Справа № 569/8175/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

за участю секретаря Прокопчук Л.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рівному справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі-позивач), діючи через свого представника ОСОБА_5, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі-відповідачі), в якому просить стягнути на його користь з відповідачів солідарно суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту №11116837000 від 13 лютого 2007 року в розмірі 32388 євро 76 євроцентів - заборгованість по кредиту та процентам та 17918 гривень 22 копійки пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21 грудня 2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11116837000 від 13 лютого 2007 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит (грошові кошти) у сумі 37 900 євро, а остання зобов'язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 10 лютого 2017 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 11,3 % річних.

03 лютого 2009 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду №1, щодо зміни схеми погашення кредиту. Сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, визначений при його укладенні, а саме №11116837000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку №11116837001.

03 лютого 2009 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду №2, щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації. Сторони домовились про перенесення строків виконання зобовязань позичальника зі сплати процентів за Договором. Сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за Договором 10 лютого 2027 року.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено поруки № 95601 від 13 лютого 2007 року. Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_4 зобовязався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_3 усіх зобовязань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність відповідачів є солідарною.

Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_3 порушила взяті на себе договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 25 травня 2015 року складає по кредиту та процентах у розмірі 32388 євро 76 євроцентів, та по пені у розмірі 17918 гривень 22 копійки.

Позивач направляв відповідачам вимоги про необхідність усунення порушень кредитного договору, які останні не виконали.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала повністю та просила його задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Окрім того вказала, що підстави для припинення поруки відсутні так як одностороннього збільшення розміру процентної ставки по кредиту не відбувалося, умовами договору було передбачено, що за використання кредитних коштів на перший місяць встановленого строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 11,3 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягала перегляду відповідно до умов укладеного договору. 03 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно якої нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом «30/360», таке нарахування здійснюється поетапно. За договором поруки та додатковою угодою №1 до договору поруки ОСОБА_4 зобовязався відповідати перед банком відповідно до умов договору за виконання ОСОБА_3 усіх її зобовязань перед банком, що виникли з кредитного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У випадку зміни в подальшому умов кредитного договору він, підписанням цієї додаткової угоди, підтвердив свою згоду на здійснення таких змін у майбутньому. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту додаткової угоди не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін. Відтак, ОСОБА_4 дав згоду на збільшення процентної ставки по кредиту. Підстави для зменшення розміру пені також відсутні, оскільки наведені представником відповідача обставини, зокрема і зростання курсу валют, впливає однаково на обидві сторони. Також вказала, що позивач не пропустив шестимісячний строк звернення до суду, так як вимоги про необхідність усунення порушень кредитного договору були направлені відповідачам 24 лютого 2015 року, а з позовом до суду позивач звернувся 08 червня 2015 року.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 позов в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_4 не визнав та вказав, що з боку позивача мала місце одностороння зміна умов кредитного договору, а відтак договору поруки, які обумовлювали обовязок позивача змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом за умови обовязкового завчасного письмового інформування сторін про це в порядку та на умовах, передбачених п.9.2. Кредитного договору (надсилання письмових повідомлень у спосіб направлення рекомендованих листів), чого позивачем виконано не було. З розрахунку заборгованості вбачається факт безпідставного збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, що обумовлює право відповідача вважати припиненим договір поруки №95601 від 13 лютого 2007 року на підставі ч.1 ст.559 ЦК України. Також, в якості самостійної підстави визнання припиненим договору поруки представник відповідача вказує на факт пропущення позивачем шестимісячного строку предявлення вимоги до поручителя з моменту настання строку виконання зобовязання ОСОБА_3 Окрім того, просить зменшити розмір неустойки до 1000 грн., так як в позовній заяві не міститься положень, які обумовлюють та обгрунтовують конкретний розмір збитків позивачу від невиконання відповідачами своїх зобовязань та наявні валютні ризики, повязані з коливанням курсу валют, позивачем покладено виключно на ОСОБА_3, в той час як повернення кредиту вимагається в умовах зростання курсу євро по відношенню до гривні, що істотною мірою вплинуло на неможливість ОСОБА_3 з незалежних від неї причин належним чином виконати взяті на себе зобовязання щодо повернення кредиту Банку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»», правонаступником якого згідно статуту є позивач, та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11116837000 (далі-кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору Банк зобовязався надати Позичальнику, а Позичальник зобовязався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 37900 євро та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2. кредитного договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 13 лютого 2007 року по 10 лютого 2017 року. Позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути Банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2. Договору.

Додатком №1 до кредитного договору визначено графік погашення кредиту, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 зобовязана здійснювати платежі на виконання умов договору у період з 12 березня 2007 року до 10 січня 2017 року щомісячно у відповідному розмірі.

Згідно п.1.3.1. за використання кредитних коштів на перший місяць встановленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 11,3 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.9.2. даного Договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника в порядку, передбаченому п.9.2. даного Договору, про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування, застосовується розмір процентної ставки встановлений за цим Договором.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.1.5. кредитного договору кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника №26206098742300 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі, на поточний рахунок позичальника були перераховані кошти в сумі 37900 євро.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору Позичальник зобовязується використовувати кредит на зазначені у цьому Договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни встановлені Договором.

Згідно п.7.1. кредитного договору за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених цим Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню.

03 лютого 2009 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду №1. Згідно п.1 даної угоди Сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, визначений при його укладенні, а саме №11116837000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку №11116837001 та відповідно до п.2 Сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту.

03 лютого 2009 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду №2, щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації. Сторони домовились про перенесення строків виконання зобовязань Позичальника зі сплати процентів за Договором та домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за Договором 10 лютого 2027 року.

Також для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором було укладено договір поруки №95601 від 13 лютого 2007 року (далі договір поруки) між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, відповідно до якого останній зобов'язувався перед позивачем відповідати солідарно за виконання ОСОБА_3, усіх її зобов'язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору.

13 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду №1 до договору поруки про згоду забезпечувати змінене зобов'язання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого суду позивачем довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_3 свої зобовязання за договором належним чином не виконує в результаті чого станом на 25 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить: по кредиту та процентах у розмірі 32388,76 євро, з яких: 27917,99 євро заборгованість по кредиту строкова; 907,79 євро заборгованість по кредиту прострочена; 328,54 євро заборгованість по процентах строкова; 3234,44 євро заборгованість по процентах прострочена та 17918,22 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, з якої: 3596,80 пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності; 14321,42 грн. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів. Даний розрахунок суд визнає обґрунтованим і таким, що відповідає умовам договору, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3

25 лютого 2015 року позивачем на адресу відповідачів було направлено вимоги про сплату протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення простроченої заборгованості по кредиту і простроченої заборгованості за процентами. Вказані вимоги повернулися до позивача не врученими з помітками на поштових конвертах «За закінченням терміну зберігання» (а.с.73-91).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин за кредитним договором, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки в судовому засіданні зясовано, що відповідачем ОСОБА_3 допущено порушення термінів оплати за кредитним договором, тому у позивача виникло право вимагати повернення в повному обсязі кредиту, процентів за користування ним та пені.

При цьому вирішуючи питання щодо права позивача вимагати повернення кредиту, процентів за користування ним, в іноземній валюті, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статями 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У звязку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки вони є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Саме такі висновки містяться у постановах Верховного Суду України №6-145цс15 від 24 вересня 2014 року та №6-190цс15 від 16 вересня 2015 року, що відповідно до частини першої статті 360-7 мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Як вбачається з матеріалів справи Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» з 24 грудня 2001 року мав банківську ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11116837000 від 13 лютого 2007 року по кредиту та процентах у розмірі 32388,76 євро, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2017 року становить 1010 128,37 грн., з яких: 27917,99 євро заборгованість по кредиту строкова, що еквівалентно 870695,69 грн.; 907,79 євро заборгованість по кредиту прострочена, що еквівалентно 28311,81 грн.; 328,54 євро заборгованість по процентах строкова, що еквівалентно 10246,38 грн.; 3234,44 євро заборгованість по процентах прострочена, що еквівалентно 100874,49 грн., та 17918,22 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, з якої: 3596,80 пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності; 14321,42 грн. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 про зменшення розміру пені за кредитним договором суд враховує наступне.

Частиною першою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Однак, розмір неустойки за кредитним договором значно менший, аніж розмір боргових зобов'язань відповідача ОСОБА_3 перед позивачем, тому підстави для зменшення розміру нарахованої пені відсутні.

Разом з цим суд відмовляє в частині позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Зі змісту ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Отже, збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке у порушення умов договору поруки відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2011 року №6-67цс11, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Порушення цих умов відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України тягне припинення поруки.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 вересня 2013 року № 6-97цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Згідно пунктів 1.1-1.4 договору поруки поручитель солідарно із боржником відповідає перед кредитором за всіма зобов'язаннями боржника за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Згідно пункту 2.1 договору поруки Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя.

Під "згодою Поручителя" розуміється візування Поручителем змін до Основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями, та/або укладення Поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Довідка-розрахунок заборгованості за кредитом ОСОБА_3 на 25 травня 2015 року за кредитним договором №0011116837000 від 13 лютого 2007 року містить відомості про факт застосування при розрахунку заборгованості по процентам розміру процентної ставки 22,6 % річних, починаючи з 31 березня 2008 року, 26,6 % річних з 31 липня 2008 року, що мало місце за відсутності направлення позивачем листів на адресу ОСОБА_4 про зміну розміру процентної ставки та отримання на це його письмової згоди, що свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_4 без його згоди.

Доказів отримання згоди поручителя ОСОБА_4 на підвищення розміру процентної ставки за кредитним договором позивачем суду не надано і судом їх не здобуто. Та враховуючи те, що зміни можна укласти лише до діючого договору поруки, то укладання 13 лютого 2009 року між позивачем та ОСОБА_4 додаткової угоди №1 до договору поруки правового значення не має.

Враховуючи, що в ході розгляду даної справи суд знайшов підтвердження факту підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_4, без повідомлення про це останнього, без отримання на це його письмової згоди та/або без укладення з ним відповідної додаткової угоди до договору поруки, суд приходить до висновку про припинення поруки з 31 березня 2008 року, тобто з моменту зміни зобов'язання, що є підставою для відмови в задоволенні вимог позивача до відповідача ОСОБА_4

Відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі статті 88 ЦПК України з ОСОБА_3 необхідно стягнути 3654 грн. на користь позивача в якості відшкодування понесених ним у справі судових витрат.

Керуючись статтями 5, 11, 192, 203, 204, 215, 526, 553, 610, 611, 625, 627, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11116837000 від 13 лютого 2007 року по кредиту та процентах у розмірі 32 388 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят вісім) євро 76 євроцентів та по пені у розмірі 17 918 (сімнадцять тисяч девятсот вісімнадцять) гривень 22 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 13 жовтня 2017 року.

Суддя О.О. Першко