Провадження 2/235/1038/17

Справа №235/1855/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

секретаря судового засідання Соловйової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1, до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1, з позовною заявою до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення заробітної плати. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з 03.07.2007 по 12.08.2010 року працював на КЗ1/ШУ гірником з ремонту гірничих виробіток 4-го розряду. Згідно довідки, яка міститься в матеріалах цивільної справи 1487 на аркуші 148, позивач в червня 2010р. відпрацював на КЗ1/ШУ у нічний і вечірній час відповідно 60 і 24 годин. Відповідач нарахував і сплатив позивачу за такі умови праці (за кодами № 109, 135) суму заробітку 531,48 грн (432,60грн+98,88 грн). Але ця сума менша, ніж передбачена законодавством.

Мінімальна погодинна тарифна ставка робітника 1-го розряду у вугільній галузі в червні 2010р. повинна була дорівнювати 6,35 грн/год (884 грн:167 год*120%:100%). Погодинна тарифна ставка підземного робітника 4-го розряду обчислюється як добуток мінімальної ставки робітника 1-го розряду на регіональний коефіцієнт підвищення 1,15 і між розрядний коефіцієнт 4,369 її співвідношення з мінімальною ставкою, тобто в червні 2010р. повинна була складати не менше ніж 31,90 грн/год (6,35грн/год*1,15*4,369).

Розрахунок з використанням тарифної ставки 22,77 грн/год, яку адміністрація відповідача в травні-червні 2010р. безпідставно вважала ставкою гірників з ремонту підземних виробіток 4-го розряду: до сплати за кодом 109 безумовно підлягало 0,35*22,77грн/год*60год=478,17грн; за кодом 1350,2*22,77грн/год*24год=109,30грн. Загалом за умови праці в червні 2010р. позивачу повинно бути сплачено 478,17+109,30=587,47 грн. Фактично сплачено 531,48 грн. Недоплата: 587,47-531,48=55,99.

Позивач просить суд ухвалити обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 50,00грн несплаченої заробітної плати, яка є безперечною часткою існуючого боргу ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з оплати праці позивача за червень 2010 року.

Позивач ОСОБА_3 участі у судових засіданнях не приймав, нотаріально посвідченою довіреністю уповноважив представляти свої інтереси ОСОБА_1, який позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. В запереченнях на позовні вимоги зазначив, що з 7.09.2010р. ПАТ «ШУ «Покровське» є новим найменуванням та правонаступником ВАТ “ВК “Шахта “Красноармійська-Західна №1”, що підтверджується новою редакцією статуту ПАТ «ШУ «Покровське», зареєстрованого 7.09.2010р.

ОСОБА_3 працював в ВАТ “ВК “Шахта “Красноармійська-Західна №1” з 3.07.2007р.

Звільнився ОСОБА_3 за власним бажанням відповідно статті 38 КЗпП України. Звільнення позивача було оформлене наказом по ПАТ «ШУ «Покровське» № 865ку від 26.08.2010р. Останнім днем роботи в наказі про звільнення вказано 11.08.2010р. (згідно з п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58).

Дата та підстави звільнення підтверджуються копією наказу № 865ку від 26.08.2010р. та копією листа підприємства на адресу ОСОБА_3 від 26.08.2010р., про необхідність з’явитися до підприємства для отримання трудової книжки та розрахункових сум.

Умови щодо оплати праці в нічний та вечірній час станом на 2010р. містилися в ОСОБА_4 договорі на 2009-2011рр. (пункт 3.19).

Єдиним доказом недоплати позивачу сум доплат за роботу в нічний та вечірній час в червні 2010р. позивач вважає зміст довідки, яка в 2011 році надавалася відповідачем до матеріалів цивільної справи № 2-1487/11, за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ШУ «Покровське» «про встановлення фактів порушення трудового законодавства», яка розглядалася в Красноармійському міськрайонному суді.

Згідно з цією довідкою, яку виготовлено 18.07.2011р. шляхом комп’ютерної роздруківки розрахункового листка ОСОБА_3, таб. № 21792, з програми нарахування заробітної плати, за кодами 109 та 135 в нарахуваннях «нічних» (за 60 год) та «вечірніх» (24 години) вказано та використано тариф 20,60 грн. Цей тариф можна визначити шляхом математичних дій із застосуванням положень пункту 3.19 ОСОБА_4 договору на 2009-2011роки про доплату за роботу в вечірній час не нижче 20 % годинної тарифної ставки за кожний час роботи, та про доплату в нічний час - 35 % годинної тарифної ставки за кожний час роботи.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вважає, що для нарахування всіх складових його заробітної плати за червень 2010р. відповідач повинен був застосувати годинну тарифну ставку позивача, який на той час працював горно-робочим з ремонту гірничих виробок (ГРП по РГВ) 4 розряду, в розмірі 31,90 гривень на годину.

Окрім застосування норм законів України та норм діючого на підприємстві відповідача в 2009-2011роках ОСОБА_4 договору, зазначений розмір годинної тарифної ставки (31,90 грн./год.) позивач обчислює з урахуванням норм Генеральної, Галузевої та Регіональної угод. На думку позивача відповідно до цих локальних актів в ПАТ «ШУ «Покровське» :

-повинна бути встановлена мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду на рівні 120 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом;

-міжрозрядний коефіцієнт для робітника 4-го розряду на підземних роботах повинен дорівнювати 4,369;

-до місячних тарифних ставок кваліфікованих працівників необхідно застосовувати регіональних коефіцієнт 1,15 для врахування перевищення прожиткового мінімуму в Донецькій області над середнім прожитковим мінімумом по Україні.

На думку ОСОБА_3 якщо одна і та ж довідка про заробітну плату в текстовому варіанті в різних місцях свого тексту має протиріччя відносно розміру тарифу, то для обчислення складових заробітної плати необхідно застосовувати тариф, який є найбільшим.

Таким чином, згідно з наявними підставами позову предметом доказування по цій справі є обставини, які свідчать про те, за яким тарифом у червні 2010р. дійсно працював ОСОБА_3 за 20,60 грн. чи за 22,77 грн.

Виключно в рамках визначених ОСОБА_3 підстав та предмета позову представник відповідача надає суду пояснення та заперечення проти позову. В процесі оцінки судом повноти наданих доказів просить врахувати, що позов пред’явлено ОСОБА_3 через 7 років з моменту спірних відносин і тому не всі документи в сфері оплати праці за 2009-2010роки на підприємстві збереглися або знайдені своєчасно (відповідно до законодавства більшість документів, що регулюють оплату праці на підприємстві, яке не відноситься до національного архівного фонду, повинні зберігатися терміном не більш 5 років, або до їх заміни новими документами).

На користь висновку про те, що в червні 2010р. ОСОБА_3 дійсно працював та повинен був працювати за тарифом 20,60 грн., а не 22,77 грн. свідчать нижчевказані пояснення та докази :

1) Тариф ОСОБА_3 з розміром 22,77 грн. з’явився в довідці та в комп’ютерній програмі (на підставі якої виготовлено текст довідки від 18.07.2011р.) внаслідок технічної помилки, яку допущено в травні 2010р. працівником, яка вводила до програми відомості з наказу № 649/1 від 21.05.2010р «про переведення працівників на дільницю № 4».

В подальшому, враховуючи особливості комп’ютерної програми для нарахування заробітної плати виробництва ТОВ «КомІнТех», одна частина заробітної плати ОСОБА_3 за період з травня по серпень 2010р. розраховувалася з використанням дійсного існуючого у ОСОБА_3 тарифу 20,60 грн., а інша з використанням безпідставно внесеного до програми тарифу 22,77 грн.

В травні – серпні 2010р., тобто в ті місяці, за які на думку позивача йому неправильно нарахували заробітну платню, позивач фактично працював з тарифною ставкою за професією горно-робочий з ремонту гірничих виробок 4 розряду в розмірі 20 грн. 60 коп., яка була визначена в сумі, що не протирічіть нормам законодавства щодо мінімальних гарантій в сфері оплати праці та є не меншою, ніж погоджена сторонами трудового договору (тобто між позивачем та підприємством) та не менше, ніж передбачена внутрішнім актам підприємства.

Станом на 2010р. будь-які документи або законодавчі підстави для встановлення ОСОБА_3 іншого тарифу, зокрема тарифу 22,77 грн., на заміну раніше встановленого тарифу – 20,60 грн., не існують.

Тариф 20,60 грн. для ОСОБА_3 та для інших горно-робочих по РГВ 4 розряду було встановлено з 1.10.2009р. ОСОБА_5 про оплату праці, яке затверджено генеральним директором ОСОБА_6 та погоджено з профспілковим комітетом підприємства. Таке встановлення тарифу відбулося з додержанням п. 5.3 ОСОБА_4 договору на 2009-2011рр., тобто розмір цього тарифу відлічується в більшу сторону від мінімальної часової ставки та окладу, які визначені відповідно до законодавства.

Сам факт такого фактичного підвищення тарифної ставки ОСОБА_3 до рівня, який не менш визначеного законодавством, окрім ОСОБА_5 про оплату праці підтверджується іншими доказами, зокрема рапортами про нарахування заробітної плати, розрахунковим листками, скрінами з комп’ютерної програми та ін.

2) На ПАТ «ШУ «Покровське» починаючи з 22.11.2000р. не розповсюджуються ні Генеральна, ні Регіональна угоди. Такий висновок підтверджується судовою практикою та листами Міністерства праці та соціальної політики.

Відповідач з 2000р. є підприємством недержавної форми власності та не відноситься до сфери управління тих сторін, які вели переговори та укладали Генеральну, Галузеву чи Регіональну угоди, а також ніколи не був членом організації роботодавців та не було учасником вищевказаних угод ні самостійно, ні через будь-який інший представницький орган.

3) На ПАТ «ШУ «Покровське» норми Галузевої угоди в повному обсязі не розповсюджувалися і були обов’язковими до виконання на підприємстві лише певний час та в частині, в якій сторони ОСОБА_4 договору самі визнавали це за необхідне в ОСОБА_4 договорі та в частині, в якій саме ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» визнавало Галузеву угоду для себе за обов’язковою в своїх внутрішніх положеннях.

Такий висновок також підтверджується судовою практикою та листами Міністерства праці та соціальної політики.

За цих умов використання деяких норм Галузевої угоди залишалося правом підприємства. Це право реалізовувалося тим, що у внутрішніх положеннях підприємства деякий час були норми про те, що при розрахунку тарифу використовувалася Галузева угод, але в цих положеннях відсутні норми, які б зобов’язували відповідача в подальшому встановлювати тарифні ставки (в тому числі встановлювати на заміну раніше встановлених) із застосуванням визначених саме Галузевою угодою підземних та галузевих коефіцієнтів, міжрозрядних та міжтарифних співвідношень, середньомісячних норм робочого часу та ін.

За змістом Галузевої угоди, ця угода передбачає участь Міністерства в процесах погодження тарифів, затвердження штатних розписів шахт в рамках обсягів наданих їм державних дотацій. Тобто сама Галузева угода за своєю суттю адаптована під державні шахти на не могла в повному обсязі застосовуватися до їх недержавної шахти, відносно якої Міністерство не є вищим органом управління та не здійснює повноважень з управління.

4) Позовні вимоги ОСОБА_3 фактично полягають не в тому, що підприємством порушено порядок нарахування йому заробітної плати, а в неправильному (на думку позивача) встановленні йому розміру годинної тарифної ставки.

Під час розрахунку та встановлення тарифної ставки ОСОБА_3 відповідач не повинен був керуватися пунктом 5.2. ОСОБА_4 договору і застосовувати Галузеву чи інші угоди, а повинен був виконувати пункт 5.3 ОСОБА_4 договору тобто керуватися законодавствомта не зменшувати позивачу тариф, порівняно з тарифом, розмір якого погоджений між сторонами трудового договору.

Звертає увагу на те, що встановлення тарифних ставок (окладів) та нарахування заробітної плати виходячи з погоджених сторонами тарифних ставок є різними діями, що по різному врегульовано законодавством та локальними нормативними актами. Такими локальними нормативними актами є зокрема Галузеві, Регіональні чи інші угоди різного рівня, які не є законодавством.

Так, в колективному договорі ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», що діяв в 2009-2010рр., питання нарахування заробітної плати та питання встановлення мінімальною годинної ставки та окладів було відокремлено одне від одного окремими пунктами (пунктами 5.2 та 5.3) та по різному врегульовано.

Якщо в питаннях нарахування заробітної плати (п. 5.2 КД) сторони колективного договору за 2009-2011рр. визнали необхідність застосування Галузевої угоди, то в питаннях встановлення мінімальної тарифної ставки (п. 5.3 КД), від якої визначається тарифна ставка працівників вищого розряду, сторони колективного договору визначили, що таке встановлення здійснюється згідно з діючим законодавством, а не згідно з угодами, які не є законодавством, бо не видані органами влади в рамках визначеної законом компетенції.

В існуючий у відповідача системі оплати праці та законодавством «Встановлення тарифної ставки» та «нарахування заробітної плати» не є тотожними поняттями, а є різними діями, які по різному врегульовано законом та локальними нормативними актами та які мають не однакові правові наслідки.

Аналіз норм трудового законодавства вказує, що встановлення тарифної ставки не є складовою частиною процесу нарахування заробітної плати. Нарахування заробітної плати та встановлення тарифів (формування тарифних сіток) теж є різними діями, які мають різні підстави, різні правові наслідки та різне нормативне регулювання.

Так, зокрема, розрахунок чи встановлення розміру тарифної ставки не є наслідком виконання працівником певного обсягу роботи на протязі певного відрізку робочого часу.

Нараховувати заробітну плату можливо лише з використанням вже існуючої (тобто раніше встановленої) тарифної ставки, тобто після того, як цю тарифну ставку визначено.

Ще одним аргументом на користь того, що нарахування заробітної плати та встановлення тарифу є різними діями сторін трудового договору, є те, що передбачені в Галузевій угоді коефіцієнти (для підземних робіт та для робіт на поверхні шахт) та міжрозрядні співвідношення, можуть бути встановлені незалежно від того, чи буде взагалі працівнику потім нарахована заробітна плата (наприклад в період лікарняного).

Напроти, нарахування відповідачем заробітної плати відповідно до Галузевої угоди полягало зокрема в тому, що в ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» підземним працівникам нараховувалися доплати за роботи в вечірній час (хоча ст. 108 КЗпП передбачено доплату лише за роботу в нічний час), доплати за вислугу років та так звані «ходові» (хоча такі доплати в законодавстві не передбачені), оплата простою не в розмірі 2/3, а в розмірі 100% та ін.

Згідно з ч. 3 ст. 96 КЗпП (в редакції на час спірних відносин) формування тарифної сітки провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних співвідношень. Тобто за змістом цієї норми нарахування заробітної плати та встановлення тарифів (формування тарифних сіток) теж є різними діями, які вчинюються в різний час та мають різні підстави та правові наслідки.

Розраховуючи та встановлюючи працівнику тарифну ставку підприємство цим самим не робить нарахування заробітної плати (бо нарахування заробітної плати є наслідком виконаної роботи). Тобто встановлення тарифних ставок не є складовою процесу нарахування заробітної плати та навпаки.

Якщо міжрозрядні співвідношення станом на спірний період на підприємстві відповідача не були встановлені саме в колективному договорі відповідача, то це не означає, що до встановлення тарифу позивача повинні були автоматично застосовані саме ті міжрозрядні співвідношення, які визначені Галузевою угодою.

5) Тарифна ставка 20,60 грн. була встановлена ОСОБА_3 з урахуванням змісту пункту 5.3 ОСОБА_4 договору на 2009-2011роки, ця тарифна ставка відповідала штатному розкладу та набагато перевищувала тарифну ставку, яку мінімально гарантовано законодавством та була такою ж, як і у інших працівників за професією горно-робочий з ремонту гірничих виробок 4 розряду.

Будь-яких визначених законодавством підстав для того, щоб встановити ОСОБА_3 в червні 2010р (тобто в період, вказаний в позові) ще більшу тарифну ставку, або щоб нарахувати ОСОБА_3 заробітну платню з використанням іншої, тобто необумовленої між сторонами трудового договору тарифної ставки, у відповідача не було.

В листі Мінпраці та соцполітики 17.03.2011 N 2774/0/14-11/18 «Щодо укладення колективних договорів і угод» зазначено, що «для тих підприємств, що не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки (об'єднання профспілок) при укладенні генеральної угоди, обов'язковими будуть норми, соціальні гарантії, пільги, компенсації, встановлені законодавчими та нормативно-правовими актами на державному рівні».

Відповідно до статті 6 ЗУ "Про оплату праці" основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому законом для тарифу прямо не передбачено конкретну величину такого перевищення розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Законів України № 1646 від 20.10.2009р. та № 2154 від 27.04.2010р. в період з квітня по червень 2010р. розмір мінімальної заробітної плати складав 884 грн. і відповідно мінімальна тарифна ставка робітника першого розряду повинна була перевищувати 5,3 грн.

Якщо до цієї мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду застосувати коефіцієнт (30%), передбачений ст. 3 Закону України № 345 від 2.09.2008р. «Про підвищення престижності шахтарської праці», то виходить, що у ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська – Західна № 1» тарифна сітка шахтарів повинна бути сформована на основі тарифної ставки робітника першого розряду в розмірі, який перевищує 6,89 грн. (із розрахунку 5,3 грн. збільшені на 30 %).

Навіть якщо застосувати міжрозрядні співвідношення між шахтарем 1 розряду та 4 розряду (розряд позивача) в розмірі (1,35), який передбачено Галузевою угодою (таблиця 1 додатка 1 до Умов праці), то виходить, що мінімальний тариф ОСОБА_3 повинен бути більшим за 9,30 грн. Представник відповідача вказує, що в частині встановлення тарифних ставок та міжрозрядних співвідношень Галузева угода для їх підприємства не обов’язкова, але відповідачу не заборонено включати в свої внутрішні положення такі ж співвідношення.

Таким чином, фактично тариф ОСОБА_3 (20,60 грн.) навіть з урахуванням міжрозрядних співвідношень визначених в Галузевій угоді, значно перевищує гарантії, встановлені законодавчими та нормативно-правовими актами на державному рівні.

Якщо здійснити розрахунок, то видно, що тарифна ставка позивача станом на червень 2010р. в розмірі 20,60 грн. на 55 % перевищує тарифну ставку шахтаря 4 розряду, розраховану виходячи із законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати, збільшеного на коефіцієнт престижності шахтарської праці.

Застосовувати до розрахунку цього тарифу позивача інші співвідношення та коефіцієнти, які визначені Галузевою угодою, їх підприємство зобов’язано не було, так як Галузева угода в цій частині на їх підприємство не розповсюджується.

6) Умови щодо оплати праці працівника, виходячи із змісту ст. 21 КЗпП України, є одним з елементів трудового договору з працівником. Як витікає із змісту ст. 24 КЗпП України оформлення трудового договору здійснюється наказом. Тобто наказ по підприємству, який містить умови про розмір тарифної ставки та з яким під підпис ознайомлений працівник, можна вважати належним чином погоджену умову трудових відносин між сторонами трудового договору.

