ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

19.10.2017 Справа № 908/2061/17

Cуддя Зінченко Н.Г., розглянувши позовні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа ОСОБА_1” (61115, АДРЕСА_1)

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175)

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

17.10.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н від 12.10.2017 р. (вх. № 2323/08-07/17 від 17.10.2017 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа ОСОБА_1”, м. Харків до ОСОБА_2 акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, Запорізька обл., м. Мелітополь про стягнення суми.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2017 р. справу № 908/2061/17 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

У відповідності до п., п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо: у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога та не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; а також не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Розглянувши матеріали позовної заяви та з’ясувавши підстави для повернення позовної заяви, передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що слід повернути позовну заяву без розгляду на підставі п., п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, виходячи з наступного.

Приписами ст., ст. 54, 57 ГПК України встановлено, що зміст, форма та додатки до позовної заяви повинні відповідати вказаним нормам закону. Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником. Позовна заява повинна містити, зокрема: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Позовна заява – це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов – означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститься прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник. Предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Ціна позову – це вартість майна, що витребується, грошових коштів, що стягуються, або вартість іншого права, що має вартісну оцінку.

На першій сторінці позовної заяви, що надійшла до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа ОСОБА_1”, позивачем зазначено ціну позову – 12619,29 грн. В прохальній частини позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 12619,29 грн., а саме основний борг у розмірі 9690,00 грн., 581,40 грн. інфляційних втрат, 144,95 3% річних та 969,00 грн. штрафу, що разом складає - 11385,35 грн.

Суд зазначає, що предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Суд позбавлений права самостійно змінювати предмет або підставу позову.

Відповідно до ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог; при задоволенні позову в резолютивній частині позову вказуються, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги), неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Тобто, суд не вправі спонукати сторони до уточнення позовних вимог.

Виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.

З огляду на викладені суперечності, суд не має можливості самостійно визначити за якими саме позовними вимогами підлягає порушенню провадження у справі №908/2061/17.

Тому позивачу слід чітко та у відповідності до положень чинного законодавства та умов договору формулювати заявлені позовні вимоги, оскільки вони складають предмет спору та саме щодо них приймається судове рішення.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

У відповідності до вимог ГПК України сплата судового збору є обов’язковою, а при відсутності доказів сплати позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

До позовної заяви б/н від 12.10.2017 р. (вх. № 2323/08-07/17 від 17.10.2017 р.) в якості доказів сплати судового збору позивачем надано копію платіжного доручення №2772 від 12.10.2017р. на суму 1600,00 грн. При цьому, в переліку додатків заявником зазначено: оригінал квитанції про сплату судового збору, про що господарським судом Запорізької області складено відповідний Акт від 18.10.2017р.).Будь-які інші докази сплати судового збору в матеріалах позовної заяви відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку.

Приписами статті 56 ГПК України передбачено, що позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

У відповідності до ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Належним доказом направлення копії позовної заяви з додатком відповідачу відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.

З аналізу вище наведених норм чинного процесуального законодавства слідує, що належними доказами направлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, в розумінні ст. 56 ГПК України, є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції або фінансового чеку) та опису вкладення.

Згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. (з наступними змінами і доповненнями), у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв’язку повинен перевірити відповідність опису, розписатися на обох його примірниках і поставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв’язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Як слідує з пункту 3.2.1.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12.05.2006 р. № 211 при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв'язку звіряє вкладення з описом ф. 107 (рис. 27), а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Форма опису вкладення (ф. 107) передбачає, що внесення виправлень до опису вкладення не допускається, про що зазначено безпосередньо на бланку опису вкладення.

В якості доказу направлення копії позовної заяви відповідачу разом з доданими до неї документами позивачем надано опис вкладень у цінний лист від 12.10.2017 р., з якого вбачається, що до нього внесено виправлення, а саме: внесено виправлення в графі №з/п - внесено виправлення в нумерації порядкових номерів та в графі найменування предметів внесено запис: «Позовна заява до ПАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат». При цьому, вказані виправлення не посвідчено працівником поштового зв’язку, з огляду на те, що такі виправлення не допустимі.

Таким чином, вказаний опис вкладення не може бути прийнятий як належний доказ відправлення відповідачу копії позовної заяви та додатків до неї.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст. ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Інших доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем не додано.

Зазначені обставини перешкоджають суду вчинити передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України дії по підготовці справи до судового розгляду та є підставами для повернення позовної заяви позивачу.

У відповідності до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з ним у господарський суд у загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п., п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа ОСОБА_1”, м. Харків до ОСОБА_2 акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, Запорізька обл., м. Мелітополь про стягнення суми та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Копію даної ухвали направити сторонам у справі.

Додаток: на 35 -х аркушах, у тому числі, оригінал опису вкладення до цінного листа за 12.10.2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко