Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 812/7922/12 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрієва М.М.

Номер провадження 22-ц/778/3200/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

Суддів Гончар М.С.,

Маловічко С.В.,

секретар: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованності за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року АТ «ТАСКОМБАНК» звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з позичальника ОСОБА_3 і поручителя ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № КФ (05) 34-07 від 16.02.2007 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 11 486 доларів США на термін до 15.02.2012 року з оплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9 % річних. Посилаючись на те, що станом на 06.08.2012 року заборгованість не погашена та складає 5 856,68 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 46 662,76 грн., із яких: 35 037 грн. 48 коп. - прострочена заборгованість за кредитним договором; 11 625 грн. 28 коп. - прострочені відсотки за період з 01.08.2011 року по 06.06.2012 року, Банк просив суд стягнути всю суму боргу в солідарному порядку.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області. заборгованість за кредитним договором № КФ (05) 34-07 від 16.02.2007 року в розмірі 46662,76 гривень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя і ухвалення нового - про відмову у позові ОСОБА_4 посилалася на те, що Банк без згоди поручителя у 2009 році збільшив відсоткову ставку за кредитом до 14%, а отже в силу ст.559 ЦК України порука припинила свою дію. Крім того, на думку ОСОБА_4, банком пропущено строк пред'явлення вимоги до поручителя.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника і поручителя, суд першої інстанції виходив з невиконання позичальником умов кредитного договору і солідарну відповідальність поручителя перед позичальником.

Проте таких висновків суд першої інстанції в оскаржуваній частині дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2007 року між АБ «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким останньому надано кредит в розмірі 11 486 доларів США строком до 15 лютого 2012 року (а.с.4-5).

За умовами договору розмір плати за користування кредитом становить 9% річних, а у випадку виникнення у позичальника простроченої заборгованості розмір плати за кредит збільшується на 2% річних.

Виконання зобов'язань за указаним договором забезпечено договором поруки від 16 лютого 2006 року, укладеними з ОСОБА_4 (а.с.6).

Умовами договору поруки сторони передбачили, що поручитель зобов'язується відповідати за виконання усіх боргових зобов'язань ОСОБА_3, які виникають із кредитного договору, а саме: погашення основної заборгованості в розмірі 11 486 доларів США термін погашення кредиту 15.02.2012р.; сплату відсотків, нарахованих за користування кредитом у розмірі 9% річних - термін сплати щомісяця, не пізніше останнього робочого дня звітного місця (п.2 кредитного договору). Поручитель зобов'язаний самостійно контролювати виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. Поручитель згоден із змінами «розумів» кредитного договору, у тому числі з такими, які будуть здійснені в майбутньому і призведуть до збільшення обсягу відповідальності Поручителя на порядок погашення кредиту, процентів і комісій, а також розміру процентів і комісій на права і обов'язки у випадку внесення Банком і позичальником змін до договору. Порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання «рядок виконання основного зобов'язання (рядок повернення кредиту) не пред'явить вимогу до Поручителя ( п.1, 4,11 Договору поруки).

Із тексту договору поруки не вбачається можливість зміни Банком розміру процентів за основним зобов'язанням без додаткового повідомлення поручителя.

27.08.2008 року Банк направив позичальнику повідомлення про збільшення з 1 вересня 2008 року відсоткової ставки до 14% річних у зв'язку з загальною кризою ліквідності фінансового ринку.

Даних про те, що поручитель був повідомлений Банком про збільшення відсоткової ставки матеріали справи не містять.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 22 постанови №5 від 30 березня 2012року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Як убачається із вищевказаного листа з 1 вересня 2008 року Банк змінив відсоткову ставку з 9% до 14% , проте поручителя про такі зміни не повідомив.

Оскільки договір поруки містить застереження тільки про те, що він забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку, передбаченому в кредитному договорі, але в ньому не йдеться про те, що він забезпечує боргові зобов'язання без повідомлення про це поручителя, висновок суду першої інстанції про те, що порука не припинила своєї дії, а тому поручитель має відповідати як солідарний боржник, не ґрунтується на законі і не відповідає фактичним обставинам справи.

Заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги про те, що фактично збільшення відсоткової ставки відбулося тільки на 2% у відповідності з умовами кредитного договору, оскільки у позичальника виникла прострочена заборгованість, що узгоджується з п.2 кредитного договору, не впливають на висновки колегії про припинення поруки, оскільки умовами договору поруки не передбачено підвищення відсоткової ставки на 2% у випадку виникнення простроченої заборгованості без додаткового повідомлення поручителя.

Викладене свідчить про те, що при вирішенні спору в оскаржуваній частині суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального і процесуального права, а тому рішення відповідно до ст.309 ЦПК України в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_4 і стягнення з неї судових витрат підлягає скасуванню з ухвалення нового - про відмову у позові.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося і судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2013 року в цій справі в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 і стягнення з неї судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: