розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 року у справі № 910/8029/17 (суддя: Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»

до Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання недійсним наказу та визнання відсутнім права

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання недійсним наказу та визнання відсутнім права.

Рішенням Господарського суду міста Києва 12.07.2017 року у справі № 910/8029/17 позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» задоволено частково:

Визнано недійсним односторонній правочин ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», оформлений наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» Гулеєм Олександром Івановичем №208 від 16.12.2016 р., щодо визнання нікчемними наступних правочинів (договорів), укладених ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації:

- Договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 р., укладеного між ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договір про передачу прав за іпотечними договорами №01 від 06.08.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5261, укладеного між ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договір про передачу прав за договорами застави №01 від 06.08.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5259, укладеного між ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договір про передачу прав за іпотечними договорами №02 від 06.08.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5262, укладеного між ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договір про передачу прав за договорами застави №02 від 06.08.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5258, укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договір про передачу прав за договорами застави №03 від 06.08.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5260, укладеного між ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договір застави майнових прав №3702/840-з-1 від 24.07.2015 р., укладеного між ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- правочин у вигляді списання грошових коштів в розмірі 2073163,29 доларів США з депозитного рахунку ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» №2651336854901, вчиненого ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» 27.08.2015 р., оформленого меморіальним ордером №31747952 від 27.08.2015 р. та направлення списаних грошових коштів в розмірі 44 418 978 грн. 85 коп. на погашення за Договором відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 р.

Визнано недійсним наказ ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» №208 від 16.12.2016 р. «Про визнання нікчемними правочинів (договорів)», виданий Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» Гулеєм Олександром Івановичем.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 року у справі № 910/8029/17 в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, безпідставно надано перевагу одних доказів над іншими, грубо порушено ряд процесуальних та матеріальних норм, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.09.2017.

Представник позивача 05.09.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

26.09.2017 від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване об'ємністю матеріалів справи, та необхідністю підготовки письмових пояснень, а також враховуючи участь відповідального працівника фонду в інших судових засіданнях.

27.09.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті справи № 910/12294/16 у Верховному Суді України.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку присутніх учасників судового процесу, та розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Посилаючись на зайнятість представника у інших судових засіданнях, третя особа не вказала в яких саме та не було надано відповідних доказів зайнятості відповідального представника, крім того, третя особа не позбавлена права у відповідності до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України направити у судове засідання іншого повноважного представника.

Колегія суддів також відхиляє посилання заявника на об'ємність матеріалів справи, оскільки апеляційну скаргу було прийнято до провадження 03.08.2017, а розгляд справи призначено на 27.09.2017, тобто у третьої було понад 50 днів на те щоб скористатись своїми правами, ознайомитись з матеріалами справи та надати відповідні письмові пояснення, а доказів наявності об'єктивних обставин, які перешкоджали третій особі реалізувати свої права матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника третьої особи.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Рішення у справі № 910/12294/16, до розгляду якої просить зупинити провадження відповідач, прийнято 17.08.2016, залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017, тобто рішення у вказаній справі набрало законної сили 14.11.2016, а спір у вказаній справі вирішений по суті.

Перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі №910/12294/16 не є у відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України підставою для зупинення провадження у даній справі.

При цьому, за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, а тому безпідставне зупинення провадження є порушенням Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що обставини зазначені відповідачем не є підставою для зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 910/8029/17.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

24 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» (Цесіонарій) було укладено Договір відступлення прав вимоги (договір цесії), за яким Цедент передав (відступив) Цесіонарію свої права до наступних боржників: ПрАТ «Завод алюмінієвих профілів», ТОВ «РУБІКОН - ІІ», ТОВ «Камянка Глобал Вайн», Спільного українсько - німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю», а Цесіонарій прийняв (набув) права вимоги за основними договорами та зобов'язався сплатити Цеденту ціну прав вимоги за цим Договором.

Відповідно до п.3.1 Договору за домовленістю сторін ціна прав вимоги за цим Договором на дату укладання Договору відносно кожного із боржників складає: ПрАТ «Завод алюмінієвих профілів» 35000 грн. 00 коп., ТОВ «РУБІКОН - ІІ» 18850061 грн. 20 коп., ТОВ «Камянка Глобал Вайн» 4724479 грн. 89 коп., Спільного українсько - німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю» 20809437 грн. 81 коп.

Цесіонарій здійснює оплату ціни прав вимоги за цим Договором в загальному розмірі 44418978 грн. 87 коп. шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок Цедента, зазначений в п.7.2 цього Договору, у строк до закінчення операційного часу в день укладення (підписання) цього Договору. (п.3.2 Договору)

Крім того, між Публічним акціонерним товариством «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» були укладені: Договір про передачу прав за іпотечними договорами №01 від 06.08.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №5261; Договір про передачу прав за договорами застави №01 від 06.08.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №5259; Договір про передачу прав за іпотечними договорами №02 від 06.08.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №5262; Договір про передачу прав за договорами застави №02 від 06.08.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №5258; Договір про передачу прав за договорами застави №03 від 06.08.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №5260; Договір застави майнових прав №3702/840-з-1 від 24.07.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 року Цедент передав, а Цесіонарій прийняв документи, що підтверджується Актами приймання - передачі документів від 10.08.2015 року.

Крім того, на виконання умов Договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 року з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» №2651336854901, Публічним акціонерним товариством «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» списані грошові кошти в розмірі 2073163,29 доларів США, що еквівалентно 44 418 978 грн. 87 коп., що підтверджується меморіальним ордером №31747952 від 27.08.2015 року.

16.12.2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» Гулеєм О.І. було видано наказ №208, яким визнано нікчемними на підставі п.п.3, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини, вчинені Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а саме: Договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 р., укладений ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»; Договір про передачу прав за іпотечними договорами №01 від 06.08.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №5261, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»; Договір про передачу прав за договорами застави №01 від 06.08.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №5259, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»; Договір про передачу прав за іпотечними договорами №02 від 06.08.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №5262, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»; Договір про передачу прав за договорами застави №02 від 06.08.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №5258, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»; Договір про передачу прав за договорами застави №03 від 06.08.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за №5260, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»; Договір застави майнових прав №3702/840-з-1 від 24.07.2015 р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»; правочин у вигляді списання грошових коштів в розмірі 2073163,29 доларів США з депозитного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» №2651336854901, вчинений ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» 27.08.2015 р., оформленого меморіальним ордером №31747952 від 27.08.2015 р. та направлення списаних грошових коштів в розмірі 44 418 978 грн. 85 коп. на погашення за Договором відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 р.

16.12.2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» направила на адресу Позивача повідомлення №01.1-06/1854 про нікчемність правочинів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що вказаний наказ є незаконним, оскільки відсутні підстави для визнання нікчемними правочини (договори), укладені між ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» на підставі п.п.3,7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За таких підстав, просить Суд визнати недійсним односторонній правочин Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», оформлений наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» Гулеєм О.І. №208 від 16.12.2016 р., щодо визнання нікчемними наступних договорів, укладених ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації; визнати недійсним наказ Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» №208 від 16.12.2016 р. «Про визнання нікчемними правочинів (договорів)», виданий Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» Гулеєм Олександром Івановичем; визнати відсутнім право Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності наступних договорів.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

За таких обставин, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вже зазначалось, 24 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» (Цесіонарій) було укладено Договір відступлення прав вимоги (договір цесії), за яким Цедент передав (відступив) Цесіонарію свої права до наступних боржників: ПрАТ «Завод алюмінієвих профілів», ТОВ «РУБІКОН - ІІ», ТОВ «Камянка Глобал Вайн», Спільного українсько - німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю», а Цесіонарій прийняв (набув) права вимоги за основними договорами та зобов'язався сплатити Цеденту ціну прав вимоги за цим Договором.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 березня 2016 р. № 169 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 березня 2016 р. № 368 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» (далі - ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА») з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 18 березня 2016 р. до 17 квітня 2016 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гулею Олександру Івановичу строком на один місяць з 18 березня 2016 р. до 17 квітня 2016 р. включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення від 13 квітня 2016 р. № 505 про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» з 18 квітня 2016 р. до 22 квітня 2016 р. включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 квітня 2016 р. № 280 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22 квітня 2016 р. № 561, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» з 22 квітня 2016 року до 21 квітня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Гулею Олександру Івановичу на два роки з 22 квітня 2016 року до 21 квітня 2018 року включно.

Вказана інформація розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі інтернет (www.fg.gov.ua) та є загальновідомою, а тому відповідно до норм статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Нормами ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно положень ст.47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Як роз'яснено у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За таких обставин, оскільки правочин, перевірка якого здійснюється в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», може вважатись нікчемним лише з підстав, передбачених цим законом, в справі про застосування наслідків нікчемних правочинів суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує їх нікчемність і настання певних юридичних наслідків.

Наказом №208 від 16.12.2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» Гулеєм О.І. було визнано нікчемними на підставі п.п.3, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оспорювані Позивачем правочини, вчинені Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що правочини були визнані нікчемними на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» є кредитором банку, а банком достроково на підставі меморіального ордеру було списано з рахунку Позивача грошові кошти в рахунок оплати ціни відступлення прав вимоги за Договором відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 року. Також, в порушення п.26.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок здійснення договірного списання з вказаного депозитного рахунку грошових коштів на погашення боргу відповідними договорами про надання банківських послуг не встановлювався, що свідчить про надання переваги (пільги) Позивачу.

Відповідно до п.7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

За своєю правовою природою Договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 року є оплатним, оскільки сторони спірного правочину встановили вартість, яку Відповідач повинен сплатити Позивачу за відступлення права вимоги у розмірі 44418978 грн. 87 коп., тобто не є договором про безоплатне відчуження майнових прав, а тому в даному випадку саме Публічне акціонерне товариство «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» отримало переваги, оскільки, здійснивши списання грошових коштів з рахунку Позивача, задовольнило свої грошові вимоги до боржника.

Крім того, колегія суддів наголошує, що списання грошових коштів в розмірі 2073163,29 доларів США з депозитного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» №2651336854901 було здійснено 27.08.2015 року, тобто до введення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 березня 2016 р. № 169 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» до категорії неплатоспроможних».

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з пунктом 5.1 Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національні та іноземних валютах», затвердженою постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2003, за поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та законодавства України.

Враховуючи вказані норми законодавства, Позивач мав право до 17 березня 2016 року, тобто до введення у банку тимчасової адміністрації, вільно розпоряджатися своїми власними коштами на своєму поточному рахунку, зокрема, зняти гроші з поточного рахунку банку чи здійснити переказ коштів на користь третіх осіб, чи розпоряджатися коштами на свій власний розсуд. При цьому, Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Судом в свою чергу не встановлено наявності перешкод у розпорядженні Позивачем коштами на рахунку, неможливості списання коштів з рахунку Позивача та їх зарахування на користь банку, що свідчить про відсутність факту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» переваг (пільг) щодо задоволення його майнових вимог перед іншими кредиторами Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА».

Крім того, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» стосовно порушення вимог статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в частині списання грошових коштів з депозитного рахунку, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.6 Договору застави заставодержатель має право на договірне списання коштів з рахунку заставодавця №2651336854901 в ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», а також з будь - якого іншого рахунку заставодавця (у випадку недостатності отриманих коштів для погашення основного зобов'язання боржника), відкритого в ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», реквізити якого відомі сторонам, для виконання основного зобов'язання за основними договорами.

Згідно з п.5.6.1 Договору заставодавець надає Заставодержателю право на договірне списання. Таке право може бути реалізоване Заставодержателем за умови настання строку виконання основного зобов'язання (в тому числі дострокового виконання основного зобов'язання), з моменту настання строку виконання основного зобов'язання і в сумі, яка дорівнює сумі основного зобов'язання, строк виконання якого настав (а у випадку недостатності коштів для повного виконання основного зобов'язання - в наявній (доступній) сумі).

Враховуючи вищевикладене, списання коштів з депозитного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» було формою реалізації прав банку, що випливали із Договору застави, згідно з яким банк міг на власний розсуд (без додаткових вказівок клієнта) розпоряджатись грошовими коштами, що містились на депозитному рахунку. (п.п.5.5.1-5.5.4 Договору застави)

Щодо заперечень Відповідача про обмеженість виплат вкладникам сумою у розмірі 200 000 грн. 00 коп., то вони правомірно відхилені судом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» грошові кошти в сумі 200000 грн. 00 коп. є лише мінімальним граничним розміром відшкодування Фондом гарантування вкладів кожному вкладнику банку, який гарантовано виплачується Фондом. Водночас, вимоги вкладників у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, задовольняються в четверту чергу за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна банку (п. 4 ч. 1 ст. 52 цього Закону). Отже, сума грошових коштів, яку одержують вкладники банку, не обмежена обсягом гарантованої виплати, що здійснюється Фондом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі №902/1236/15.

У свою чергу, Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів наявності надання пільг (переваг) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» при укладанні спірних правочинів, а тому, в даному випадку відсутні ознаки нікчемності договорів, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, в обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що правочини були визнані нікчемними на підставі пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки за Договором відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 року ціна прав вимоги становила 44418978 грн. 87 коп., в той час, як основний борг та відсотки за кредитними договорами становили 97413822 грн. 43 коп. Різниця між відступленою заборгованістю та ціною відступлення прав вимоги виникла у зв'язку з навмисним зменшенням ціни відступлення за рахунок боржника СП ЗАТ «Донецький завод алюмінієвих профілей» до 35 000 грн. 00 коп. Сторони керувались при визначенні ціни висновком про вартість кредитної заборгованості, відповідно до якого станом на 21.07.2015 р. ринкова вартість об'єкта оцінки склала 34 827 грн. 70 коп., проте рецензіями встановлено невідповідність вказаного звіту вимогам нормативно - правових актів.

Відповідно до ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Тобто, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості майна, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.

Пункт 14.1.71 Податкового кодексу України дає визначення поняттю звичайної ціни, за яким звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пунктом 14.1.219. Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Позивачем в якості підтвердження вартості нерухомого майна та земельних ділянок, які були відчужені Банком на користь Позивача, надано суду наступні докази:

- звіт про оцінку ринкової вартості кредитної заборгованості Спільного українсько - турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства «Донецький завод алюмінієвих профілей», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПрАТ «Завод алюмінієвих профілей», перед ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», складений 21.07.2015 року Приватним підприємством «Донецько - східний Брокерський торговий дім», яким визначено, що ринкова вартість майнових прав на право вимоги кредитної заборгованості на дату оцінки становить 34 827 грн. 70 коп.

- звіт про оцінку ринкової вартості кредитної заборгованості ТОВ «Рубікон-ІІ», перед ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», складений 21.07.2015 року Приватним підприємством «Донецько - східний Брокерський торговий дім», яким визначено, що ринкова вартість об'єкта оцінки - кредитної заборгованості ТОВ «Рубікон-ІІ» перед ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», яка виникла на підставі Кредитного договору №021-11-10 від 01.12.2010 р. на дату оцінки становить 1 888 276 грн. 62 коп.

При цьому, вказані звіти про оцінку ринкової вартості кредитної заборгованості були виконані на підставі укладеного договору саме з Публічним акціонерним товариством «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» за заявою Відповідача й на підставі вказаних звітів був укладений Договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 року між Сторонами.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності, у цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які трава, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

За змістом ч.1 ст.12 вказаного Закону, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п.3.1 Договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 року за домовленістю сторін ціна прав вимоги за цим Договором на дату укладання Договору відносно кожного із боржників складає: ПрАТ «Завод алюмінієвих профілів» 35 000 грн. 00 коп., ТОВ «РУБІКОН - ІІ» 18 850 061 грн. 20 коп., ТОВ «Камянка Глобал Вайн» 4724479 грн. 89 коп., Спільного українсько - німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю» 20809437 грн. 81 коп.

