Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року справа №243/6457/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 23 серпня 2017 року у справі № 242/1327/17 за позовом ОСОБА_2 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2017 року ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24.02.2017 № 574 про відмову в призначенні пенсії відповідно до частини першої статті 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача у ВАТ «Шахтобудівельник» з 16 грудня 1994 року по 02 жовтня 1995 року у AT «Керамік», з 04 жовтня 1995 року по 12 січня 1996 року на «Шахті імені Челюскінцев», з 05 лютого 2001 року по 27 березня 2001 року в якості прохідника підземного з повним робочим днем в шахті і у ТОВ «Ремшахтастрой», з 19 жовтня 2007 року по 26 лютого 2008 року в якості машиніста гірничих виймальних машин з повним робочим днем в шахті, до стажу на підземних гірничих роботах за провідною професією, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов’язання відповідача призначити пенсію незалежно від віку відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15 лютого 2017 року та зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення (а.с. 2-8).

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 23 травня 2017 року замінено первинного відповідача у справі - управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на його правонаступника - Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (а.с. 46).

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 23 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 574 від 24.02.2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язано Селидівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати періоди роботи ОСОБА_2 у Відкритому акціонерному товаристві «Шахтобудівельник» з 16 грудня 1994 року по 02 жовтня 1995 року, в Акціонерному товаристві «Керамік» з 04 жовтня 1995 року по 12 січня 1996 року, на «Шахті імені Челюскінцев» виробничого обєднання по видобутку вугілля «Донецьквугілля» з 05 лютого 2001 року по 27 березня 2001 року, в якості прохідника підземного з повним робочим днем в шахті та в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ремшахтастрой» з 19 жовтня 2007 року по 26 лютого 2008 року в якості машиніста гірничих виймальних машин з повним робочим днем в шахті, до стажу на підземних гірничих роботах за провідною професією.

Зобов’язано Селидівське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.02.2016 року.

Стягнуто з Селидівського обєднаного управління Пенсійного фонду за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 58-60).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що період роботи позивача з 04.10.1995 року по 12.01.1996 року на підприємстві АТ «Керамік», з 19.10.1996 року по 05.03.1996 року на підприємстві Шахтобудівельне управління «Темп» та з 19.10.2007 року по 26.02.2008 року у ТОВ «Ремшахтострой» не зараховано до пільгового стажу, оскільки позивачем не надано пільгові довідки та довідки про підземні спуски в шахту. Крім того, апелянт вказує, що період роботи позивача з 16.12.1994 року по 02.10.1995 року не може бути зараховано до пільгового стажу, оскільки у зазначений період позивач не працював за професією, а лише навчався. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та на яку послався суд першої інстанції при винесені спірної постанови підтверджується наявність у позивача трудового стажу роботи (загального), а не пільгового (спеціального) та вказує, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували роботу останнього на пільгових умовах, але судом першої інстанції зазначене не враховано. Серед іншого, колегія суддів зазначає, що ДП «Шахта Челюскінців» знаходиться у м. Донецьку, яке, відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та не здійснило перереєстрації на підконтрольну Україні територію, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення перевірки наданих довідок первинними документами, у зв’язку з чим, документи, видані вищезазначеним підприємством є недійсними та не можуть створювати будь-які правові підстави. До того ж, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо зобов’язання призначити пенсію посилаючись на те, що призначення, виплата та встановлення права на отримання пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду і не може бути зобов’язанням за рішенням суду (а.с. 63-66).

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 15 лютого 2017 року звернувся до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.14 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” та п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 44).

24 лютого 2017 року відповідачем прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії.

Згідно зазначеного Рішення, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 27.03.1995 року по 02.10.1996 року на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник», оскільки довідка, яка підтверджує зайнятість повний робочий день у шахті надана архівною установою «Регіональний міжгалузевий архів», з 05.02.2001 року по 27.03.2001 року на підприємстві «Шахта імені Челюскінців», оскільки підприємство не здійснило реєстраційні дії щодо місцезнаходження на підконтрольній українській владі території і перевірити достовірність виданої довідки неможливо, з 04.10.1995 року по 12.01.1996 року на підприємстві АТ «Керамік», з 18.01.1996 року по 05.03.1996 року на підприємстві «Шахтобудівельне управління «Темп», з 19.10.2007 року по 26.02.2008 року на підприємстві «Ремшахтострой» оскільки відсутні пільгові довідки та довідки про спуски в шахту. Крім того, позивачу не зараховано періоди роботи з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.02.2016 року по 30.06.2016 року та з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року на підприємстві ДП «Шахта ім.. ОСОБА_3», скільки відсутні відомості щодо сплати підприємством щомісячних внесків до Пенсійного фонду України, а також період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року на цьому ж підприємстві, оскільки відсутня сума нарахованої заробітної плати (форма ОК-5 від 16.12.2017 року).

