ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року

м. Полтава

Справа № 816/1546/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1, третя особа - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2017 року Головне управління ДФС у Полтавській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, про стягнення податкового боргу у розмірі 30600 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що податковий борг відповідача виник внаслідок нарахування адміністративних штрафів та інших санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв.

Позивач та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання також не з’явився. Конверт із судовою повісткою, надісланий відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання відповідно до обліку Реєстру територіальної громади виконавчого комітету Полтавської міської ради /а.с.39/: АДРЕСА_1, повернувся до суду із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду даної справи.

Враховуючи положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав за можливе розглядати справу без участі відповідача.

Відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець 10 липня 2006 року, а 13 січня 2017 року проведено державну реєстрацію припинення її підприємницької діяльності, запис № 25880060003011479 /а.с. 8/.

22 квітня 2015 року працівниками Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області проведено перевірку магазину «Продукти» за адресою: по вул. Шевченка, 72, с. Мальці, Миргородського району, Полтавської області, що належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 та встановлено факт реалізації неповнолітньому громадянину ОСОБА_2 продавцем ОСОБА_3 пляшки горілки «Пшенична» ємністю 0,5 л та двох пляшок пива «Зіберт», ємністю 1,25 л .

За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення №0004282 від 04 травня 2015 року /а.с. 12/.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення Миргородського МВ УМВС України у Полтавській області від 04 травня 2015 року направлено матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_3на розгляд адміністративної комісії Слобідьської сільської ради /а.с.12 зворот/.

Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Слобідської сільської ради, постановою № 02 від 20 червня 2015 року, громадянку ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн /а.с.11/.

На підставі вказаних матеріалів, які надійшли до Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №1/16-01-21-14 від 02 лютого 2016 року, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог статті 15³ та частини 12 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 30600,00 грн /а.с. 25/.

Зазначене рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак конверт повернуто з відміткою « за закінченням терміну зберігання» / а.с. 20-21/, про що було складено акт № 272/16-01-40-14 від 15 березня 2015 року /а.с.24/.

Відповідно до письмової інформації позивача рішення про застосування фінансових санкцій №1/16-01-21-14 від 02 лютого 2016 року у встановленому законодавством порядку не оскаржувалося.

Враховуючи те, що штрафні санкції, визначені вказаним рішенням відповідачем не сплачено, Головне управління ДФС у Полтавській області звернулося до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У свою чергу підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із пп. 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України свідчить, що штрафні санкції за порушення вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, належать до грошових зобов'язань платника податку та підлягають стягненню у порядку, визначеному цим Кодексом для стягнення сум грошових зобов'язань.

Суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування у справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. Рішення про застосування фінансових санкцій №1/16-01-21-14 від 02 лютого 2016 року не є предметом позову у даній справі, а враховуючи те, що вказане рішення відповідачем не оскаржено, тобто є чинним, суми фінансових санкцій підлягають сплаті відповідачем.

У встановлений законодавством строк суми грошових зобов'язань відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим виник податковий борг із адміністративних штрафів та інших санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв у загальному розмірі 30 600 грн .

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у м. Полтаві винесено податкову вимогу №737-17 від 18 квітня 2016 року, яку надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, однак конверт повернуто за закінченням терміну зберігання / а.с.7/.

В силу положень 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. .

З огляду на приписи пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкова вимога №737-17 від 18 квітня 2016 року вважається врученою відповідачу.

Відповідно до письмової інформації позивача податкову вимогу №737-17 від 18 квітня 2016 року у встановленому законодавством порядку не оскаржено.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 30 600 грн внаслідок нарахування адміністративних штрафів та інших санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, про що свідчить витяг з інтегрованої картки відповідача.

Згідно із підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Суд враховує, що підприємницька діяльність ОСОБА_1 припинена 13 січня 2017 року, номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем 25880060003011479, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців /а.с.8/.

Водночас суд бере до уваги, що відповідно до абзацу 2 пункту 97.3 статті 97 Податкового кодексу України, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Згідно із підпунктом 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Вказані норми кореспондують із частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України , якою передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Таким чином у випадку припинення підприємницької діяльності - фізичної особи зобов'язання не припиняються, а залишаються за фізичною особою.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення із ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 30 600 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1, третя особа - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, про стягнення податкового боргу, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) податковий борг із адміністративних штрафів та інших штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв у розмірі 30600,00 грн (тридцять тисяч шістсот гривень) на р/р 31415561700002, код бюджетної класифікації платежу 21081500, одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.В. Довгопол