ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017 Справа № 908/3125/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3125/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача: Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп”

про стягнення 90741,07 грн.

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 14-66 від 14.04.2017 року

від відповідача – не з’явився

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2017 року справу № 908/3125/16 було розподілено до розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 року за клопотанням представника позивача строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п’ятнадцять календарних днів до 17.10.2017 року.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” про стягнення пені в сумі 52028,15 грн., трьох процентів річних в сумі 2849,07 грн., інфляційних витрат в сумі 35863,85 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 року на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі № 908/3125/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” про стягнення пені в сумі 52028,15 грн., трьох процентів річних в сумі 2849,07 грн., інфляційних витрат в сумі 35863,85 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 року у справі № 908/3125/16 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 року – без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволено, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року у справі № 908/3125/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Судом прийнято до уваги, що вказівки які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 111-12 ГПК України. Скасовуючи ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року у справі № 908/3125/16 Вищий господарський суд України зазначив, що згідно статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. При цьому вказує, що суди, припиняючи провадження повинні були встановити чи є відповідач теплопостачальним або теплогенеруючим підприємством, яке включене до реєстру. Разом з тим Вищий господарський суд України вказав, що суд першої інстанції повинен встановити чи є доведеними вимоги позивача, з якими він звернувся, оцінити в сукупності усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмету доведення при вирішенні спору.

Відповідач у справі – Комунальне підприємство “Новотроїцький сількомунгосп”, 16.12.2016 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- пояснює, що у зв’язку з затримками фінансування бюджету головного розпорядника в опалювальному сезоні 2015 року здійснено оплату не повністю;

- вказує, що заборгованість за спожитий природний за лютий 2015 року, березень 2015 року та жовтень 2015 року була погашена 08.10.2015 року та 19.10.2015 року;

- положення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який вступив силу 30.11.2016 року передбачають, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;

- зазначає, що вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» № 227 від 29.11.2016 року, тому вважає некоректним стягнення в судовому порядку пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних після 30.11.2016 року;

- позивач мав на виконання вказаного Закону списати неустойку (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, тобто відсутній предмет спору;

- відбулося добровільне (договірне) виконання основного зобов’язання та предмет спору у справі відсутній, що є підставою для припинення провадження у справі. Просить припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, судовий збір повернути позивачу та справу розглядати без представника відповідача.

07.02.2017 року на адресу суду від відповідача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- не погоджується з наданим розрахунком інфляційних витрат, оскільки він зроблений позивачем не вірно, а саме: позивач нараховує інфляційні на інфляційні, що не передбачено ст. 625 ЦК України;

- позивачем не вірно зроблено розрахунок інфляційних, які нараховані за зобов’язаннями січня 2015 року;

- не погоджується з наданими розрахунками пені та трьох відсотків річних, оскільки вони зроблені позивачем не вірно, а саме не враховано, що строк оплати 14.02.2015 року, 14.03.2015 року та 14.11.2015 року є вихідними днями, у зв’язку з чим із-за невірного розрахунку позивачем безпідставно збільшена сума пені в розмірі 405,71 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 25,46 грн.;

- 30.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VIII від 03.11.2016 року, відповідно до ч. 3 ст. 7 якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом неустойка (штрафні санкції), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;

- ст. 2 Закону № 1730-VIII від 03.11.2016 року передбачено, що дія Закону поширюється на відносини з врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії;

- відповідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями;

- відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 року, 28.02.2015 року, 31.03.2015 року, 31.10.2015 року, 30.11.2015 року, 31.12.2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями;

- споживачами теплової енергії, виробленої КП “Новотроїцький сількомунгосп” є бюджетні установи та організації;

- як свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності КП “Новотроїцький сількомунгосп”: «КВЕД 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиціювання повітря»;

- відповідачем отримані ліцензії серії АЕ № 292458 від 01.08.2014 року на виробництво теплової енергії та серії АЕ № 190729 від 22.01.2013 року на постачання теплової енергії;

- вважає, що дія Закону № 1730-VIII від 03.11.2016 року поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за спожитий природний газ КП “Новотроїцький сількомунгосп” за договором купівлі-продажу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року, укладеним між позивачем і відповідачем;

- як вбачається з позовної заяви, доданого до позову розрахунку позивача, підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником позивача у судовому засіданні, відповідач не має заборгованості перед позивачем за природний газ, основна заборгованість за спожитий природний газ за період з січня 2015 року по березень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року в загальному розмірі 334118,79 грн. погашена відповідачем до звернення позивачем до суду із позовом (23.03.2016 року), тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії";

- оскільки нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладено імперативний припис щодо не нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 35863,85 грн., трьох відсотків річних в сумі 2849,07 грн., пені в сумі 52028,15 грн. за договором купівлі-продажу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року слід відмовити. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю, у разі неприбуття представника відповідача в судове засідання 08.02.2017 року розглянути справу без його участі.

01.09.2017 року на електронну адресу суду та 11.09.2017 року через канцелярію суду від відповідача у справі - Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України, в якому останній зазначає наступне:

- погоджується з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції про те, що норми ст. ст. 2, 5 Закону № 1730-VIII від 03.11.2016 року стосуються підприємств, які мають основну заборгованість перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України»;

- положення ч. 3 ст. 7 вказаного Закону передбачає списання пені, втрат від інфляції та трьох відсотків річних з дня набрання чинності Законом на основну заборгованість, погашену до набрання чинності цим Законом, посилання на те, що списання відбуватиметься на підставі та в порядку, передбачених ст. ст. 3-5 Закону, відсутні;

- як видно із розрахунку інфляційних та трьох відсотків річних основний борг за спожитий газ виник за лютий 2015 року (погашений 08.10.2015 року), за березень 2015 року (погашений 19.10.2015 року), за жовтень 2015 року (погашений 08.10.2015 року);

- додаткові умови для списання сум неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються;

- щодо списання сум за погашеними до 30.11.2016 року боргами включення колишніх боржників до реєстру та укладення з ними певного виду договорів Закон не вимагає;

- згідно розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1730-VIII від 03.11.2016 року Кабінет Міністрів України зобов’язано прийняти відповідні нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти у відповідність у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом;

- заходи щодо забезпечення інтересів боржника у спосіб припинення стягнення нарахованих штрафних санкцій перед стягувачем та їх реалізація не можуть перебувати у залежності від того коли Кабінет Міністрів України виконає покладені на нього законом обов’язки щодо прийняття необхідних для реалізації цього закону нормативних актів;

- вказує, що стягнення з відповідача суми боргу після набрання чинності зазначеним Законом, до моменту створення Реєстру та надання боржнику можливості реалізувати свої права щодо включення його до реєстру та проведення відповідної процедури списання заборгованості не є виправданим, адже позбавлятиме боржника законодавчих гарантій, встановлених цим Законом. Просить у позові відмовити, справу розглядати без представника відповідача.

07.09.2017 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення, в яких останній зазначає таке:

- Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, передбачений також і певний порядок списання заборгованості;

- виходячи із аналізу положень ст. 1-3 Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає в себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру;

- станом на 05.09.2017 року відповідач не включений до відповідного реєстру. Просить задовольнити позовні вимоги повністю.

17.10.2017 року на електронну адресу суду та через канцелярію суду від відповідача у справі - Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України, в якому останній просить у позові відмовити та справу розглядати без представника відповідача.

17.10.2017 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення стосовно сум боргу та часткових оплат за листопад – грудень 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 17.10.2017 року не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 05.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, далі Продавець, та Комунальним підприємством “Новотроїцький сількомунгосп”, далі Покупець, був укладений договір № 1117/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу, далі Договір, за умовами якого (п. 1.1.) Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

До вказаного Договору між сторонами були підписані наступні додаткові угоди: № 1 від 12.02.2015 року, № 2 від 27.03.2015 року, № 3 від 14.04.2015 року, № 4 від 18.05.2015 року, № 5 від 30.06.2015 року, № 6 від 29.07.2015 року, № 7 від 30.07.2015 року, № 8 від 21.10.2015 року, № 9 від 22.10.2015 року, № 10 від 02.11.2015 року, № 11 від 25.11.2015 року.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі – споживачам Покупця).

Умовами п. п. 3.1., 3.3., 3.4. Договору сторони визначили, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 Договору, зокрема в п. 5.1.- 5.5. Так, п. 5.1. Договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Додатковими угодами № 1 від 12.02.2015 року, № 2 від 27.03.2015 року, № 3 від 14.04.2015 року, № 4 від 18.05.2015 року, № 5 від 30.06.2015 року, № 6 від 29.07.2015 року, № 8 від 21.10.2015 року, № 9 від 22.10.2015 року, № 11 від 25.11.2015 року неодноразово вносились зміни до п. 5.2. Договору, який визначає ціну газу, а саме:

- з 01 лютого 2015 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 6180,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 1236,14 грн., всього з ПДВ – 7416,84 грн.;

- з 01 березня 2015 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 9444,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 1888,94 грн., всього з ПДВ – 11333,64 грн.;

- з 01 квітня 2015 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 8000,20 грн., крім того ПДВ – 20% - 1600,04 грн., всього з ПДВ – 9600,24 грн.;

- з 01 травня 2015 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 7602,40 грн., крім того ПДВ – 20% - 1520,48 грн., всього з ПДВ – 9122,88 грн.;

- з 01 червня 2015 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 7388,20 грн., крім того ПДВ – 20% - 1477,64 грн., всього з ПДВ – 8865,84 грн.;

- з 01 липня 2015 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 7395,50 грн., крім того ПДВ – 20% - 1479,10 грн., всього з ПДВ – 8874,60 грн.;

- з 01 жовтня 2015 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 7421,10 грн., крім того ПДВ – 1484,22 грн., всього з ПДВ – 8905,32 грн.;

- з 01 листопада 2015 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 7288,12 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 8745,74 грн.;

- з 01 грудня 2015 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 7292,58 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 8751,10 грн.