Перед спірним періодом (тобто перед червнем 2010р.) останні умови про оплату праці, які погоджувалися між сторонами трудового договору є тарифна ставка 17 грн. 13 коп. Зазначену тарифну ставку було погоджено між працівником ОСОБА_3 та адміністрацією підприємства (тобто сторонами трудового договору) в наказі № 296кп від 19.02.2009р. хоча фактично ця тарифна ставка діяла відносно позивача з 01.01.2009р. на підставі ОСОБА_5 про оплату праці, яке набуло чинності з 1.01.2019р. та було затверджено на заміну раніше розробленого положення про оплату праці, яке не набуло чинності.

Будь-який інший наказ, яким з працівником погоджувалася більша тарифна ставка, наприклад 22,77 грн., на підприємстві не видавався.

7) Згідно зі статтею 97 КЗПП України в редакції, що діяла на час спірних відносин, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Як зазначено в науково-практичному коментарі до ст. 97 КЗПП в редакції ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 «КЗпП України не надає критерію розмежування понять форм та систем оплати праці, а лише передбачає (ст. 97) можливість існування почасової, відрядної або іншої системи оплати праці. На цій основі підприємство може само конструювати різні системи оплати праці».

Звертає увагу, що ніде в законодавстві не сказано, що системою оплати праці обов’язково повинен бути якийсь окремий внутрішній документ підприємства. Системою оплати праці можна назвати весь комплекс процедур, положень, документів, дій, заходів, які фактично існують на підприємстві і необхідні для оплати праці, які регулюють розмір тарифів, встановлюють процедуру фіксації обсягів виконаних робіт, відображають розмір коефіцієнту трудової участі, регулюють на підприємстві питання преміювання та ін. Такими процедурами, діями та документами є наприклад, введення даних до комп’ютерної програми для нарахування з/плати, повідомлення працівнику про розмір його з/плати, перерахування сум з/плати на банківських рахунок та ін.

В ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» існувала і існує своя система оплати праці, яка не в повній мірі тотожня з системами оплати праці, що діють на державних шахтах, які знаходяться в сфері управління Мінвуглепрому.

Представником відповідача наводиться детальне обґрунтування того, що для ї підприємства не є обов’язковою для застосування Генеральна та Регіональна угоди, а дія Галузевої угоди була певний час обов’язковою лише в частині нарахування заробітної плати, але не в частині розрахунку та визначення тарифів.

Для тих підприємств, що не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки (об'єднання профспілок) при укладенні генеральної угоди, обов'язковими будуть норми, соціальні гарантії, пільги, компенсації, встановлені законодавчими та нормативно-правовими актами на державному рівні (лист Мінпраці та соцполітики 17.03.2011 N 2774/0/14-11/18 «Щодо укладення колективних договорів і угод»).

Також частинами 2-4 статті 97 КЗПП України в редакції, що діяла на час спірних відносин, було передбачено, що «Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.»

Звертає увагу, що ця норма вказує де повинні бути встановлені тарифні сітки, але вона не визначає наслідків для тих підприємств, які уклали колективний договір, але його зміст на думку працівника є не зовсім досконалим.

Відповідно до законодавства ОСОБА_4 договір – це документ, зміст якого (у тому числі і в питаннях оплати праці) не визначається лише адміністрацією підприємства в односторонньому порядку.

Питання щодо оплати праці врегульовано зокрема в пунктах 5.1 – 5.8 ОСОБА_4 договору. Зміст цих пунктів ОСОБА_4 договору є результатом домовленості сторін. ОСОБА_4 договір підприємства з умовами про оплату праці існує саме в тій редакції, яка погоджена сторонами. Змінювати його в односторонньому порядку (навіть з причин недосконалості) сторона власника або уповноваженого ним органу не має права.

З цих причин доводи позивача про те, що адміністрація підприємства не встановила форми та системи оплати праці саме в колективному договорі і це є порушенням трудового законодавства, є хибними.

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до змісту ч. 2 ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен погодити питання форм та систем оплати праці з профспілковим органом лише в тому разі, якщо колективний договір на підприємстві не укладено.

ОСОБА_4 договір підприємства-відповідача на 2009-2011рр. було укладено та зареєстровано рішенням виконавчого комітету міської ради (реєстровий № 180 від 15.04.2009р.). Реєстрація колективного договору носить повідомний характер, бо він діє з моменту його укладення, а не реєстрації (ст. 9 ЗУ “Про колективні договори і угоди”)

Питання щодо того, як саме питання оплати праці врегульовано в положенні про оплату праці, яке затверджене керівником підприємства, ОСОБА_3 в підставу своїх позовних вимог не включає.

Необхідно врахувати, що ОСОБА_3 жодного разу не звертався ні до адміністрації, ні до профкому за роз’ясненням йому питань щодо оплати праці.

Інформацію щодо застосування форм та систем оплати праці позивач мав, бо отримував табуляграми, із змісту яких можна зрозуміти, які форми та системи оплати праці на підприємстві застосовуються. Так в табуляграмах, які позивач додав до позовної заяви вказано тариф, кількість виходів, суму, яку нараховано відрядно, суми доплат, премії та ін.

ОСОБА_5 про оплату праці, які діяли на підприємстві, за змістом колективного договору приймаються за процедурою, яка відрізняється від процедури прийняття колективного договору. З цих причин ОСОБА_5 про оплату праці не були додатками до колективного договору або його частинами, з цих причин вони не повинні (як стверджує позивач) реєструватися у виконкомі відповідно до ст. 15 КЗпП та ПКМУ № 225 від 5.04.94р.

На підприємстві діяло багато положень про оплату праці, які присвячені окремим групам працівників, наприклад таким групам як «підземні працівники» (до яких відносився позивач), «працівники дитячих садків підприємства», «працівники гірничої контори», «працівник непромислової групи» та ін.

ОСОБА_5 про оплату праці, які діяли в ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1» затверджувалися керівником підприємства та погоджувалися профспілковим комітетом. Такий порядок затвердження ОСОБА_5 про оплату праці передбачено сторонами ОСОБА_4 договору в пункті 5.4 та 5.2 цього ОСОБА_4 договору .

Також пояснює, що на протязі 2009-2010рр. ОСОБА_5 про оплату праці неодноразово змінювалися в тому числі шляхом їх затвердження в новій редакції та погодження профспілковим комітетом.