Таким чином, визначена за результатами оцінки вартість прав вимоги дорівнює або є меншою, аніж вартість, за якою відповідне майно було відчужено на користь Позивача за Договором відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 року.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Суб'єктом оціночної діяльності ГО «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» складено рецензію від 10.06.2016 року на звіт про оцінку ринкової вартості кредитної заборгованості Спільного українсько - турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства «Донецький завод алюмінієвих профілей», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПрАТ «Завод алюмінієвих профілей», перед ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», складений 21.07.2015 року Приватним підприємством «Донецько - східний Брокерський торговий дім», за висновками якої звіт у цілому відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Також Суб'єктом оціночної діяльності ГО «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» складено рецензію від 10.06.2016 року на звіт про оцінку ринкової вартості кредитної заборгованості ТОВ «Рубікон-ІІ», перед ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», складений 21.07.2015 року Приватним підприємством «Донецько - східний Брокерський торговий дім», за висновками якої звіт у цілому відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Суб'єкт оціночної діяльності - оцінювачі ГО «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки», які здійснювали рецензії на звіти, мають сертифікати суб'єктів оціночної діяльності, видані згідно з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», кваліфікаційні сертифікати з експертної оцінки майна, майнових, немайнових прав та бізнесу на території України, свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів.

В свою чергу Відповідачем також надано: 1) рецензію на звіт про оцінку ринкової вартості кредитної заборгованості Спільного українсько - турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства «Донецький завод алюмінієвих профілей», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПрАТ «Завод алюмінієвих профілей», перед ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», яка складена 10.11.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», за висновками якої звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення недоліків; 2) рецензію на звіт про оцінку ринкової вартості кредитної заборгованості Спільного українсько - турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства «Донецький завод алюмінієвих профілей», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПрАТ «Завод алюмінієвих профілей», перед ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», яка складена 09.11.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал», за висновками якої звіт не відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний; 3) рецензію на звіт про оцінку ринкової вартості кредитної заборгованості ТОВ «Рубікон-ІІ», перед ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», яка складена 09.11.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал», за висновками якої звіт не відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Як вбачається з рецензій на звіти, які складені 09.11.2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал» зазначено, що перелік нормативно - правових актів у наявності, але не містить Методичних рекомендацій до оцінки права вимоги зобов'язання, що виникає внаслідок здійснення банком кредитних операцій (наказ ФДМУ №ф1426 від 30.09.2011р.), проте колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані Методичні рекомендації є рекомендованими для застосування суб'єктами оціночної діяльності під час проведення незалежної оцінки права вимоги зобов'язання, що виникає внаслідок здійснення банком (кредитором) кредитних операцій, для цілей визначення їх ринкової вартості з метою здійснення цивільно-правових правочинів як з окремим об'єктом, у складі кредитного портфелю або єдиного (цілісного) майнового комплексу комерційного, але не є обов'язковими до застосування. Також у вказаних рецензіях щодо складу вихідних даних зазначено, що звіт наданий у електронній копії, без додатків, тобто суб'єкт оціночної діяльності здійснював рецензування звітів на підставі неповної інформації, що свідчить про неповне ознайомлення із всією інформацію, яка містилась у вказаних звітах, зокрема, у їх додатках. Крім того, рецензії, надані Відповідачем, не можуть свідчити про наявність у звітах, на підставі яких Сторонами була визначена ціна прав вимоги у спірному Договору, значних недоліків, оскільки описані в них невідповідності не є істотними, зауваження здебільшого стосуються вимог по оформленню та коректності деяких формулювань, що не вливають на достовірність оцінки.

Згідно зі ст.32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Як вбачається з наведених вище норм права, для встановлення факту заниження ціни продажу права вимоги необхідно встановити його ринкову ціну, яка, виходячи з приписів Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» може визначатись шляхом проведення незалежної оцінки, при здійсненні якої враховується не тільки рівень обслуговування проблемного активу, а й наявність забезпечення, його вартість та ступінь ліквідності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2016 року у справі №910/32313/15.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно відхилено надані Публічним акціонерним товариством «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» рецензії на звіти про оцінку ринкової вартості кредитної заборгованості Спільного українсько - турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства «Донецький завод алюмінієвих профілей», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПрАТ «Завод алюмінієвих профілей», перед ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», про оцінку ринкової вартості кредитної заборгованості ТОВ «Рубікон-ІІ», перед ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», на підставі й яких була визначена ціна у Договорі відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 року.

За таких обставин, факт існування підстав, з якими приписи частини 3 статті 38 Закону передбачають нікчемність укладених між Позивачем та Відповідачем договорів, є недоведеним.

Стосовно обраного Позивачем способу захисту порушеного права під час звернення до суду із даним позовом Суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття саме обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права особи, що звертається до суду з відповідним позовом.

При цьому, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладені між Публічним акціонерним товариством «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» Договори відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 р.; про передачу прав за іпотечними договорами №01 від 06.08.2015 р., про передачу прав за договорами застави №01 від 06.08.2015 р.; про передачу прав за іпотечними договорами №02 від 06.08.2015 р.; про передачу прав за договорами застави №02 від 06.08.2015 р.; про передачу прав за договорами застави №03 від 06.08.2015 р.; застави майнових прав №3702/840-з-1 від 24.07.2015 р. всупереч приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» були визнані нікчемними, що призвело до порушення прав та законних інтересів Позивача як сторони за такими договорами.

Враховуючи те, що наслідком прийняття оскаржуваного наказу є створення конкретного цивільного правового результату для позивача та відповідача, зокрема, у вигляді необхідності вчинення дій щодо застосування наслідків недійсності договорів (повернення майна, коштів тощо), вольові дії відповідача з прийняття вказаного наказу, що передбачені актами цивільного законодавства (Законом України «Про і систему гарантування вкладів фізичних осіб»), мають всі ознаки одностороннього правочину, а тому до його вчинення поширюються загальні вимоги цивільного законодавства, передбачені ст.203 ЦК України.

У будь-якому разі, незалежно від правової природи спірного наказу, ключовим у вирішенні даного спору є надання правової оцінки правомірності прийняття даного наказу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.02.2017 року по справі №910/12294/16.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість захисту порушеного права Позивача у спосіб, обраний у позовній заяві, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» в частині визнання недійсним одностороннього правочину Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА», оформленого наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» Гулеєм О.І. №208 від 16.12.2016 р., щодо визнання нікчемними договорів, укладених ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації; визнання недійсним наказу Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» №208 від 16.12.2016 р. «Про визнання нікчемними правочинів (договорів)», виданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» Гулеєм Олександром Івановичем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині визнання відсутнім права Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності наступних договорів, то обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин. Також заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

За таких підстав, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» в частині визнання відсутнім права Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності наступних договорів:

- Договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 р., укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договору про передачу прав за іпотечними договорами №01 від 06.08.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5261, укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договору про передачу прав за договорами застави №01 від 06.08.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5259, укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договору про передачу прав за іпотечними договорами №02 від 06.08.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5262, укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договору про передачу прав за договорами застави №02 від 06.08.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5258, укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договору про передачу прав за договорами застави №03 від 06.08.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5260, укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- Договору застави майнових прав №3702/840-з-1 від 24.07.2015 р., укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

- правочину у вигляді списання грошових коштів в розмірі 2073163,29 доларів США з депозитного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» №2651336854901, вчиненого ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» 27.08.2015 р., оформленого меморіальним ордером №31747952 від 27.08.2015 р. та направлення списаних грошових коштів в розмірі 44 418 978 грн. 85 коп. на погашення за Договором відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 р.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 року по справі № 910/8029/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/8029/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова

Джерело:ЄДРСР 69580641

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 27.09.2017 по справі № 910/8029/17 Київський апеляційний господарський суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

120 421 891

24 949

2 828

530 559

23 647 147

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 27.09.2017 по справі № 910/8029/17 Київський апеляційний господарський суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!