Згідно з п. 5.5. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 Договору. Так, відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами п. 9.3. Договору сторони визначили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Згідно з п. 11 Договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Позивач в позові вказує, що відповідач оплату за переданий природний газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1. Договору.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу за період з січня 2015 року по березень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 334118,79 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Втім, оскільки з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, що спричинило звернення з позовом до суду, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 52028,15 грн. за загальний період з 15.02.2015 року по 22.03.2016 року, передбачену сторонами у п. 7.2. Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього Договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов’язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 15.02.2015 року по 22.03.2016 року в сумі 2849,07 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2015 року по жовтень 2015 року в сумі 35863,85 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає природний газ. У Цивільному кодексі України 2003 року договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціни, спожитого природного газу потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб’єкти господарювання. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції – теплової енергії, зокрема договір постачання. Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, спеціальним законом, що регулював спірні відносини сторін на момент їх виникнення був Закон України “Про засади функціонування ринку природного газу” № 2467-VI від 08.07.2010 року.

Частиною 1 ст. 12 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу ” визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору позивач за період з січня 2015 року по березень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 334118,79 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами у справі (том 1, а.с. 27 - 32), зокрема:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 року на суму 87258,42 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 року на суму 64155,67 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 року на суму 54945,48 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 року на суму 6901,62 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 року на суму 49116,11 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 року на суму 71741,49 грн.

Однак, фактичні обставини справи та наявні докази свідчать, що відповідачем порушено строк оплати за природний газ, встановлений п. 6.1. Договору, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи довідкою по операціях з підприємством КП “Новотроїцький сількомунгосп” за період з 01.12.2014 року по 31.07.2016 року (том 1, а.с. 34).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали свідчать, що відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами Договору належним чином взятих на себе зобов'язання щодо здійснення вчасного розрахунку не виконав, оплату поставленого газу здійснив з простроченням, втім зазначене не є підставою для стягнення з останнього заявлених сум виходячи з такого.

Так, 30.11.2016 року набув чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII від 03.11.2016 року, далі Закон, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

В матеріалах справи міститься виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.06.2016 року, яка свідчить, що основним видом діяльності Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” є “35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря” (том 1 , а.с. 60).

Разом з тим відповідач має ліцензію АЕ № 292458 від 01.08.2014 року на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) та ліцензію АЕ № 190729 від 22.01.2013 року на постачання теплової енергії, видані Запорізькою обласною державною адміністрацією (том 1, а.с. 94, 95).

Частиною 3 ст. 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, даною нормою законодавець передбачив можливість як ненарахування боржнику неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і списання цих нарахувань.

Крім того, вказаною нормою не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.09.2017 року у справі № 911/3324/16.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вартість природного газу, поставленого за Договором у період з січня 2015 року по березень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, була повністю оплачена відповідачем 23.03.2016 року, тобто до набрання чинності Законом, у зв'язку з чим, нараховані на вказану заборгованість суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають списанню в силу прямої дії норми Закону.

Разом з тим умовами п. 1.2. Договору сторони чітко визначили, що газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі – споживачам Покупця).

Таким чином, оскільки, станом на день набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (30.11.2016 року) відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року, враховуючи, що основним видом діяльності відповідача згідно ліцензії є виробництво та постачання теплової енергії, і на нього поширюється дія Закону, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону нараховані пеня, інфляційні нарахування, три проценти річних підлягають списанню з 30.11.2016 року, а позивач не провів такого списання, суд дійшов висновку про те, що нараховані позивачем пеня в сумі 52028,15 грн., три проценти річних в сумі 2849,07 грн., інфляційні витрати в сумі 35863,85 грн., які є предметом нового розгляду, не підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” пені в сумі 52028,15 грн., трьох процентів річних в сумі 2849,07 грн., інфляційних витрат в сумі 35863,85 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року слід відмовити.

Стосовно тверджень позивача про те, що відповідач не включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії слід зазначити, що нормою ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” не ставиться право не нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на позивача у справі – Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2017 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4^{2, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд}

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” пені в сумі 52028,15 грн., трьох процентів річних в сумі 2849,07 грн., інфляційних витрат в сумі 35863,85 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року – відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

Повне рішення складено – 23.10.2017 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.