ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5122/16-ц

Провадження № 2/210/599/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"28" вересня 2017 р.

Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Скотар Р.Є.,

за участі секретаря - Ширинової К.С.,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕРТОН", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною та її спростування, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА _6 акціонерне товариство «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» (далі – ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг») 16.11.2016р. звернувся до суду з вищезгаданим позовом, який неодноразово уточнювався. В останній редакції від 23.01.2017 року, просив визнати інформацію відносно ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», опубліковану та поширену 02.11.2016р. у Криворізькому щотижневику «Домашня газета» (№44 (1048), стор.23) у статті «ОСОБА_7 против «АрселорМиттал ОСОБА_1» недостовірною та такою, що порушує право на повагу до ділової репутації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг»; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Камертон» (далі – ТОВ «Камертон») , яке є засновником та видавником Криворізького щотижневика «Домашня газета», автора статті – ОСОБА_3 (під псевдонімом «Дар’я Жукова») та особу, що є джерелом інформації – ОСОБА_4 в тижневий термін із дня набрання чинності рішенням суду опублікувати спростування недостовірної інформації відносно ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», опублікованої та поширеної 02.11.2016р. у Криворізькому щотижневику «Домашня газета» (№44 (1048), стор.23) у статті «ОСОБА_7 против «АрселорМиттал ОСОБА_1»», шляхом опублікування резолютивної частини судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї позовної заяви, на тій же сторінці, тим же шрифтом, без будь-яких редакційних або інших коментарів; стягнути на користь ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» солідарно з відповідачів моральну (немайнову) шкоду в розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що інформація, опублікована «02» листопада 2016 року у Криворізькому щотижневику «Домашня газета» (№44 (1048), стор.23), засновником та видавником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Камертон», у статті (мовою оригіналу) «ОСОБА_7 против «АрселорМиттал ОСОБА_1» (автор - ОСОБА_3 під псевдонімом «Дар’я Жукова»; особа, що зазначена джерелом інформації – ОСОБА_4) стосовно нібито протиправних дій ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» щодо видобування корисних копалин та відселення мешканців селища ОСОБА_7 за злочинного сприяння міської влади, враховуючи її безспірно негативний та провокаційній зміст, є недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» перед невизначеним, але широким колом осіб. Дана стаття, на думку позивача, містить фактичні дані, які не відповідають дійсності, знижують престиж та підривають довіру до господарської діяльності підприємства. Вважає, що вказана інформація є негативною, неправдивою та не підтвердженою жодними об’єктивними даними, такою, що дискредитує та завдає шкоди ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг».

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» - ОСОБА_2 (довіреність №14-457 юр. від 22.11.2016 року, дійсна до 10.10.2017 року) уточнену позовну заяву підтримала , обґрунтовуючи обставинами, викладеними в позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Камертон» - ОСОБА_5, в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивач на не надав жодних доказів відношення ОСОБА_4 до інформації, викладеної в першій частині статті - «Жители отрезанного от города поселка считают, что их подвергли техногенному геноциду». Висловлювання щодо «техногенного геноциду» та «варвары, которые пришли на нашу землю» є публічними висловами мешканців вулиць Лавреньова і Чистопільської, тобто є їх оціночними судженнями. Друга частина статті «Голова громады ОСОБА_7 ОСОБА_4: «Под ОСОБА_7 начало Шимановского месторождения» містить інформацію про історичний факт – дії постійної комісії органу місцевого самоврядування (щодо укладення договорів на відселення та відсутність таких договорів); інші фрагменти містять оціночні судження ОСОБА_4, його думки, переконання, які неможливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності та спростувати. Позивачем не зазначено, яка саме інформація є недостовірною та порушує його право на ділову репутацію, у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти позову, обґрунтовуючи, обставинами, викладеними в запереченнях проти уточненого та доповненого позову, просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що цитати статті щодо «людей на джипах», «вирішення питання ОСОБА_8 за 30000 доларів» є фактами, які можуть бути підтверджені мешканцями с.Жуківка, ним, як головою вуличного комітету, копіями заяв до місцевої прокуратури №3 доданими до справи; інформація щодо розробок та участі керівництва міста в інтересах ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» отримана від ОСОБА_9 – відомого у місті еколога, позиція якого 03.11.2016 р. висвітлена міським телеканалом «Перший Міський» в акції «Досить труїти ОСОБА_1 Ріг», міститься в численних репортажах ТРК «Рудана», ТРК «Перший Міський», газеті «Пульс» від 16.11.2016 р. стаття «Життя під прірвою», газеті «Домашня газета» від 01.07.2015 р. Крім того, він, як голова вуличного комітету №26 Саксаганського району м.Кривого Рогу, є представником збірної та колективної думки територіальної громади з даного питання. Стосовно різноманітних неправомірних дій ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» у відношенні с. Жуківка було подано численні заяви та отримано численні відповіді. Висновками Криворізького гірничо-промислового управління ГУ Держпраці в Дніпропетровській області та Державного екологічною інспекцією у Дніпропетровській області встановлено 11 грубих порушень ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» законодавства України «Про надра» при розробці корисних копалин навколо с.Жуківка. Об’єктом позову про спростування недостовірних відомостей не може бути інформація, яка була направлена до компетентних органів для перевірки її на предмет законності.Суб'єктивна думка про характер цих відомостей, впевненість у тому, що вони відповідають дійсності, виключає відповідальність за їх поширення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши представників сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що подана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що 02.11.2016 року у Криворізькому щотижневику «Домашня газета» (№44 (1048), стор.23) опубліковано статтю (мовою оригіналу) «ОСОБА_7 против «АрселорМиттал ОСОБА_1» (автор - ОСОБА_3 під псевдонімом «Дар’я Жукова»); особа, що зазначена джерелом інформації – ОСОБА_4). /а.с.5,33-34/.