З огляду на вище визначені обставини, відповідач і відмовив ОСОБА_2 в призначенні пенсії відповідно до ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, зазначаючи, при цьому, про відсутність необхідного пільгового стажу в підземних роботах – 25 років (а.с. 17-18).

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття відповідачем рішенням про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 25 років в підземних умовах.

Згідно п. 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Зазначена норма доводить фактичну зайнятість повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах, як обов'язкову умову призначення пільгової пенсії, а також віднесення посади до списку робіт і професій, а також зайнятість на підземних і відкритих гірничих роботах протягом повного робочого дня по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин.

Відповідно до ст.. 48 Кодексу законів про працю, ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

З трудової книжки ОСОБА_2 БТ-ІІ № 3870446 вбачається, зокрема, наступне:

- 08 серпня 1994 року позивача прийнято гірничим робочим 3 розряду на дільницю № 5 у ВАТ «Шахтобудівельник» (запис № 4);

- з 16 грудня 1994 року позивача направлено на навчання за професією прохідник з відривом від виробництва в УКК в/о» Селидіввугілля» у ВАТ «Шахтобудівельник» (запис № 6);

- з 26.01.1995 року позивача направлено на гірничу дільницю № 5 для проходження виробничої практики за професією прохідник з повним робочим днем у ВАТ «Шахтобудівельник» (запис № 7);

- з 23.03.1995 року позивача переведено прохідником п’ятого розряду з повним робочим днем у шахті, де він пропрацював до 02.10.1995 року, після того був звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП (записи № 8-9);

- з 04 жовтня 1995 року по 12 січня 1996 року позивач працював у АТ «Керамік» прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею (записи № 10-11);

- з 05 лютого 2001 року по 27 березня 2001 року позивач працював на «Шахті імені Челюскінцев» виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Донецьквугілля» прохідником підземним з повним робочим днем в шахті (записи № 20-21);

- з 19 жовтня 2007 року по 26 лютого 2008 року позивач працював у ТОВ «Ремшахтастрой» в якості машиніста гірничих виймальних машин з повним робочим днем в шахті (записи № 20-21) (а.с. 10-16).

Щодо не зарахування позивачу до пільгового стажу періоду роботи з 16 грудня 1994 року по 23.03.1995 року у зв’язку з тим, що позивач у цей період, на переконання апелянта, навчався по професії «Прохідник» з відривом від виробництва, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 56 Закону № 1788-ХІІ (чинною на час роботи позивача), визначались види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. У відповідності до цієї норми до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації (пункт «д» частини 1).

Поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України від 23 травня 1991 року N 1060-XII "Про освіту" (далі - Закон N 1060-XII). Згідно із цим Законом до структури освіти входять, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2, та визначено види вищих навчальних і професійно-технічних начальних закладів (статті 40 - 43).

Можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, які не є вищими навчальними закладами (стаття 38 Закону України від 10 лютого 1998 року N 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту").

Відповідно до ст.. 3 Закону професійно-технічне навчання - складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач у період з 16 грудня 1994 року по 23.03.1995 року навчався на курсах при учбово-курсовому комбінаті в/о «Селидіввугілля» у ВАТ «Шахтобудівельник» та отримав кваліфікацію «Гічничий робочий з ремонту гірничих виробок 4 розряду», що підтверджується посвідченням № 1992 – УК Міністерства вугільної промисловості УРСР (а.с.27) та після проходження навчання почав працювати за спеціальністю, то, в даному випадку, вказаний вище період повинен зараховуватися до пільгового стажу, оскільки він безпосередньо пов'язується саме із умовами праці за професією після її здобуття.

Щодо не зарахування позивачу до пільгового стажу періоду роботи з 23 березня 1994 року по 02 жовтня 1995 року у ВАТ «Шахтобудівельник», з 04.10.1995 року по 12.01.1996 року у АТ «Керамік» та з 19.10.2007 року по 26.02.2008 року на підприємстві ТОВ “Ремшахтобуд”, у зв’язку з ненаданням пільгової довідки, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

З копії трудової книжки позивача видно, що останній, у спірний період працював у якості прохідника підземного 5 розряду та у якості машиніста підземного з повним робочим днем в шахті.

Колегія суддів зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637)

Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Колегія суддів звертає увагу, що хоча записи у трудовій книжці позивача і підтверджують, що останній був зайнятий протягом повного робочого дня у виробництві зі шкідливими умовами праці, позивачем додатково надано до Управління довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, відповідно до довідки № 143 від 28.08.2015 року, виданої «Регіональним міжгалузевим архівом», ОСОБА_2 у період з 27.03.1995 року по 02.10.1995 року працював у ВАТ «Шахтобудівельник» за професією «прохідник п’ятого розряду з повним робочим днем у шахті на гірничій ділянці № 5, яка передбачена Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1, код – 1010100а-17491 (а.с.20).

