ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2017 р.

Справа № 916/1977/17

За позовом: Приватного підприємства "Континент 15"

До відповідачів: Одеської митниці Державної фіскальної служби України; Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- довіреність від 19.01.2017р.

Від відповідача: ГУ ДКСУ в Одеській області - не з'явився;

Від відповідача: Одеська митниця – ОСОБА_2 - довіреність №1273/5/15-70-10 від 09.10.2017р., ОСОБА_3 – довіреність №742/5/15-70-10 від 19.01.2017р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1- довіреність від 19.01.2017р.

Від відповідача: ГУ ДКСУ в Одеській області - не з'явився;

Від відповідача: Одеська митниця – ОСОБА_2- довіреність №1273/5/15-70-10 від 09.10.2017р.

Суть спору: Позивач - Приватне підприємство (далі- ПП ) „Континент 15”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі- Одеська митниця ДФС України) про стягнення з державного бюджету України грошових коштів у розмірі 54 962 грн. 67 коп. на відшкодування шкоди , завданої внаслідок неправомірних дій Одеської митниці ДФС України.

01 вересня 2017р. позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Державного бюджету України (через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області) на користь ПП „Континент 15” грошові кошти у розмірі 54 962 грн. 67 коп. на відшкодування шкоди , завданої внаслідок неправомірних дій Одеської митниці ДФС України.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач- Одеська митниця Державної фіскальної служби України проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач- Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін , суд встановив:

09 листопада 2016р. ПП „Континент 15” було подано митну декларацію №500060006/2016/021130 на митне оформлення імпортного товару „комбіновані холодильники-морозильники, морозильники” , загальною вагою брутто 7278,5 кг, країна походження- Болгарія , рахунок-фактура (інвойс) №4098798/001 від 09.11.2016р., рахунок-фактура (інвойс) №4098798/1 від 09.11.2016р. тощо.

За результатом розгляду зазначених документів , митним органом було оформлено Картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р.

Позивач зазначає, що виходячи з умов Договору поставки №AU.DB -1260 від 20.11.2015р. , укладеного між компанією “Aurora Solutsons Limited” (постачальник) та ПП „Континент 15” (покупець), Контракту №15708/10.05.2016 про надання транспортно-експедиційних послуг (організацію автомобільних перевезень) , укладеного між компанією “Aurora Solutsons Limited” (Замовник) та компанією “Sidberg Group Industrial Inc.” (перевізник) (п.4.2, п.7.7) , у зв’язку із оформлення Одеською митницею Картки відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р. , для ПП „Континент 15” склалася ситуація , внаслідок якої підприємство опинилося під загрозою застосування до нього штрафних санкцій з боку перевізника за наднормативний простій транспорту з розрахунку 50 Євро за добу ( 1 397 грн. 37 коп. за курсом 27,94738700 грн. за 1 євро ( курс , визначений у графі 23 митної декларації №500060006/2016/021130 від 14.11.2016р.).

Позивач зазначає, що у зв’язку із неможливістю випуску товарів з-під митного контролю для вільного обігу на території України , у відповідності до ст.ст.201, 202 Митного кодексу України, та у зв’язку із оскарженням у судовому порядку картки відмови в прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р. , він був вимушений розмістити товар на склад тимчасового зберігання, у зв’язку з чим 18.11.2016р. між ПП „Континент 15” (Замовник) та ТОВ „Перша брокерська контора” (Виконавець) був укладений Договір №57/16 на тимчасове зберігання та надання послуг, предметом якого є розміщення Замовником під митним контролем товарів (вантажів) на тимчасове зберігання за плату на складі тимчасового зберігання Виконавця (номер у реєстрі складів тимчасового зберігання №S/0037/V\00) (номер у реєстрі митних складів №М/0037/V\00) , а також надання Виконавцем Замовнику пов’язаних з цим послуг. Відповідно до умов п.1.3 цього Договору найменування послуг, їх вартість визначені Базовою тарифною угодою (додаток №1 до цього Договору). Відповідно до ОСОБА_2 №191 приймання вантажу на зберігання від 21.11.2016р. на зберігання під митним контролем було передано 112 місць вантажу на площі 30 кв.м. При цьому, Одеською митницею ДФС України було надано дозвіл на розміщення на тимчасове зберігання холодильників , морозильників у кількості 112 шт. , шляхом оформлення відповідного Єдиного уніфікованого документу (ЄУД) №2888.