Позивач вважає, що внаслідок розповсюдження зазначеної вище недостовірної інформації порушено ділову репутацію ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», зокрема у статті стверджується наступне (мовою оригіналу) : ««АрселорМиттал ОСОБА_1» было поручено заключить договора о намерениях по отселению с каждой семьёй в отдельности», ««АрселорМиттал ОСОБА_1» построил горизонт под посёлком, рушились наши дома. Негативное воздействие не начнётся, оно уже давно началось. Это гибридный техногенный геноцид против жителей ОСОБА_7 при преступном содействии городской власти», «Вы (ПАО «АМКР») варвары, которые пришли на нашу землю»; «Есть обращение в суд о принудительном отселении. Это делают за нашей спиной, получится через суд, нас отселят на Юность в бывшее общежитие рудоуправления имени Кирова»;«Вилкул сбрасывает на своего зама. Потому что ему нельзя подставляться, он должен «АМКР» и ему надо отработать деньги, которые он от них получил. Дескать, вы нам больше денег. Потому что нам надо, а мы вас потом прикроем. - Вы имеете в виду городскую власть? - Да. Это начиналось еще со времен ОСОБА_10»; « - ОСОБА_5 хотят зайти на 5-6-ой железистый подземным способом, а канадцы хотят разработку открытым способом. Выбрать то, что сверху, а потом объединиться, обрушить и забрать...»; « - Их (жителей поселка) все лето прессовал непонятно кто с фамилией «Мартынюк». Приезжали люди на джипах и говорили: «Берите, давайте сейчас договор подпишем». Я это и «Арселору» рассказывал на рабочей встрече, и в горисполкоме на комиссии по экологии. Мне предлагали взятку в размере 200 тысяч долларов - и уйди в сторону. Человек по имени ОСОБА_11. Могу внешне описать, могу описать джип, «Ленд Крузер 200» черного цвета.А потом «Арселор» открещивается, что никаких «титушек» не посылали....»; «Потом звучали такие названия, как «Бэйкер и Макензи». - «Мы представляем интересы «Арселора», работаем по договору, компания «Бэйкер и Макензи», хотим, чтобы вы перепродали недвижимость, хотим предложить вам нормальные цены» /а.с.5,33-34/.

Відповідно до ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно роз'яснень, наданих у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» ( далі –Постанова), при розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК), законів України від 16 листопада 1992 року №2782-ХП «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (далі - Закон про пресу), від 2 жовтня 1992 року №2657-ХП «Про інформацію», від 21 грудня 1993 року №3759-ХП «Про телебачення і радіомовлення (у редакції Закону від 12 січня 2006 року №3317-IV), від 23 вересня 1997 року №540/97-ВР «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані суспільні відносини.

Крім того, враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(Рим, 4 листопада 1950 року; далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 № «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» ( далі – Постанова) визначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України «Про пресу» редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Позивач ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» є юридичною особою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, статутом підприємства /а.с.6-22/.

ТОВ «Камертон» юридична особа, яка є засновником газети «ДОМАШНЯ ГАЗЕТА», що вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації», з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статуту підприємства /а.с.32,36,37-52/, тому є належним відповідачем у справі.

Крім того, відповідно до роз’яснень наданих в Постанові, співвідповідачами є автор статті ОСОБА_3 (псевдонім ОСОБА_12) /а.с.67/ та ОСОБА_4, який є джерелом викладеної в статті інформації.

Положеннями ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Право висловлювати судження, оцінку, думку закріплено у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, і гарантовано ст. 43 Конституції України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України» свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.

Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).

Разом з тим, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

Відповідно до норм ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Також, відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону України "Про інформацію"), у тому числі й конституційне право особи на повагу до її гідності (ст.28 Конституції України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації

недостовірною , суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12) оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості ( п.19 Постанови).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає

дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) ( п.15 Постанови).

З доданих відповідачем ОСОБА_4 до заперечень доказів вбачається, що питання відселення мешканців с. Жуковка є темою для обговорення в місцевій пресі «ОСОБА_12 может уйти под землю» ( «Домашня газета» №26(978) від 01.07.2015 р.) /а.с.74/, «Жизнь над пропастью» («Пульс» №46(436) від 16.11.2016 року) /а.с.75,76/; на пленарних засіданнях сесії Криворізької міської ради /а.с.77/; сільська громада зверталася з листами щодо вирішення ситуації, що склалася до Генерального прокурора України ОСОБА_13 /а.с.79-83,95/, виконавчого комітету Криворізької міської ради /а.с.88-90,93/, Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області /а.с.94, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України /а.с.101,102/, Криворізької міської ради /а.с.103,104/; про вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з життєдіяльністю с. Жуковка ( незаконна вирубка лісу, порушення правил охорони надр, порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, крадіжка) до правоохоронних органів з заявами, за якими відкрито кримінальні провадження, в тому числі за фактом порушення службовими особами ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» /а.с.84-87/.

Детально дослідивши текст статті, суд вважає фрагмент статті : ««АрселорМиттал ОСОБА_1» было поручено заключить договора о намерениях по отселению с каждой семьёй в отдельности», - таким, що містить фактичні твердження, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, наслідки негативного впливу розробок, які ведуться ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» поблизу с. Жуківка, підтверджуються словами ОСОБА_14 – голови постійної комісії міської ради з питань екології, охорони здоров’я та соціального захисту населення – на засіданні постійної комісії міської ради 18.09.2015 року «ситуація в сел. ОСОБА_12 небезпечна для жителів і її необхідно вирішувати терміново» /а.с.77/, у зв’язку з чим комісією ухвалено доручити представникам ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» терміново організувати зустріч керівництва підприємства з мешканцями с.Жуковка; у разі невиконання підприємством зобов’язань перед мешканцями – порушити питання в межах наданих повноважень про зупинення діяльності шахтоуправління ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» поблизу сел. ОСОБА_12 до врегулювання питання відселення мешканців селища та компенсації збитків /а.с.76 зв./.

Крім того, з відповіді заступника міського голови ОСОБА_15 №Б-13970П від 28.11.2016 року вбачається, що виконкомом міської ради прийнято рішення від 12.10.2016 року №436 «Про наміри публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» щодо відселення мешканців та знесення житлових будинків» та ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» створено наказом по підприємству від 08.09.2016 року №1150 робочої групи по врегулюванню питань, пов’язаних з впливом підприємства на зазначене селище /а.с.90/.

Таким чином, твердження щодо вимоги укладення договорів з мешканцями села Жуківка на відселення, відсутність таких договорів на час звернення позивача до суду, руйнівний вплив розробок шахтоуправління ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» поблизу сел.ОСОБА_12на стан домоволодінь , підтверджується офіційними документами, тому у суду відсутні підстави для визнання такої інформації недостовірною.

Щодо фрагментів статті ««АрселорМиттал ОСОБА_1» построил горизонт под посёлком, рушились наши дома. Негативное воздействие не начнётся, оно уже давно началось. Это гибридный техногенный геноцид против жителей ОСОБА_12 при преступном содействии городской власти», які подано у тексті статті в лапках, як думка мешканців села, проте це не відповідає дійсності, оскільки в тексті статті не зазначено, думку яких саме мешканців автор висловив, тому є суб’єктивною думкою автора, що містить фактичне твердження, дискредитуючого характеру, що не підтверджуються офіційними документами та іншими належними доказами, тому є недостовірними, такими, що принижує ділову репутацію позивача.

Щодо фрагменту статті «Вы (ПАО «АМКР») варвары, которые пришли на нашу землю», суд приходить до висновку, що це є оціночним судженням, яке не містить фактичних даних, а отже не підлягає спростуванню.

Фрагмент статті «Есть обращение в суд о принудительном отселении. Это делают за нашей спиной, получится через суд, нас отселят на Юность в бывшее общежитие рудоуправления имени Кирова» є фактичним твердженням, яке не підтверджено відповідачами в судовому засіданні належними та допустимими доказами, тому є недостовірною інформацією, яка, однак, на думку суду, не порушує ділову репутацію позивача.

Разом із цим, інформація «…при преступном содействии городской власти», «Вилкул сбрасывает на своего зама. Потому что ему нельзя подставляться, он должен «АМКР» и ему надо отработать деньги, которые он от них получил. Дескать, вы нам больше денег. Потому что нам надо, а мы вас потом прикроем. - Вы имеете в виду городскую власть? - Да. Это начиналось еще со времен ОСОБА_10» є фактичними твердженнями, дискредитуючого характеру, які не підтверджуються офіційними документами та іншими належними доказами, тому є недостовірними, такими, що порушують ділову репутацію позивача.

Висловлювання - «ОСОБА_15 хотят зайти на 5-6-ой железистый подземным способом, а канадцы хотят разработку открытым способом. Выбрать то, что сверху, а потом объединиться, обрушить и забрать...» є припущенням, яке не підтверджено належними доказами.

Фрагмент статті « - Их (жителей поселка) все лето прессовал непонятно кто с фамилией «Мартынюк». Приезжали люди на джипах и говорили: «Берите, давайте сейчас договор подпишем». Я это и «Арселору» рассказывал на рабочей встрече, и в горисполкоме на комиссии по экологии. Мне предлагали взятку в размере 200 тысяч долларов - и уйди в сторону. Человек по имени ОСОБА_11. Могу внешне описать, могу описать джип, «Ленд Крузер 200» черного цвета.А потом «Арселор» открещивается, что никаких «титушек» не посылали....»; «Потом звучали такие названия, как «Бэйкер и Макензи». - «Мы представляем интересы «Арселора», работаем по договору, компания «Бэйкер и Макензи», хотим, чтобы вы перепродали недвижимость, хотим предложить вам нормальные цены» - це фактичні твердження, дискредитуючого характеру, які не підтверджуються офіційними документами та іншими належними доказами, тому є недостовірними, такими, що порушують ділову репутацію позивача.

Свідок, ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що є мешканцем с.Жуковка, ОСОБА_4, як голова сільської громади в інтерв’ю висловлює питання, які обговорюються мешканцями села; в тому, що село відрізано від міста вважає винним позивача; до них приїздили люди на джипах, пропонували купити будинки по 30 тис., представлялися як представники ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» проте особисто з цими особами не спілкувався.

Свідок ОСОБА_17 дав аналогічні пояснення.

Покази свідків, суд оцінює критично, оскільки інформація, яку вони зазначили при допиті в якості свідка, відома їм зі слів інших осіб.

Також, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_8 – головний юрисконсульт підприємства ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» є контактною особою з питань відселення мешканців селища Жуківка /а.с.88/, однак підтверджень тому, що саме представники позивача здійснювали тиск на мешканців с.Жуківка в судовому засіданні не встановлено, тому така інформація є недостовірною та такою, що зачіпає ділову репутацію позивача та його контрагентів.

З огляду на положення статті 32 Конституції України

( 254к/96-ВР ), судам належить розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема, перелічених у

статті 270 ЦК ( 435-15 ), порушених у зв'язку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо ця інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію. Тобто, якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути задоволені.

Також, п.15 Постанови судам роз’яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як вбачається з примірника газети «ДОМАШНЯ ГАЗЕТА» №44(1048) від 02 листопада 2016 року її тираж складає 26209 екземплярів /а.с.34 зворот/.

Отже, інформація викладена в статті «ОСОБА_12 против «АрселорМиттал ОСОБА_1» доведена до відома більш ніж одній осіб; стосується юридичної особи – ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг»; інформація щодо корупційних відносин між позивачем та владою міста, здійснення геноциду мешканців села Жуківка, здійснення тиску представниками ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» на мешканців села Жуківка не відповідає дійсності; поширення такої інформації порушує ділову репутацію підприємства та її контрагентів.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено сукупність всіх складових юридичного складу правопорушення – висвітлення недостовірної інформація, яка порочить ділову репутацію позивача, що є підставою для часткового задоволення позову.

З огляду на конструкцію речень, використані у статті мовні засоби, суд прийшов до висновку, що інформація, питання про недостовірність якої порушено позивачем, викладена автором та джерелом інформації у стверджувальній формі. Зі змісту оспорюваної статті не виникає сумнівів у тому, що мова йде саме про позивача, а у статті обговорені обставини його діяльності як суб’єкта господарювання та поширюється інформація про те, що нібито позивач займається незаконною діяльністю.

