ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа № 910/5497/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (надалі ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця") за вих. № НЮ-1292 від 07.08.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/4005/17 від 22.08.2017р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2017р.

у справі № 910/5497/17

за позовом: публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільської ЦЗФ" (надалі ПАТ ДТЕК Добропільської ЦЗФ"), м. Добропілля, Донецька область

до відповідача: ПАТ "Українська залізниця", м. Київ в особі РФ "Львівська залізниця", м. Львів

про стягнення 3 580,89 грн. вартості нестачі вугілля

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2017р. у справі № 910/5497/17 (суддя Петрашко М.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» на користь ПАТ «ДТЕК Добропільської ЦЗФ» 2 685,67 грн. вартості нестачі вугілля та 1 200,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїх зобов’язань за договором перевезення належним чином не виконав - не забезпечив збереження ввіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи. Відповідальність перевізника при перевезенні вантажу, в даному випадку залізниці, передбачена положеннями ст. 110 Статуту залізниць України, ч. 2 ст. 23 Законом України “Про залізничний транспорт”, ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України. Приймаючи до уваги, що позивач припустився помилки при здійсненні розрахунку вартості недостачі вантажу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 2 685,67 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про доведеність вартості відправленого вантажу та наявності у позивача збитків, оскільки жодних доказів на підтвердження сплати вартості вантажу матеріали справи не містять. Також зазначає, що позивач не є власником вантажу, і розрахунок вартості вантажу здійснював керуючись даними власника – ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 22.08.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_2, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. – головуючий суддя, ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2017р. поновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 19.09.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.10.2017р.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, участі уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 17.10.2017р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.12.2013р. між ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” (виконавець) та ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” (замовник) укладено Договір №13-15/75-У, відповідно до умов якого замовник зобов’язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов’язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов’язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику, в строки та на умовах обумовлених вказаним договором та/або специфікаціями (а.с. 13-14).

28.12.2015р. між ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” та ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” укладено додаткову угоду до договору №13-15/75-У від 31.12.2015р., відповідно до якої продовжено строк дії договору до 31.12.2016р. (а.с. 15).

Відповідно до п.5 специфікації від 29.04.2016р. до договору, поставка концентрату здійснюється на умовах “DDR, місце призначення” залізнична станція “Ладижин” Одеської залізниці, та/або залізнична станція “Бурштин” Львівської залізниці, та/або залізнична станція “Енергодар” Придніпровської залізниці, та/або залізнична станція «Добротвір» Львівської залізниці, та/або залізнична станція «Сорочье» Донецької залізниці в редакції “ІНКОТЕРМС-2010”, з врахуванням умов договору та специфікації (а.с. 16).

Позивач відповідно до Технічних умов завантажив 28.09.2016р. по накладній №51324994 вугілля кам'яне у вагон №56862840 в кількості 70000 кг та передав вказаний вантаж для перевезення відповідачу. Згідно з накладною – завантаження на рівні борта (а.с. 11).

Відповідно до вищевказаної накладної залізниця прийняла у позивача на станції «Добропілля» Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов’язалась доставити його на станцію "Бурштин" Львівської залізниці ДТЕК Бурштинської ТЕС ПАТ “ДТЕК Західенерго”, яка є структурною одиницею ПАТ “ДТЕК Західенерго” без права юридичної особи, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією довідки з ЄДРПОУ (а.с. 19).

На станції Добропілля Донецької залізниці був складений комерційний акт БН №786721/32 від 01.10.2016р. Відповідно до вказаного комерційного акту, по накладній значиться брутто 93500 кг. (тара 23500, нетто 70000 кг.) При контрольному переважуванні вагону №56862840 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 90000 кг, тара - 23500 кг, нетто - 66500 кг, що менше вантажного документу на 3500 кг. (а.с. 10).

В даному акті зазначено, що розміщення вугілля на рівні бортів, розрівняно катком нанесенням маркування однієї продільної борозни посередині кузова. Над люками 6-7 заглиблення довжиною 2,2м. шириною 1,7м. глибиною 0,7м. Маркування в місці заглиблення порушено. Слідів просипання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.

У розділі Ж комерційного акту зроблена відмітка станції призначення Бурштин Львівської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено.

В позовній заяві позивач вказує, що з врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п.27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1%, недостача вантажу становить (3500-700) 2800 кг або 2,8 т.

Із довідки вантажовідправника вбачається вартість 1 тони вантажу у вагоні №56862840 за накладною №51324994 – 1.065,74 грн. без ПДВ, 1278,89 грн. з ПДВ (а.с. 12).

Вартість недостачі виявленої у вагоні №56862840, з урахуванням норми природної втрати, за розрахунками позивача, складає 3 580,89 грн. із розрахунку: 2,8 т (нестача з врахуванням норми природної втрати 1%) х 1278,89 грн. (вартість 1 т вугілля з ПДВ) (а.с. 8).

У відповідності до положень статті 133 Статуту залізниць України, відповідно до переуступного напису, зробленого на накладній №51324994 за підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ “ДТЕК Західенерго”, право на пред’явлення позову передано ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”.

Дані обставини стали підставою звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 3 580,89 грн. вартості нестачі вугілля.

В свою чергу відповідач проти позову заперечив повністю, вказавши на недоведення позивачем факту завдання йому реальних збитків внаслідок нестачі вантажу та відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями перевізника та втратою або ушкодженням вантажу, а отже, відсутність його вини у факті нестачі вантажу.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору перевезення №13-15/75-У від 31.12.2013р.

Приписами ч.1, 2 ст. 306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України).

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Предметом позову у справі, що переглядається, є вимога позивача про відшкодування вартості недостачі, виявленої у вагоні №56862840, що за розрахунком позивача складає 3 580,89 грн.

Згідно з п.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Як зазначалося вище, 28.09.2016р. позивачем (вантажовідправником) на адресу Бурштинської ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" (вантажоодержувача) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці за залізничною накладними №51324994 у вагоні №56862840 було відправлено вантаж - вугілля кам'яне г-газовий, марки Г О-100 кількістю 70 000 тонн у вагоні (а.с. 11).

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Стаття 129 Статуту визначає обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

З матеріалів справи вбачається, що на станції Добропілля Донецької залізниці 01.10.2016р. у вагоні №56862840 було виявлено недостачу, про що складений комерційний акт БН №786721/32 (а.с. 10).

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

В свою чергу відповідачем не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов’язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 ст. 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У графі 20 залізничної накладної №51324994 “Найменування вантажу” зазначено, що спірний вантаж (вугілля кам’яне, марки г-газовий, марка Г0-100) навантажено рівні борта (а.с. 11).

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, що здаються до перевезення у вологому стані, становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах (п. 27 Правил видачі вантажів).

В матеріалах справи наявна довідка вантажовідправника, згідно із якою вартість 1 тони вантажу у вагоні №56862840 за накладною №51324994 становить 1 065,74 грн. без ПДВ, 1 278,89 грн. з ПДВ (а.с. 12).

Як встановлено комерційним актом БН №786721/32 недостача вантажу у вагоні №56862840 становить 3500 кг.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розрахунок вартості недостачі, здійснений позивачем, є невірним, оскільки позивачем застосовано невірну величину недостачі спірного вантажу з урахуванням норми природної втрати вантажу.

Так, позивачем не враховано, що природна втрата маси вантажу має застосовуватись у розмірі 2% від маси нетто, зазначеної у перевізних документах, і становити 1400 кг, оскільки, вологість вантажу підтверджується його характеристиками, наведеними у специфікації від 29.04.2016р. (а.с. 16-18).

Таким чином, при розрахунку суми збитків від втрати частини вантажу судом застосовано підп.3 п.27 Правил видачі вантажів, відповідно до якого норма природної втрати мінерального палива, до якого відноситься вугілля кам’яне, складає 2%. (нестачі вантажу у вагоні №56862840: 70000*2% = 1400 кг; 70 000 кг – 1400 кг – 66500 кг = 2100 кг - недостача вантажу)

Таким чином, за розрахунком суду, вартість втраченого вантажу у вагоні №56862840 становить 2,1 т*1.278,89 = 2 685,67 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням змісту комерційного акту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач своїх зобов’язань за договором перевезення належним чином не виконав - не забезпечив збереження ввіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що позивач припустився помилки при здійсненні розрахунку вартості недостачі вантажу, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення на суму 2 685,67 грн. В решті стягнення недостачі вартості вугілля в розмірі 895,22 грн. судом правомірно відмовлено.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі заперечення не спростовують позовних вимог, оскільки відповідальність перевізника при перевезенні вантажу, в даному випадку залізниці, передбачена положеннями ст. 110 Статуту залізниць України, ч. 2 ст. 23 Законом України “Про залізничний транспорт”, ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України.

Щодо твердження скаржника, що позивач не є власником вантажу і розрахунок вартості вантажу здійснював керуючись даними власника – ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, відповідно позивач не має права пред’являти даний позов, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з спірною накладною відправником є ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", а одержувачем - Бурштинська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго".

Статтею 130 Статуту залізниць України передбачено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Згідно з ст.133 Статуту залізниць України на залізничній накладній міститься переуступний напис за підписами в.о. генерального директора та головного бухгалтера ПАТ "ДТЕК Західенерго", скріплений печаткою вантажоодержувача, який свідчить про передачу права на пред’явлення позову ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", тобто, від вантажоодержувача до вантажовідправника.

Відтак, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Відповідно до ст.4^{3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.}

^{Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.}

^{Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.}

^{Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.}

^{Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.}

^{З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.}

^{Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -}

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2017р. у справі № 910/5497/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.І. Матущак

ОСОБА_1