Звертає увагу, що процедура внесення змін до самого ОСОБА_4 договору (яка передбачена в п. 1.8 ОСОБА_4 договору) теж передбачає волевиявлення (тобто сумісне рішення) лише представника адміністрації підприємства та профспілкового комітету тобто без проведення будь-яких конференцій трудового колективу.

Питання щодо розміру встановлюваних тарифних ставок різних категорій працівників, а також питання встановлення нових тарифних ставок на заміну раніше встановлених тарифних ставок, вирішується на підприємстві шляхом затвердження нових редакцій ОСОБА_5 про оплату праці, шляхом змін до штатного розкладу та шляхом видання наказів.

ОСОБА_5 про оплату праці, копію якого було надано ПАТ «ШУ «Покровське» в 2011 році до матеріалів цивільної справи № 2-1487/11, та дія якого передбачалася з 1.01.2009р. містило положення про те, яким чином та з використанням яких документів відповідач станом на певну дату розрахував тарифні ставки, але цей внутрішній документ підприємства не містив положень, які на майбутнє зобов’язували підприємство встановлювати працівникам тарифні ставки, розраховані з використанням Галузевої та Регіональної угод.

Враховуючи підставу та предмет позову по цивільній справі № 2-1487/11 в 2011 році ОСОБА_5 про оплату праці, копію якого було надано ПАТ «ШУ «Покровське» в 2011 році до матеріалів цивільної справи, надавалося суду виключно для підтвердження того, що на виконання колективного договору ОСОБА_5 про оплату праці взагалі затверджувалося.

Пояснює, що зазначене вище положення було затверджено на підприємстві новим генеральним директором ОСОБА_10 після його призначення на посаду в листопаді 2008р., початок дії цього положення передбачався з 1.01.2009р. (про це зазначено в самому положенні). Але у зв’язку з тим, що з 1.12.2008р. законом було визначено новий розмір мінімальної заробітної плати (605 грн.), а також у зв’язку з тим, що норми цього положення містили певні недоліки та неточності це положення не набрало чинності, бо на його заміну ще до набрання ним чинності самим же генеральним директором ОСОБА_10 було затверджено ОСОБА_5 про оплату праці в новій редакції, яке погоджено з профкомом 26.12.2008р. Зазначена нова редакція положення набула чинності з 01.01.2009р. Зміст цього положення нічим не погіршував умови оплати праці, які діяли з 1.04.2008р. по 01.01.2009р. та були передбачені ОСОБА_5 про оплату праці, яке було затверджено головою правління ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1» ОСОБА_11 та погоджено з профспілковим комітетом.

Ст.29 КЗпП України передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов”язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та ОСОБА_4 договором.

В той же час, даний обов’язок покладається на власника або уповноваженого ним органу при укладенні трудового договору. В особовій карточці Позивача наявний його підпис про ознайомлення з умовами колективного договору, тобто підприємством цій обов’язок виконано.

Тобто позивачу було відомо про всі правила (або документи, якими вони визначаються) нарахування заробітної плати. Включати в ОСОБА_4 договір повний зміст всіх документів, на які в ньому є посилання законодавство не вимагає.

Законодавство не визначає способів, із застосуванням яким працівників на протязі всієї трудової діяльності необхідно знайомити із колективними договорами та змінами до них. ОСОБА_4 договір, зміни до нього, як і діючі положення про оплату праці (існування яких згадується в колективному договорі) є відкритими документами і позивач за період своєї роботи мав можливість з ними ознайомитися.

З цих причин доводи позивача про те, що адміністрація підприємства не встановила тарифні сітки та систему оплати праці саме в колективному договорі і це є порушенням трудового законодавства, є хибними.

Згідно зі статтею 97 КЗПП України «Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.»

Відповідач не приймав відносно тарифів ОСОБА_3 жодних рішень, що погіршували умови, встановлені щодо позивача законодавством та колективними договорами.

8) Той факт, що за власною ініціативою відповідач не збільшив в 2010 році ОСОБА_3 тарифну ставку понад 20,60 грн. пояснюється тим, що в 2010 році підприємство відповідача мало фінансові труднощі та не мало фінансових можливостей ще більше підвищити ОСОБА_3 та іншим підземним працівникам тарифні ставки.

Наявність фінансових труднощів підтверджується копією фінансової звітності ПАТ «ШУ «Покровське» за 2010р., я якій результатом господарської діяльності за 2010рік є збиток.

Про наявність фінансових труднощів та неможливість за власною ініціативою підвищити тарифні ставки підземних працівників відповідач повідомляв профспілковий орган та погоджував з ним свої плани щодо дати підвищення тарифів.

9) ПАТ «ШУ «Покровське» виявлено, що при звільненні позивача та в процесі обчислення кількості днів невикористаної ним відпустки (як основної так і за роботу в підземних та шкідливих умовах праці) ОСОБА_3 безпідставно збільшено суму компенсації за невикористану ним відпустку.

Таке безпідставне збільшення виплат позивачу відбулося на суму не меншу ніж505,33 грн. за рахунок того, що в період, який дає право на основну відпустку та відпустку за роботу в підземних та шкідливих умовах праці, ОСОБА_3 безпідставно (всупереч статті 9 Закону «Про відпустки») включено дні, в які він знаходився на лікарняному (двічі в грудні 2009р. та липень 2008 року), в учбовому пункті на поверхні шахти (з 3.07.2007р. по 10.07.2007р. та 19.02.2009р., та 2 дні з 26.05.2009р по 27.05.2009р.) та з інших причин був відсутній на роботі в травні 2010р. (1 день), в березні 2009р. (2 дні).

З урахуванням безпідставного включення в період, який дає право на основну відпустку та відпустку за роботу в підземних та шкідливих умовах праці вищевказаних, кількість днів відпустки, за які позивач отримав компенсацію при звільненні безпідставно збільшено на 2 дні.

Кількість днів відпустки передбачено додатком 1 до ОСОБА_4 договору ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1» та складає для ГРП по РГВ дільниць з видобутку вугілля 59 днів, в тому числі: 28 днів - основна відпустка, 24 дні – відпустка за роботу в підземних умовах, 7 – відпустка за шкідливий характер роботи.

Тобто якщо позивач вважає, що йому недоплачено при звільненні 25 грн. 17 коп., то навіть якщо сприймати позицію позивача, то ця недоплата нівелюється та поглинається сумою переплати за вислуги років за травень – серпень 2010р. – 106,37 грн. (виходячи з безпідставного тарифу 22,77), сумою премії – 53,30 грн.. (яку також нараховано позивачу виходячи з безпідставного тарифу 22,77), а також за 2 дні безпідставної компенсації невикористаної відпустки позивача на суму – 345,66 грн.

Суд, вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов’язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов’язків, передбачене пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст.ст. 10, 11, 27, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов’язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

ОСОБА_3 працював в ВАТ “ВК “Шахта “Красноармійська-Західна №1” з 3.07.2007р. по 11.08.2010 року, звільнився за власним бажанням відповідно статті 38 КЗпП України (а.с.15-18). Наказ про звільнення № 865ку від 26.08.2010р. (а.с.184).

У інформаційній довідці ПАТ «Національний депозитарій України» від 9.06.2016р. щодо надання інформації про наявність (відсутність) державної частки в статутному капіталі, зазначено, що відповідно до даних реєстру (-ів) власників іменних цінних паперів ПАТ «ШУ «Покровське» , сформованого станом на 25.05.2016р., державна частка в статутному капіталі емітента відсутня (а.с.67).

Відповідно до Статуту ПАТ «ШУ «Покровське», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів, протокол № 1 від 03.09.2010 року, державна реєстрація 07.09.2010р., Товариство є правонаступником ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1». Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Товариство здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України та Статутом, а також внутрішніми правилами, процедурами, регламентами та іншими локальними нормативними актами. Товариство не відповідає за зобов’язаннями держави, а держава не відповідає за зобов’язаннями Товариства. П. 4.1 передбачено, що особи, які набули право власності на акції Товариства, набувають статусу акціонерів (учасників) Товариства,. Акціонерами Товариства можуть бути юридичні та (або) фізичні особи, які набули право власності на акції Товариства при його творенні, при додатковому випуску акцій та на вторинному ринку цінних паперів. Перелік акціонері Товариства визначається (фіксується) на підставі відповідно реєстру власників іменних цінних паперів, що складається уповноваженою особою (депозитарієм) відповідно до законодавства. (а.с.75-114).

ОСОБА_4 договір ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1» на 2009-2011 роки, зареєстровано Красноармійською міською радою за № 180 від 15.04.2009р. Сторонами колективного договору є представник адміністрації та профспілкового комітету шахти, який представляє інтереси працівників та має відповідні повноваження.

Згідно п. 3.19 колективного договору представник адміністрації зобов’язується встановити доплату за роботу у вечірній час з 18 по 22 години на рівні не нижче 20% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи в цей час, за роботу в нічній час з 22 до 6 години – 35% тарифної ставки за кожну годину роботи в цей час.

Розділ 5 колективного договору регулює питання нормування, регулювання та захист заробітної плати. В даному розділі зазначено, що представник адміністрації зобов’язується оплату праці на підприємстві проводити у відповідності до статті 97 КЗпП України. Встановити мінімальну часову ставку та оклад у відповідності з діючим законодавством (а.с.186-207).

Зі скрину розгорнутої версії розрахункового листка ОСОБА_3 з комп’ютерної програми за червень 2010 року, вбачається, що в графі «тариф» зазначено – 20,6000 (а.с.209-211).

Відповідно до довідки від 27.06.2017р., згідно з табелями обліку спусків в шахту та виїздів із шахти за червень 2010 року по дільниці з видобутку вугілля № 4 горнорабочий з ремонту гірничих виробок ОСОБА_3, таб № 21792, відпрацював в червні 21 робочу зміну, 60 годин нічний час, 24 години вечірній час (а.с.212).

З рапортів на відрядні та погодинні роботи за червень, липень, серпень 2010 року, вбачається, що тарифна ставка ОСОБА_3 складала 20,60. Крім того, в рапорті за червень зазначено, що виходів 21, 60 годин нічний час, 24 години вечірній час (а.с.213-216).

З 21.05.2010 року, відповідно до наказу № 649/1 ок від 21.05.2010р., робітників дільниць № 1, 2, 3, 7, 8, «Струг» та водовідлив, переведено на дільницю № 4, згідно списку який додається, в тому числі і ОСОБА_3, який ознайомлений з даним наказом (а.с.217-218).

Відповідно до наказу № 296кп від19.02.2009р. переведено ОСОБА_3 ГРП по РГВ 4р., з денною тарифною ставкою 17 гривень 13 копійок(а.с.219).

Як на одну з підстав позовних вимог представник позивача посилався на постанову Красноармійського міськрайонного суду від 12.10.2010 року про притягнення ОСОБА_12, працюючої першим заступником генерального директора з економіки та фінансів ПАТ «ШУ «Покровське» за ч.1 ст. 41 КпАП України, а саме, що в цій постанові встановлено порушення трудового законодавства на підприємстві (а.с.220).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 01.09.2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «ШУ «Покровське» про встановлення факту не виконання обов’язків трудового законодавства та стягнення моральної шкоди відмовлено у повному обсязі. Згідно ухвали апеляційного суду Донецької області від 14.11.2011 року рішення залишено без змін (а.с.221-222).

ОСОБА_5 про оплату праці ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1» затверджено генеральним директором шахти та погоджено з головою профкому шахти 26.12.2008р. ОСОБА_5 розроблене в листопаді 2008р. на підставі п. 5.2 та 5.4 ОСОБА_4 договору на 2007-2009 роки на заміну раніше розробленого "ОСОБА_5 про оплату праці" (котре повинно було вступити в силу з 1.01.2009р.) і має на меті стимулювати підземних працівників ділянок з видобутку вугілля до безпечної, сумлінної і продуктивної праці і діє з 1 січня 2009 року.

Враховуючи, що ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1» не є стороною Генеральної, Регіональної та Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України та профспілками, а також згідно з п. 5.3 ОСОБА_4 договору на 2007-2009 роки, визначення розміру та встановлення тарифних ставок проводиться на підприємстві відповідно до законодавства. У питаннях нарахування заробітної плати підприємство крім внутрішніх положень може керуватись Галузевою угодою.

Відповідно до п. 1.1 ОСОБА_5, з січня 2009 року розмір тарифних ставок (посадових окладів) у Вугільній компанії розрахований з урахуванням норм і мінімальних гарантій, встановлених законодавчими актами на державному рівні (а.с.32-40 т.2).

ОСОБА_5 про оплату праці ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1» затверджено генеральним директором шахти та погоджено з головою профкому шахти. ОСОБА_5 розроблене на підставі п. 5.2 та 5.4 ОСОБА_4 договору на 2007-2011 роки на заміну раніше розробленого "ОСОБА_5 про оплату праці"і має на меті стимулювати підземних працівників ділянок з видобутку вугілля до безпечної, сумлінної і продуктивної праці і діє з 1 жовтня 2009 року.

Враховуючи, що ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1» не є стороною Генеральної, Регіональної та Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України та профспілками, а також згідно з п. 5.3 ОСОБА_4 договору на 2007-2009 роки, визначення розміру та встановлення тарифних ставок проводиться на підприємстві відповідно до законодавства. У питаннях нарахування заробітної плати підприємство крім внутрішніх положень може керуватись Галузевою угодою.

Відповідно до п. 1.1 ОСОБА_5, з жовтня 2009 року розмір тарифних ставок (посадових окладів) у Вугільній компанії розрахований з урахуванням норм і мінімальних гарантій, встановлених законодавчими актами на державному рівні.

Тарифні ставки можуть встановлюватись для робітників дільниць по видобутку вугілля ОСОБА_5 про оплату праці, наказами по підприємству (в тому числі наказами про прийом на роботу і про переведення) та/ або трудовими договорами.

Посадові оклади керівників, спеціалістів та службовців можуть також встановлюватись у штатному розкладі, затвердженим керівникам підприємства.

Якщо інше не встановлено в штатному розкладі, наказі по підприємству (за згодою працівника), в трудовому договорі, в штатному розкладі, або іншому внутрішньому положенні по Вугільній компанії, то з жовтня 2009р. в Вугільній компанії встановлюються годинні тарифні ставки, наведені в таблиці 1. В таблиці 1 на підземних роботах (МПУ, ГРП, ГРП по РГВ….) складає для 4 розряду 20,6 (а.с.51-60 т.2).

В особовій картці № 21792 ОСОБА_3 зазначено, що він переведений з 21.05.2010 року ГРП по РГВ 4 р. на підставі наказу 649/1ок від 21.05.10р.(а.с.61-62 т.2).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Умови щодо оплати праці працівника, виходячи із змісту ст. 21 КЗпП України, є одним з елементів трудового договору з працівником. Як витікає із змісту ст. 24 КЗпП України оформлення трудового договору здійснюється наказом. Тобто наказ по підприємству, який містить умови про розмір тарифної ставки та з яким під підпис ознайомлений працівник, можна вважати належним чином погоджену умову трудових відносин між сторонами трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що перед спірним періодом (перед червнем 2010р.) останні умови про оплату праці, які погоджувалися між сторонами трудового договору є тарифна ставка 17 грн. 13 коп. Зазначену тарифну ставку було погоджено між працівником ОСОБА_3 та адміністрацією підприємства (тобто сторонами трудового договору) в наказі № 296кп від 19.02.2009р.

Фактично ця тарифна ставка застосовувалася до ОСОБА_3 з 1.10.2009р. на підставі положення про оплату праці.

В травні – серпні 2010р., тобто в ті місяці, за які на думку позивача йому неправильно нарахували заробітну платню, позивач фактично працював з тарифною ставкою за професією горно-робочий з ремонту гірничих виробок 4 розряду в розмірі 20 грн. 60 коп., яка була визначена в сумі, що не протирічіть нормам законодавства щодо мінімальних гарантій в сфері оплати праці та є не меншою, ніж погоджена сторонами трудового договору (тобто між позивачем та підприємством) та не менше, ніж передбачена внутрішнім актам підприємства.

Судом не встановлено, що станом на 2010р. будь-які документи або законодавчі підстави для встановлення ОСОБА_3 іншого тарифу, зокрема тарифу 22,77 грн., на заміну раніше встановленого тарифу – 20,60 грн., не існували.

Тариф 20,60 грн. для ОСОБА_3 та для інших горно-робочих по РГВ 4 розряду було встановлено з 1.10.2009р. ОСОБА_5 про оплату праці, яке затверджено генеральним директором ОСОБА_6 та погоджено з профспілковим комітетом підприємства. Таке встановлення тарифу відбулося з додержанням п. 5.3 ОСОБА_4 договору на 2009-2011рр., тобто розмір цього тарифу відлічується в більшу сторону від мінімальної часової ставки та окладу, які визначені відповідно до законодавства.

Сам факт такого фактичного підвищення тарифної ставки ОСОБА_3 до рівня, який не менший визначеного законодавством, окрім ОСОБА_5 про оплату праці підтверджується іншими доказами, а саме рапортами про нарахування заробітної плати, розрахунковим листками, скрінами з комп’ютерної програми та ін.

22.11.2000р. зареєстровано статут ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1», який було 20.11.2000р. затверджено Міністерством палива та енергетики України (а.с.164-178 т.1).

Згідно з цим статутом підприємство з 20.11.2000р. перестало бути державним відкритим акціонерним товариством та стало відкритим акціонерним товариством.

Міністерством палива та енергетики України в цьому статуті (п. 4.1) вказано як засновник товариства (підприємство засновано як державне в 1991 році), але вищим органом управління на відміну від Державного відкритого акціонерного товариства в підприємстві цим статутом визначено загальні збори акціонерів (пункти 8.1 та 8.2), а не міністерство від імені держави як власника.

Будь-яка частка акцій держави (в особі міністерства) в установчому фонді акціонерного товариства відсутня. У Міністерства вугільної промисловості або у будь-якої іншої сторони Регіональної, Галузевої чи Генеральної угод відсутні будь-які повноваження управління підприємством-відповідачем, тобто ПАТ «ШУ «Покровське» до сфери дії сторін Галузевої, Генеральної чи Регіональної угод не належить.

ПАТ «ШУ «Покровське» (раніше - ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» ні самостійно, ні через будь-які організації роботодавців, ні будь-які інші представницькі органи не було учасником угоди, яка підписується в рамках певної галузі промисловості, а також генеральної або регіональної угоди.

Такий висновок підтверджується матеріалами справи:

- довідками Управління статистики відносно ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1», відповідно до яких формою власності підприємства (до дати скасування класифікатора форм власності) вказано – «колективна» або «приватна»;

- статутом ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1», зареєстрованого 5.05.2009р., який затверджено зборами акціонерів і який діяв на час спірних відносин;

- протоколом зборів акціонерів № 1 від 3.09.2010р.;

- інформаційною довідкою Національного депозитарію України від 7.06.2016р. про відсутність державної частки;

- статутом ПАТ «ШУ «Покровське», зареєстрованим 7.09.2010р., який почав діяти безпосередньо після дати виникнення спірних відносин.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ОСОБА_4 договори та угоди» від 1.07.93р. № 3356 (із змінами станом на дату існування спірних відносин) колективний договір або угода укладаються на основі діючого законодавства, прийнятих сторонами обов’язків з метою реагування виробничих, трудових та соціально-економічних відношень і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів».

