Пров. №2-о/766/272/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючий суддя Гаврилов Д.В.,

секретар Кована В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Херсонської міської ради, Комунального підприємства "Центр", про визнання права користування житловим приміщенням та встановлення факту постійної реєстрації,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона на підставі ордеру НОМЕР_1 виданого 22.12.1998 року представництвом АСК "Укррічфлот", разом з її донькою ОСОБА_3 вселені та проживають в кімнатах АДРЕСА_1. Позивач звернулась до виконавчого комітету Херсонської міської ради із заявою про укладення договору найму на, що останнім відмовлено з посиланням на невідповідність даних у реєстраційній справі. Позивач також зазначає, що правомірно разом з донькою проживають за адресою: АДРЕСА_1, але в порушення вимог ст. 6 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зареєстровані за вказаною адресою без зазначення номера кімнати, тобто місце їх проживання зареєстровано неповно. Встановлення факту реєстрації необхідне позивачу для реалізації права на приватизацію.

Позивач в судове засідання не з'явилась, подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача виконавчого комітету Херсонської міської ради в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, у вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Представник відповідача Комунального підприємства "Центр" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З метою реалізації наданих прав на приватизацію займаних кімнат для мешканців гуртожитків, позивач звернулась до виконавчого комітету Херсонської міської ради із заявою про укладення договору найму житлових приміщень з метою їх подальшої приватизації.

Листом управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради від 19.12.2016 року позивачу повідомлено, що відповідно до листа управління Державної міграційної служби України в Херсонській області факт її реєстрації у гуртожитку по АДРЕСА_1 не підтверджується.

Поняття гуртожитків визначено ст. 127 ЖК України, де передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Відповідно до положень Глави 4 ЖК України єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку (ст. 129 ЖК, п. 10 розділу II Примірного положення про гуртожитки).

Саме з часу видачі ордера на право зайняття даної кімнати є підстави для визнання законним користування позивачем спірною кімнатою.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 1 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтею 310 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну. Судом встановлено, що позивач та її донька правомірно проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 22 грудня 1998 року згідно ордера, але зареєстровані за вказаною адресою без зазначення номера кімнати, тобто місце їх проживання зареєстровано неповно.

Стаття 47 Конституції України зазначає, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Статтею 2 ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено, що громадяни, на яких поширюються дія Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом приватизації житла у гуртожитку.

Відповідно до п.п.6,14 ст.18 вказаного Закону про права мешканців гуртожитків органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках: здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам згідно з цим Законом гуртожитків (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом ради управителя); укладають та розривають договори найму житла у гуртожитках, що є власністю відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст. 130 ЖК УРСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

В частині 1 ст.9 ЖК УРСР зазначено, що громади мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.

Відповідно до ч.3 ст.9 ЖК УРСР громадяни мають право, зокрема, на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, на підставах, передбачених законом.

Згідно зі ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення.

Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, я законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні" місцем проживання фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, користування позивачем та її донькою відповідними кімнатами в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та їх реєстрація місця проживання за вказаною адресою повністю підтверджено матеріалами справи, таким чином суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1,2,6,14,18 ст.1 ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", ст. 3 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні, ст.ст. 29,310 ЦК України, ст.ст. 5-11, 60, 208, 209, 213, 214, 215, 256, 294 ЦПК України, ст.ст. 9, 58, 61, 130 ЖК УРСР, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, право користування кімнатами АДРЕСА_1, в яких вони проживають на законних підставах з 22.12.1998 року згідно ордера від 22 грудня 1998 року НОМЕР_1.

Встановити факт постійної реєстрації місця проживання на законних підставах ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в кімнатах АДРЕСА_1 з 22.12.1998 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

. В. Гаврилов