Вартість послуг зберігання товару на складі тимчасового зберігання складала 220 грн. 20 коп. на добу, що у 6,35 разів менше штрафу за наднормативний простій транспорту.

Позивач зазначає, що на складі тимчасового зберігання товар зберігався до 21.04.2017р. і за період з 21.11.2016р. по 21.04.2017р. ПП „Континент 15” на користь ТОВ „Перша брокерська контора” було сплачено 27 192 грн. 08 коп., що підтверджується актом надання послуг №115 від 30.12.2016р. та платіжним дорученням №35 від 10.02.2017р. на суму 2 927 грн. 18 коп.; актом надання послуг №59 від 31.01.2017р. та платіжним дорученням №31 від 08.02.2017р. на суму 6 807 грн. 60 коп.;

актом надання послуг №52 від 28.02.2017р. та платіжним дорученням №98 від 21.04.2017р. на суму 6 132 грн. 00 коп.; актом надання послуг №89 від 31.03.2017р. та платіжним дорученням №99 від 21.04.2017р. на суму 6 770 грн. 40 коп.; актом надання послуг №46 від 20.04.2017р. та платіжним дорученням №97 від 21.04.2017р. на суму 4 554 грн. 90 коп.

У подальшому, як зазначає позивач, у зв’язку зі спливом строку зберігання на складі тимчасового зберігання, дозволеного Одеською митницею ДФС України та ст.204 Митного кодексу України, ПП „Континент 15” було вимушено у відповідності до ст.ст.122, 125 Митного кодексу України перемістити товар у митний режим митного складу , для чого було оформлено відповідну митну декларацію №500060/2017/004109 від 21.04.2017р. з кодом ІМ74 у графі 1, що відповідно до Класифікатора типів декларацій та Класифікатором митних режимів , що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012р. №1011, означає : тип декларації „ввезення”; митний режим – „митний склад (для іноземних товарів)”. У графі 49 даної митної декларації зазначено реквізити складів, між якими було здійснено переміщення товару : М/0405/V\00; S\0037\00. Згідно до витягів з реєстру митних складів склад тимчасовго зберігання за номером S\0037\00 належить ТОВ „Перша брокерська контора”, а митний склад за номером М/0405/V\00 – ТОВ «Південьмортранс». З урахуванням зазначеного, 20.04.2017р. між ПП „Континент 15” (Замовник) та ТОВ «Південьмортранс» (Виконавець) був укладений Договір №4ТС/17 на тимчасове зберігання та надання послуг, предметом якого було розміщення Замовником під митним контролем товарів (ванатжів) на тимчасове зберігання за плату на митному складі Виконавця , та надання Виконавцем Замовнику повязаних з цим послуг. Відповідно до п.1.3 Договору найменування послуг, їх вартість визначені Базовою тарифною угодою (додаток №1 та №2 до цього Договору).

Позивач зазначає, що на митному складі за номером М/0405/V\00 товар зберігався у період з 21.04.2017р. по 23.06.2017р., після чого за митною декларацією №500060/2017/009311 від 23.06.2017р. був оформлений випуск цього товару з митного складу у вільний обіг на території України . За послуги зверігання на митному складі , на підставі Договору №4ТС/17 на тимчасове зберігання та надання послуг від 20.04.2017р. , за період з 21.04.2017р. по 23.06.2017р. ПП „Континент 15” сплатило на користь ТОВ «Південьмортранс» 27 770 грн. 59 коп., що підтверджується : актом надання послуг №98 від 21.06.2017р. та платіжним дорученням №157 від 21.06.2017р. на суму 7 606 грн. 58 коп.; актом надання послуг №99 від 26.06.2017р. та платіжним дорученням №162 від 26.06.2017р. на суму 11 027 грн. 48 коп.;актом надання послуг №100 від 27.06.2017р. та платіжним дорученням №164 від 27.06.2017р. на суму 9 136 грн. 53 коп.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2017р. у справі №815/861/17 за позовом ПП „Континент 15” до Одеської митниці ДФС України , залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р. визнано протиправною та скасовано. Зазначені судові документи , з відміткою про набрання законної сили, а також ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017р. про виправлення описки , ПП „Континент 15” було отримано супровідним листом від 30.05.2017р. , що надійшов позивачу на початку червня 2017р.