Згідно довідки № 22/215 від 28.09.2016 року, яка видана ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» підтверджуються фактичні спуски позивача в шахту (а.с. 21).

Архівною довідкою № 14-47-265 від 28.10.2015 року, виданою архівним відділом Селидівської міської ради підтверджено, що ОСОБА_2 з 04.10.1995 року по 12.01.1996 року працював у якості гірника 5 розряду. У довідці також зазначено, що згідно наказу АТ «Керамік» № 114 від 02.10.1995 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 1, розділ 1 «Гірничі роботи», підрозділ 1 «Підземні роботи» (а.с. 22), а довідкою ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» підтверджуються фактичні спуски позивача в шахту (а.с. 23).

Період роботи позивача з 19.10.2007 року по 26.02.2008 року на підприємстві ТОВ “Ремшахтобуд” підтверджується записами у трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, де зазначено, що позивач у спірний період працював повний робочий день в шахті, а пільгові довідки необхідні лише тоді, коли у трудовій книжці відсутні записи про пільговий характер роботи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що періоди роботи позивача з 23 березня 1994 року по 02 жовтня 1995 року у ВАТ «Шахтобудівельник», з 04.10.1995 року по 12.01.1996 року у АТ «Керамік» та з 19.10.2007 року по 26.02.2008 року на підприємстві ТОВ “Ремшахтобуд” підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

Щодо не зарахування позивачу до пільгового стажу періоду роботи 05 лютого 2001 року по 27 березня 2001 року працював на підприємстві «Шахта імені Челюскінцев», у зв’язку тим, що пільгова довідка видана підприємством, яке знаходиться на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.03.2016 року, з 05 лютого 2001 року по 27 березня 2001 року працював у ВП «Шахті імені Челюскінцев» ДП «ДВЕК» у якості прохідника підземного (а.с. 25).

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що пільгова довідка видана ДП «Шахта Челюскінців», що знаходиться у м. Донецьку, яке, відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та не здійснило перереєстрації на підконтрольну Україні територію, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення перевірки наданих довідок первинними документами, у зв’язку з чим, документи, видані вищезазначеним підприємством є недійсними та не можуть створювати будь-які правові підстави.

Колегія суддів зазначає, що так, дійсно, на штампі вищезазначеної довідки зазначена адреса: Донецька область, м. Донецьк, площа Правди, буд. 1.

Місто Донецьк, в свою чергу, відносяться до населених пунктів, визначених Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення”.

Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595 “Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей” передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 9 ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території”, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті є недійсним та не створює правових наслідків.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу відповідача, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року “Лоізіду проти Туреччини” дійшов такого висновку “Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території”.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Макіївки Донецької області.

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд мав взяти до уваги вищезазначену довідку, аби у повному обсязі захистити права ОСОБА_2, який звернувся до Управління за призначенням пенсії на пільгових умовах.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що період роботи позивача 05 лютого 2001 року по 27 березня 2001 року працював на підприємстві «Шахта імені Челюскінцев» підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Щодо посилання апелянта, що призначення, виплата та встановлення права на отримання пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду і не може бути зобов’язанням за рішенням суду, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 23 Закону № 1058-IV визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затверджених затвердженого постановою правління пенсійного фонду України 30.04.2002 року за n 8-2 (надалі – положення), серед основних завдань управління є, зокрема завдання призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення, Управління, відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосувати положення ст.11 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.02.2017 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.14 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” та п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновку суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції частково невірно вирішив справу в зв'язку з порушенням норм матеріального закону, внаслідок чого постанова суду підлягає скасуванню в частині зобов’язання призначити пенсію з постановленням в цій частині нової постанови про зобов’язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 94, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 23 серпня 2017 року у справі № 242/1327/17 - скасувати в частині зобов’язання Селидівське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.02.2016 року та в цій частині відмовити.

Абзац третій викласти у наступній редакції: зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 15.02.2017 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.14 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” та п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періодів роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Шахтобудівельник» з 16 грудня 1994 року по 02 жовтня 1995 року, в Акціонерному товаристві «Керамік» з 04 жовтня 1995 року по 12 січня 1996 року, на «Шахті імені Челюскінцев» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Донецьквугілля» з 05 лютого 2001 року по 27 березня 2001 року, в якості прохідника підземного з повним робочим днем в шахті та в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ремшахтастрой» з 19 жовтня 2007 року по 26 лютого 2008 року в якості машиніста гірничих виймальних машин з повним робочим днем в шахті, до стажу на підземних гірничих роботах за провідною професією.

В іншій частині постанову Селидівського міського суду Донецької області від 23 серпня 2017 року у справі № 242/1327/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді : І.А. Васильєва

ОСОБА_4