ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2017 р. м. Київ К/800/4080/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Заїки М.М.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до сільського голови села Бобриця Києво-Святошинського району Київської області Короля Олександра Григоровича, Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до сільського голови села Бобриця Києво-Святошинського району Київської області Короля Олександра Григоровича, Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, яка виразилася у тому, що не установлені правила утримання домашніх тварин у селі Бобриця; не забезпечено створення притулків для тварин та вилов небезпечних для людей та їх майна (в т.ч. домашніх тварин) безхазяйних собак у селі; не оприлюднено в мережі Інтернет адресу електронної пошти для надсилання запитів на інформацію до Бобрицької сільської ради, а також іншу інформацію, яка підлягає до оприлюднення, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме про: місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти Бобрицької сільської ради; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень, дій чи бездіяльності Бобрицької сільської ради; нормативно-правові акти Бобрицької сільської ради; інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає Бобрицька сільська рада; організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо) Бобрицької сільської ради; перелік і службові номера засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Бобрицької сільської ради; плани проведення та порядок денний відкритих засідань Бобрицької сільської ради; інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень Бобрицької сільської ради та зобов'язання відповідачів вчинити наступні дії: установити правила утримання домашніх тварин у селі Бобриця; забезпечити створення притулків для тварин та вилов небезпечних для людей та їх майна (в т.ч. домашніх тварин) безхазяйних собак у селі; оприлюднити в мережі Інтернет адресу електронної пошти для надсилання запитів на інформацію до Бобрицької сільської ради, а також іншу інформацію, яка підлягає до оприлюднення, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме про: місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти Бобрицької сільської ради; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень, дій чи бездіяльності Бобрицької сільської ради; нормативно-правові акти Бобрицької сільської ради; інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає Бобрицька сільська рада; про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо) Бобрицької сільської ради; перелік і службові номера засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Бобрицької сільської ради; плани проведення та порядок денний відкритих засідань Бобрицької сільської ради; інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень Бобрицької сільської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 зазначав, що його та інших мешканців села Бобриця турбують нападами, гавканиною і т.п. дикі або залишені власниками без догляду собаки, зграї яких у кількості 4-10 штук постійно можна бачити бігаючими по вулицям села, що, в свою чергу, ускладнює життя його мешканців та наносить шкоду власникам домашніх тварин; разом з тим, відповідачі, порушуючи норми законодавства України про доступ до публічної інформації, позбавляють його можливості за допомогою електронної пошти звернутись до них із запитом щодо з'ясування інформації про існування притулків для тварин, організацію відлову безхазяйних собак у селі Бобриця та встановлення правил утримання домашніх тварин.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.12.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.02.2006р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV (далі - Закон №3447), який спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі; безпритульні тварини - домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №3447 особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана: забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

Водночас, ч.2 зазначеної статті Закону №3447 передбачено, що правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин. Притулки для тварин можуть створюватися органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами (ч.1 та ч.2 ст.15 Закону №3447).

Тобто за змістом вказаної статті право створення притулків для тварин є саме правом й не лише органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, але й підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадських і благодійних організацій та фізичних осіб.

З метою запобігання виникненню та поширенню зооантропонозних інфекцій серед людей місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують комплексні програми і плани профілактики та боротьби з цими інфекціями; затверджують правила утримання тварин у домашніх умовах, виділяють і облаштовують на територіях населених пунктів місця для їх вигулу, забезпечують відлов, тимчасове утримання та регулювання чисельності бродячих тварин.

За змістом ч.5 ст.24 Закону №3447 для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.

Відповідно до ст.28 Закону №3447 управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження в межах своєї компетенції здійснюють відповідні центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

Як встановили суди, рішенням XXXII сесії Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області V скликання №791-32-V від 02.04.2015р. у відповідності до ч.5 ст.24 Закону №3447 було затверджено Програму регулювання чисельності безпритульних тварин у с.Бобриця на 2015-2016 роки та наказано головному бухгалтеру сільської ради передбачити у видатковій частині сільського бюджету по спеціальному фонду на 2015 рік кошти на реалізацію заходів Програми в сумі 15 000 грн., а контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку та планово-бюджетної діяльності та головного бухгалтера сільської ради.

Територіальна громада с.Бобриця була повідомлена про затвердження Програми регулювання численності безпритульних тварин у с.Бобриця на 2015-2016 роки шляхом розміщення оголошень на стендах.

Як зазначено в розділі 3 Програми, її основною метою є зменшення кількості безпритульних тварин у с.Бобриця на основі гуманного та відповідального ставлення до них, визначення прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які опікуються безпритульними тваринами, залучення відповідних виконавчих органів сільської ради, служб, установ, громадських організацій, комунальних підприємств до вирішення цих питань за умови відсутності чіткої нормативно-правової бази на державному рівні.

На виконання вказаної Програми Бобрицькою сільською радою в особі сільського голови Короля О.Г. було укладено з Комунальним підприємством «Притулок для тварин» договір №19 на вилов та стерилізацію безпритульних тварин й відповідно до акту про надання послуг №21 від 27.07.2015р. Бобрицькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області оплачено послуги КП «Притулок для тварин» щодо вилову 16 тварин на стерилізацію та транспортні послуги.

Проте, зазначаючи в оскаржуваних рішеннях, що відповідачами на виконання своїх обов'язків у сфері благоустрою було вжито ряд заходів щодо регулювання кількості безпритульних тварин, а отже не допущено протиправної бездіяльності, суди разом з тим помилково вказали про розробку Правил утримання домашніх тварин в с.Бобриця, тоді як фактично за наслідками дослідження обставин справи ними встановлено факт затвердження Бобрицькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області Програми регулювання чисельності безпритульних тварин у с.Бобриця на 2015-2016 роки та здійснення фінансування вилову й утримання безпритульних собак на підставі відповідного договору.

Питання ж установлення правил утримання домашніх тварин у селі Бобриця відповідно до ч.2 ст.9 Закону №3447 (про що власне і зазначав ОСОБА_4 в поданій ним позовній заяві) як таке суди не дослідили та, як наслідок, не надали правової оцінки в цьому контексті спірним у даній справі правовідносинам.

Стосовно ж позовних вимог щодо оприлюднення відповідачами в мережі Інтернет відомостей, передбачених ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-VI (далі - Закон №2939), то суди попередніх інстанції прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону №2939 передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Так, ст.ст.14, 15 Закону №2939 визначено обов'язки розпорядників інформації та перелік інформації, що підлягає оприлюдненню

При цьому, виходячи зі змісту ч.2 ст.15 Закону №2939 інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Разом з тим, як відмітили суди, чинним законодавством України, в тому числі Законом №2939 та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», на відповідачів не покладено обов'язку створювати веб-сайти та друковані засоби масової інформації, а допускається оприлюднення публічної інформації альтернативними способами, зокрема, на інформаційних стендах.

До того ж, ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження сільського голови, серед яких не передбачено одноособового встановлення Правил утримання домашніх тварин, створення притулків для утримання безпритульних тварин та відлов безпритульних тварин, а також розміщення інформації про орган місцевого самоврядування в мережі Інтернет.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст.210,220,222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді : Пасічник С.С.

Заїка М.М,

Стародуб О.П.