За таких обставин, позивач вважає, що саме внаслідок неправомірних дій Одеської митниці ДФС України та неможливості митного оформлення випуску товару у вільний обіг на території України у період з 21.11.2016р. по 23.06.2017р. , ПП „Континент 15” зазнало матеріальної шкоди на загальну суму 54 962 грн. 67 коп. , що полягає у вимушеному утриманні та оплаті послуг зберігання утримувачів митних складів .

В обгрунтування позову позивач посилається на ч.2 ст.30 Митного кодексу України, відповідно до якої шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом, та на ст.1173 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Крім того, позивач зазначив, що згідно п.п.2 п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду .

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області проти позову заперечує, посилаючись на те, що Управління є окремою юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями, ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувало, позовних вимог до Управління позивачем не заявлено, у зв’язку з чим Управління не може бути відповідачем у справі, адже не несе відповідальності за неправомірні дії інших органів, підприємств, установ та організацій.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до бюджетного законодавства органи ДФС є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і уповноважені на отримання бюджетних асигнувань , взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. Відповідач вважає, що у даному випадку шкода повинна відшкодовуватись за рахунок коштів Одеської митниці ДФС, тобто, за рахунок бюджету , передбаченого для цього органу, а останній зобов’язаний вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань.

Відповідач також зазначає, що відповідно до положень ст.1166 Цивільного кодексу України Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 1 ст.1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відповідно до положень ст.3 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу. Управління , на виконання вимог зазначеного Закону та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011р. №845 (зі змінами та доповненнями) , лише здійснює безспірне списання коштів з рахунків боржника, які відкриті в органі Казначейства( стягнення конкретних сум з конкретних боржників).

Відповідач також вважає, що кошти, які просить стягнути позивач, не є за своєю природою матеріальною шкодою у вигляді реальних збитків чи упущеної вигоди у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, та ці правовідносини регулюються Митним кодексом України.

Відповідач- Одеська митниця ДФС України проти позову заперечує, посилаючись на те, що на відміну від загальної норми ст.1166 Цивільного кодексу України , яка вимагає встановлення чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками, вини) , спеціальна норма ст.1173 Цивільного кодексу України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів , тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками). За умови відсутності вказаних трьох елементів цивільно-правова відповідальність держави у вигляді відшкодування шкоди не настає.

Відповідач зазначає, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2017р. у справі №815/861/17 за позовом ПП „Континент 15” до Одеської митниці ДФС України , яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р. За таких обставин, відповідач вважає, що дії, рішення або бездіяльність Одеської митниці , які були вчинені (прийняті) до або після 09.12.2016р. , не визнавались судом протиправними та не скасовувались, у зв’язку з чим зазначена постанова суду не може бути доказом протиправних дії , рішень чи бездіяльності Одеської митниці ДФС . З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що дії, рішення чи бездіяльність Одеської митниці ДФС, які були вчинені (прийняті) до або після 09.12.2016р. не визнавались адміністративним судом протиправними та не скасовувались.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено протиправної поведінки у вигляді незаконних дій, рішень або незаконної бездіяльності органу державної влади в період з 21.11.2016р. до 09.12.2016р. або з 10.12.2016р. по 23.06.2017р., з урахуванням чого, на думку відповідача, відсутній такий елемент складу правопорушення , як протиправність дій (бездіяльності) відповідача у період з 21.11.2016р. до 09.12.2016р. або з 10.12.2016р. по 23.06.2017р.

Відповідач також зазначив, що укладення позивачем договорів на тимчасове зберігання та надання послуг від 18.11.2016р. та фактична передача товару на зберігання відповідно до акту №191 від 21.11.2016р. , було здійснено ним самостійно 18.11.2016р., тобто до видачі Одеською митницею 09.12.2016р. картки відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358.

Відповідач також звернув увагу суду на те, що Одеська митниця ДФС України надавала ПП „Континент 15” відмову у митному оформленні лише один раз 09.12.2016р. шляхом видачі картки відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358. За таких обставин, відповідач вважає, що були відсутні передбачені ч.5 ст.204 Митного кодексу України підстави для обов’язкового розміщення товарів на складі митниці. Відповідно до положень ч.1 ст.71 , ч.4 ст.204 Митного кодексу України ПП „Континент 15 „ мало можливість самостійно обрати митний режим відносно товарів, або відправити товари під митним контролем до інших митниць для їх подальшого митного оформлення, або вивезти товари за межі митної території України. Але, позивач добровільно та самостійно обрав митний режим митного складу .

Одеська митниця ДФС України також зазначила, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2017р. у справі №815/861/17 набрала законоої сили 26.04.2017р. , але ПП «Континент 15» подало до митниці митну декларацію №500060/2017/009311 лише 23.06.2017р., що свідчить про бездіяльність самого позивача у період з 26.04.2017р. до 23.06.2017р. , а не про протиправні дії Одеської митниці.

Крім того, відповідач зазначив, що постановою у справі про порушення митних правил №1381/50000/16 від 14.02.2017р. громадянку ОСОБА_4 – яка є директором ПП «Континент 15» , визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кордексу України –«дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів», та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів ( 9 673 грн. 50 коп.).

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати ,яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі , а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

При цьому стаття ст. 33 ГПК України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, на сторону, що вимагає відшкодування збитків згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, покладається обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання.

Крім того, відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007р. №04-5\239 „ Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994р. №02-5\215 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди” вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків , господарський суд перш за все повинен зясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди , необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи , яка завдала шкоду, і самою шкодою.

З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2016р. ПП „Континент 15” було подано митну декларацію №500060006/2016/021130 на митне оформлення імпортного товару „комбіновані холодильники-морозильники, морозильники” , загальною вагою брутто 7278,5 кг, країна походження- Болгарія , рахунок-фактура (інвойс) №4098798/001 від 09.11.2016р., рахунок-фактура (інвойс) №4098798/1 від 09.11.2016р. тощо.

За результатом розгляду зазначених документів , митним органом було оформлено Картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р.

Не погоджуючись з оформленням картки відмови, ПП „Континент 15” звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС України про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2017р. у справі №815/861/17, залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017р. , картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р. визнано протиправною та скасовано.

При цьому, адміністративними судами було встановлено безпідставність відмови Одеської митниці ДФС України у митному оформленні (випуску) товарів, а відтак, було встановлено наявність неправомірних дій Одеської митниці ДФС України щодо ПП „Континент 15”, які виразилися у безпідставній відмові в митному оформленні (випуску ) товарів.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2017р. у справі №815/861/17, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р. з відміткою про набрання законної сили, а також ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017р. про виправлення описки , ПП „Континент 15” було отримано супровідним листом від 30.05.2017р. , що надійшов позивачу на початку червня 2017р.

Відповідно до ст.201 Митного кодексу України товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання. На тимчасове зберігання під митним контролем із застосуванням положень цієї глави товари також можуть розміщуватися на митних складах або на складах органів доходів і зборів.

Згідно ст.202 цього Кодексу Єдиним документом, необхідним для розміщення товарів на тимчасове зберігання під митним контролем, є уніфікований документ за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, що містить опис цих товарів на підставі товаросупровідних документів.