Згідно з ч.3 ст.2 наведеного закону «… угода укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі». Частиною 4 ст.3 закону передбачається, що сторони угоди на галузевому рівні є власниками, об’єднань власників або уповноваженими ними органами та профспілки…, яки мають власні повноваження для ведення переговорів, узгодження угод та реалізації його норм на підприємствах які входять до сфери їх дії».

Статтею 3 Закону України «Про ОСОБА_4 договори та угоди» від 1.07.93р. № 3356 (із змінами станом на дату існування спірних відносин) передбачено, що сторонами генеральної угоди виступають:

професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди;

власники або уповноважені ними органи, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави.

Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії.

Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

В частині 1-й ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» зазначено, що положення генеральної галузевої, регіональної угоди діють безпосередньо та є обов’язковими для всіх суб’єктів, які находяться в сфері дії сторін, які підписали угоду.

В даній статті мова йде про суб’єктів, які находяться в сфері дії сторін, які підписали угоду. Пунктом 4.1 самої Галузевої угоди передбачено, що угода є юридичним документом, яка містить взаємні обов’язки Сторін, учасників Угоди…

ПАТ «ШУ «Покровське» є акціонерним товариством приватної форми власності, в якому видобуток вугілля є лише однією із багатьох здійснюваних видів діяльності. Тобто ПАТ «ШУ «Покровське» є не тільки шахтою, а є багатогалузевим підприємством та фактично здійснює багато видів діяльності (освітня, харчова, виробництво електроенергії, видобуток глини па піску, оздоровча діяльність та ін.).

Сторони Галузевої угоди зазначені в розділі 1 самої Галузевої угоди (додаток 1 та Додаток 2 до Галузевої угоди). За змістом Галузевої угоди (наприклад пункт 9.4.1.), ця угода передбачає участь Міністерства в процесах погодження та введення тарифів, затвердження штатних розписів шахт в рамках обсягів наданих їм державних дотацій.

Іншими словами, Галузева угода за своєю суттю адаптована під державні шахти на не могла в повному обсязі застосовуватися до ПАТ «ШУ «Покровське» як недержавної, відносно якої профільне Міністерство, на відміну від державних шахт, не є вищим органом управління.

Вищим органом управління на ПАТ «ШУ «Покровське» є не держава, а збори акціонерів. Яка-будь частка акцій держави (міністерства) в установчому фонді акціонерного товариства взагалі відсутня. У Міністерства вугільної промисловості або у будь-якої іншої сторони Регіональної, Галузевої чи Генеральної угод відсутні повноваження управління ПАТ «ШУ «Покровське», тобто підприємство до сфери дії сторін Галузевої, Генеральної чи Регіональної угод не належить.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про оплату праці» законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, ЗУ «Про оплату праці». ЗУ «Про колективні договори і угоди», ЗУ «Про підприємства в Україні»та інших актів законодавства України.

Відповідно до ст. 14 вказаного закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди».

Стаття 3 Закону України «Про колективні договори та угоди» визначає, що угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними обєднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і обєднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Згідно ст.9 вказаного закону положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

ПАТ «ШУ «Покровське» не є стороною Регіональної угоди.

З урахуванням вищевикладеного, суд, прийшов до висновку, що позиція представника позивача щодо існування заборгованості по заробітній платі не базується на чинному законодавстві України, та не підтверджується матеріалами справи. Суд реалізуючи принцип змагальності сторін та сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи роз'яснював особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджував про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Змагальність – один із найбільш важливих конституційних принципів сучасного судочинства. Він розкриває “джерело енергії” процесу та створює умови для всебічного та повного дослідження обставин справи та постановления судом обгрунтованого та законного рішення.

В силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов'язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

У цивільному судочинстві змагальність виявляється в тому, що:

– особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду;

– сторони самостійно визначають, які саме докази подавати суду, а які притримати;

– особи, які беруть участь у справі, можуть брати участь у справі особисто або через представників;

– кожна особа зобов'язана доказати факти, на які вона покликається.

Учасниками “змагань” є, насамперед, сторони, але не лише вони. Змагальність характерна для процесуального статусу інших осіб, які беруть участь у справі: третіх осіб, судових представників, органів, які звертаються до суду для захисту прав та інтересів інших осіб. Ці особи теж мають власні інтереси у справі, матеріальні або процесуальні, тому теж зацікавлені у доведені суду своєї позиції.

Основний зміст принципу змагальності наведено у п. З ст. 10 ЦПК: "кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень". В цій нормі відображене правило, яке сформувалося ще в римському праві – “Хто стверджує, той і доводить”.

В окремих випадках, прямо передбачених законом, особа звільняється від обов'язку доказування обставин, що мають значення для справи. Ці випадки передбачені в ст. 61 ЦПК.

Гарантією реалізації в цивільному судочинстві принципу змагальності є широке коло процесуальних прав, якими наділені особи, які беруть участь у справі: знайомитися з матеріалами справи, знімати копії, подавати суду докази та брати участь в їх дослідженні, ставити питання іншим учасникам процесу, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду тощо.

Від ефективності використання цих процесуальних прав залежить не лише хід судового процесу, але часто і його результат. Наприклад, нездійснення позивачем права на участь в судових засіданнях може призвести до небажаного для нього наслідку – залишення позовної заяви без розгляду.

Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів на вимогу суду особами, в яких ці докази перебувають, встановлення процесуального порядку подання доказів, обов'язок суду витребувати докази за клопотанням зацікавлених осіб, порядком повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи.

Змагальність сторін не означає пасивної позиції суду, що розглядає справу. Саме суд остаточно визначає коло фактів, які потрібно встановити у справі (предмет доказування), визначає які обставини кожна з сторін повинна довести.

Крім принципу змагальності, Конституцією України передбачено низку інших важливих процесуальних засад здійснення цивільного судочинства.

Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не обґрунтовані та не законні, тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1, до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення заробітної плати, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

В судовому засіданні 12 жовтня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено протягом п’яти днів.

Суддя С.М.Хмельова