Аналіз поширеної відповідачами інформації в контексті загального змісту вказує на те, що інформація містить не лише оціночне суб’єктивне судження щодо діяльності позивача, а й твердження про ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» та формування негативного образу посадових осіб ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», ганьбить ділову репутацію ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» як суб’єкта господарювання та не може вважатися оціночним судженням.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Таким чином, враховуючи, що відповідачами не надано доказів, що опубліковані відомості, окрім визнаних судом достовірними та оціночними судженнями, відповідають дійсності, порушене особисте немайнове право позивача підлягає захисту шляхом зобов’язання ТОВ «Камертон», яке є засновником та видавником Криворізького щотижневика «Домашня газета», спростувати поширену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена. Підстав для покладення обов’язку спростування недостовірної інформації на ОСОБА_3та ОСОБА_4 судом не встановлено, а тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Такі ж права має юридична особа відповідно до ст. 94 ЦК України.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує положення ст. 23 ЦК України та роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру морального відшкодування, обставини справи, характер правовідносин, зміст поширюваної відповідачем інформації.

Згідно з нормами ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу п.3 Постанови пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі – Постанова пленуму ВСУ №4) під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У п.6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 N 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами України законодавства про інформацію» зазначено, що приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК.

Пункт 6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення суперечок, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди» № 02-5/95 від 29 лютого 1996 р. (згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України № 02-5/445 від 18 листопада 1997 р., № 02-5/433 від 13 листопада 1998 р., № 02-5/618 від 6 листопада 2000 р., роз'ясненням ВГСУ № 04-5/609 від 31 травня 2002 р.) передбачає, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру дії особи, що її завдала, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

Нормами п.5 постанови Пленуму ВСУ № 4 встановлено наступне: відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню під час вирішення суперечки про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дії того, хто її завдав, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, а також провини того, хто завдав шкоди.

При цьому, факт зменшення нематеріальних благ як наслідок протиправної дії правопорушника не є необхідною умовою для права на компенсацію морального збитку. Достатньо, щоб дії правопорушника створювали реальну загрозу зменшення нематеріального блага. Про таке йдеться у ст. 23 ЦК, де підставою для виникнення права на компенсацію моральної шкоди вказані дії, що лише створюють загрозу порушення ділової репутації (поширення недостовірної інформації).

Відповідно до п.10 Пленуму ВСУ №4 судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статей 174, 451 ЦК покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Так, в даному конкретному випадку високий рівень ділової репутації ПАТ «АМКР» є запорукою успіху, стабільності, отримання товариством матеріальних благ. При цьому, неправдиві відомості, поширені Відповідачами серед читачів щотижневика «Домашня газета» щодо нібито негативної діяльності Позивача, дискредитують його як суб'єкта господарювання та створюють реальну загрозу порушення ділової репутації. В статті зачіпаються також честь, гідність та ділова репутація конкретних працівників товариства і ділова репутація третіх осіб – компаній міжнародного рівня, які співпрацюють з позивачем, що спричиняє ризик погіршення принципіально важливих ділових стосунків позивача з підприємствами-партнерами.

Таким чином, виходячи з принципу розумності та справедливості, а також того, що розповсюджена відповідачами інформація була конкретною, мала негативний вплив на особисті немайнові права позивачів, а також заподіяна внаслідок спільних намірів і дій відповідачів, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 9000,00 гривень, яка підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку на користь ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг».

Відповідно до роз’яснень, наданих у п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №1, вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

В силу норм ч. 6 та 7 ст.277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61, 64, 66, 88, 212-215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕРТОН", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною та її спростування- задовольнити частково.

Визнати інформацію, опубліковану та поширену 02.11.2016р. у Криворізькому щотижневику «Домашня газета» (№44 (1048), стор.23) у статті «ОСОБА_12 против «АрселорМиттал ОСОБА_1»», недостовірною та такою, що порушує право на повагу до ділової репутації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг»;

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Камертон», яке є засновником та видавником Криворізького щотижневика «Домашня газета», в тижневий термін із дня набрання чинності даним рішенням суду опублікувати спростування недостовірної інформації відносно Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», опублікованої та поширеної 02.11.2016р. у Криворізькому щотижневику «Домашня газета» (№44 (1048), стор.23) у статті «ОСОБА_12 против «АрселорМиттал ОСОБА_1»», шляхом опублікування резолютивної частини судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї позовної заяви, на тій же сторінці, тим же шрифтом, без будь-яких редакційних або інших коментарів.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон», яке є засновником та видавником Криворізького щотижневика «Домашня газета», автора статті – ОСОБА_3 та особи, що є джерелом інформації – ОСОБА_4, моральну (немайнову) шкоду в розмірі 9000 ( дев’ять) тисяч гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р. Є. Скотар