За приписами ч.1,3, 4 ст.204 Митного кодексу України загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів. Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині першій цієї статті, за заявою власника або уповноваженої ним особи може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) органом доходів і зборів, за дозволом якого товари були розміщені на складі. Якщо особа, яка зберігає товари на складі тимчасового зберігання відкритого типу або митному складі відкритого типу, не є утримувачем цього складу, її заява про продовження строку тимчасового зберігання зазначених товарів попередньо погоджується з утримувачем складу. У разі відмови у продовженні строку тимчасового зберігання орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронній формі, повідомити власника товару або уповноважену ним особу про причини і підстави такої відмови. До закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути: 1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або 2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу; або 3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або 4) вивезені за межі митної території України.

За таких обставин, виходячи з неможливості випуску товарів з-під митного контролю для вільного обігу на території України , у відповідності до ст.ст.201, 202 Митного кодексу України, та у зв’язку із оскарженням у судовому порядку картки відмови в прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р. , позивач був вимушений розмістити товар на склад тимчасового зберігання, у зв’язку з чим 18.11.2016р. між ПП „Континент 15” (Замовник) та ТОВ „Перша брокерська контора” (Виконавець) був укладений Договір №57/16 на тимчасове зберігання та надання послуг, предметом якого є розміщення Замовником під митним контролем товарів (вантажів) на тимчасове зберігання за плату на складі тимчасового зберігання Виконавця (номер у реєстрі складів тимчасового зберігання №S/0037/V\00) (номер у реєстрі митних складів №М/0037/V\00), а також надання Виконавцем Замовнику пов’язаних з цим послуг.

Відповідно до умов п.1.3 цього Договору найменування послуг, їх вартість визначені Базовою тарифною угодою (додаток №1 до цього Договору). Відповідно до ОСОБА_2 №191 приймання вантажу на зберігання від 21.11.2016р. на зберігання під митним контролем було передано 112 місць вантажу на площі 30 кв.м. При цьому, Одеською митницею ДФС України було надано дозвіл на розміщення на тимчасове зберігання холодильників , морозильників у кількості 112 шт. , шляхом оформлення відповідного Єдиного уніфікованого документу (ЄУД) №2888.

Вартість послуг зберігання товару на складі тимчасового зберігання складала 220 грн. 20 коп. на добу, що у 6,35 разів менше штрафу за наднормативний простій транспорту.

За матеріалами справи, на складі тимчасового зберігання товар зберігався до 21.04.2017р. і за період з 21.11.2016р. по 21.04.2017р. ПП „Континент 15” на користь ТОВ „Перша брокерська контора” було сплачено 27 192 грн. 08 коп., що підтверджується актом надання послуг №115 від 30.12.2016р. та платіжним дорученням №35 від 10.02.2017р. на суму 2 927 грн. 18 коп.; актом надання послуг №59 від 31.01.2017р. та платіжним дорученням №31 від 08.02.2017р. на суму 6 807 грн. 60 коп.;

актом надання послуг №52 від 28.02.2017р. та платіжним дорученням №98 від 21.04.2017р. на суму 6 132 грн. 00 коп.; актом надання послуг №89 від 31.03.2017р. та платіжним дорученням №99 від 21.04.2017р. на суму 6 770 грн. 40 коп.; актом надання послуг №46 від 20.04.2017р. та платіжним дорученням №97 від 21.04.2017р. на суму 4 554 грн. 90 коп.

У зв’язку зі спливом строку зберігання на складі тимчасового зберігання, дозволеного Одеською митницею ДФС України та ст.204 Митного кодексу України, ПП „Континент 15” було вимушено у відповідності до ст.ст.122, 125 Митного кодексу України перемістити товар у митний режим митного складу , для чого було оформлено відповідну митну декларацію №500060/2017/004109 від 21.04.2017р. з кодом ІМ74 у графі 1, що відповідно до Класифікатора типів декларацій та Класифікатором митних режимів , що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012р. №1011, означає : тип декларації „ввезення”; митний режим – „митний склад (для іноземних товарів)”. У графі 49 даної митної декларації зазначено реквізити складів, між якими було здійснено переміщення товару : М/0405/V\00; S\0037\00. Згідно до витягів з реєстру митних складів склад тимчасовго зберігання за номером S\0037\00 належить ТОВ „Перша брокерська контора” , а митний склад за номером М/0405/V\00 – ТОВ «Південьмортранс». З урахуванням зазначеного, 20.04.2017р. між ПП „Континент 15” (Замовник) та ТОВ «Південьмортранс» (Виконавець) був укладений Договір №4ТС/17 на тимчасове зберігання та надання послуг, предметом якого було розміщення Замовником під митним контролем товарів (ванатжів) на тимчасове зберігання за плату на митному складі Виконавця , та надання Виконавцем Замовнику повязаних з цим послуг. Відповідно до п.1.3 Договору найменування послуг, їх вартість визначені Базовою тарифною угодою (додаток №1 та №2 до цього Договору).

За матеріалами справи , на митному складі за номером М/0405/V\00 товар зберігався у період з 21.04.2017р. по 23.06.2017р., після чого за митною декларацією №500060/2017/009311 від 23.06.2017р. був оформлений випуск цього товару з митного складу у вільний обіг на території України . За послуги зверігання на митному складі , на підставі Договору №4ТС/17 на тимчасове зберігання та надання послуг від 20.04.2017р. , за період з 21.04.2017р. по 23.06.2017р. ПП „Континент 15” сплатило на користь ТОВ «Південьмортранс» 27 770 грн. 59 коп., що підтверджується : актом надання послуг №98 від 21.06.2017р. та платіжним дорученням №157 від 21.06.2017р. на суму 7 606 грн. 58 коп.; актом надання послуг №99 від 26.06.2017р. та платіжним дорученням №162 від 26.06.2017р. на суму 11 027 грн. 48 коп.;актом надання послуг №100 від 27.06.2017р. та платіжним дорученням №164 від 27.06.2017р. на суму 9 136 грн. 53 коп.

За таких обставин, на думку суду, у даному випадку наявні всі елементи складу правопорушення, за результатом якого до Одеської митниці ДФС України судом може бути застосовано такий вид цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків у загальному розмірі 54 962 грн. 67 коп. на відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій Одеської митниці Державної фіскальної служби України .

Відповідно до ч.2 ст.30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Згідно ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Щодо посилання Одеської митниці ДФС України у якості заперечень проти позову на наявність постанови у справі про порушення митних правил №1381/50000/16 від 14.02.2017р. , якою громадянку ОСОБА_4 – яка є директором ПП «Континент 15» , визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України –«дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів» , згідно якої на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів ( 9 673 грн. 50 коп.), то з цього приводу слід зазначити, що наявність зазначеної постанови не спростовує висновків адміністративних судів всіх інстанцій у справі №815/861/17 про безпідставність відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Суд не погоджується з позицією Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, викладеною у відзиві на позовну заяву, адже, відповідно до положень ст.3 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Слід також зауважити, що враховуючи правовий висновок, наведений у рішенні Конституційного суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001р., не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями , діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Відповідно до приписів ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку , відкритого у Національному банку України.

Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зазначену правову позицію викладено Вищим господарським судом України у постанові від 13.07.2017р. у справі №908/2300/16.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

За таких обставин, на думку суду, позовна заява ПП „Континент 15” є обгрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, у зв’язку з чим підлягає задоволенню.

Судові витрати по розгляду справи покласти на відповідача у справі- Одеську митницю ДФС України відповідно до положень ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного підприємства „Континент 15” - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України (через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області) ( код ЄДРПОУ 37607526) на користь Приватного підприємства „Континент 15” (м.Одеса, вул..Осипова, 37, офіс 551, код ЄДРПОУ 39935896) грошові кошти у розмірі 54 962 грн. 67 коп. на відшкодування шкоди , завданої внаслідок неправомірних дій Одеської митниці Державної фіскальної служби України ( м.Одеса, вул..Гайдара, 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717).

3. Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби України (м.Одеса, вул.Гайдара, 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства „Континент 15” (м.Одеса, вул..Осипова, 37, офіс 551, код ЄДРПОУ 39935896) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 жовтня 2017 р.

Суддя Н.В. Рога