скасувати.

Прийняти нову постанову , якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене у виді витягу з Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 січня 2017 року № 4 (пункт 45) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам - батьку, матері та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, майора ОСОБА_5

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути пакет документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 23.10.2017 р.