ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 року м. Київ справа № 800/592/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Шведа Е.Ю. (доповідач),

суддів:

Горбатюка С.А.,

Калашнікової О.В.,

Мороз Л.Л.,

Смоковича М.І.,

секретар судового засідання Ловецка Т.В.,

за участю: представника позивача Середи Г.М.,

представника відповідача Лаптієва А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Курісовської сільської ради Лиманського району Одеської області до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України, в якому просив визнати протиправною та скасувати Постанову Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 травня 2016 року № 1377-VIII в частині перейменування села Петрівка Лиманського району Одеської області в село Курісове.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувану постанову Верховної Ради України прийнято без урахування думки більшості населення, яке проживає в перейменованому населеному пункті, без проведення місцевого референдуму із зазначеного питання, чим порушено право громадян на волевиявлення та право брати участь у місцевому референдумі. Також вказує, що постанова відповідача прийнята без проведення відповідної експертизи Держгеокадастру, як того вимагає ст. 8 Закону України «Про географічні назви». Крім того, Верховою Радою України порушено Регламент її роботи, а саме статей 91, 99 - до проекту спірної постанови не додано фінансово-економічне обґрунтування, результати експертизи Держгеокадастру і місцевого референдуму. Також прийняття вказаної постанови відбулось без висновку (рекомендацій) Українського інституту національної пам'яті та з порушенням вимог щодо набрання нею чинності.

Тому, позивач вважає, що оскаржувану постанову слід визнати незаконною в частині перейменування села Петрівка Лиманського району Одеської області в село Курісове.

Представник відповідача в письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що приймаючи спірну постанову, Верховна Рада України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов з підстав, наведених у ньому, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.

21 травня 2015 року набрав чинності, прийнятий Верховною Радою України, Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», яким, зокрема, засуджено комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначено правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлено порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.

Пунктом 7 статті 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону Раді міністрів Автономної республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку доручено провести громадській слухання та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування населених пунктів, районів та областей, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

Відповідно до пункту 8 статті 7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Верховна Рада України у тримісячний строк, який обчислюється з дня закінчення строку, визначеного пунктом 7 цієї статті Закону, приймає рішення про перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, з урахуванням пропозицій, поданих Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. У разі якщо протягом строку, встановленого пунктом 7 цієї статті Закону, пропозиції щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, не були подані до Верховної Ради України, відповідне рішення про перейменування таких населених пунктів та районів приймається Верховною Радою України на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.

Згідно з підпунктом "є" пункту 4 частини першої статті 1 зазначеного закону символіка комуністичного тоталітарного режиму - символіка, що включає назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів, підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, а також назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік та похідні від них, назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з'їзди), річницями Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім назв, пов'язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).

На виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Верховною Радою України прийнято спірну постанову «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 травня 2016 року № 1377-VIII, якою зокрема, перейменовано село Петрівка Лиманського району Одеської області в село Курісове.

Позивач, непогодившись з вказаною постановою відповідача в частині перейменування села Петрівка Лиманського району Одеської області в село Курісове та вважаючи її протиправною, звернувся до суду з даним позовом про її скасування в зазначеній частині.

Відповідно до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.

Згідно зі статтями 7, 140 та 141 Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування, яке надає право територіальним громадам самостійно вирішувати питання місцевого значення, але в межах, визначених Конституцією і законами України.

Таке застереження міститься також і в статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування (ратифіковано Законом N 452/97-ВР від 15.07.97), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати буд-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Однак, законодавство України не наділяє сільські, селищні чи міські ради компетенцією щодо вирішення питання про найменування або перейменування населених пунктів.

Відповідно до конституційного принципу, закріпленого в статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, третьої статті 138 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» постанови та інші акти (резолюції, декларації, звернення, заяви) Верховної Ради, визначені статтею 46 цього Регламенту, Верховна Рада приймає більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, крім випадків, визначених Конституцією України, з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що виключно Верховна Рада України наділена повноваженнями щодо найменування і перейменування населених пунктів і районів. Такі рішення приймаються у формі постанов на пленарних засіданнях після обговорення цього питання більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, що повністю узгоджується з положеннями Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Отже, спірну постанову прийнято уповноваженим органом державної влади відповідно до визначених Конституцією України, законами України повноважень.

За змістом статті 5 Закону України «Про географічні назви» перейменування географічних об'єктів здійснюється у випадку, зокрема, необхідності приведення назви географічного об'єкта у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Перейменування географічних об'єктів здійснюється з урахуванням думки більшості населення, яке проживає на території, де розташовані ці об'єкти, відповідно до закону про референдуми. Перейменування географічних об'єктів, пов'язане з необхідністю приведення назв таких географічних об'єктів у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Зі змісту наведених норм статті 5 Закону України «Про географічні назви» вбачається, що однією з підстав необхідності перейменування географічного об'єкта, до яких відноситься і населені пункти, є приведення назви географічного об'єкта у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». При цьому, в такому разі перейменування географічного об'єкта відбувається у порядку, встановленому саме Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Суд зазначає, що вказаний закон не містить жодних положень щодо проведення референдуму чи громадського обговорення з питань перейменування населеного пункту з метою приведення його зазви у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», не містить зазначений закон і обов'язку проведення відповідної експертизи Держгеокадастром для цих цілей, тому відповідні доводи позивача про те, що спірна постанова відповідача прийняття без вказаних заходів, як на підставу її незаконності, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, відтак є безпідставними. Вказане одночасно спростовує доводи позивача про неврахування Верховною Радою України результатів місцевого референдуму жителів села Петрівка із зазначеного питання та прийняття спірної постанови без відповідної експертизи Держгеокадастру, як на підставу її незаконності.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2016 року у справі № 21-3056а16 та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції відповідно до ст. 244² Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з норми пункту 8 статті 7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Верховна Рада України приймає рішення про перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті у разі якщо протягом строку, встановленого пунктом 7 цієї статті даного закону, пропозиції щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, не були подані до Верховної Ради України.

Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, Петрівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області 29 лютого 2016 року, враховуючи результати громадських слухань, прийнято рішення «Про неперейменування села Петрівка» № 29-VII, яким визнано перейменування села Петрівка недоцільним. Також вказаним рішенням Петрівська сільська рада просила Комінтернівську районну раду підтримати пропозиції Петрівської громади, депутатів сільської ради про неперейменування села Петрівка і клопотати перед Одеською обласною радою щодо звернення до Верховної Ради України з даного питання.

Суд критично оцінює вказане рішення ради, оскільки воно прийнято поза межами строку, встановленого пунктом 7 статті 7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», та не було надіслане Верховій Раді України для врахування останньою інтересів громади при прийнятті рішення про перейменування населеного пункту Петрівське Комінтернівського району Одеської області в Курісове. Як і не було надіслано Верховній Раді України протокол загальних зборів мешканців села Петрівка Комінтернівського району Одеської області від 03 липня 2015 року.

Подальші рішення (протоколи) територіальної громади, органів місцевого самоврядування населеного пункту Курісове Лиманського району Одеської області з приводу перейменування вказаного населеного пункту, прийняті після 19 травня 2016 року - дати прийняття спірної постанови Верховної Ради України, не мають жодного юридичного значення для вирішення цього спору, тому надані позивачем суду їх копії в якості доказів незаконності спірної постанови, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не стосуються предмету доказування.

З огляду на встановлені судом обставини, а також норму пункту 8 статті 7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Верховна Рада України, приймаючи спірну постанову, за відсутності пропозицій щодо перейменування населеного пункту Петрівське Комінтернівського району Одеської області повинна була врахувати рекомендацій Українського інституту національної пам'яті щодо вказаного питання.

Як встановлено судом, вказану норму закону відповідачем дотримано, про що свідчить зміст пояснювальної записи до проекту постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів», протокол засідання Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України № 39 від 17 лютого 2016 року.

Наведені обставини спростовують доводи позивача про прийняття спірної постанови Верховної ради України без висновку (рекомендацій) Українського інституту національної пам'яті та про неврахування думки більшості населення, яке проживає на території вказаного населеного пункту, оскільки вказане право не було реалізоване у встановленому законом порядку.

Щодо доводів позивача про порушення Верховною Радою України вимог Закону України «Про географічні назви», зокрема частини другої статті 7, що стосується дати набрання чинності спірної постанови від 19 травня 2016 року № 1377-VIII в частині перейменування села Петрівка Лиманського району Одеської області в село Курісове, як на підставу її незаконності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про географічні назви» рішення щодо найменування та перейменування географічних об'єктів набирають чинності одночасно з набранням чинності відповідно законом про Державний бюджет України, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад про бюджети на відповідний рік, якими передбачаються видатки, пов'язані з таким найменуванням та перейменуванням.

Разом з тим, за змістом статті 8 Закону України «Про географічні назви» перейменування географічних об'єктів, пов'язане з необхідністю приведення назв таких об'єктів у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», здійснюється з урахуванням особливостей, установлених вказаним законом.

Порядок найменування та перейменування географічних об'єктів, що складають систему адміністративно-територіального устрою України, визначається окремим законом.

З урахуванням тієї обставини, що Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» не містить порядку набрання чинності рішеннями Верховної Ради України щодо перейменування населених пунктів, а також відсутній окремий закон, який би регулював порядок найменування та перейменування географічних об'єктів, що складають систему адміністративно-територіального устрою України, в тому числі і порядок набрання чинності відповідного рішення про перейменування географічного об'єкта, до цієї частини спірних правовідносин підлягають застосуванню норми чинного законодавства України з питань, що стосується прийняття Верховною Радою України рішень, набрання ними чинності.

Вказані правовідносини регулює, зокрема, Закон України «Про Регламент Верховної Ради України». Так, відповідно до частини п'ятої статті 138 вказаного закону постанови, прийняті Верховною Радою, які містять положення нормативного характеру, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо ними не передбачено інше.

Спірна постанова Верховної Ради України від 19 травня 2016 року № 1377-VIII набрала чинності з дня, наступного за днем її опублікування, що повністю узгоджується з встановленим законом порядком набрання чинності постановами Верховної Ради України, що в свою чергу спростовує відповідні доводи позивача.

Інших доводів, які б свідчили про незаконність вказаної постанови Верховної Ради України, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та ту обставину, що Верховною Радою України доведено правомірність прийняття постанови «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 травня 2016 року № 1377-VIII в частині перейменування села Петрівка Лиманського району Одеської області в село Курісове відповідно до наділеного законодавством України повноваження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 161-163, 171¹ Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову Курісовської сільської ради Лиманського району Одеської області до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано та підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: